31 березня 2026 року
м. Київ
справа № 757/39821/23-ц
провадження № 61-4220ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинамиу справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національного банку України, апарату Ради Національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, Кабінету Міністрів України, Президента України Зеленського Володимира Олександровича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрідом Фінанс Україна», про стягнення грошових сум за військовими облігаціями, упущеної вигоди, штрафних санкцій, компенсації моральної шкоди,
24 жовтня 2023 року Печерський районний суд міста Києва ухвалив у справі № 757/39821/23-ц рішення, яким відмовив ОСОБА_2 у задоволенні вказаного вище позову та стягнув з нього в дохід держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
04 липня 2024 року Печерський районний суд міста Києва постановив ухвалу, якою виправив описку у рішенні Печерського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року у справі № 757/39821/23-ц, вважаючи написаним у мотивувальній і резолютивній частинах рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2023 року суму судового збору, який належить стягнути в дохід держави, 858,40 грн.
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у якій він просив суд змінити рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року та ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 04 липня 2024 року в частині стягнення з позивача судового збору та постановити ухвалу про повернення позивачу сплачених ним коштів судового збору з Держбюджету у розмірі, визначеному ухвалою від 04 липня 2023 року.
У своїй заяві ОСОБА_1 посилається на те, що обставинами, які є підставою для перегляду указаних судових рішень в частині стягнення з позивача судового збору за нововиявленим обставинами, є те, що постановою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року у справі
№ 759/10841/24 його було звільнено від сплати судового збору.
18 вересня 2025 року Печерський районний суд міста Києва постановив ухвалу, залишену без змін постановою Київського апеляційного суду від
04 березня 2026 року, якою відмовив ОСОБА_2 у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
У своєму судовому рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що обставини заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами не є нововиявленими, відповідно до статті 423 ЦПК України, та зводяться до незгоди заявника із судовим рішенням про стягнення з нього судового збору.
30 березня 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня
2026 року.
Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п'ята статті 423 ЦПК України).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги.
Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, на які посилалась особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в скарзі або які могли бути встановлені при з'ясуванні судом обставин у справі.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 02 вересня 2021 року у справі № 320/8219/15-ц (провадження № 61-14068ск21), від
14 вересня 2021 року у справі № 200/15603/15-ц (провадження № 61-14168ск21), від 14 лютого 2022 року у справі № 500/3720/14 (провадження
№ 61-19398ск21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21) зазначила, що нововиявлені обставини треба підтверджувати фактичними даними (доказами), щов установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що вони можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, яку надав суд у такому рішенні.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Встановивши, що обставини, на які посилається заявник, як на нововиявлені, не спростовують факти, покладені в основу судового рішення і ці обставини не можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні та у розумінні статті 423 ЦПК України такими не являються, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Таким чином, зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм статті 423 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національного банку України, апарату Ради Національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, Кабінету Міністрів України, Президента України Зеленського Володимира Олександровича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрідом Фінанс Україна», про стягнення грошових сум за військовими облігаціями, упущеної вигоди, штрафних санкцій, компенсації моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов