25 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/854/23 (922/2698/25)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.,
за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.,
за участю представників:
КП "Міськелектротранссервіс" - Виноградова В.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2026
та рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2025
у справі № 922/854/23 (922/2698/25)
за позовом Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Комунальне підприємство "Міськелектротранссервіс" (далі - "Міськелектротранссервіс", позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області, Управління, відповідач), в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.07.2025 № 0/36081/0415.
В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що відповідачем як під час проведення камеральної перевірки, так і під час прийняття податкового повідомлення-рішення не було враховано змін, які вносились до податкового законодавства у зв'язку із повномасштабною військовою агресією проти України та положень Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ). Контролюючим органом застосовано штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної від 30.09.2022 № 8, яку фактично було зареєстровано 14.12.2022. На думку позивача, податкове повідомлення-рішення є незаконним і з огляду на положення КУзПБ, і з огляду на положення чинного податкового законодавства, при цьому кожна з цих підстав є самостійною і достатньою для скасування такого податкового повідомлення-рішення.
Короткий зміст рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.10.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2026, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову Господарський суд Харківської області виходив з того, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2025 у справі № 922/854/23 (922/3736/23) вже було узгоджено суму спірного грошового зобов'язання в розмірі 944 090,06 грн штрафних санкцій, зазначених у спірному податковому повідомленні-рішенні, прийнятому за наслідками судового оскарження позивачем відповідних податкових зобов'язань.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, Східний апеляційний господарський суд погодився з висновками Господарського суду Харківської області, вказавши про правомірне врахування рішення адміністративного суду, яке набрало законної сили і яким була узгоджена сума спірного грошового зобов'язання, відображена у спірному податковому повідомленні-рішенні, прийнятому за наслідками судового оскарження, що свідчить про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування такого податкового повідомлення-рішення.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
КП "Міськелектротранссервіс" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2026, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Позивач стверджує, що судами апеляційної та першої інстанції не було повною мірою з'ясовано обставини справи, не було враховано вимог частини другої статті 7 КУзПБ та було проігноровано положення частини третьої статті 41 КУзПБ, які підлягали безпосередньому застосуванню до спірних правовідносин.
Також підставою касаційного оскарження вказує пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки наразі Верховним Судом не сформовано правової позиції щодо застосування частини другої статті 7 КУзПБ у редакції, що діє з 11.12.2024, якою законодавець змінив підсудність податкових спорів, стороною у яких є юридична особа, яка перебуває у процедурі банкрутства, що у контексті спірних правовідносин позбавило КП "Міськелектротранссервіс" можливості скористатися правом на подальше оскарження судових рішень у пов'язаній справі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ГУ ДПС у Харківській області у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів ти вимог касаційної скарги, та водночас вказуючи на законність і обґрунтованість рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає зазначити таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи.
ГУ ДПС у Харківській області було проведено відносно КП "Міськелектротранссервіс" камеральну перевірку з питань своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатами якої встановлено несвоєчасну реєстрацію податкових та/або розрахунків коригування накладних за період січень, вересень 2022 року, за наслідками якої було складено акт від 19.04.2023 №10588/20-40-04-16-03/37761936.
За результатами перевірки було встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, визначених статтею 201 Податкового кодексу (далі - ПК) України, а саме:
- податкової накладної № 296 від 31.01.2022 за період 31.01.2022 на суму 666,67 грн (сума ПДВ 133,33 грн), дата реєстрації - 30.05.2022, кількість днів затримки реєстрації - 3 дні;
- податкової накладної № 297 від 31.01.2022 за період 31.01.2022 на суму 666,67 грн (сума ПДВ 133,33 грн), дата реєстрації - 30.05.2022, кількість днів затримки реєстрації - 3 дні;
- податкової накладної № 298 від 31.01.2022 за період 31.01.2022 на суму 333,33 грн (сума ПДВ 66,67 грн), дата реєстрації - 30.05.2022, кількість днів затримки реєстрації - 3 дні;
- податкової накладної № 8 від 30.09.2022 за період 30.09.2022 на суму 15734834,31 грн (сума ПДВ 3 146 966,9 грн), дата реєстрації - 14.12.2022, кількість днів затримки реєстрації - 60 днів.
Контролюючим органом на підставі акта перевірки від 19.04.2023 №10588/20-40-04-16-03/37761936 було прийнято податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) від 15.05.2023 №0/11817/0416, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 944 123,39 грн за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.11.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 у справі №922/854/23(922/3736/23), позовні вимоги КП "Міськелектротранссервіс" задоволено у повному обсязі.
Постановою Верховного Суду від 02.07.2024 у справі № 922/854/23 (922/3736/23) касаційну скаргу ГУ ДПС у Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 та на рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2023 у справі №922/854/23(922/3736/23) задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2023 у справі №922/854/23(922/3736/23) скасовано. Провадження у справі №922/854/23(922/3736/23) за позовом КП "Міськелектротранссервіс" до ГУ ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 15.05.2023 № 0/11817/0416 - закрито.
Ухвалою Верховного Суду від 10.07.2024 справу передано за встановленою юрисдикцією до Харківського окружного адміністративного суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 в задоволенні позову КП "Міськелектротранссервіс" відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2025 у справі №922/854/23(922/3736/23) рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі №922/854/23(922/3736/23) скасовано в частині відмови у задоволенні про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2023 № 0/11817/0416 в частині застосування до КП "Міськелектротранссервіс" штрафних санкцій у сумі 33,33 грн. В цій частині прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.05.2023 № 0/11817/0416 в частині застосування до КП "Міськелектротранссервіс" штрафних санкцій у сумі 33,33 грн. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 по справі №922/854/23(922/3736/23) залишено без змін.
Згідно резолютивної частини постанови, постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, відповідно до вимог статті 327, частини першої статті 329 КАС України.
Вказана постанова в касаційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили.
З урахування постанови Другого апеляційного адміністративного суду ГУ ДПС у Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 18.07.2025 №0/36081/0415, яким до позивача було застосовано штрафні санкції у сумі 944090,06 грн.
КП звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2025 № 0/36081/0415, обґрунтовуючи свої вимоги неврахуванням Управлінням положень частини третьої статті 41 КУзПБ щодо заборони нарахування неустойки (штраф, пеня) у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
З 11.12.2024 до частини другої статті 7 КУзПБ внесено зміни, згідно із якими господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство у межах цієї справи вирішує, у тому числі, спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Водночас саме по собі право на звернення до суду не є безумовною підставою для задоволення позову та не звільняє суд від обов'язку перевірити наявність предмета судового спору, а також з'ясувати, чи не були спірні правовідносини вирішені судом та остаточно врегульовані.
Предметом позову у цій справі є податкове повідомлення-рішення від 18.07.2025 №0/36081/0415, прийняте за результатами узгодження сум податкових зобов'язань, визначених позивачу згідно з податковим повідомленням-рішенням від 15.05.2023 № 10588/20-40-04-16-03/37761936, в судовому порядку, про що зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні з прямою вказівкою на рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі № 922/854/23(922/3736/23).
Суди встановили, що спірне податкове повідомлення-рішення від 18.07.2025 №0/36081/0415 було прийняте контролюючим органом не за результатами нового податкового контролю, а виключно як наслідок виконання судового рішення адміністративного суду у справі № 922/854/23(922/3736/23), яким за результатами розгляду спору між тими самими сторонами, за тим самим актом перевірки та за той самий податковий період було надано правову оцінку встановленим перевіркою обставинам та зменшено суму грошового зобов'язання.
Отже, винесення контролюючим органом нового податкового повідомлення-рішення є формою реалізації судового рішення, а не новим актом індивідуальної дії, який створює самостійний спір про право.
Суди встановили, що позивач, як у справі №922/854/23(922/3736/23), так і в даній справі № 922/854/23(922/2698/25) обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу одними й тими ж обставинами.
Проте, зазначені обставини вже були предметом дослідження та правової оцінки адміністративним судом під час розгляду спору щодо первинного податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами того самого акта перевірки, за той самий податковий період та між тими самими сторонами.
Адміністративним судом було надано оцінку як фактичним обставинам перевірки, так і правовим доводам сторін, у тому числі тим, що пов'язані з відкриттям та перебігом справи про банкрутство позивача, а відповідні висновки суду покладені в основу судового рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання.
Тобто, фактичні обставини справи, правомірність дій контролюючого органу та обсяг податкового зобов'язання вже були предметом судового розгляду та отримали остаточну правову оцінку в межах адміністративного судочинства у справі №922/854/23(922/3736/23).
Нове податкове повідомлення-рішення, про скасування якого позивач звернувся з позовом у цій справі, не ґрунтується на будь-яких інших фактичних даних, не змінює правову природу спірних правовідносин та не містить нових елементів податкового зобов'язання, а лише відображає скориговану суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом з урахуванням висновків та обов'язкових приписів судового рішення адміністративного суду, яке набрало законної сили.
Враховуючи, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом виключно з метою реалізації висновків адміністративного суду та приведення розміру грошового зобов'язання у відповідність до його судового рішення, повторне дослідження доводів, які вже отримали судову оцінку, означало б фактичний перегляд рішення іншого суду, яке набрало законної сили.
Колегія суддів зауважує, що згідно з частиною 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Європейська комісія "За демократію через право" на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року) (CDL-AD(2011)003rev) схвалила Доповідь "Верховенство права" (далі - Доповідь), у якій до елементів верховенства права віднесено, зокрема, юридичну визначеність.
Згідно з пунктів 44, 46 даної Доповіді, принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права.
Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія [юридичних норм] також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві (ст. 7 ЄКПЛ), позаяк суб'єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси [особи]. На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу res judicata.
Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження.
У пункті 72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява N 48553/99) суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що, коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду, міститься і у справах Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.
Враховуючи наявність постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2025 у справі №922/854/23(922/3736/23), яка набрала законної сили і якою була узгоджена сума спірного грошового зобов'язання в розмірі 944 090,06 грн штрафних санкцій, яка відображена у спірному податковому повідомленні-рішенні, прийнятому за наслідками судового оскарження позивачем відповідних податкових зобов'язань, суди, керуючись принципом res judicata, правомірно зазначили про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2025 №0/36081/0415 та відсутність підстав для задоволення позову.
Все вищевикладене доводить, що судами попередніх інстанцій у повній мірі досліджено всі обставини у цій справи та прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.
Щодо визначеної скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до приписів пункту 3 частини 3 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У разі подання касаційної скарги на підставі вказаної норми скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).
При цьому саме лише зазначення відсутності певного висновку Верховного Суду, без належного обґрунтування того, як саме цей висновок має бути сформульований та яким чином він вплине на правильне застосування норм матеріального чи процесуального права судами попередніх інстанцій у даній справі, не є достатньою підставою для перегляду судового рішення за пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки правовий висновок не може бути відірваним від конкретних обставин справи та предмета позову.
Отже, з'ясуванню підлягає як відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, так і наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Водночас формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
Зміст касаційної скарги свідчить про те, що аргументи скаржника фактично ґрунтуються на запереченнях висновків судів попередніх інстанцій, покладених в основу судових рішень, з посиланням на внесені зміни до частини другої статті 7 КУзПБ щодо зміни підсудності податкових спорів, стороною у яких виступає юридична особа, що перебуває у процедурі банкрутства, що позбавило його права на оскарження оскаржуваних судових рішень про відмову у задоволенні позову виключно з підстав існування судового рішення у іншій справі.
Колегія суддів, надаючи оцінку доводам скаржника, зазначає, що питання, на яких наполягає скаржник, спрямовані на переоцінку фактичних обставин справи, правомірності дій контролюючого органу та обсягу податкового зобов'язання, які вже були предметом судового розгляду та отримали остаточну правову оцінку в межах адміністративного судочинства у справі №922/854/23(922/3736/23).
Водночас подальша зміна законодавства не може бути підставою для повторного розгляду справи з аналогічним позовом, оскільки може призвести до наявності двох спірних судових рішень, за якими буде застосовано різний підхід щодо правової оцінки правовідносин, які склалися між учасниками справи. Зазначене, в свою чергу, не відповідає принципу res judicata та може призвести до порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на наведене, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення і постанови з цієї підстави.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів першої і апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.
За таких обставин, доводи касаційної скарги, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення і постанова - без змін.
Судові витрати
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 та рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2025 у справі №922/854/23(922/2698/25) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Огороднік
Судді С.В. Жуков
В.І. Картере