01.04.2026 Справа №607/7041/26 Провадження №1-кс/607/2535/2026
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника підозрюваної адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арештувідносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Тернопіль, українки, громадянки України, із середньою освітою, на утриманні має неповнолітню дитину, неодруженої, зареєстрованої та проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
31 березня 2026 року слідчий СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження №120262211040000308 від 16.02.2026, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, звернулася до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із клопотанням, в якому просить застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та покласти на неї обов'язки передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що 13.02.2026 близько 13 год 05 хв, у ОСОБА_4 , яка перебувала поблизу приміщення аптеки «Подорожник», що розташована за адресою: проспект Злуки, буд. 45б, м. Тернопіль, виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 13.02.2026 близько 13 год 05 хв зайшла у приміщення аптеки «Подорожник», що розташована за адресою: проспект Злуки, буд. 45б, м. Тернопіль, переконалася, що за нею ніхто не спостерігає та її дії не будуть помічені сторонніми особами, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, та перебуваючи в приміщенні вказаної аптеки, таємно, шляхом вільного доступу, взяла з стелажа товарно-матеріальні цінності, а саме: сироватку для обличчя «Hualu B5» торговельної марки «La Roche-Posay» для корекції зморшок, об?ємом 30 мл, вартістю 1357,50 гривень, крем для обличчя « Nutritic Intense Riche» торгівельної марки «La Roche-Posay», живильного та реконструюючого для дуже сухої шкіри, об?ємом 50 мл, вартістю 695,68 гривень, сироватку - концентрат для обличчя гіперпігментації шкіри, об?ємом «Mela B3» торгівельної марки «La Roche-Posay» проти гіперпігментації шкіри 30 мл, вартістю 1201,63 гривень, сироватку для обличчя «Retinol B3», торгівельної марки «La Roche-Posay», проти глибоких зморшок, нерівного тону та текстури шкіри, об?ємом 30 мл, вартістю 1138,37 гривень, надалі, заховала у свою сумку та вийшла з приміщення вказаної аптеки не розплатившись за товар.
В подальшому, ОСОБА_4 розпорядилась викраденим товаром на власний розсуд, чим спричинила ТзОВ «Подорожник Тернопіль» матеріальну шкоду на загальну суму 4393,18 гривень.
Так, Тернопільським РУ поліції ГУНП в Тернопільській області 16.02.2026 за вказаним фактом внесено відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026211040000308, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
27 березня 2026 року ОСОБА_4 по відмолено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Враховуючи викладене, ОСОБА_4 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Обгрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч, 4 ст. 185 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколом допиту представника потерпілого від 17.02.2026; протоколом додаткового допиту представника потерпілого ОСОБА_7 від 24.02.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 23.02.2026; протоколом вилучення предметів чи речей під час їх добровільної видачі від 23.02.2026; протоколом огляду предмету (відеозапису) від 23.02.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 26.03.2026; протоколом додаткового огляду предмету (відеозапису) від 26.03.2026; іншими матеріалами кримінального провадження;
З врахуванням вищенаведеного, з метою забезпечення належної поведінки підозрюваної ОСОБА_4 та виконання нею процесуальних обов'язків, зокрема запобігання ризикам а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий просить застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту терміном на 60 діб, оскільки менш суворий запобіжний захід на думку ініціатора клопотання буде недостатнім для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з підстав зазначених у ньому, просить задовольнити.
Захисник підозрюваної адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання та застосування до її підзахисної запобіжного заходу вигляді домашнього арешту, та просить застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Своє клопотання захисник мотивує тим, що підозрювана ОСОБА_4 на даний час проходить стажування де планує працевлаштуватися, таким чином остання матиме змогу працювати та отримувати дохід, для забезпечення своїх життєвих потреб та потреб своєї неповнолітньої дитини, а також підозрювана будучи працевлаштованою, зможе відшкодувати завдану нею шкоду.
Підозрювана ОСОБА_4 підтримала думку свого захисника.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання документи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст.176 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи як особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою, при цьому їх наведено в порядку зростання ступеню суворості.
Відповідно до ч.4 ст.176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинувачується, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан, тощо (ч. 1 ст. 178 КПК України).
Слідчий суддя встановив, що слідчими СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №120262211040000308 від 16.02.2026, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
27 березня 2026 року у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а саме, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
На переконання слідчого судді обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: витягом з ЄРДР за №120262211040000308 від 16.02.2026; протоколом допиту представника потерпілого від 17.02.2026; протоколом додаткового допиту представника потерпілого ОСОБА_7 від 24.02.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 23.02.2026; протоколом вилучення предметів чи речей під час їх добровільної видачі від 23.02.2026; протоколом огляду предмету (відеозапису) від 23.02.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 26.03.2026; протоколом додаткового огляду предмету (відеозапису) від 26.03.2026; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, а також надані докази, слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри та причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України.
Слідчий у клопотанні зазначає, що з метою запобігання того, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, до ОСОБА_4 необхідно застосувати такий запобіжний захід як цілодобовий домашній арешт.
Слідчий суддя, оцінивши доводи, наведені у клопотанні, вважає, що сторона обвинувачення під час розгляду клопотання довела наявність підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
При цьому, слід зазначити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високий ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Висновок слідчого судді щодо наявності ризиків ґрунтується на тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
На переконання слідчого судді, суворість покарання за вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_4 , а це зокрема покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, у сукупності із обґрунтованістю повідомленої їй підозри доводить ризик переховування від органів досудового розслідування чи суду.
Крім цього існує ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, адже з матеріалів кримінального провадження вбачається, що підозрювана ОСОБА_4 раніше судима, офіційно не працює, на даний час не має постійного джерела доходу, що може спонукати її до вчинення нових злочинів.
Таким чином, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків, що відповідно до п. 2 ч.1 ст.194 КПК України, є підставою для застосування запобіжного заходу.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно ч. 3 ст. 181 КПК України ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.
У відповідності до ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що вона має постійне місце проживання, а також у неї на утриманні перебуває неповнолітня дитина.
У п. 104 рішення ЄСПЛ у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» від 05.07.2016 зазначено, що домашній арешт з огляду на його рівень і напруженість вважається позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції. Цей спосіб позбавлення свободи вимагає існування відповідних і належних підстав, як і тримання під вартою під час досудового слідства. Він уточнив, що поняття «рівень» і «напруженість» у його практиці, як критерії застосовності статті 5 Конвенції, стосується тільки рівня обмеження свободи пересування, а не відмінностей за рівнем комфорту або у внутрішньому режимі у різних місцях позбавлення волі. Тому Суд застосовує ті самі критерії щодо позбавлення свободи незалежно від місця тримання заявника під вартою ( 104, 113, 114 рішення ЄСПЛ у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» від 05.07.2016 та п. 212 рішення у справі «Развозжаєв проти Росії та України та Удальцов проти Росії» від 19.11.2019 року.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту підозрюваній ОСОБА_4 суд враховує вимоги п.п.3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Водночас, дослідивши надані слідчому судді матеріали, які містять дані про особу підозрюваної, слідчий суддя приходить до переконання, що належну процесуальну поведінку підозрюваної ОСОБА_4 можливо забезпечити шляхом застосування до неї запобіжного заходу у виді домашнього арешту заборонивши їй покидати житло з 22.00 год. до 07.00 год., що буде пропорційним, співмірним і не суперечитиме КПК України та надасть можливість підозрюваній здійснювати трудову діяльність у денний час і отримувати дохід для забезпечення належних умов свого життя та матеріального забезпечення своєї неповнолітньої дитини.
Окрім цього слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрювану ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, зокрема: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із представником потерпілого ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні.
На думку слідчого судді саме такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваної та тяжкості пред'явленої їй підозри, а також зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, при цьому жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст. 176 КПК України, на даний час, не зможе запобігти наявним ризикам, у зв'язку із чим в задоволенні клопотання сторони захисту про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання слід відмовити.
Разом з тим, слідчий суддя звертає увагу на наступне: з матеріалів досудового розслідування вбачається, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення - 27 березня 2026 року.
Відповідно до ч.3 ст.219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Відтак, слідчий суддя враховуючи положення чинного КПК України, вважає неправомірним застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 строком на два місяці, оскільки такий перевищуватиме строк досудового розслідування, що вказуватиме на вихід слідчого судді за межі наданих йому повноважень.
У зв'язку з наведеним, клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.131, 132, 177, 178, 181, 193, 194, 199, 309 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні клопотання захисника підозрюваної ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання - відмовити.
Клопотання слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арештувідносно ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою АДРЕСА_2 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши їй в період з 22.00 год. до 07.00 год. залишати житло без дозволу слідчого, суду, за адресою: АДРЕСА_2 (за виключенням випадків увімкнення сигналу повітряної тривоги з метою прибуття до укриття та перебування на стаціонарному лікуванні у медичних закладах або ж відвідування медичних закладів за необхідності).
У відповідності до ч.5 ст.194 КПК України покласти на підозрювану ОСОБА_4 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із представником потерпілого ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали, запобіжного заходу та покладених на підозрювану ОСОБА_4 обов'язків визначити до 23 год. 59 хв. 26 травня 2026 року.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Роз'яснити підозрюваній ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на неї обов'язків, може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Копію ухвали для забезпечення контролю виконання надіслати у СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1