31 березня 2026 року
м. Київ
справа № 736/1003/24 (4-с/736/15/25)
провадження № 61-3167ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області
від 14 листопада 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду
від 18 лютого 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1
на дії/бездіяльність приватного виконавця Приходька Юрія Михайловича,
10 березня 2025 року ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 14 листопада 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року у цій справі.
Вивчивши касаційну скаргу, суд дійшов висновку про її повернення особі,
яка її подала, з огляду на такі обставини.
Касаційна скарга повинна відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту, які визначені статтею 392 ЦПК України.
Частинами першою-третьою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до пунктів 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України повага до честі
і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами віднесено до основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі
№ 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зроблено висновок, що «нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу,
їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах,
ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України),
а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями
в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду
на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України».
Подібні висновки викладені в ухвалі Касаційного адміністративного суду
від 08 січня 2019 року у справі № 826/3515/18 (провадження № К/9901/69661/18), постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі
№ 9901/23/21 (провадження № 11-64заі21); Касаційного цивільного суду
від 29 червня 2022 року у справі № 274/4944/20 (провадження № 61-393св21).
Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції'від 04 лютого 2003 року (Duringer and Grunge
v. France, заяви № 61164/00 і№ 18589/02)).
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вживає зневажливі висловлювання,
які не притаманні для написання ділових документів, відображають зневажливе ставлення заявниці до судової гілки влади загалом, а також надає зневажливу іронічну оцінку процесуальних дій та рішень у цій справі, тому такі висловлювання
є виявом очевидної неповаги, не спрямовані на ефективний захист її прав, свобод та інтересів, а тому суперечать завданню цивільного судочинства
та є зловживанням процесуальними правами.
Верховний Суд вважає, що вислови заявниці переходять межі нормальної, допустимої та легітимної критики, є недоречними та становлять неповагу
на адресу суддів, які брали участь у розгляді справи. Крім того, заявниця надає особисту характеристику суддям, що є неприпустимим при оформленні будь-яких заяв, звернень, адресованих суду, зокрема й касаційної скарги.
Такий виклад касаційної скарги є виявом неповаги до суду, а тому Верховний Суд констатує, що подання цієї скарги є зловживанням заявницею її процесуальним правом, невиконанням обов'язку керуватися завданням цивільного судочинства.
Верховний Суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, зокрема і у разі зловживання таким правом
на звернення до суду.
Згідно з частиною третьою статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити цю скаргу без розгляду або повернути скаргу.
За таких обставин, Верховний Суд визнає подання ОСОБА_1 касаційної скарги
у цій редакції виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, у зв'язку із чим така касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду
та підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись статтями 44, 261 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 14 листопада 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність приватного виконавця Приходька Юрія Михайловича вважати неподаною та повернути заявниці.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Сердюк