Справа №442/409/26
Провадження №2/442/640/2026
01 квітня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючої-судді - Грицай М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» через систему «Електронний суд» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача в його користь заборгованість за кредитним договором №7711559 від 22.03.2024 у розмірі 36083,46 грн, а також судові витрати: 2662,40 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 22.03.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту №7711559 на суму 13250 грн. 23.10.2024 між первісним кредитором та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" уклали договір факторингу №23.10/24-Ф, у відповідності до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. 16.05.2025 ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та ТОВ ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу №16/05/25-Е, у відповідності до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників до вказаного договору факторингу ТОВ ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 42708,46 грн. ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та ТОВ ФК «ЕЙС» не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. Відповідач належним чином умови договору не виконував і на момент подання позовної заяви має непогашену заборгованість перед ТОВ ФК «ЕЙС». Просить суд стягнути заборгованість за кредитним договором №7711559 від 22.03.2024 у розмірі 36083,46 грн, у тому числі 11381,18 грн борг за тілом кредиту та 24702,28 грн борг за відсотками, а також судові витрати.
Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 22.03.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №7711559 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 13250 грн. строком на 360 днів із стандартною процентною ставкою 2,20 %.
Також відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту, де зазначена інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.
Відповідач взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків не виконав у строки, передбачені договором, кредит та проценти за його користування не сплатив у повному обсязі, порушивши вимоги кредитного договору та ст. ст. 525, 526, 530, 1054 ЦК України.
Відповідно до листа АТ "Ощадбанк" від 04.02.2026 на ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок НОМЕР_1 , який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_2 . Відповідно до долученої платіжної інструкції від 23.03.2024, на рахунок відповідача зараховано 13250 грн.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, що складений первісним кредитором, борг відповідача складає 42708,46 грн. З вказаного розрахунку вбачається, що ТОВ "Авентус Україна" здійснило нарахування відсотків по 20.07.2024. При цьому, відповідачем частково сплачено борг за тілом кредиту в розмірі 1868,82 грн та за відсотками у розмірі 1231,18 грн. Первісним кредитором здійснено нарахування відсотків за зниженою процентною ставкою в розмірі 3398,72 грн та за стандартною (2,20%) у розмірі 22534,74 грн.
Згідно з випискою позивача по особовому рахунку відповідача станом на 01.11.2025 заборгованість за кредитним договором не погашена та складає 42708,46 грн.
23.10.2024 між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23.10/24-Ф, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. 23.10.2024 товариства підписали акт прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу. Відповідно до платіжної інструкції від 30.10.2024 позивач перерахував ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 3217772 грн як оплату за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги №1 від 23.10.2024 та вищезгаданого договору факторингу.
16.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 16/05/25-Е, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 42708,46 грн. Додатком № 1 до договору є реєстр боржників, що підписаний товариствами, з якого вбачається, що заборгованість відповідача складає 42708,46 грн. Додатком №2 до договору є акт прийому-передачі реєстру боржників, що підписаний товариствами. Відповідно до платіжної інструкції від 27.11.2025 позивач перерахував ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 300000 грн як часткову оплату за договором факторингу.
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ізст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 2ст. 639 ЦК Україниякщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом (ст.610,612 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205,207 ЦК України).
Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.
Відповідно до ст. ст.5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Зі змісту ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід'ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З огляду на викладене вище, слід дійти висновку, що укладений між сторонами договір, є укладеним з додержанням письмової форми, визначеної законом, оскільки укладений з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію», та підписаний відповідачем шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, у порядку, визначеному Законом та договором.
За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК Українипередбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ізст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Згідно з правовою позицією ВС в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, - боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Враховуючи, що відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань в строки, передбачені договором належним чином не виконала, зважаючи на те, що договір про надання споживчого кредиту №7711559 укладений 22.03.2024 та виходячи зі змісту положень ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %),перерахувавши розмір відсотків, враховуючи проведені відповідачем оплати на часткове погашення основного боргу та відсотків, суд прийшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню тіло кредиту в розмірі 11381,18 грн та відсотки в межах періоду нарахування таких первісним кредитором, оскільки як вбачається з матеріалів справи та вказано позивачем, наступними кредиторами нарахування відсотків не здійснювалося, в сумі 15255,90 грн. Відтак, позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» підлягають задоволенню частково.
Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 1965,40 грн.
Разом з тим, позивач поніс витрати на правову допомогу.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано договір №20/08/25-1 про надання правничої допомоги від 20.08.2025, Додаткової угоди №25771113890 від 11.09.2025 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-1 від 20.08.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 01.11.2025 на суму 7000,00 грн.
При вирішенні питання про стягнення витрат за правничу допомогу суд враховує складність справи, обсяг наданої правничої допомоги адвокатом, а також те, що позов задоволено частково, та приходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 5167,45 грн.
Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" задоволити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження юридичної особи: вул. Поправки Юрія, буд. 6, каб. 13, м. Київ, 02094, заборгованість за кредитним договором №7711559 від 22.03.2024 у розмірі 26637,08 грн (двадцять шість тисяч шістсот тридцять сім гривень 08 копійок) гривень, в тому числі: 11381,18 грн (одинадцять тисяч триста вісімдесят одна гривня 18 копійок) - тіло кредиту, 15255,90 грн (п'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят п'ять гривень 90 копійок) - відсотки.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" 1965,40 грн (одна тисяча дев'ятсот шістдесят п'ять гривень 40 копійок) сплаченого судового збору та 5167,45 грн (п'ять тисяч сто шістдесят сім гривень 45 копійок) витрат на професійну правову допомогу.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення виготовлено 01.04.2026.
Суддя М.М. Грицай