Справа №465/9896/25
Провадження №2/463/1112/26
31 березня 2026 року м. Львів
Личаківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого-судді - Яворського С.Й.,
з участю секретаря судового засідання - Станько Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
позивач звернувся до Франківського районного суду м.Львова з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0934381401 від 27.09.2019 року у розмірі 94 095,21 гривень.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 27.09.2019 року між ТзОВ «ІНФІНАНС» та відповідачем укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 0934381401. Зазначає, що відповідач вчинив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, відкрито кредитну лінію з максимальним розміром 20 000 гривень та надано кредит відповідно траншу Заявки анкети №2628577418 від 22.02.2020 року. Підписанням договору позики відповідач підтвердив, що він повністю ознайомився з усіма його умовами, в тому числі з Правилами та йому надана інформація, передбачена чинним законодавством. В свою чергу, 14.07.2021 року між ТзОВ «ІНФІНАНС» та ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 14-07/21, відповідно до умов якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги до позичальників, у тому числі за договором про надання позики № 0934381401 від 27.09.2019 року. В подальшому, 10.01.2023 року між ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та позивачем укладено договір факторингу № 10-01/2023, на підставі якого до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором № 0934381401 від 27.09.2019 року. Згідно цього договору позивач набув прав кредитора у зобов'язанні. Відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання та не повернув кредит. Зазначає, що станом на момент подання позовної заяви до суду заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку чим у відповідача наявна заборгованість за цим договором у загальному розмірі 123 250,21 гривень. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 94 095,21 гривень, з яких: 7 000,0 гривень - заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту); 87 095,21 гривень - заборгованість за процентами нарахованими на дату відступлення права вимоги. Як новий кредитор у зобов'язанні дану суму просить стягнути у примусовому порядку.
Відповідно до ухвали Франківського районного суду м.Львова від 30.12.2025 року, справу направлено Личаківському районному суду м.Львова для розгляду за підсудністю.
Матеріали справи надійшли до Личаківського районного суду м.Львова 11.02.2026 року та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду такої було визначено суддю Яворського С.Й.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 16.02.2026 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, у позовній заяві просила розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує проти ухвалення заочного рішення, просить суд позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився без поважних причин, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи всіма можливими засобами, поштове відправлення повернуте з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзив на позов або клопотання про відкладення розгляду справи не подав.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи те, що представник позивача не заперечила проти ухвалення заочного рішення у справі, у відповідності до вимог ст.ст.223, 280, 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи, розглянути справу у відсутності представника позивача та відповідача, ухваливши заочне рішення.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники процесу в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу 31.03.2026 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Так, відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 27.09.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС» та відповідачем було укладено договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0934381401 та отримання кредиту, згідно Заявки - анкети на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики №0934381401 від 27.09.2019 року, що акцептована відповідачем 27.09.2019 року шляхом підписання електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором (а.с. 24-26).
Відповідно до п.1.1 договору позики Товариство надає позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту для власних потреб на умовах цього договору, а також згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM» (надалі - Правила), які є невід'ємною частиною договору, а позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами.
Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору, з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Позичальник має право здійснити дострокове погашення кредиту (траншу) за Договором і сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом (траншем).
Згідно п.1.5. договору позики визначено, що загальний (максимальний) розмір кредитної лінії становить 20 000 гривень.
Згідно із п.1.6 вищевказаного договору в рамках дії даного договору сторони погодили наступні загальні умови, а саме: до умов даного договору застосовуються фіксована процентна ставка. Порядок обчислення процентної ставки встановлюється цим пунктом договору та Правилами. Розмір відсотків за один день користування кредитом (траншем) та річна відсоткова ставка визначаються сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Відсотки за користування поточним кредитом (траншем) нараховується за один календарний день від фактичної суми грошових коштів, які позичальник зобов'язаний повернути Товариству в рамках наданого кредиту (траншу) в день такого нарахування.
Відповідно до п.1.7 договору протягом 36 календарних місяців з дня укладення договору позичальнику надається право користуватися діючим лімітом кредиту, які позичальник зобов'язаний повернути товариству в рамках надання кредиту на умовах договору та Правил.
Як вбачається з умов договору (п.1.10.2, 1.14) максимальна річна відсоткова ставка за кредитом становить 638,75 %.
У п.п.5.1-5.4 договору позики визначено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору винна Сторона несе відповідальність, визначену цим договором, Правилами та чинним законодавством України. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору. У разі прострочення позичальником строків сплати поточного кредиту та відсотків за користування кредитом частково/або у повному обсязі позичальник самостійно нараховує та сплачує Товариству, на його вимогу, пеню в розмірі 1,75 % від несвоєчасно сплаченої суми (кредиту та відсотків) за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється із врахуванням п.5 ч.1 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Отримання (Вимагання) Товариством від позичальника платежів в рахунок оплати пені (неустойки) за прострочення позичальником строків сплати поточного кредиту та відсотків за користування кредитом є правом Товариства, а не його обов'язком (а.с. 24-26).
22.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС» та відповідачем було підписано пропозицію надання 10 траншу кредиту згідно Заявки анкети №0934381401 від 27.09.2019 року підписаний електронним підписом - 6g7n3g. Сторонами погоджено основні умови кредиту розмір кредиту (траншу) 7 000 гривень, строк користування кредитом (траншем) 30 днів, строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0934381401 від 27.09.2019 року 3 роки, відсоткову ставку 1.75% а один день користування кредитом. (а.с.62).
ТзОВ «ІНФІНАНС» перерахувало відповідачу кошти в сумі 7 000,0 гривень згідно договору позики № 0934381401 від 27.09.2019 року, що підтверджується квитанцією за сплату № 10254_25708142135 від 08.07.2025 року про успішність транзакції в системі iPay.ua по рахунку ОСОБА_1 про зарахування вказаних коштів (а.с.73).
14 липня 2021 року між ТзОВ «ІНФІНАНС» та ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 14-07/21, відповідно до умов якого ТзОВ «ІНФІНАНС» відступило ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги до позичальників, у тому числі за договором про надання позики № 0934381401 від 27.09.2019 року (8-11).
10 січня 2023 року між ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та позивачем укладено договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023 (а.с.27-32), на підставі якого до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором № 0934381401 від 27.09.2019 року.
Згідно витягу з Додатку № 3 реєстру боржників до Договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 року (а.с.45), станом на 10.01.2023 року та розрахунку заборгованості представленого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання позики № 0934381401 від 27.09.2019 року станом на 17.10.2025 року (а.с.7) становить 123 250,21 гривень, з яких: 7 000,0 гривень - заборгованість за основною сумою боргу та 116 250,21 гривень - заборгованість за відсотками.
Проте, з урахуванням принципу розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути у примусовому порядку заборгованість за кредитним договорам №0934381407 від 27.09.2019 року у розмірі 94 095,21 гривень.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Таким чином, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 2-127/11 (постанова від 01.02.2018 року) за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
Докази, на підставі яких до позивача перейшло право вимоги не оспорюються і з огляду на презумпцію правомірності правочинів, на підставі яких до позивача перейшло право вимоги до відповідача, він вправі пред'являти відповідну вимогу про стягнення коштів.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Цим же законом визначені особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді.
У справі яка розглядається договір про надання позики № 0934381401 від 27.09.2019 року, укладений сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, про що зазначено в п.7.6 Договору та в основних умовах кредиту договору № 0934381401, також Заяві-Анкеті на отримання кредиту, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Водночас, всупереч зазначеним нормам, відповідач не надав жодного належного і допустимого доказу для спростування факту укладення ОСОБА_1 договору позики № 0934381401 від 27.09.2019 року в електронному вигляді та накладення на нього будь якого іншого підпису (одноразового ідентифікатора) ніж зазначеного у договорі.
Крім того, за змістом частини першої статті 1047, частини першої статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
При цьому, відповідно частини першої статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Тобто, письмова форма договору внаслідок його реального характеру є підтвердженням отримання грошових коштів і саме на позичальника закон покладає обов'язок доказування протилежного.
Проте, як і в попередньому випадку відповідач не надав жодного підтвердження факту неотримання грошових коштів за договором № 0934381401 від 27.09.2019 року.
У відповідності до вимог ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Зокрема, відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитор свої зобов'язання перед позичальником виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти, однак позичальник взяті на себе за кредитним договором зобов'язання належним чином не виконав, що призвело до утворення заборгованості.
Згідно розрахунку заборгованості, внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язання, відповідач станом на 17.10.2025 року, заборгував перед позивачем борг за договором про надання позики в тому числі на умовах фінансового кредиту №0934381401 від 27.09.2019 року в загальній сумі 123 250,21 гривень, з яких: 7 000,0 гривень - заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту) та 116 250,21 гривень - заборгованість за процентами (а.с.7).
Суд приймає до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості як належний доказ по справі, оскільки будь-яких доказів на спростування такого відповідачем не надано.
Отже, з урахуванням позиції позивача, розмір заборгованості за договором про надання позики в тому числі на умовах фінансового кредиту №0934381401 від 27.09.2019 року становить 94 095,21 гривень. Нарахування відсотків проводилось у межах строку кредитування (строку дії договору).
Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст.ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Суд, відповідно до ст.89 ЦПК України оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, а право позивача на повернення кредиту та сплату відсотків захисту.
Позивач у зв'язку із захистом своїх прав поніс судові витрати, які складаються з наступного: судового збору при поданні позовної заяви у розмірі 2 422,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,0 гривень.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно зі ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.ч.4-6 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як встановлено судом, між позивачем ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» укладено договір № 01-07/2024 від 01.07.2024 року (далі Договір) про надання правової допомоги, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами (а.с.54-56).
Згідно з п.4.1. Договору вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до договору.
Відповідно до Заявки про надання юридичної допомоги № 2156 від 01.09.2025 року та Витягу з Акту № 14, вбачається, що правова допомога полягала у наданні усної консультації (2 години), вартістю 4 000,0 гривень; підготовка позиції (3 години), вартістю 6 000,0 гривень та складання позовної заяви для подачі до суду (5 години), вартість 15 000,0 гривень (а.с.59-60).
Зазначені вище докази в матеріалах справи свідчать про реальність надання ТзОВ «Коллект Центр» - адвокатом правничої допомоги в рамках укладеного між ними договору.
Суд враховує те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Представником позивача у справі подані докази понесених судових витрат у строк визначений ст.141 ЦПК України.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме: судовий збір, що сплачений при поданні позовної заяви у розмірі 2 422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,0 гривень (а.с.85).
Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 280, 282-284, 289 ЦПК України, суд, -
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором позики № 0934381401 від 27.09.2019 року у розмірі 94 095,21 гривень (дев'яносто чотири тисячі дев'яносто п'ять гривень 21 копійку).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,0 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Суддя С.Й. Яворський