01 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 759/13893/23
провадження № 61-13838св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарасюк Тетяна Миколаївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року у складі судді Шум Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої входить частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
24 липня 2023 року він звернувся до приватного нотаріуса Тарасюк Т. М. з заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус відмовила йому у вчиненні нотаріальної дії, оскільки він пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини.
Вказував на те, що він пропустив строк для прийняття спадщини внаслідок небезпечних для його життя та здоров'я умов, які викликані воєнними діями російської федерації проти України після 24 лютого 2022 року, а саме: масовими бомбардуваннями міста Києва.
Зазначав, що у період з 25 лютого до 29 червня 2023 року він перебував на лікуванні у Реабілітаційному центрі (с. Ковалин, Бориспільський район, Київська область).
Таким чином він з поважних причин пропустив строк для прийняття спадщини, що викликані війною, що триває в Україні, а також станом його здоров'я.
Крім того, вказував на те, що нотаріус залишив поза увагою те, що він останні 10 років проживав з спадкодавцем, а тому вважається таким, що прийняв спадщину, що можуть підтвердити свідки.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив судвизначити йому додатковий строк три місяці для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач не довів, що він пропустив строк прийняття спадщини з поважних причин, які б були об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього як спадкоємця на вчинення цих дій.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що у березні 2023 року він звертався до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори з проханням зареєструвати його звернення про прийняття спадщини. Нотаріус, прізвища якої він не запам'ятав, зробила зауваження з приводу незадовільного стану його паспорта і рекомендувала його замінити. На його запитання про те, чи не буде це перешкодою для своєчасного оформлення його спадкових прав, вона відповіла, що часу достатньо з огляду на запроваджені приписи пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», якими передбачено зупинення перебігу строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття на час дії воєнного стану в межах чотиримісячного строку.
Після виконання ним рекомендації нотаріуса щодо заміні паспорта (дата видачі - 17 лютого 2023 року) він 22 травня 2023 року звернувся до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори з питання складання заяви про прийняття спадщини після смерті його матері, однак отримав відмову від співробітника у зв'язку зі спливом шестимісячного терміну, передбаченого спадковим законодавством на подання заяви про прийняття спадщини.
Після цього він звертався до приватного нотаріуса Тарасюк Т. М., яка оформлювала заяву його сина ОСОБА_2 про прийняття спадщини, яка відмовила у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку із пропуском строку на подання заяви про прийняття спадщини.
Нотаріус пояснила, що на момент його звернення пункт 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 втратив чинність відповідно до Постанови № 469 Кабінету Міністрів України від 09 травня 2023 року, якою додатковий строк для прийняття спадщини в умовах воєнного стану після 23 травня 2023 року відновлювався до визначених спадковим законодавством 6 місяців з дня смерті спадкодавця.
Отже, станом на час звернення йогодо Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори (22 травня 2023 року) він мав право на оформлення заяви про прийняття спадщини, але за усним рішенням нотаріуса йому відмовлено у поданні заяви про прийняття спадщини.
Суд не врахував наведені ним доводи про обізнаність з приписами спадкового законодавства і вжиттям реальних зусиль для вирішення питання з прийняття спадщини.
Суд не звернув уваги на те, що матеріали справи містять докази, які підтверджують факт його постійного проживання з матір'ю за однією адресою: АДРЕСА_2
Апеляційний суд розглянув його апеляційну скаргу без його участі, хоча він просив розглядати його апеляційну скаргу з його участю, але не дивлячись на те, що він з поважної причини не зміг прибути у судове засідання апеляційного суду, суд не відклав розгляд справи та розглянув справу без його участі.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а саме чи повинні суди застосовувати положення пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164, які втратили чинність відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 469 від 09 травня 2023 року до правочинів, які фактично виникли 06 вересня 2022 року в момент чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Доводи інших учасників справи
У січні 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Шуляк Н. О. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 05 листопада 2025 року для розгляду справи визначено такий склад колегії: суддя-доповідач - ОСОБА_4 та судді, які входять до складу колегії: ОСОБА_5 ОСОБА_6 .
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2025 року, у зв'язку з відставкою судді ОСОБА_5 , призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 грудня 2025 року) визначено суддю-доповідача - ОСОБА_4 та суддів, які входять до складу колегії: Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У грудні 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина.
17 жовтня 2022 року ОСОБА_2 (онук спадкодавця) подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
17 жовтня 2022 рокуприватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасюк Т. М. заведена спадкова справа № 10/2022.
24 липня 2023 року із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарасюк Т. М. звернувся ОСОБА_1 .
Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарасюк Т. М. від 24 липня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що він не подав заяву про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк та спадщину не прийняв.
Згідно з інформаційною довідкою від 03 листопада 2022 року, виданою КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», квартира АДРЕСА_2 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 .
Відповідно до акта ЖЕД № 4 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» від 21 листопада 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з відповіддю Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори від 19 березня 2024 року у відповідь на заяву ОСОБА_1 повідомлено, що спростувати або підтвердити факт звернення ОСОБА_1 до цієї нотаріальної контори немає можливості. Запис телефоном був певний період, але списки не зберігаються, оскільки це не передбачено номенклатурою, та мало лише тимчасовий характер і було створено для зручності громадян. Окремий журнал звернень громадян в нотаріальній конторі не ведеться. Тому для вирішення його питання треба звернутись до нотаріуса, який відкрив спадкову справу після смерті його матері, отримати постанову про відмову у зв'язку з тим, що він пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини і звернутися до суду для подовження відповідного строку.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої та третьої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними (див. постанову Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23).
Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22, від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (див. постанову Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21).
Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22 (провадження № 61-12010св23)
За конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення (постанови Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 639/8197/21 (провадження № 61-14773св23).
Зокрема, не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини: незнання про смерть спадкодавця; юридична необізнаність спадкоємця про порядок прийняття спадщини, похилий вік; непрацездатність; встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, установлення факту проживання однією сім'єю); невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини; несприятливі погодні умови; перебування в депресії у зв'язку зі смертю спадкодавця, оскільки глибокі душевні страждання через смерть близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому ОСОБА_1 мав звернутися із заявою про прийняття спадщини до 06 березня 2023 року (шість місяців з 06 вересня 2022 року), а звернувся - 24 липня 2023 року.
ОСОБА_1 у період строку прийняття спадщини знаходився у межах Київської області.
Матеріали справи не містять доказів перебування ОСОБА_1 у період з 25 лютого до 29 червня 2023 року на лікуванні в Реабілітаційному центрі (с. Ковалин, Бориспільський район, Київська область), а також того, що стан його здоров'я був непереборною перешкодою для звернення до нотаріуса (особисто або за допомогою поштового зв'язку) з заявою про прийняття спадщини.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку наявним у справі доказам та взаємовідносинам сторін, за сукупності яких дійшли обґрунтованого і справедливого висновку про відсутність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки позивач не довів,що він пропустив строк прийняття спадщини з поважних причин, які б були об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього як спадкоємця на вчинення цих дій.
Посилання в касаційній скарзі про неврахування судами положень пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», колегією суддів відхиляються, з огляду на таке.
Верховний Суд неодноразово викладав свій висновок про застосування статей 1270, 1272 ЦК України в умовах воєнного стану, зокрема в постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21 (провадження № 61 -8014 св21), від 21 червня 2023 року у справі № 175/1404/19 (провадження № 61-5707св23), від 16 серпня 2023 року у справі № 520/15620/17 (провадження № 61-8414 св23), від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23 (провадження № 61-16142св23), від 08 квітня 2024 року у справі № 334/2358/23 (провадження № 61-434св24) та інших.
У наведених вище постановах Верховний Суд виснував, що строк на прийняття спадщини є присічним (статті 1270, 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України); законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини.
Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача, не є підставою для скасування судового рішення, оскільки позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а. с. 213-215), з заявою про відкладення розгляду справи до суду не звертався, а неявка позивача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суди дотрималися принципу оцінки доказів, згідно з яким на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи суди аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів касаційної скарги по суті спору та їх відображення в судових рішеннях (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.
Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій. За встановлених у цій справі обставин суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли цілком обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Д. Д. Луспеник Ю. В. Черняк