29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"31" березня 2026 р.Справа № 924/1107/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Шевчук О.І., за участю секретаря судового засідання Демчук М.С., розглянувши матеріали заяви фізичної особи-підприємця Мудрака Павла Миколайовича про розстрочку виконання рішення суду від 13.01.2026 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", м. Київ
до фізичної особи-підприємця Мудрака Павла Миколайовича, м. Хмельницький
про стягнення 57 422,61 грн. заборгованості за кредитним договором
Представники сторін: не з'явились
В судовому засіданні згідно ст.233 Господарського процесуального кодексу України проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу
Рішенням суду від 13.01.2026 позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Мудрака Павла Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м.Київ, б.Лесі Українки, буд.26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239) 57 422 (п'ятдесят сім тисяч чотириста двадцять дві) гривні 61 копійку заборгованості за кредитним договором №474667-КС-001 від 09.09.2023, з яких: 18 757 (вісімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят сім) гривень 97 копійок заборгованість за тілом кредиту та 38 664 (тридцять вісім тисяч шістсот шістдесят чотири) гривень 64 копійки заборгованість за відсотками, а також 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок витрат на оплату судового збору.
09.02.2026 на виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.01.2026 у справі №924/1107/25 видано наказ, який цього ж дня скеровано стягувачу.
04.03.2026 до Господарського суду Хмельницької області надійшла заява фізичної особи-підприємця Мудрака Павла Миколайовича про розстрочку виконання судового рішення у справі №924/1107/25 строком на 6 місяців з щомісячною сплатою рівними частинами (вх.05-08/747/26).
Обґрунтовуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду боржник зазначає, що у зв'язку з воєнним станом, складним матеріальним становищем, арештом банківських рахунків, а також необхідністю забезпечення потреб сім'ї, одноразове виконання рішення є неможливим. Надання розстрочки дозволить забезпечити реальне та добровільне виконання рішення без надмірного втручання у життя. Про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на банківські рахунки дізнався фактично лише після блокування рахунків, копії постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про накладення арешту не отримував, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості своєчасно реалізувати свої права боржника.
Ухвалою суду, постановленою 23.02.2026 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Шевчук О.І. з 01.03.2026 по 20.03.2026 включно, призначено заяву фізичної особи-підприємця Мудрака Павла Миколайовича про розстрочку виконання рішення суду до розгляду у судовому засіданні на 15 год. 30 хв. 31.03.2026 та запропоновано стягувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" надати суду письмову позиції щодо вказаної заяви.
У судове засідання 31.03.2026 учасники справи не з'явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання шляхом надіслання ухвали суду від 23.03.2026 до електронних кабінетів в підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) ТОВ "Бізнес Позика" та фізичної особи-підприємця Мудрака Павла Миколайовича, яка доставлена 23.03.2026, що стверджується долученими до матералів справи довідками.
Стягувачем письмової позиції щодо заяви боржника про розстрочення виконання рішення суду у справі №924/1107/25 суду не подано.
Будь-яких заяв, клопотань від учасників справи щодо неможливості забезпечити участь в судовому засіданні та реалізувати свої процесуальні права до суду не надходило.
Суд враховує положення п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до якого днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідно до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується судом при розгляді справ як джерело права, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення у справі "Смірнова проти України" від 08.11.2005). Разом з тим, гарантованому праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення від 07.07.1989 у справі "Uniуn Alimentaria Sanders SA v. Spain").
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення стягувача та боржника (заявника) про дату, час та місце розгляду заяви фізичної особи-підприємця Мудрака Павла Миколайовича про розстрочення виконання рішення суду у справі №924/1107/25, вимоги розумності строку судового розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви за наявними у ній матеріалами, а неявка учасників справи не призводить до неможливості її вирішення по суті.
Розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Мудрака Павла Миколайовича про розстрочення виконання рішення суду від 13.01.2026 у справі №924/1107/25, дослідивши матеріали заяви, суд враховує таке.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Принцип обов'язковості судових рішень закріплено і ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Оскільки виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, згідно з пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, як це визначено у пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012.
Європейський суд з прав людини, усталена практика якого застосовується судами як джерело права, у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності, суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи зумовлена затримка у виконанні рішення особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексація присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку (правова позиція Європейського суду з прав людини, виснувана у рішенні від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України").
Верховний Суд у постанові від 20.09.2018 у справі №905/2953/17 вказав, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції.
Отже, при розгляді заяви, суд зобов'язаний керуватися принципом дотримання балансу інтересів обох сторін, а також враховувати практику Європейського суду з прав людини, який розглядає невиправдану затримку у виконанні рішення як порушення статті 6 Конвенції.
Статтею 331 ГПК України передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміну способу та порядку виконання судового рішення.
Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.331 ГПК України).
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.ч.4, 5 ст.331 ГПК України).
Зазначена норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Суд зазначає, що визначення розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду належить до дискреційних повноважень суду. Дискреційне повноваження суду може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18.
Тож, розстрочення виконання рішення є правом суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Верховний Суд у постанові від 15.03.2018 у справі №910/8153/17 виснував, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
У постанові від 29.04.2025 у справі №917/1131/24 Верховний Суд зазначив, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому, положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 ГПК України (близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17).
З огляду на наведене, необхідною умовою задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Відтак, безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, знижує його авторитет, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, відтак таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 ГПК України. При цьому відповідно до приписів статей 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов'язок доведення існування відповідних обставин.
У поданій до суду заяві про розстрочення виконання рішення суду фізична особа-підприємець Мудрак Павло Миколайович покликається як на виняткові обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у даній справі, складне матеріальне становище, воєнний стан, арешт банківських рахунків, а також необхідність забезпечення потреб сім'ї.
Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтовані обставини, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочення виконання судового рішення; при цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17).
Суд враховує, що фінансове становище боржника є наслідком його власної господарської діяльності, в межах якої товариство, як суб'єкт підприємницької діяльності, повинне було здійснювати належне фінансове планування, у тому числі з урахуванням обов'язку погашення заборгованості перед кредиторами.
Відтак, матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Положення чинного законодавства не містять вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити стягнені судом кошти на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Суд зауважує, що обставини складного фінансового стану, на які покликається боржник у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час. При цьому, доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема доказів відсутності доходів, довідок з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, доказів необхідності забезпечувати потреби сім'ї та ін. суду не подано.
Введення та продовження строку воєнного стану в Україні, на яке покликається заявник, не свідчить ні про наявність виняткових обставин, ні про поважність причин невиконання рішення суду та не позбавляє можливості боржника за наявності відповідних доходів виконувати рішення суду. Крім того, жодних обмежень щодо виконання судових рішень на період дії воєнного стану діючим законодавством не передбачено.
Суд звертає увагу, що спірні правовідносини сторін у справі №924/1107/25 виникли з договору про надання кредиту, укладеного 09.09.2023, тобто в період дії воєнного стану в Україні.
Складна економічна ситуація в державі, спричинена збройною агресією, має загальний характер і однаковою мірою впливає на обидві сторони спору, які є суб'єктами господарювання, несуть економічну відповідальність за результати своєї діяльності та прийняті управлінські рішення. Господарська діяльність здійснюється на власний ризик, і кожне підприємство самостійно визначає обсяг допустимих ризиків, обирає стратегію поведінки на ринку, а також несе відповідальність за можливі негативні наслідки своїх дій чи бездіяльності.
Крім того, введення правового режиму воєнного стану на території України саме по собі не свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності чи отримання доходу. Боржником не надано жодних належних доказів, які б підтверджували, що внаслідок воєнного стану він фактично припинив свою господарську діяльність, зокрема у зв'язку з мобілізацією, неможливістю виконання функціональних обов'язків, залученням матеріально-технічних ресурсів до потреб оборони тощо.
Арешт банківських рахунків боржника при примусовому стягненні наявної заборгованості не свідчать однозначно про неможливість виконання рішення суду.
Відтак, заявником не доведено наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Беручи до уваги наведені вище положення закону та враховуючи встановлені судом факти, суд дійшов висновку, що обставини, на які покликається заявник у поданій заяві про розстрочення виконання судового рішення у даній справі, у своїй сукупності не свідчать про істотну складність виконання рішення або об'єктивну неможливість його виконання. Наведені заявником аргументи вказують виключно на несприятливість або економічну невигідність виконання рішення на даний момент та ймовірність настання несприятливих наслідків для н, однак не підтверджують наявність надзвичайних чи непередбачуваних обставин, які утруднюють або унеможливлюють виконання судового рішення.
Відтак, в задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Мудрака Павла Миколайовича про розстрочення виконання рішення суду у даній справі належить відмовити.
Керуючись ст.ст.2, 73, 74, 86, 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Мудрака Павла Миколайовича від 04.03.2026 про розстрочення виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.01.2026 у справі №924/1107/25 на 6 (шість) місяців відмовити.
Ухвала проголошена, набрала законної сили 31.03.2026 та може бути оскаржена протягом десяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена і підписана 01.04.2026.
Суддя О.І. Шевчук