Справа № 605/347/25
Іменем України
01 квітня 2026 рокум.Підгайці
Підгаєцький районний суд Тернопільської області в складі :
головуючої судді Лелик О.М.,
за участі секретаря судового засідання Костенюк М.Я.
справа №605/347/25
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Підгайці Тернопільської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Бережанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення батьківства,-
за участі представника позивачки адвокатки Луцишин Г.М.,
21 серпня 2025 року адвокат Луцишин Ганна Михайлівна звернулася до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Бережанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; Бережанському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису №02 про народження ОСОБА_3 , складеного Білокриницькою сільською радою Підгаєцького району Тернопільської області 21 липня 2020 року, вказавши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачка ІНФОРМАЦІЯ_4 народила доньку ОСОБА_3 і запис про батька зроблено на підставі абзацу 1 частини 1 статті 135 СК України. Також, ІНФОРМАЦІЯ_5 у м.Варпалота (Угорська Республіка) позивачка народила ОСОБА_4 , однак у свідоцтві про народження не зазначалося відомості про батька. Біологічним батьком, як зазначає позивачка, є ОСОБА_2 , з яким вона проживає однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Зазначає, що на підставі статті 126 СК України в інший спосіб як у судовому порядку батьківство дітей не можливо встановити і визнати, тому змушена звернутися до суду.
Відповідач не скористався правом подання письмового відзиву на позовну заяву.
Третя особа Бережанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції письмових пояснень на позовну заяву не подавала.
Ухвалою від 10 вересня 2025 року суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі. Вирішила проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою від 29 вересня 2025 суд призначив у справі судову молекулярно-генетичну експертизу та зупинив провадження у справі..
Ухвалою від 04 березня 2026 року суд поновив провадження у справі.
Ухвалою від 24 березня 2026 року суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивачки адвокатка Луцишин Г.М. позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, однак скерував на адресу суду заяву у якій просить розглядати справу у його відсутності, не заперечує щодо задоволення позову.
Представник третьої особи Бережанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не прибув, однак скерована на адресу суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника третьої особи.
Заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, суд дійшов такого.
При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.
Статтею 51 Конституції України, частинами 2, 3 статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно з статті 7 Конвенції про права дитини, дитина, наскільки це можливо, має право знати своїх батьків.
Порядок визнання батьківства за заявою матері та батька дитини регламентований статтею 126 Сімейного кодексу України, відповідно до якої походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Разом з цим, згідно з статтею 128 Сімейного кодексу України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Суд встановив такі обставини справи.
ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 видане Білокриницькою сільською радою Підгаєцького району Тернопільської області /арк.спр.4/ . Батьками записані: ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 видано адміністрацією мера м. Варпалота Угорська Республіка /арк.спр.6-7/. Згідно даного свідоцтва запис зроблено щодо матері ОСОБА_6 , запис про батька відсутній.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Згідно з висновком експерта №СЕ-19/114-25/26272-БД від 10 лютого 2026 року за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Імовірність даної події становить не менше ніж 99,99999999%. А також, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Імовірність даної події становить не менше ніж 99,99999999% /арк.спр.52-58/.
Відповідно до статті 121 Сімейного кодексу України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтею 122 Сімейного кодексу України (коли батьки перебувають у шлюбі між собою) та статтею 125 Сімейного кодексу України (батьки якої не перебувають у шлюбі між собою) цього Кодексу.
При цьому, згідно з статтею 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Згідно з статтею 128 Сімейного кодексу України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Положеннями статті 7 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою ВР№789-XIIвід 27.02.1991року встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Стаття 8 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.
Згідно з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у справі № 361/2653/15-ц від 15.04.2021, предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.
Тлумачення норм статті 130 Сімейного кодексу України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (стаття 128 СК України).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це, у тому числі висновку судово-генетичної експертизи.
Відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 29 квітня 2019 року у справі «Міфсуд проти Мальти» («Mifsud v. Malta», заява № 62257/15) зазначено, що ДНК-тест - це науковий метод, наявний (у той час - на початку 2000-х і донині) для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.
У постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 зазначено, що «висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства».
У постанові Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі №382/2559/15-ц зауважено, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини. Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
За змістом частини першої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Факт батьківства ОСОБА_2 по відношенню до малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджується висновком судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/114-25/26272-БД від10 лютого 2026 року.
Сумнівів у правильності висновку дослідження не встановлено, доказів того, що висновок є недостатньо обґрунтованим чи суперечить іншим матеріалам справи немає.
Негативних наслідків для дітей у випадку визнання відповідача їх батьком, судом не встановлено.
Зазначені обставини у їх сукупності дають підстави для висновку про необхідність задоволення позовних вимог про визнання батьківства, виключення відомостей з актового запису про народження дитини, а також про внесення змін до актового запису про народження дитини.
За положеннями пункту 20 глави 1 розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до Положення про внесення змін, доповнень, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану.
Згідно з роз'ясненнями, наданими у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», резолютивна частина рішення щодо визнання батьківства повинна містити в собі всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах РАЦС (прізвище, ім'я по батькові матері й батька, число місяць і рік народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Відповідно до статті 134 Сімейного кодексу України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
За положеннями пункту 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом МЮ України від 12.01.2011 №96/5, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, серед іншого, рішення суду про визнання батьківства.
Згідно з пунктом 2.16.4. Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
На підставі вищевикладеного, позов підлягає задоволенню повністю, оскільки в ході розгляду справи судом знайшов своє підтвердження факт того, що ОСОБА_2 є біологічним батьком дітей, що підтверджено висновком судової молекулярно-генетичної експертизи та як наслідок мають бути внесені зміни до актового запису про народження дітей.
На підставі статтей 121, 122, 125, 126, 128 Сімейного кодексу України та керуючись статтями 4-13, 141, 174-181, 209-250, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Бережанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення батьківства - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Бережанському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису №02 про народження ОСОБА_3 , складеного Білокриницькою сільською радою Підгаєцького району Тернопільської області 21 липня 2020 року, вказавши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНКОПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Третя особа: Бережанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 21161470, юридична адреса: 47501, вул. Банкова буд.6, м. Бережани Тернопільський район Тернопільська область.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 01.04.2026.
Суддя: О. М. Лелик