Справа № 674/2061/25
Провадження № 2/674/169/26
01 квітня 2026 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі головуючої судді Шафікової Ю.Е., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит-Капітал"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №629981 в розмірі 52030,11 грн., а також стягнути судові витрати. Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 22 лютого 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №629981, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 12000,00 грн. і зобов'язувався повернути його із сплатою процентів за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконує, у зв'язку із чим утворилася заборгованість у розмірі 52030,11 грн., з яких: 7156,86 грн. заборгованість за тілом, 44873,25 грн. заборгованість за відсотками.
01 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №01022024, згідно з яким останнє набуло право грошової вимоги до боржників, зокрема й до ОСОБА_1 за кредитним договором №629981 від 22.02.2022 року. Однак, відповідач належним чином умов кредитного договору не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 52030,11 грн., з яких: 7156,86 грн. заборгованість за тілом, 44873,25 грн. заборгованість за відсотками. Наявність непогашеної заборгованості, зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 26 листопада 2025 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Пузіна Д.М. надійшов відзив в якому, представник вважає, що зазначений позов не підлягає задоволенню, так як відповідач ОСОБА_1 , кредитний договір № 629981 від 22.02.2023 з ТОВ «Селфі Кредит» в електронному вигляді не укладав та не підписував, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримував. Позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу. Відповідно до ст. 81 ЦПК України: "Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом." В позовній заяві позивач стверджує, що 22.02.2023 між відповідачем та ТОВ «Селфі Кредит» було укладено кредитний договір № 629981, на підставі якого відповідачем отримано грошові кошти в сумі 12000 грн строком на 420 днів (але в паспорті споживчого кредиту - на 365 днів). Як стверджує позивач, вказаний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Звертаю увагу суду, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» є різні види електронних підписів: (кваліфікований, удосконалений, простий). Одноразовий ідентифікатор (SMS-пароль) зазвичай не є кваліфікованим електронним підписом, який має презумпцію рівнозначності власноручному підпису. Тобто для доведення його юридичної сили потрібні додаткові докази. Принцип, що фінансова установа несе тягар доведення належного укладення електронного договору та справжності волевиявлення позичальника, випливає із загальних правил ЦПК України про змагальність та обов'язок доказування, а також із специфіки електронних правочинів, де необхідно довести не лише факт технічного використання ідентифікатора, а й юридичну силу такого використання як аналога власноручного підпису та відповідність його внутрішній волі особи. Звертаю увагу суду, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді, які визначені Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та Цивільним кодексом України. Документ сформований в системі «Електронний суд» 26.12.2025 3 Відповідно до ст. 3 п. 12 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційнокомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Відповідно до ст. 1 п. 11 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи. Стаття 1 п. 22 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» передбачає, що ідентифікація особи - процес використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті якого забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або уповноваженого представника юридичної особи та перевірка належності особі таких даних. Відповідно до ст. 1 п. 43 Закону України «Про електронні довірчі послуги» Підтвердження електронної ідентифікації - процес перевірки та підтвердження належності ідентифікаційних даних фізичній, юридичній особі або уповноваженому представнику юридичної особи. Однак позивачем до позовної заяви не додано доказів про те, що особа була належним чином ідентифікована під час реєстрації в системі фінансової установи (наприклад, через BankID, не надано фото ідентифікаційних документів, введення персональних даних, що відповідають паспорту), що допомогло б встановити, що саме ця особа створила обліковий запис, з якого відбувалося подальше укладення договору. Окрім цього, не надано підтвердження того, що особа самостійно ввела свої персональні дані (ПІБ, ІПН, паспортні дані, реквізити банківської картки), які співпадають з її ідентифікаційними даними. Крім того, позивачем, на підтвердження позовних вимог, не надано до суду технічних доказів, а саме: - лог-файлів (журналів дій): детальні записи дій користувача в системі, що включають: IP-адресу, з якої здійснювався доступ до системи, дату та час усіх операцій, включаючи запит на одноразовий ідентифікатор, його отримання та введення, Інформацію про пристрій (тип браузера, операційна система), з якого здійснювався доступ; - доказів відправки та отримання SMS-повідомлення: підтвердження від оператора мобільного зв'язку про відправку одноразового ідентифікатора на конкретний номер телефону та його доставку, а також не надано підтвердження того, що вказаний номер телефону належить саме відповідачу; - доказів того, що одноразовий ідентифікатор був надісланий саме на фінансовий номер телефону, який належить особі (тобто номер, прив'язаний до її банківської картки або іншим чином ідентифікований як її особистий); - скріншотів та записів екрану: якщо такі були зроблені в процесі укладення договору. Серед додатків до позовної заяви також міститься лист від ТОВ «Пейтек» вих. № 20251020-509 від 10.10.2025 про переказ коштів в розмірі 12000 грн на картку НОМЕР_1 . Проте самого договору №03052022-1 від 03.05.2022 про організацію переказу грошових коштів, укладеного між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Селфі кредит» в матеріалах справи немає. Розрахунки заборгованості, наданні позивачем, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані в позовній заяві, а тому не є належними доказами наявності заборгованості. Розрахунки із зазначенням конкретних розмірів заборгованості є документами, що створені самим Позивачем та первісним кредитором, а відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування кредитними коштами може бути виписка по рахунку, проте таких документів позивач не надав до суду, матеріали справи не містять. Крім того, на підтвердження переходу права грошової вимоги позивач надав копію Договору факторингу № 01022024 від 01.02.2024. На теперішній час відсутні будь-які підтвердження отримання відповідачем повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором, відповідно до Договору факторингу № 01022024 від 01.02.2024, укладеним між ТОВ «Селфі Кредит» (первісний кредитодавець) та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором. Відповідно до п. 13.7. Договору факторингу №01022024 від 01.02.2024 вказано, що всі додатки та додаткові угоди до договору становлять його невід'ємну частину, а саме: Додаток № 1 - реєстр боржників, Додаток № 2 - акт приймання-передачі реєстру боржників, Додаток № 3 - акт повернення прав вимог, Додаток № 4 - акт прийому-передачі документації, Додаток № 5 - гарантійний лист, Додаток № 6 - повідомлення про відступлення та Додаток № 7 - детальні розрахунки заборгованості. Однак, на підтвердження переходу права вимоги до боржника ОСОБА_1 позивач не надав суду Реєстру, на підставі якого можна було б встановити, чи дійсно право вимоги до ОСОБА_1 було включене до Реєстру прав вимог; на підставі якого правочину виникло право вимоги у первісного кредитора; у якій сумі перейшло право вимоги від первісного кредитора до позивача. Позивач долучив до Договору факторингу не копію Реєстру прав вимоги, а Витяг з Реєстру, яку слід було заповнювати під час укладення Договору факторингу як додатку №1 до нього. Отже, без повного Реєстру боржників суд позбавлений можливості констатувати, що право вимоги до боржника ОСОБА_1 дійсно перейшло до позивача. За таких обставин, вбачається, що вимоги позивача не знайшли свого підтвердження, отже у задоволенні позову слід відмовити.
Крім того, представник відповідача вказав, що на підставі ухвали про відкриття провадження і призначення справи до розгляду, було витребувано від АТ «Сенс Банк» інформацію: чи була успішною транзакція, здійснена 22.02.2023 року, в сумі 12000 грн. на банківську картку № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ); чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_2 , однак згідно пункту 11 частини другої статті 293 ЦПК передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб. Таким чином, оскільки відомості, що становлять банківську таємницю витребувано на підставі ухвали про відкриття провадження і призначення справи до розгляду, а не на підставі рішення суду в рамках окремого провадження, відповідь АТ «Сенс Банк» не може бути прийнята до уваги під час прийняття рішення по справі.
Представник позивача подав письмові пояснення, згідно яких вказав, що відповідно до п.3 ч.1 ст.43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Позивач вважає аргументи у відзиві на позовну заяву відповідача безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов'язання. 22.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №629981, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 12 000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання кредиту. Споживач перед укладенням договору має можливість самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. Аналізуючи кредитний договір №629981 від 22.02.2023 року, а саме 9.8, зазначаємо, що приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього Договору. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства чи інші засоби. Таким чином, вся необхідна інформація для укладення Кредитного договору розміщена на сайті кредитодавця та, зокрема, в Особистому кабінеті Позичальника, Правилах надання грошових коштів у позику та безпосередньо у кредитному договорі - після ознайомлення з якою відповідач погодившись на умови підписав кредитний договір. На підтвердження укладення кредитного договору №629981 представником Товариства до позовної заяви додано копії кредитного договору №629981 від 22.02.2023 року, додаток до договору - інформаційне повідомлення до кредитного договору, який підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 , також надано копії Додатку №1, паспорт споживчого кредиту. Вказаний кредитний договір підписаний електронним цифровим підписом. Відповідно до ч.1, 2 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. У п.6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до п. 9.6 кредитного договору, Цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Товариства електронними підписом, в Особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання. Електронний підпис Товариства створюється на Договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим Сторонами в укладеному Договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що створений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Споживача на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору. У постанові від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20 Верховний Суд дійшов висновку: «Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачкою та відповідачем не був би укладений, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивачки, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі...». Схожу позицію Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду висловив у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р., зокрема зазначив, що «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами». Позивачем було надано до суду копію кредитного договору, який укладався в електронній формі. При відкритті цього договору в програмі для перегляду PDFфайлів (наприклад, Adobe Reader) чітко видно наявність одноразового ідентифікатора, який є електронним підписом відповідача. Факт того, що цей ідентифікатор не відображається при друкуванні документа, не нівелює його існування та юридичну силу в електронному оригіналі. Паперова копія є лише візуальним відображенням електронного документа, а не його оригіналом, який зберігається в електронній формі. Одноразовий ідентифікатор наявний не лише в електронній формі договору, що зберігається у позивача, але й був направлений самому відповідачу при укладенні договору. Те, що цей ідентифікатор не відображається на паперовій копії електронного документа, є лише технічною особливістю і жодним чином не впливає на юридичну силу та дійсність електронного оригіналу договору. Відповідно до ч. 5, 6 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Укладення кредитного договору з відповідачем відбувалося саме з використанням такого механізму, що було погоджено сторонами при його укладенні. Твердження відповідача про відсутність ідентифікації та неукладеність договору спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Окремо зазначаємо, що оригінал електронного договору про споживчий кредит №700534 наявний у позивача. Всупереч твердженням відповідача, в матеріалах справи наявна довідка про ідентифікацію клієнта, яка підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , з яким укладено договір №629981 від 22.02.2023 р., отримав одноразовий ідентифікатор В973 та вказано номер телефону, на який відправлено ідентифікатор. Крім того, у Довідці про ідентифікацію передбачено усі персональні дані Відповідача, зокрема РНОКПП та дату народження, що дає можливість його ідентифікувати. За вказаними у Довідці про ідентифікацію відомостями можна точно встановити, кому саме було надіслано одноразовий ідентифікатор та ким підписано кредитний договір №629981 від 22.02.2023 року. Щодо зауважень представника відповідача про відсутність доказів надання (перерахування) ТОВ «Селфі Кредит» коштів відповідачу згідно положень п. 2.1 кредитного договору №629981 від 22.02.2023 року, Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_4 або іншої платіжної картки Клієнта, реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту. Відповідно до п. 1.2 кредитного договору на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит в гривні, на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, на підтвердження видачі кредитних коштів Позивачем до позовної заяви долучено лист ТОВ «ПЕЙТЕК» про перерахування коштів Позичальнику. Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Абз. 5 п. 2 вказаної статті передбачено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Наданий представником позивача лист, що підтверджує перерахування коштів за кредитом №629981, містить усі необхідні реквізити, а, отже, може вважатися первинним документом. ТОВ «Селфі Кредит» не створює окремий рахунок для позичальника, а надає кошти на уже існуючий, а, отже, не може мати доступу до таких рахунків для того, аби отримати інформацію щодо вчинених фінансових операцій. Більше того, зазначаємо, що Кредитор не отримує повні реквізити Банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. У зв'язку з чим вищезазначена повідомлення не містить повних реквізитів Банківської картки. Вищевказане підтверджується і практикою суду, зокрема постановою Київського апеляційного суду від 30.12.2024 у справі №378/932/23 (22- ц/824/18673/2024) встановлено, що «Відсутність виписки по рахунку Відповідача в матеріалах справи, не спростовують наявність заборгованості перед Банком у визначеному відповідно до розрахунку розмірі». У постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12.12.2024 у справі №298/825/15-ц (61-998св24) суд зазначив, що «Відсутність виписки за картковим рахунком Відповідача або іншого первинного облікового документу не може бути підставою для відмови в позові через його недоведеність, оскільки сукупність інших доказів, що містяться в матеріалах справи, а також процесуальна позиція відповідача, з урахуванням стандарту доказування «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, аніж не мав місце, свідчать про те, що заборгованість особи за кредитним договором має місце, у зв'язку із чим позов правомірно задоволений». Вказане узгоджується із постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (14-131цс19), де зазначено, що відсутність у справі, яка переглядається, оригіналів первинних бухгалтерських документів, не є підставою для висновку про невиконання умов договору банком та, як наслідок, неотримання позичальником грошових коштів за кредитним договором. Оскільки необхідна для отримання інформація містить банківську таємницю та за своїм правовим режимом відноситься до таємної інформації з обмеженим доступом та суворо оберігається законодавством України, Позивачем під час звернення до суду з позовною заявою було подано клопотання про витребування доказів з метою отримання інформації про підтвердження перерахування коштів саме Відповідачу. Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 26.11.2025 року було задоволено клопотання ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» про витребування від АТ "СЕНС БАНК" інформації, що містить банківську таємницю. Варто зазначити, що ОСОБА_1 21.03.2023 р., 24.03.2023 р. та 24.04.2023 р. здійснив платежі на часткове погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №629981 від 22.02.2023 року. Згідно з практикою Верховного Суду часткова сплата боржником заборгованості свідчить про визнання боргу і його складових. Зокрема, у постанові Верховного Суду по справі №916/2403/18 від 10.09.2019 року встановлено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №911/3685/17. Отже, часткова сплата заборгованості за даним договором підтверджує той факт, що ОСОБА_1 визнав укладення між ним та ТОВ «Селфі Кредит» договору про надання споживчого кредиту №629981 та отримання ним кредитних коштів. Підсумовуючи, зазначаємо, що позивачем було надано належні докази на підтвердження заборгованості Відповідача та перерахування коштів за кредитним договором, долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості може вважатися належним доказом, що підтверджує суму боргу, а наданий лист про перерахування коштів є належним доказом, який підтверджує видачу кредитних коштів. Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до правової позиції, висловленої ВСУ в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, керуючись змістом статей 512, 514 ЦК, ст. 442 ЦПК, ст. 8 Закону № 606-XIV, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України). 01.02.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №01022024. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №629981 від 22.02.2023 року. Відповідно до п. 4.1 кредитного договору, Товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Позичальника. Усі документи на підтвердження відступлення права вимоги за даним кредитним договором додано до позовної заяви, а саме: копію Договору факторингу №01022024 від 01.02.2024 року, копію Витягу із реєстру боржників до договору факторингу №01022024 від 01.02.2024 року, що всупереч доводам відповідача містить достатні дані, що підтверджують обсяг та зміст переданих прав, містить підписи сторін та скріплений печатками, акт приймання-передачі Реєстру боржників, копію платіжного доручення до Договору факторингу №01022024 від 01.02.2024 року. Зауважуємо, що копії наданих документів були належним чином посвідчені. Відповідно до Національного стандарту України «Уніфікована система організаційно розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163:2020», затвердженого наказом ДП «Укр НДНЦ» від 01.07.2020 року №144, відмітка має містити такі реквізити: слова - «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистий підпис, власне ім'я та прізвище, дату засвідчення. Надані до суду копії документів містили усі ці необхідні реквізити. Позивач позбавлений можливості надати цілий Реєстр боржників до Договору факторингу №01022024 від 01.02.2024 року з метою захисту інформації, яка містить банківську таємницю щодо осіб, що не є учасниками даної справи (ст. 60 ЗУ «Про банківську таємницю»). Тому представником надано витяг з Реєстру боржників з якого слідує, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №629981 від 22.02.2023 року. Щодо сплати за договором факторингу, то на підтвердження здійснення операції було надано копію платіжної інструкції про оплату купівельної ціни. Відповідно до п. 7.2 Договору факторингу, в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги, Новий Кредитор протягом 2 робочих днів з моменту підписання цього Договору сплачує Кредиторові плату. Відповідно до п. 8.1.2. Договору факторингу, факт здійснення між Сторонами приймання-передачі документації підтверджується відповідним Актом приймання передачі, підписаним особами, що мають повноваження на здійснення цих дій від кожної і Сторін. Окремо варто зазначити, що Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 року у справі № 278/1679/13-ц дійшов до висновку, шо наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов'язання первинному кредитору належним. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань. У постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15 Верховний Суд України сформулював правову позицію: «Відповідно до статті 516 ГК заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлене договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. В цьому випадку виконання боржником свого обов'язку первинному кредиторові є належним виконанням. У частині другої статті 517 ГК передбачено, що боржник має право не виконувати свій борг новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав в зобов'язанні. ВСУ дійшов висновку, що боржник, що не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншої особи, не втрачає обов'язок погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредиторові і таке виконання є належним. Оскільки з матеріалів справи вбачається, що боржник не платив заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредиторові, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість, суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.» Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Проте Відповідач не виконав взяте на себе зобов'язання ні перед первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит», ні перед новим кредитором ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал». Отже, представником позивача надано належні докази на підтвердження відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором. Щодо надання оригіналів поданих раніше доказів. Усі копії документів, що додаються до позовної заяви, виготовлені шляхом сканування з оригіналів. Зазначені електронні копії є ідентичними відповідним документам на паперовому носії, що перебувають у розпорядженні позивача, та засвідчені відповідно до вимог чинного законодавства України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем склались відносини зобов'язального характеру, що підтверджується укладеними договорами кредиту/та договором факторингу.
Так, 22 лютого 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №629981 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», який згідно з довідкою про ідентифікацію, підписано одноразовим ідентифікатором «В973» 22.02.2023, о 20:40:33 ОСОБА_1 .. Вказаний ідентифікатор було відправлено на номер телефону НОМЕР_5 , який зазначено самим ОСОБА_1 .
Згідно з п.1.1 договору його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якого забезпечується споживачу через веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача в ІТС товариства здійснюється під час входу споживача в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», у тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення одноразового коду, що є електронним підписом споживача, який попередньо направляється товариством на номер мобільного телефону споживача, зазначений останнім при вході в ІТС. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС товариства.
Сума кредиту складає: 12000 грн. Тип кредиту - кредит (п. 1.3. договору).
Строк кредиту 420 днів (п. 1.4. договору). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору (п. 1.4. договору).
Стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього договору (п. 1.5.1. договору).
Знижена процентна ставка становить 0,44% в день та застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник програми лояльності товариства, до 24.03.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів (п.1.5.2. договору).
Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 47541,10% річних (п. 1.7.1 договору).
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення кредиту складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 107040 грн. За стандартною процентною ставкою, з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 100704 грн. (п. 1.8. договору).
Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_4 (п. 2.1. договору).
Додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту №629981 від 22.02.2022 є графік платежів. Укладенню вказаного договору передувало ознайомлення та підписання позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора «В973» паспорту споживчого кредиту.
Згідно з довідкою ТОВ «Пейтек» від 20.10.2025, ТОВ «Селфі Кредит» на карту клієнта НОМЕР_4 було успішно перераховано 12000 грн. 22.02.2023.
01 лютого 2024 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Селфі Кредит» укладено договір факторингу №01022024, за умовами якого позивач прийняв належні кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
01 лютого 2024 між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Селфі Кредит» складено акт прийому-передачі реєстру боржників, серед яких є позичальник ОСОБА_1 ..
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01022024 від ТОВ «Селфі Кредит» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , за кредитним договором №629981 на загальну суму 52030,11 гривень.
На підтвердження фактичного виконання договору факторингу позивачем надано платіжну інструкцію в національній валюті №74875 від 01.02.2024, на суму 2262377,25 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №629981 від 22.02.2023, складеним ТОВ «Селфі Кредит» станом на 01.02.2024 року заборгованість становила 52030,11 грн., з яких 7156,86 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 44873,25 грн. сума заборгованості за процентами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис є одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 ЦК України).
Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, в якому сторонами погоджується розмір кредиту, розмір процентної ставки, порядок погашення заборгованості, та інші умови.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20 (провадження № 61-232св23) зазначено, що кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно - телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора. Також у постанові від 01.07.2024 у справі № 638/161/22 ВС погодився з тим, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували, що грошові кошти за спірним договором, укладеним між позивачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перераховувалися на платіжну картку позивача, відкриту АТ КБ «ПриватБанк». КЦС ВС погодився із тим, що без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, які стосуються підписання кредитного договору.
Відповідно до ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитору зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Згідно із статтею 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 статтею 12 ЦПК України.
Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 лютого 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 в електронний спосіб було укладено договір про надання кредиту №629981 на загальну суму 12000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі.
Вказаний договір підписано ОСОБА_1 одноразовими ідентифікаторами «В973», що підтверджується довідкою про ідентифікацію клієнта. Крім того, вказаним ідентифікатором ОСОБА_1 підписано також і паспорт споживчого кредиту, який міститься в матеріалах справи.
На час розгляду справи зазначений договір, за яким відповідач отримав кредит, є чинним та недійсним у судовому порядку не визнавався.
Презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Договір про надання кредиту, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є укладеним між сторонами належним чином, також, належним чином підписано акцепт про надання траншу кредиту, отже, ОСОБА_1 власним волевиявленням погодив всі його умови. Доказів того, що під час підписання кредитного договору, акцепту, відповідач був обмежений у праві вибору кредитної установи та умов кредитування, матеріали справи не містять.
Крім того, відповідач на обгрунтування відзиву не надав суду доказів на підтвердження того, що його персональні дані включно з номером паспорта, ідентифікаційного номера, номеру телефону, а також інформація, що містить банківську таємницю про номер карткового рахунку вибули поза його волею
Відтак доводи відповідача про те, що він не укладав кредитного договору з ТзОВ « Селфі Кредит» суд оцінює критично, оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що він не підписував електронним підписом зазначений кредитний договір на вищевказаних умовах.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо доводів відповідача про відсутність доказів щодо перерахування коштів, суд вважає їх безпідставними.
У зазначених документах безпосередньо ОСОБА_1 вказав свої персональні дані, зокрема, прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання та реєстрації, РНОКПП НОМЕР_3 , номер мобільного телефону, паспортні дані, а також номер карткового рахунку№ НОМЕР_4 , на який бажав здійснити зарахування кредитних коштів.
На підтвердження перерахування коштів, позивачем надано лист №20251020-509 від 20.10.2025 року, з якого вбачається, що 22.02.2023 року від ТОВ «Селфі Кредит» успішно перераховано кошти на користь фізичної особи на суму 12000 грн, номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК», зарахування здійснено на картку НОМЕР_2 .
Також на виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ "Сенс Банк" надіслав повідомлення, що на ім'я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку НОМЕР_2 , на картковий рахунок 22.02.2023 було зарахування коштів в сумі 12000,00 грн., а також надав виписку по рахунку.
Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 частково виконував умови кредитного договору, зокрема 21.03.2023 року сплатив 2002,01 тіло кредиту та 1478,40 грн. процентів; 24.03.2023 року сплатив 2841,12 грн. тіло кредиту та 659,88 процентів; 22.04.2023 року сплатив 0,01 грн. тіло кредиту та 4566,05 грн. процентів.
Таким чином, факт перерахування коштів, як і факт укладення кредитного договору було доведено позивачем в ході розгляду справи.
Що стосується посилань відповідача про відсутність у позивача права вимагати стягнення кредитної заборгованості слід зазначити таке.
Досліджені судом докази підтверджують, що Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова Компанія «Кредит -Капітал» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, а тому договір факторингу на підставі статті 204 ЦК України є обов'язковими для виконання.
Перехід права вимоги до ОСОБА_1 за договором №629981 від 22 лютого 2023 року від ТОВ «Селфі Кредит» до Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова Компанія «Кредит -Капітал» позивач підтвердив належними та допустимими доказами, які відповідач не спростував.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі у їх сукупності, вважає, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, доказів погашення відповідачем за кредитним договором суду не надано, а відтак суд вважає доведеною наявність такої заборгованості відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Кредит Капітал" у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
В зв'язку із задоволенням вимог позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України, до стягнення з відповідачки на користь позивача підлягає сплачений ним судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп.
Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн., то суд зазначає наступне.
Так, згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача було подано до суду наступні документи: Договір про надання правової допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, ордер про надання парвничої домомоги, Акт №500 наданимх послуг правової допомоги від 10.112025 на суму 8000,00 грн., детальний опис наданих послуг.
При цьому, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справ №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи об'єм та характер наданих послуг, їх складність, категорію справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи. Вказана сума на думку суду є об'єктивно обґрунтованою та відповідає обсягу наданих послуг, складності справи та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт. Доказів протилежного сторонами до справи не надано. За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 8 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 293, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит-Капітал"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Кредит Капітал" (код ЄДРПОУ: 35234236, НОМЕР_6 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614, місце реєстрації - 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус) заборгованость за кредитним договором №629981 від 22.02.2023 року у розмірі 52030 (п'ятдесят дві тисячі тридцять) гривень 11 (одинадцять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Кредит Капітал" судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривені 40 ( сорок) копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю"Фінансова компанія «Кредит Капітал" (код ЄДРПОУ: 35234236, місце реєстрації - 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус).
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повне рішення складено 01 квітня 2026 року.
Суддя Ю. Е. Шафікова