Справа № 304/978/25 Провадження № 6/304/23/2026
26 березня 2026 рокум. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді - Ганька І. І.,
з участю секретаря судового засідання - Галас Т.Ю.,
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кудіної Марії Геннадіївни про розстрочку виконання судового рішення від 18 лютого 2026 року у цивільній справі № 304/978/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
адвокат Кудіна М.Г., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , в електронній формі через систему «Електронний суд» подала заяву, в якій просить розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 лютого 2026 року у справі № 304/978/25 на строк 12 місяців та встановити порядок виконання рішення шляхом сплати дванадцяти рівних щомісячних платежів у розмірі по 2 668,53 грн. Зазначає, що рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області у справі № 304/978/25 від 18 лютого 2025 року за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит №140709 від 18.05.2024 року. Згідно з резолютивною частиною рішення суду з ОСОБА_1 стягнуто: 17 456,00 грн - заборгованість по кредиту; 10 203,76 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам; 2 362,57 грн - судовий збір; 2 000,00 грн - витрати на правничу допомогу. Таким чином загальна сума до стягнення становить 32 022,33 грн. Заявниця не заперечує проти виконання судового рішення та має намір виконати його добровільно, однак її майновий стан на даний час не дозволяє виконати рішення суду одноразово. Є декілька обставин, що ускладнюють виконання рішення. По перше, відсутність стабільного доходу. Згідно довідок ОК-5 та ОК-7, сформованих з Реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України у 2026 році, заявниця не має стабільного офіційного доходу та постійного місця роботи, що підтверджує її складне матеріальне становище. По друге, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей. Так, заявниця є матір'ю двох неповнолітніх дітей - доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Обидві дитини проживають разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з Реєстру територіальної громади. Заявниця фактично самостійно забезпечує їх утримання, включаючи: забезпечення харчування; придбання одягу та взуття; оплату комунальних послуг; витрати на навчання дітей; витрати на медичне обслуговування та інші щоденні потреби. З урахуванням відсутності стабільного доходу, одноразове виконання рішення суду у повному обсязі створить реальну загрозу належному забезпеченню потреб неповнолітніх дітей. По третє, наявність інших кредитних зобов'язань. Так, складне матеріальне становище заявниці підтверджується також її кредитною історією, сформованою Українським бюро кредитних історій. Згідно з кредитним звітом, сформованим станом на 28 жовтня 2025 року, у ОСОБА_1 наявна значна кількість кредитних зобов'язань перед різними фінансовими установами. Відповідно до даних кредитного звіту: загальна сума отриманих кредитів становить 175 737,65 грн; загальна сума відкритих кредитних лімітів становить 373 926,40 грн; загальна поточна заборгованість за кредитними зобов'язаннями становить 526 788,41 грн; з них прострочена заборгованість становить 456 144,41 грн. Кредитні зобов'язання виникли перед різними фінансовими установами, зокрема: ФК «Кредит-Капітал» ТОВ «Авентус Україна» (CreditPlus) ФК «Слон Кредит» ФК «Маніфою» ФК «Є гроші» ФК «Абекор» ФК «Йота Інвест» ФК «КредитКаса» інші мікрофінансові установи. Більшість із вказаних кредитів отримувались заявницею в період відсутності стабільного доходу виключно з метою забезпечення базових життєвих потреб сім'ї та утримання дітей. Таким чином, на даний час загальна кредитна заборгованість заявниці перед різними фінансовими установами перевищує пів мільйона гривень, що об'єктивно унеможливлює одноразове виконання рішення суду у даній справі. При цьому заявниця не ухиляється від виконання своїх зобов'язань та вживає заходів для врегулювання ситуації, у тому числі повідомляла кредиторів про намір звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. З огляду на наведене, надання судом розстрочки виконання рішення є єдиним реальним способом забезпечити поступове виконання судового рішення без створення критичних умов для існування сім'ї заявниці та її неповнолітніх дітей. По четверте, добросовісна поведінка боржника. Так, 27 червня 2024 року заявниця через представника направила всім кредиторам повідомлення про неможливість виконання грошових зобов'язань та пропозицію реструктуризації боргів. У зазначеному повідомленні заявниця повідомила кредиторів про складне матеріальне становище та запропонувала реструктуризацію боргів строком на 12 місяців. Факт направлення таких повідомлень підтверджується поштовою квитанцією, що свідчить про добросовісну поведінку боржника та спроби врегулювання заборгованості у досудовому порядку. Таким чином заявниця не ухилялася від виконання зобов'язань, а навпаки намагалася вирішити питання заборгованості шляхом переговорів та реструктуризації. Оскільки з огляду на вищевикладене розстрочення виконання рішення сприятиме реальному виконанню судового рішення без застосування примусових заходів, тому просить заяву задовольнити.
У судове засідання заявник ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кудіна М.Г. не з'явилися, однак остання у заяві про розстрочку виконання судового рішення просила розгляд такої провести за їх відсутності.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» у судове засідання також не з'явився, хоча про місце, дату та час такого повідомлявся у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши заяву та матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Суд встановив, що рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 лютого 2026 року у цивільній справі № 304/978/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково - стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 140709 від 18 травня 2024 року в розмірі 27 659 (двадцять сім тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн 76 коп, з яких: 17 456 грн 00 коп - заборгованість по кредиту та 10 203 грн 76 коп - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, а у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у сумі 2 362 (дві тисячі триста шістдесят дві) грн 57 коп та витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.
З доданих до заяви письмових матеріалів видно, що у ОСОБА_1 відсутні доходи; вона має на утриманні двох неповнолітніх дітей; у неї існують інші кредитні зобов'язання.
Розстрочка виконання рішення суду - це розподіл виконання рішення на частини, що підлягають виконанню протягом певного періоду часу або через певні періоди часу, що призводять до перенесення строку виконання рішення на пізніші періоди, зокрема, полягає в розподілі належних до сплати сум платежу на певні частини із встановленням конкретного строку для виконання кожної з визначених частин рішення. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення суд виходить з міркувань доцільності та об'єктивності необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання такого додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання строку для розстрочки виконання рішення суд не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, розстрочка має бути компромісом між заінтересованими сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07 червня 2005 року у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, п. 84). На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці (рішення від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» п. 40, заява N 6962/02). Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі «Comingersoll S. A.» проти Португалії», заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).
Окрім того, вирішуючи справу «Шмалько проти України» Європейський суд з прав людини в п. 43 свого рішення від 20 липня 2004 року дійшов наступного висновку: «Суд наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду однієї зі сторін. Було б незрозуміло, як би стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Також, як зазначив Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Як передбачено ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
У відповідності до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Враховуючи, що на підставі зібраних доказів встановлено складне матеріальне становище ОСОБА_1 через відсутність у неї будь-яких доходів, наявність на утриманні двох дітей та наявність інших кредитних зобов'язань, що не дозволяє їй одноразово виплатити заборгованість за кредитним договором, що визначена вищевказаним судовим рішенням, беручи до уваги бажання відповідача погасити наявну заборгованість, суд дійшов висновку про задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення.
Керуючись ст. 435, 258-261 ЦПК України, суд,
заяву - задовольнити.
Розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована у АДРЕСА_1 , виконання рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 лютого 2026 року у цивільній справі № 304/978/25 про стягнення з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованості за Договором про споживчий кредит № 140709 від 18 травня 2024 року у розмірі 27 659 (двадцять сім тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн 76 коп, судового збору у сумі 2 362 (дві тисячі триста шістдесят дві) грн 57 коп та витрат на правову допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп, а всього у загальному розмірі 32 022 (тридцять дві тисячі двадцять дві) грн 33 коп, терміном на 12 (дванадцять) місяців з дня набрання ухвалою законної сили, шляхом сплати дванадцяти щомісячних платежів у розмірі 2668 (дві тисячі шістсот шістдесят вісім) грн 53 коп.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Головуючий:Ганько І. І.