Справа № 456/1632/26
Провадження № 2/456/1374/2026
про відмову у відкритті провадження у справі
01 квітня 2026 року місто Стрий
Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Писарев О.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Стрийська державна нотаріальна контора, про визнання договору недійсним, -
ОСОБА_1 звернулася до Стрийського міськрайонного суду Львівської області із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Стрийська державна нотаріальна контора, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу 22/100 (двадцять дві сотих) ідеальних часток будівель та споруд в АДРЕСА_1 , та 22/100 (двадцять дві сотих) часток земельної ділянки площею 0,0491 га, яка надана для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610700000:01:006:0188, посвідчений Костур У.Т., державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №1797 укладений 19 червня 2018 року між продавцем ТОВ «Орест» та покупцем, ОСОБА_3 .
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що з 18 листопада 2015 року є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Орест» та володіє часткою у розмірі 10% у статутному капіталі Товариства. 19 червня 2018 року між ОСОБА_2 , який діяв від імені ТОВ «Орест» як директор Товариства та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого від імені Товариства відчужено 22/100 ідеальних часток будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а також 22/100 часток земельної ділянки площею 0,0491 га, кадастровий номер 4610700000:01:006:0388, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, а покупець зобов'язався прийняти зазначене майно та сплатити його вартість. Внаслідок укладення договору без її відома та участі було порушено корпоративні права ОСОБА_1 , зокрема право на участь в управлінні Товариством та прийнятті рішень щодо розпорядження майном. Окрім того, ОСОБА_4 як учасник ТОВ була повністю позбавлена можливості реалізувати своє переважне право купівлі, гарантоване законом.
Дослідивши подану позовну заяву суд доходить таких висновків.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Разом з тим, відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Юрисдикція господарських справ установлена статтею 20 ГПК України, за змістом, зокрема, пунктів 1, 3, 4, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Положення статті 20 ГПК України передбачають визначення юрисдикції господарських судів у справі як за суб'єктним, так і за предметним критерієм. Отже, визначення юрисдикції цієї справи залежить від змісту права, на захист якого позивач подав позов у цій справі як учасник ТОВ у зв'язку з відчуженням майна цим товариством.
В постанові від 9 квітня 2019 року по справі № 916/1295/18 (провадження № 12-4гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила наступні висновки: «Таким чином, під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Отже, корпоративним є спір, зокрема, щодо управління, діяльності юридичної особи - суб'єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (член) такою юридичної особи. У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції з'ясував, що Кодимське РайСТ є господарською організацією, статут якої закріплює право кожного члена товариства на участь в його управлінні, отриманні певної частки прибутку (дивідендів) цього товариства та активів у разі ліквідації останнього. Звертаючись з позовом, ОСОБА_5 зазначив про порушення його корпоративних прав як члена Кодимського РайСТ. Спір, який стосується стверджуваного порушення корпоративних прав позивача, має розглядатися за правилами господарської юрисдикції незалежно від обґрунтованості позовних вимог. Отже, якщо учасник юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням корпоративних прав такого учасника, то цей спір є спором про право управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарських судів незалежно від того, чи є іншим відповідачем у справі як сторона спірного договору фізична особа. При розгляді такого спору по суті суд має перш за все встановити, чи порушені корпоративні права позивача, зокрема, іншою стороною спірного договору. Вирішення питання про наявність чи відсутність такого порушення та відповідно підстав для задоволення позову з'ясовується судами під час розгляду справи по суті позовних вимог».
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2025 року по cправі № 910/6681/23.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначила про порушення її корпоративних прав, зокрема права на участь в управлінні Товариством та прийнятті рішень щодо розпорядження майном і, як наслідок, укладення договору без її відома та участі.
Отже, суддя доходить висновку, що даний спір є спором про право управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарських судів.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частин 2-5 статті 186 ЦПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.
До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.
Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що спір стосується корпоративних відносин, а тому дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та має розглядатися в порядку господарського судочинства.
Беручи до уваги наведене, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Стрийська державна нотаріальна контора, про визнання договору недійсним.
На підставі викладеного, керуючись статтями 186, 258, 260 ЦПК України, суд
У відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Стрийська державна нотаріальна контора, про визнання договору недійсним - відмовити.
Роз'яснити позивачу його право на звернення із даним позовом в порядку господарського судочинства.
Направити позивачу копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі та позовні матеріали.
Копію позовної заяви залишити в Стрийському міськрайонному суді Львівської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О. Ю. Писарев