30 березня 2026 року
м. Київ
справа № 766/13430/25
провадження № 51- 640 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргузахисника засудженої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 30 вересня 2025 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року,
установив:
Херсонський міський суд Херсонської області вироком від 30 вересня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудив за ст. 111-2 Кримінального кодексу України (далі - КК), із застосуванням ст. 69 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права займатися освітньою та виховною діяльністю на строк 10 років без конфіскації майна.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_4 визнано винуватою у тому, що вона, будучи громадянкою України, у невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб, але не пізніше 03 жовтня 2022 року, знаходячись на тимчасово окупованій території Генічеського району Херсонської області, діючи з прямим умислом, спрямованим на підтримку дій та рішень держави-агресора, окупаційної адміністрації щодо інтеграції навчальних закладів Херсонської області в освітню систему рф, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою завдання шкоди Україні, її національним інтересам в сфері освіти, підтримала дії та рішення окупаційної адміністрації, так званого «министерства образования и науки Херсонской области», та добровільно зайняла посаду «директора» незаконно створеного на тимчасово окупованій території у м. Генічеськ Генічеського району Херсонської області, на базі цілісного майнового комплексу - навчального закладу з надання додаткової художньо-естетичної освіти « Генічеський палац творчості дітей та юнацтва Генічеської міської ради», що розташований за адресою: Херсонська область, Генічеський район, м. Генічеськ, проспект Миру, 48, закладу додаткового навчання «ГБОУДО Херсонской области «Генический центр детского и юношеского творчества», та не пізніше 04 жовтня 2022 року приступила до виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на займаній посаді.
Виконуючи свої обов'язки, ОСОБА_4 , діючи умисно, як директор вищевказаного закладу, на виконання рішення окупаційної адміністрації щодо інтеграції навчальних закладів Херсонської області в освітню систему рф, не пізніше 22 грудня 2022 року, вчинила дії щодо реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб Федеральної податкової служби росії незаконно створеного на тимчасово окупованій території Херсонської області навчального закладу додаткової освіти «ГБОУДО Херсонской области «Генический центр детского и юношеского творчества», якому присвоєно основний державний реєстраційний номер 1239500001840. Крім того, не пізніше 15 березня 2023 року вчинила дії щодо реєстрації вказаного закладу додаткової освіти у т.зв. «налоговой службе Херсонской области».
Також, ОСОБА_4 , у період з жовтня 2022 по липень 2025 року, знаходячись на тимчасово окупованій території Генічеського району Херсонської області, діючи як «директор ГБОУДО Херсонской области «Генический центра детского и юношеского творчества», на виконання рішення окупаційної адміністрації щодо впровадження освіти за російським стандартом, розробила «устав ГБОУДО Херсонской области «Генический центр детского и юношеского творчества», який 21 лютого 2023 року затверджено наказом так званого «Министерства образования и науки Херсонской области» за № 52, здійснювала набір педагогічного та технічного персоналу, які погодились працювати у незаконно створеному окупаційною адміністрацією закладі, організувала зміну назви навчального закладу, української символіки на символіку держави-агресора, реалізовуючи рішення окупаційної адміністрації «Об утверждении Положения о системе оплаты труда работников государственных бюджетных образовательных организаций (учреждений) г. Херсона и Херсонской области», затвердженого «Постановлением Совета министров правительства ВГА Херсонской области» № 37-кк від 20 вересня 2022року, забезпечувала виплату заробітної плати працівникам очолюваного нею навчального закладу у грошових одиницях рф (рублях).
Крім того, ОСОБА_4 , перебуваючи на займаній посаді, знаходячись на тимчасово окупованій території у м. Генічеськ, не пізніше 14 вересня 2023 року, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, з метою підтримки держави-агресора та її окупаційної адміністрації надала інтерв'ю представникам проросійського засобу масової інформації «Телерадиокомпании «Таврия»», в ході якого акцентувала увагу на урочистій події «Дне открытых дверей» у підпорядкованому їй закладі додаткової освіти та основних завданнях, які покладені на неї окупаційною адміністрацією держави-агресора та незаконними органами влади, як на керівника.
Також ОСОБА_4 , діючи як «директор» вищевказаного закладу, не пізніше 19 серпня 2024 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території у м. Генічеськ, виступила із промовою, яку розміщено в мережі Інтернет на сторінці так званого «Министерства образования и науки Херсонской области», в ході якої висловлювала вдячність представникам так званого правоохоронного органу «МЧС россии по Херсонской области», а також «Фонду поддержки социально значимых проектов города москва».
Продовжуючи вчинення дій, спрямованих на підтримку держави-агресора та її окупаційної адміністрації, ОСОБА_4 , обіймаючи вищевказану посаду, не пізніше 09 квітня 2025 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території у с. Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області, надала інтерв'ю представникам проросійського засобу масової інформації «Телерадиокомпании «Таврия», в ході якого повідомила про вжиті нею заходи з організації проведення конкурсу «Юные таланты нашего края» та нагородження переможців на тимчасово окупованій території Генічеського району, на базі новостворених окупаційною владою закладів освіти.
Херсонський апеляційний суд ухвалою від 22 грудня 2025 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 залишив без задоволення, а вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 30 вересня 2025 року залишив без змін.
У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок суворості, просить змінити вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 30 вересня 2025 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року. На підставі положень ст. 69 КК призначити ОСОБА_4 покарання за ст. 111-2 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільнивши її на підставі ст. 75 КК від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк тривалістю 3 роки, та покласти на неї обов'язки, передбачені ст. 76 КК.
На обґрунтування своїх доводів захисник у скарзі зазначає про те, що:
- суд першої інстанції , порушуючи вимоги п. 4 ч. 1 ст. 91, ст. 94, п. 4 ч. 1 ст. 368, ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), належним чином не обґрунтував свій вирок, призначаючи ОСОБА_4 надмірно суворе покарання, не врахував фактичних обставин, які пом'якшують покарання, конкретні обставини справи та дані про особу ОСОБА_4 у їх сукупності (вік засудженої, її незадовільний стан здоров'я), та особливо її ставлення до наслідків своїх протиправних дій, які в повній мірі давали місцевому суду достатні підстави для висновку про можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання у виді позбавлення волі;
- суди першої та апеляційної інстанцій, порушуючи вимоги КПК, не в повній мірі дотрималися належного застосування по відношенню до ОСОБА_4 обставин, що пом'якшують покарання, адже не врахували усталену практику Верховного Суду, за якою щире каяття є відвертою негативною оцінкою винуватою особою своє протиправної поведінки;
- суди попередніх інстанцій не врахували обставину щирого жалю у ОСОБА_4 стосовно скоєного та відверте бажання у неї спокутувати свою провину;
- судами попередніх інстанцій не було враховано того, що ОСОБА_4 , надаючи показання в судовому засіданні та визнаючи вину, зазначила, що мотивацією була саме допомога своїм учням, їх всебічний розвиток, а не потурання переконанням держави-агресора. Також ОСОБА_4 повідомила суду, що будь-яких окремих закладів освіти вона не створювала, реєстраційних та адміністративних дій на території рф не вчиняла, що, в тому числі, може додатково знижувати ступінь тяжкості її діянь;
- суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що ОСОБА_4 не залишилась на території держави-агресора рф, а сама добровільно покинула окуповані території з метою повернутися в Україну, будувати як особисте, так і суспільне життя;
- у матеріалах справи відсутній підтверджений факт заподіяння ОСОБА_4 будь-якої шкоди (моральної чи матеріальної), а сам злочин є формальним, що також може істотно знижувати ступінь відповідальності її дій;
- судами попередніх інстанцій не була надана оцінка тому факту, що ОСОБА_4 в першу чергу дбала про охорону дитинства, та поставила інтереси дітей на окупованих рф територіях вище власних, а сам злочин було вчинено під примусом, а не з метою нанести пряму шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, або обороноздатності України;
- суд першої інстанції , формально підійшовши до застосування вимог ст. ст. 50, 65, 66 КК, не врахувавши дійсних обставин справи, даних про особу ОСОБА_4 , можливість зниження ступеню тяжкості вчиненого нею діяння, істотно порушив вимоги КПК, що в подальшому призвело до явної невідповідності призначеного ОСОБА_4 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок суворості. Також місцевий суд не підтвердив або ж не спростував можливості призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК;
- апеляційний суд в порушення вимог ст. ст. 91, 94, 291, 370, 404, 419 КПК формально підійшов до перегляду доводів скарги, не надав їм жодної власної оцінки, належним чином не перевірив їх та не спростував;
- в ході судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_4 суд першої інстанції, не дотримуючись вимог ст. ст. 94, 370, 414 КПК, не врахував даних про особу ОСОБА_4 , зокрема її похилий вік (74 роки), а також судами попередніх інстанцій не було надано жодної оцінки доводам сторони захисту стосовно стану здоров'я ОСОБА_4 .
Як убачається з наявних матеріалів, захисник ОСОБА_7 вже звертався з касаційною скаргою в інтересах засудженої ОСОБА_4 , і така скарга була розглянута судом касаційної інстанції. За наслідками такого розгляду прийнято рішення про відмову у відкритті касаційного провадження, із зазначенням відповідних мотивів.
Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_5 про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженої через суворість, що, на думку захисника, виразилося у неналежному врахуванні обставин, які б давали підстави для застосування щодо ОСОБА_4 положень, передбачених статтями 69, 75 КК, в цілому є аналогічними до доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_7 , поданої в інтересах засудженої ОСОБА_4 , які вже були предметом перегляду суду касаційної інстанції, який, враховуючи висновки судів попередніх інстанцій, навів у своїй ухвалі відповідні обґрунтування щодо відсутності підстав для відкриття касаційного провадження.
З огляду на зазначене відсутні підстави для надання оцінки доводам касаційної скарги в цій частині, оскільки з цих питань вже прийнято рішення, яке не підлягає оскарженню, та чинним КПК не передбачено повторний розгляд касаційної скарги щодо конкретної особи, з тих самих підстав.
Що стосується інших доводів захисника про те, що в ході судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_4 суд першої інстанції, не дотримуючись вимог ст. ст. 94, 370, 414 КПК, не врахував даних про особу ОСОБА_4 , зокрема її похилий вік (74 роки), а також судами попередніх інстанцій не було надано жодної оцінки доводам сторони захисту стосовно стану здоров'я ОСОБА_4 , Суд зазначає про таке.
Як убачається з вироку, суд першої інстанції врахував характер вчинених ОСОБА_4 протиправних дій, дані про її особу, зокрема те, що вона не перебуває на обліку лікаря нарколога та психіатра, вперше притягується до кримінальної відповідальності, а також місцевий суд врахував і її вік.
Крім того, зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції видно, що захисник ОСОБА_6 в поданій апеляційній скарзі посилався на стан здоров'я ОСОБА_4 , яка має хронічні захворювання та потребує медичного нагляду.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції, надаючи оцінку вказаним доводам апеляційної скарги захисника, вказала на те, що зазначені в апеляційній скарзі обставини не можна визнати достатніми та обґрунтованими для зміни вироку в частині призначеного покарання на його пом'якшення, як на тому наполягав захисник. При цьому вироком суду було встановлено добровільність дій обвинуваченої щодо пособництва країні-агресору.
Також, як зазначив суд апеляційної інстанції у своєму рішенні, в апеляційній скарзі відсутнє достатнє обґрунтування, яке б вказувало на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом покаранням та вчиненим кримінальним правопорушенням, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для зміни судового рішення в частині застосування положень ст. 69 КК.
При цьому суд апеляційної інстанції, врахувавши обставини справи, які мають значення для визначення справедливого виду та розміру покарання обвинуваченій, передбачені ст. 65 КК, а також обставини, які були визнані такими, що його пом'якшують, за відсутності обставин, що обтяжують покарання, прийшов до обґрунтованого висновку, що призначене судом покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК з реальним його відбуттям, з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади без застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, відповідає вимогам статей 50, 65 КК та основній меті покарання - виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченою, так і іншими особами, відповідає принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації, є адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу обвинуваченої.
На думку Суду, такий висновок суду апеляційної інстанції є обґрунтованим та вмотивованим, в тому числі і у зв'язку з тим, що санкція ст. 111-2 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років, а судами попередніх інстанцій в цілому були враховані дані про особу, на які також у своїй скарзі посилається захисник ОСОБА_5 .
Водночас, надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій доводів сторони захисту щодо стану здоров'я ОСОБА_4 , Суд зауважує, що за наявності для того обґрунтованих підстав остання не позбавлена можливості в порядку, передбаченому п. 6 ч. 1 ст. 537, 539 КПК, вирішити питання, у відповідності до положень ст. 84 КК, про звільнення від покарання за хворобою.
Будь-яких інших доводів щодо порушень вимог КПК, допущених судами першої та апеляційної інстанцій, чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, у касаційній скарзі не наведено.
З огляду на вищезазначене, обґрунтування касаційної скарги в цій частині не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 30 вересня 2025 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 22 грудня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3