Справа № 466/8805/25
Провадження 2-а/465/73/26
Іменем України
30.03.2026 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючої судді Мартьянової С.М.
при секретарі судового засідання Штокало С.-М.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області в особі інспектора ДПП Мінченка Сергія Олеговича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі,
встановив:
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 25.06.2025 інспектором ДПП Мінченком С.О. було винесено постанову №5АВ11128109 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ст. 122 КУпАП (перевищення швидкості). Призначено штраф у розмірі 340 грн. З вказаною постановою позивач не згодна, оскільки вона не керувала даним автомобілем. 10 вересня 2025 року позивач звернулась до Управління патрульної поліції із заявою про зміну відповідача, одна їй було рекомендовано оскаржити постанову у судовому порядку. У зв'язку із викладеним, просить позов задовольнити.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 23.09.2025 матеріали вказаної адміністративної справи направлено за підсудністю до Франківського районного суду м.Львова.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2025 визначено головуючого суддю Мартьянову С.М.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 06.11.2025 відкрито провадження у справі за адміністративним позовом. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
17.02.2026 на електрону пошту суду надійшла заява про уточнення позовних вимог та поновлення строку звернення до суду, в якій позивач просила суд поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом про скасування постанови за ч.1 ст. 11 КУпАП, оскільки його порушено з поважних причин, а саме перебуванням за кордоном у відповідний період.
27.02.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу BMW 320 реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 25.06.2025 року, у день вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване в автоматичному режимі власником даного транспортного засобу є - ОСОБА_1 , тобто позивач. Крім цього, відповідно до заяви № 2589568320 належного користувача транспортного засобу BMW 320 реєстраційний номер НОМЕР_1 призначено лише 09.09.2025 року.
Таким чином, відповідальну особу за вчинене адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване в автоматичному режимі встановлено вірно, ОСОБА_1 , як власниця транспортного засобу BMW 320 реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Законодавчими нормами передбачено, що власник транспортного засобу (ТЗ) може бути звільнений від відповідальності, а суб'єктом правопорушення може стати фактичний водій лише за умови, що було ініційовано процедуру внесення змін до постанови на підставі абзацу третього частини першої статті 279-3 КУпАП. Відповідно єдино-можливий варіант. Проте, в позовній заяві, позивач не надає жодного підтвердження дотримання нею умов звільнення від адміністративної відповідальності.
Крім цього, особа, яка керувала транспортним засобом, не зверталася до уповноваженого підрозділу Національної поліції протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили із заявою про визнання зазначеного факту правопорушення та не надала згоду на притягнення її до адміністративної відповідальності, а в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів не міститься відомостей про належного користувача транспортного засобу BMW 320 реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Перевищення встановлених обмежень швидкості руху автомобілем засобу BMW 320 реєстраційний номер НОМЕР_1 доведено належними та допустимим доказами. Матеріали додані до справи дають підстави стверджувати, що факт вчинення правопорушення підтверджено належними доказами, які відповідають вимогам ст.ст. 73 - 73 КАС України.
Таким чином, з огляду на все вище зазначене в діях позивача є склад адміністративного правопорушення, Постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване в автоматичному режимі, щодо Позивача винесена на підставі інформаційних файлів та метаданих за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками адміністративного правопорушення, отриманих в електронному вигляді із системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі є законною та обґрунтованою.
09.03.2026 на електронну пошту суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вона зазначила наступне.
Так, відповідачем не враховано, що позивачем до позовної заяви було надано належні докази того, що на момент фіксації правопорушення транспортним засобом керувала інша особа.
Крім того, до позовної заяви долучено письмове пояснення громадянина ОСОБА_2 , який підтвердив факт керування транспортним засобом у момент фіксації правопорушення, а також копії його паспорта та посвідчення водія.
Відповідачем не додано жодних доказів того, що саме позивач керувала транспортним засобом у момент фіксації правопорушення.
Разом з тим притягнення особи до адміністративної відповідальності має гуртуватися на принципі індивідуальної відповідальності особи за вчинене правопорушення.
Позивач в судове засідання не з'явилась, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву просив розглянути справу без сторони відповідача.
За таких обставин суд вважає, що справу слід розглянути за відсутності сторін на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи, відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, тому відповідно до ч.4ст. 229 КАС України,у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
Постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі №5АВ11128109 від 25.06.2025 накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у розмірі 340 грн за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП. а саме перевищення встановлених обмежень швидкості на 20 км/год.
За змістом постанови серії №5АВ11128109 від 25.06.2025 о 19:11 год місто Львів вул. Стрийська 35, зафіксовано транспортний засіб BMW 320, д.н.з. НОМЕР_2 , особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 20 км/год, чим порушив п. 12.9.(6) Правил дорожнього руху.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб BMW 320, д.н.з. НОМЕР_2 , 2016 року належить ОСОБА_1 .
З оскаржуваної постанови вбачається, що штраф сплачено.
Згідно з п. 12.9.б Правил дорожнього руху водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, уповноважена посадова особа органу поліції відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно зі статтею 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до частин 1, 2статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 6 статті 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до частини 1статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (стаття 11 КУпАП).
Оцінюючи склад адміністративного правопорушення, виходячи із загальної теорії права, то склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.
У свою чергу, склад адміністративного правопорушення складається з: об'єкту; об'єктивної сторони; суб'єкту; та суб'єктивної сторони. Отже, для наявності складу адміністративного правопорушення та, як наслідок, самого порушення необхідна наявність усіх його складових.
Об'єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, що охороняються правовими нормами, тобто фактично це наявність правової норми, яка забороняє здійснювати певні дії та передбачає відповідальність у випадку недотримання вимог цієї норми.
Об'єктивна ж сторона адміністративного правопорушення полягає у дії чи бездіяльності, що заборонені правовими нормами.
Суб'єктом такого правопорушення в даному випадку може бути конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Таким чином, притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб'єктом адміністративного правопорушення.
При цьому, саме адміністративне правопорушення може існувати лише за наявності всіх перелічених складових, що у сукупності становлять склад адміністративного правопорушення.
Одним із перелічених складових, зокрема, є наявність суб'єкта адміністративного правопорушення.
Таким чином, для можливості притягнення конкретної особи до відповідальності, необхідно з'ясувати чи вона є (може бути) суб'єктом адміністративного правопорушення, а саме з'ясувати можливість притягнення такої особи до відповідальності (вік, осудність, інші спеціальні ознаки, тощо) та наявність причинного зв'язку між діянням особи та наслідками.
Тобто існування такої складової як суб'єкт правопорушення можливе лише за наявності причинного зв'язку між об'єктивною стороною правопорушення та конкретною особою (вчинення саме конкретною особою дій, що мають ознаки правопорушення).
У даному випадку, для того щоб притягнути конкретну особу (позивача) до адміністративної відповідальності необхідно встановити, що саме вона вчинила зазначені в постанові відповідача дії, тобто, що саме позивач керував зазначеним транспортним засобом та саме він допустив порушення пункту 12.9 (б)Правил дорожнього руху України, що і стало підставою для винесення оскаржуваної постанови.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, представник ДПП долучив до відзиву, три фотознімки, зроблені приладом вимірювальної техніки - комплексом автоматичної фото/відеофіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Судом встановлено, що на даних фотознімках зафіксовано автомобіль марки BMW 320, д.н.з. НОМЕР_2 . При цьому на цих фотознімках не зафіксовано особу, яка перебуває за кермом цього автомобілю.
Отже, фотознімки не містять доказів того, що саме позивач, керуючи транспортним засобом BMW 320, д.н.з. НОМЕР_2 перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів та порушив пункт 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 122 КУпАП.
Крім того, як зазначала позивач, в період винесення відповідної постанови транспортний засіб BMW 320, д.н.з. НОМЕР_2 перебував у користуванні ОСОБА_3 .
Отже, судом встановлено, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме позивач керувала зазначеним автомобілем та саме вона здійснила вказане порушення ПДР.
Відповідно до примітки до частини 1 статті 122 КУпАП, зазначено, що суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами 1 - 3 цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонений сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині 1статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини 1статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Частиною 1статті 279-1 КУпАП передбачено, що у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині 1статті 14-2 цього Кодексу.
У свою чергу, частиною 1 статті 14-2 КУпАП встановлено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідальна особа, зазначена у частині 1 цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.
Отже, відповідно до наведених норм, за загальним правилом адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, несе фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб.
Водночас статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Частиною 2статті 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена також частиною 2статті 33 КУпАП, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом (стаття 248).
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, ухвалене у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень частини 1статті 14-1 КУпАП(справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху), яким визнано такою, що не відповідає Конституції України(є неконституційною), статтю 14-1 КУпАП, яка передбачала, що до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Крім того, відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Тобто в Україні діє презумпція невинуватості, яка підлягає застосуванню також у справах про адміністративні правопорушення, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, згідно з якою в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
З огляду на вищевикладене, керуючись приписами вищенаведених норм законодавства, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно з' обставини справи та наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до пункту 2 частини 2статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частиною 1статті 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
При цьому, згідно з частиною 2статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене вище, встановлені судом обставини та відсутність доказів правомірності дій відповідача, відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та про скасування скасування постанов про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, №5АВ11128109 від 25.06.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративних стягнень за порушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Позивач просила суд поновити їй пропущений строк, в обґрунтування причин пропущення строку звернення до суду з позовом вказує, що вона перебувала за кордоном у відповідний період та їй не було відомо щодо строків оскарження постанови.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що обставини пропущення строку звернення до суду є поважними, а тому строк для звернення до суду з позовною заявою необхідно поновити.
Керуючись ст.ст. 6, 8, 9, 20, 44, 47, 77, 90, 121,139, 143, 192, 210-211, 241-246, 250 КАС України, суд, -
ухвалив:
Поновити позивачу ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк для оскарження постанови №5АВ11128109 від 25.06.2025.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області в особі інспектора ДПП Мінченка Сергія Олеговича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі за ч. 1 ст. 122 КУпАП на ОСОБА_1 , серії 5АВ11128109 від 25.06.2025 скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1ст. 122 КУпАП - закрити.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області, в особі інспектора ДПП Мінченка Сергія Олеговича, місцезнаходження: м. Львів вул. Перфецького, буд.19, код ЄДРПОУ 40108646.
Суддя Мартьянова С.М.