Справа № 686/34242/25
Провадження № 2-адр/686/4/26
01 квітня 2026 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Чевилюк З.А.,
з участю: секретаря судового засідання Томашівської А.Т.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №686/34242/25,-
встановив:
В провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області перебувала справа №686/34242/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2026 року позов задоволено та скасовано постанову серії ЕНА №6145908 від 13.11.2025 року щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, а провадження у справі закрито.
16.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення суду та просив стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн. та 260 грн. компенсацію за відрив від звичайних занять.
Від представника відповідача до суду надійшло клопотання в якому він просив відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та компенсації за відрив від звичайних занять.
Сторони до суду не з'явилися, повідомлені про час та дату судового засідання у встановленому порядку.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що заява підлягає задоволенню частково.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з положень ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч.6 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.2 ст.135 КАС України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.
Враховуючи наведене, беручи до уваги надані суду докази, а саме договір про надання правничої допомоги від 20.11.2025 року, додатковий договір №1 від 20.11.2025 року, попередній розрахунок вартості правничої допомоги від 20.11.2025 року, акт приймання-передачі послуг за додатковим договором №1 від 14.03.2025 року, клопотання відповідача, оцінивши співмірність заявленого позову з сумою витрат на правову допомогу, складністю справи, суд приходить до висновку що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню частково та з відповідача слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн.
При цьому, заявником не надано суду належних доказів витрат за відрив від звичайних занять, тому суд вважає, що заява в цій частині є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 134, 135, 139, 252 КАС України, -
вирішив:
Заяву задоволити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції (29008, м. Хмельницький, провул. Коцюбинського, буд.35/2 ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 грн.
В решті вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Зоряна ЧЕВИЛЮК