Справа № 128/795/26
Іменем України
31.03.2026 м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі - Савченко Я.С.,
за участі: заявника - ОСОБА_1 ,
заінтересованої особи - ОСОБА_2 ,
представника заінтересованої особи - Семенюк-Сотник Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці заяву ОСОБА_1 «про видачу обмежувального припису», заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, -
Заявник ОСОБА_1 звернулася до Вінницького районного суду Вінницької області із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 .
Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який 09.02.2010 був розірваний. Вони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом із нею. ОСОБА_2 проживає окремо.
Заявник вказує, що під час спільного поживання та після розірвання шлюбу ОСОБА_2 систематично вчиняє відносно неї та дітей домашнє насильство, а саме: постійно підіймав на неї руку, висловлювався нецензурною лайкою, завдав їй та дітям тілесних ушкоджень, внаслідок чого вона декілька разів викликала поліції, що фіксувала вказані обставини. Постійні побиття її ОСОБА_2 стали підставою для розірвання їх відносин та позбавлення останнього батьківських прав відносно дітей. Однак, ОСОБА_2 не залишає її та дітей в спокої, регулярно приходить до них у будинок, перелазить через паркан, гупає в двері та вікна, фізично їх погрожує, переслідую та приходить до неї на роботу. Постійно телефону їй та дітям, пише смс-повідомлення , які місять погрози. Вона протягом 2025 року неодноразово зверталася до поліції, щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.173-2 КУпАП. Також вона викликала поліцію по факту домашнього насильства 23.02.2026 та 24.02.2026.
Заявник вважає, що вона та діти є особами , які зазнали домашнього насильства з боку ОСОБА_2 , саме психологічних страждань, постійного страху за власну безпеку та безпеку один одного.
Просить суд видати обмежувальний припис строком на шість місяців стосовно ОСОБА_2 та застосувати до нього такі заходи тимчасового обмеження прав кривдника, як:- заборона перебувати у місці проживання (перебування) з ОСОБА_1 та дітьми: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;- заборона наближатися на визначену судом відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 та дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;- заборона вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 та дітьми: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 будь-яким способом (телефонні дзвінки, повідомлення, соціальні мережі);
- заборона особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 та дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватися. У разі необхідності направити ОСОБА_2 на проходження програми для кривдників на строк,визначений судом відповідно до законодавства.
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 27.02.2026 відкрито провадження у даній справі, призначено до судового розгляду в порядку окремого провадження.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 04.03.2026 за клопотанням ОСОБА_2 до справи в якості заінтересованої особи залучена Служба у справах дітей Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.
25.03.2026 в судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримала вимоги заяви з підстав зазначених у неї. Суду доповнила, що 26.04.2025 вона привезла ОСОБА_2 з шпиталя м. Харкова , після поранення останнього, на реабілітацію. Вона з дітьми мешкає окремо, у ОСОБА_2 є окремий будинок також в с. Бохонники. Через деякий час, ОСОБА_2 став систематично вживати алкогольні напої, після чого він став приходити до їх будинку сваритися з нею, ображати її, що негативно впливає на психологічний стан її та дітей. Малолітній син ОСОБА_5 постійно перебуває у страху. Вона систематично викликає працівників поліції, які складають протоколи за вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, але до позитивного результату це не призводе , ОСОБА_2 продовжує вичиняти протиправні дії. Також суду зазначила, що неформально вона зверталася до лікарів та психолога , які обстежували сина ОСОБА_5 на предмет його психосоматичного стана пов'язаного з протиправною поведінкою батька. При цьому суду зазначила, що ОСОБА_2 конкретно щодо синів не вчиняв ані психологічного ані фізичного насильства.
В судовому засіданні ОСОБА_2 суду пояснив, що після отримання контузії на війні , він почуває себе погано , постійно відчуває головні болі, які ліками не знімаються. Тому він вживає алкогольні напої. Визнає, що приходив до будинку заявниці, висловлювався нецензурною лайкою та вчиняв сварки, але це пов'язано з його ревнощами, оскільки у колишньої дружини є інший чоловік, а він вже непотрібен ані їй ані дітям. Суду зазначив, що не буде більше вчиняти сварки. Просить суд не позбавляти його можливості спілкуватися із синами.
В судовому засіданні представник Служби у справах дітей Агрономічної сільської ради Семенюк-Сотник Т.В. суду пояснила, що після отримання копії ухвали суду про залучення Служби до участі в даній справі, вони у складі комісії 16.03.2026 відвідали будинок заявниці. В ході спілкування із малолітнім ОСОБА_5 , ОСОБА_5 зазначив що побоюється батька, оскільки він свариться на мати. Вважає що заяву ОСОБА_1 суд слід задовольнити, це буде сприяти відновленню нормального психологічного стану ОСОБА_5 .
Вивчивши заяву, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази у їх сукупності, суд вважає що заяву ОСОБА_1 слід задовольнити частково виходячи з такого.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний 09.02.2010 , актовий запис № 9.
У ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилися діти- сини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком який в свідоцтвах про народження записаний ОСОБА_6 .
Отже судом встановлено, що ОСОБА_3 на час звернення заявника із даною заявою є повнолітнім , а ОСОБА_4 - малолітнім.
Діти заявника проживають разом із нею, а ОСОБА_2 - окремо.
Також судом встановлено, що згідно рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30.06.2021 ОСОБА_2 позбавлений батьківських праві відносно синів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
З копії постанов судій Вінницького районного суду Вінницької області від 08.11.2022 ( справа № 128/4116/22), від 01.12.2022 ( справа № 128/2119/22) , від 21.04.2023 (справа №128/310/23), судом встановлено що на підставі звернення заявниці ОСОБА_1 до органу поліції щодо вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, працівники поліції складали відносно останнього протоколи за ч.1,2 ст.173-2 КУпАП, провадження по яких судом були закриті у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 .
З копії постанови судді Вінницького районного суду Вінницької області від 08.06.2022 ( справа № 128/1034/22), судом встановлено, що ОСОБА_2 притягнутий судом до адміністративної відповідальності за вчинення ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння домашнього насильства відносно ОСОБА_1 .
З копії ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 12.12.2022 ( справа № 128/3437/22), судом встановлено, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за ч. ст.125 КК України, згідно до якого 25.07.2020 ОСОБА_2 спричинив потерпілим - колишній дружині ОСОБА_1 та сину ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження,- закрито на підставі п.1, ч.1 ст.49 КК України, що ні є реабілітованою підставою.
З роздруківок з телефону , судом убачається вхідні, скасовані, пропущені дзвінки декілька разів в один день на телефон , а також блокування номеру телефона.
З долучених фото, судом убачається зображення сина заявниці ОСОБА_5 з фіксацією почервоніння ока, а також зображення - паркана , сараю , з написами образливих слів.
Згідно до ч.1 ст.34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Згідно до ч.1 ст.58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно до ч.1 ст. 59 ЦПК України , права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Згідно до ч.1 ст.62 ЦПК України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:
1) довіреністю фізичної або юридичної особи;
2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Виходячи з наведених норм законодавства, суд відмовляє у задоволені заяви ОСОБА_1 в частині вимог, які стосуються її повнолітнього сина ОСОБА_3 , оскільки він має повну цивільну дієздатність як особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття) і має право самостійно звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Також, заявник ОСОБА_1 як не долучила до заяви, так і не мала в судовому засіданні довіреності від ОСОБА_3 на представництво його інтересів.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює дані правовідносини, є Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14, 15 та 17 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб (частина друга статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
З урахуванням змісту вищевказаних правових норм видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків.
Під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису суди мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Також суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією з характеристик якого є повторюваність.
Такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 165/3472/21.
У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що "враховуючи положення Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях".
У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 (провадження № 61-21971св19) зазначено, що при вирішенні питання щодо застосування обмежувального припису суд на підставі встановлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи.
Аналізуючи вищезазначені докази у сукупності, суд вважає доведеним факт чинення ОСОБА_2 на ОСОБА_1 психологічного насильства, яке полягало у надмірному нав'язуванні ОСОБА_1 свого спілкування у спосіб, який вона не бажає у той момент, зокрема, встановлено факт появи ОСОБА_2 у будинку де мешкає ОСОБА_1 разом із малолітнім сином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в стані алкогольного сп'яніння, де на ґрунті ревнощів ОСОБА_2 висловлювався на адресу постраждалої нецензурною лайкою та сварився на неї, що створило для ОСОБА_4 стрес.
При цьому судом не встановлено факту чинення ОСОБА_2 психологічного насильства щодо малолітнього ОСОБА_4 .
Тому з метою уникнення у майбутньому домашнього насильства у будь-якому прояві та збереження психоемоційного стану постраждалої ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про необхідність видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_2 шляхом встановлення декількох заходів тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов'язків, зокрема, встановлених ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а саме строком на чотири місяці:
1) заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання постраждалої ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 ; переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею без її згоди, а саме: ведення листування, телефонних переговорів або контактування з нею через інші засоби зв'язку особисто або через третіх осіб.
При цьому, суд враховує, що визначені заходи є тимчасовими і спрямовані на відновлення стійкого психологічного стану ОСОБА_1 .
В врешті вимог заяви, слід відмовити за необґрунтованістю, так як судом не здобуто в ході розгляду справи належних та допустимих доказів наявності фактів психологічного чи будь-якого іншого насильства з боку ОСОБА_7 щодо малолітнього ОСОБА_4 , а також наявності таких ризиків у майбутньому.
Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 43, 44, 258-260, 353, 354, 350-1,350-5,350-6 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд-
Заяву ОСОБА_1 «про видачу обмежувального припису», заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, - задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , якому визначити наступні тимчасові обмеження його прав відносно постраждалої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4
яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 4 (чотири) місяці, а саме:
1) заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання постраждалої ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 ; переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею без її згоди, а саме: ведення листування, телефонних переговорів або контактування з нею через інші засоби зв'язку особисто або через третіх осіб.
В решті вимог- відмовити.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи віднести на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Олена САЄНКО