8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" березня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1143/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області (63503, Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 98), в інтересах держави
в особі позивача - Північно-Східного офісу Держаудитслужби (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під'їзд , 10 поверх; ідент. код 40478572)
третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (61022, майдан Свободи, 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх, кімната 35, м. Харків, код ЄДРПОУ 22630473)
до першого відповідача - Комунального некомерційного підприємства "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради Харківської області (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Гвардійська, 52, ідент. код 02002380), та
до другого відповідача - Фізичної особи-підприємеця Кліпкова Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 )
про визнання недійсним договору про закупівлю товару та стягнення 446100,29 грн
за участю представників:
прокурора - Хряк О.О.
першого позивача - не з'явився
3-ї особи - не з'явився
першого відповідача - не з'явився
другого відповідача - не з'явився
Керівник Чугуївської окружної прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби (позивач по справі) з позовом до першого відповідача -Комунального некомерційного підприємства "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради Харківської області та до другого відповідача - Фізичної особи-підприємеця Кліпкова Олександра Олександровича, в якому просить суд: визнати недійсним Договір № 508 про закупівлю товарів від 26.03.2018, укладений між КЗОЗ "Чугуївська ЦРЛ ім. М.І. Кононенка" (найменування змінено на КНП "Чугуївська ЦЛ ім. М.І. Кононенка") та ФОП Кліпковим О.О.; стягнути з Фізичної особи-підприємця Кліпкова Олександра Олександровича на користь Комунального некомерційного підприємства "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради Харківської області грошові кошти у розмірі 446 100,29 грн, а з Комунального некомерційного підприємства "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради Харківської області одержані ним за рішенням суду грошові кошти у розмірі 446 100,29 грн стягнути в дохід держави.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.04.2025 прийнято позовну заяву керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1143/25, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на "01" травня 2025 р. о 10:00.
28.04.2025 від відповідача - КНП "Чугуївська ЦЛ ім. М.І. Кононенка" надійшов відзив (вх. 10375), відповідно до якого останній просить у задоволенні позовних вимог Керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області про визнання недійсним договору про закупівлю товарів та стягнення 446 100,29 грн відмовити, наголошуючи, що договір про закупівлю товарів від 26.03.2018 за № 508 було виконано на суму - 409478,00 грн. у відповідності до наявних потреб лікарні, і при цьому фактична сума оплати за договором від 26.03.2018 року була меньшою ніж сума яка зазначена в договорі. В зв'язку з чим було укладено додаткову угоду на зменшення обсягів закупівлі. Одночасно відповідач наголошує, що на момент проведення процедури закупівлі та укладання договору не було підстав для визнання недійсним рішення тендерного комітету КУ «КЗОЗ «Чугуївська ЦРЛ ім. М.І. Кононенка» щодо визначення переможцем відкритих торгів з закупівлі лікарських засобів різних (код ДК 021:2015: 33690000-3) учасника ФОП Кліпкова О.О., а також для визнання недійсним договору про закупівлю товарів від 26.03.2018р. за № 508, укладеного між Замовником та ФОП Кліпковим О.О.
У підготовчому засіданні 01.05.2025 у справі постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 05 червня 2025 року о 10:00 год.
У підготовчому засіданні 05.06.2025 року постановлено: протокольну ухвалу про залишення без розгляду заяви представника першого відповідача (вх. 13405 від 05.06.2025) про застосування позовної давності до вимог позивача, за заявою заявника про відкликання поданої заяви; протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 06.07.2025 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України і протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 03 липня 2025 року о 10:00 год.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.07.2025 вирішено повернутись зі стадії розгляду справи № 922/1143/25 по суті до стадії підготовчого провадження у вказаній справі та зупинити провадження у справі № 922/1143/25 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/3456/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.
05.01.2026 від Чугуївської окружної прокуратури через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про поновлення провадження (вх. 180), де прокурор повідомляє, що справу № 922/3456/23 було розглянуто Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 19.12.2025 та повний текст судового рішення оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.01.2026 поновлено провадження у справі № 922/1143/25, проведення підготовчого засідання у справі призначено на 22 січня 2026 року о 12:30.
Однак, через відсутність електроенергії з 11:58 22.01.2026, проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференцзв'язку тимчасово було не можливе, що підтверджується актом відсутності електроенергії Господарського суду Харківської області № 02 від 22.01.2026 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.01.2026 проведення підготовчого засідання у справі № 922/1143/25 відкладено на 12 лютого 2026 року о 12:30.
У підготовчому засіданні 12.02.2026 р. постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 922/1143/25 до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 26 лютого 2026 року о 13:00 год.
У судовому засіданні 26.02.2026 р. було задоволено усне клопотання прокурора про відкладення розгляду справи та постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України до 14:30 год. 12 березня 2026 року.
09.03.2026 в системі "Електронний суд" прокурором було сформоване клопотання (вх. 5689) про зупинення провадження у справі № 922/1143/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/20111/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.
Розглянувши клопотання прокурора, судом було відмовлено у його задоволенні, про що було постановлено протокольну ухвалу від 12.03.2026, з огляду на те, що норма п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України передбачає право суду зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, натомість прокурором не надано доказів в підтвердження того, що справа на яку останній посилається передана на розгляд ВП ВС і доказів того, що станом на дату розгляду заявленого клопотання, наявне рішення Великої Палати Верховного Суду щодо прийняття справи № 910/20111/23 до свого розгляду. При цього суд зауважує, що навіть сам факт передачі вказаної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду ще не свідчить про її прийняття до провадження. Одночасно суд зауважує, що у даній справі було закрито підготовче провадження та призначено справ до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України та прокурором не надано в обґрунтування клопотання доказів вагомості підстав для повернення до стадії підготовчого провадження.
Прокурор у судовому засіданні 12.03.2026 позовні вимоги підтримував у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та додатково наданих поясненнях.
Позивач, відповідачі та третя особа своїм правом на участь у судовому засіданні по суті 12.03.2026 не скористалися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися відповідно до положень ГПК України.
У наданих поясненнях Північно-східний офіс Держаудитслужби та у наданій заяві КУ "КЗОЗ "Чугуївська ЦРЛ ім. М.І. Кононенка" просили розгляд справи 922/1143/25 здійснювати без участі представника Північно-східного офісу Держаудитслужби та КУ "КЗОЗ "Чугуївська ЦРЛ ім. М.І. Кононенка" відповідно.
Суд зазначає, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Заслухавши аргументи прокурора, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.
КУ "КЗОЗ "Чугуївська ЦРЛ ім. М.І. Кононенка" (найменування змінено на Комунальним некомерційним підприємством "Чугуївська ЦЛ ім. М.І. Кононенка") 23.02.2018 в електронній системі публічних закупівель «ProZorro» опубліковано відомості про проведення відкритих торгів щодо закупівлі «ДК 021:2015: 33690000-3 - Лікарські засоби різні» (ідентифікатор закупівлі UA-2018-02-23-001609-c). Очікувана вартість предмета закупівлі становила 450 000,00 гривень.
Правом на участь у зазначеній процедурі закупівлі скористались: ТОВ "АЛІУС" та ФОП Кліпков Олександр Олександрович, що підтверджується реєстром тендерних пропозицій.
Остаточна тендерна пропозиція ТОВ "АЛІУС" становила 449 560,33 гривень, ФОП Кліпкова О.О. - 446 100,29 гривень.
Протоколом засідання тендерного комітету КЗОЗ "Чугуївська ЦРЛ ім. М.І. Кононенка" (про погодження переможця відкритих торгів від 13.03.2018 визначено переможцем процедури відкритих торгів щодо закупівлі: Лікарські засоби різні (код ДК 021:2015: 33690000-3 Лікарські засоби різні) учасника ФОП Кліпков О.О.
В подальшому на веб-сайті https://prozorro.gov.ua/ КЗОЗ "Чугуївська ЦРЛ ім. М.І. Кононенка" розміщено повідомлення про намір укласти договір з ФОП Кліпковим О.О.
За результатами проведеної публічної закупівлі 26.03.2018 між КЗОЗ "Чугуївська ЦРЛ ім. М.І. Кононенка" (нині КНП "Чугуївська ЦЛ ім. М.І. Кононенка") та ФОП Кліпковим Олександром Олександровичем було укладено договір № 508 про закупівлю товарів, згідно з умовами якого ФОП Кліпкова О.О. зобов'язався поставити товар на загальну суму 446100,29 грн на умовах, визначених цим договором, а покупець забезпечити приймання та оплату товару (код за ДК 021: 2015: 33690000-3 Лікарські засоби різні) згідно видаткової накладної, у строки (терміни) і за цінами згідно з положеннями цього Договору та специфікації (п. 1.1, 2.1 договору).
У подальшому 17.12.2018 сторонами укладено додаткову угоду до Договору № 508 від 26.03.2018, відповідно до якої загальну вартість договору зменшено на 36622,29 грн та викладено п. 2.1 договору наступним чином: Загальна сума договору встановлюється у розмірі 409478,00 грн.
20.06.2019 на веб-сайті https://prozorro.gov.ua/ замовником КУ "КЗОЗ "Чугуївська ЦРЛ ім. М.І. Кононенка" був опублікований звіт про результати проведення процедури закупівлі.
У подальшому, Рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.08.2024 № 70/148-р/к у справі № 3/01-182-21 визнано, що ФОП Кліпков О.О. та ТОВ "АЛІУС" вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених КУ «КЗОЗ» «Чугуївська ЦРЛ ім. М.І. Кононенка» з використанням електронної системи закупівель «Prozorro» на закупівлю «ДК 021:2015: 33690000-3 - Лікарські засоби різні» (ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» - UA-2018-02-23-001609-c).
За порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ФОП Кліпкова О.О. та ТОВ "АЛІУС" накладено штраф у розмірі 66 915,00 грн на кожного.
Чугуївською окружною прокуратурою Харківської області на виконання вимог, установлених ст. 23 вказаного Закону, листом від 05.03.2025 № 63-1371вих-25 повідомлено Північно-Східний офіс Держаудитслужби щодо виявлених порушень та необхідності вжиття заходів до звернення до суду із відповідним позовом.
Північно-Східним офісом Держаудитслужби листом від 13.03.2025 № 202025-17/1639-2025 повідомлено, що останнім не проводились заходи державного фінансового контролю стосовно закупівлі з ідентифікатором UА-2018-02-23-001609-с. Також враховуючи, що закупівля вже завершена, у офісу відсутні правові підстави для початку проведення моніторингу означеної закупівлі, у зв'язку з чим відсутні підстави для вжиття заходів цивільно-правового характеру
За таких підстав, прокурор стверджує, що в діях відповідача-2 вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення тендерної закупівлі та недобросовісне отримання права на укладення спірного Договору. Завідомо суперечлива мета дій ФОП Кліпкова О.О. у сукупності з діями ТОВ "АЛІУС" полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного Договору не на конкурентних засадах.
У своїх поясненнях щодо позову прокурора Північно-Східний офіс Держаудитслужби зазначає, що перевірка закупівлі та моніторинг процедури закупівлі за номером UA-2018-02-23-001609-c зазначеної у позові закупівлі Комунального некомерційного підприємства "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради Харківської області не проводились, у зв'язку з чим, надати ґрунтовні пояснення з приводу порушень, виявлених прокуратурою та зазначених в позовній заяві по справі № 922/1143/25, не вбачається за можливе. При цьому, оскільки укладений за результатами проведення закупівлі Договір виконаний підрядником, то підстав для проведення моніторингу та для вжиття заходів цивільно-правового характеру у Північно-східного офісу Держаудитслужби відсутні.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
Мета та підстави представництва прокурором інтересів держави в суді визначені частиною третьою статі 23 Закону України Про прокуратуру. Метою представництва прокурором інтересів держави є захист законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення. Підставами представництва є нездійснення захисту законних інтересів держави або здійснення його неналежним чином органом державної чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також відсутність такого органу. Наявність цих обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтовано прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень (частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Суд погоджується з твердженням прокурора про наявність обставин, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в спірних правовідносинах.
Пред'являючи позов в інтересах держави в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби посилається на норми Закону України "Про публічні закупівлі".
Так, відповідно до частин першої, четвертої статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.
Відповідно до пунктів 8, 10 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення №43), визначено, що Державна аудиторська служба України (далі - Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 Положення № 43 Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред'явити обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
З урахуванням наведеного Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.
Суд зазначає, що прокурором дотримано процедуру, передбачену статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема попередньо, до звернення до суду з позовом, повідомлено уповноважений орган про порушення інтересів держави, чим надано позивачу можливість самостійно відреагувати на виявлені порушення інтересів держави у належний спосіб. Утім Північно-Східний офіс Держаудитслужби протягом розумного строку після отримання повідомлення прокуратури про виявлені нею порушення при укладенні спірного Договору не звертався до суду з відповідним позовом і не повідомив у своїх листах про намір такого звернення. Тобто підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала пасивна поведінка позивача щодо захисту порушених інтересів держави/територіальної громади. Звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби відповідає приписам статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 ГПК України та підтверджено належними доказами у справі.
Щодо фактичних обставин справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Отже, наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, що виникли на підставі укладеного договору.
Такі висновки Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 215 ЦК України викладені у численних постановах, зокрема у постанові від 24.04.2020 у справі №522/25151/14-ц, а також у постановах від 22.06.2020 у справі № 177/1942/16-ц, від 25.03.2024 у справі №336/6023/20, та є усталеними.
Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Підставою недійсності спірного у цій справі Договору прокурор визначив положення частини третьої статті 228 ЦК України та зазначив про те, що Договір суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки був укладений за результатом закупівлі, проведення якої відбулося з порушенням її учасниками законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів закупівлі, з порушенням встановленого Законом України "Про публічні закупівлі" принципу добросовісної конкуренції серед учасників, які проявили недобросовісну поведінку, що підтверджується Рішенням АМК.
Відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Норми чинного законодавства не містять визначення понять "інтерес" загалом та "інтерес держави і суспільства" зокрема. Законодавство України не містить ні орієнтовного переліку сфер, у яких існують державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.
Суд виходить з того, що державні інтереси - це інтереси, пов'язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (див. рішення Конституційного Суду України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99).
Поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.
Відповідно до висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України, викладеного у постанові від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18, та який був підтверджений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, аналіз частини третьої статті 228 ЦК України свідчить про те, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Суд зазначає, що для правильного вирішення спору у цій справі при застосуванні частини третьої статті 228 ЦК України необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення спірного Договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.
При цьому, суд зазначає, що не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства.
Наявність у сторін (сторони) правочину такого наміру (умислу) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Отже, для застосування положень частини третьої статті 228 ЦК України прокурор мав довести, що спірний правочин за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства.
Однак, як вже було зазначено вище, прокурор у позовній заяві в обґрунтування недійсності спірного договору на підставі частини третьої статті 228 ЦК України послався на те, що спірний Договір був укладений з порушенням принципу добросовісної конкуренції серед учасників.
Тобто, фактично доводи прокурора зводяться до обставин порушення учасниками закупівлі правил конкуренції, які були допущені під час проведення процедур закупівлі, а не до того, що безпосередньо сам укладений Договір порушує інтереси держави та суспільства.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 уточнила попередні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України, які зокрема містилися у постановах від 13.11.2024 у справі № 911/934/23, від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23 та в інших постановах. Згідно з уточненими висновками Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України ця норма права передбачає санкції конфіскаційного характеру, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.
Конфіскація без вироку суду розглядається Європейським судом з прав людини як втручання у право власності, захищене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Застосування наслідків, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України, є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
З огляду на конфіскаційний характер санкції, передбаченої частиною третьою статті 228 ЦК України, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.
Дослідивши доводи, наведені прокурором в обґрунтування підстав недійсності спірного у цій справі Договору, суд встановив, що прокурор не надав доказів, які б підтвердили завідомо суперечливу інтересам держави і суспільства мету укладення спірного правочину, наявність його протиправних наслідків, а також умисел сторін на укладення договору, що суперечить зазначеним інтересам. Зокрема, не довів спрямованість і відповідність спірного правочину ознакам, які б свідчили про посягання на суспільні, економічні чи соціальні основи держави і суспільства. При цьому, обвинувальний вирок у кримінальному провадженні, який би мав преюдиційне значення для цієї господарської справи, не виносився та прокурором суду не надавався.
Прокурор в обґрунтування позову послався лише на Рішення АМК. Однак, як уже зазначалося вище, відповідно до висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України у випадку порушення суб'єктом господарювання законодавства про захист конкуренції, викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, антиконкурентна поведінка учасника закупівлі не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підірвати її інтереси і сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у розумінні частини третьої статті 228 ЦК України. Ця норма права не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання законодавства про захист конкуренції.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що обставини допущення учасниками спірної закупівлі і, зокрема відповідачем-2, при її проведенні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, принципу добросовісної конкуренції, вчинення антиконкурентних узгоджених дій, на які послався прокурор в обґрунтування позову, не є підставами для визнання недійсним спірного договору з підстав його суперечності інтересам держави та суспільства.
Крім того, ФОП Кліпков О.О. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції вже притягнутий до відповідальності у вигляді штрафу покладеного на нього Рішенням АМК.
Прокурор не надав доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника цінових пропозицій, доказів того, що товари за спірним Договором були поставлені за завищеними цінами, а також доказів невідповідності кількості, вартості або якості товарів поставлений відповідачем-2 умовам договору, розміру завданих замовнику збитків, наявності інших порушень при виконанні умов договору про закупівлю. Суд враховує те, що прокурор не посилався на ці обставини та на обставини того, що внаслідок укладення спірного у цій справі договору держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти тощо.
Предметом закупівлі були товари ДК 021:2015: 33690000-3 - Лікарські засоби різні, які були отримані та використані відповідачем-1, тобто за рахунок виконання відповідачем-2 спірного Договору відповідач-1 задовольнив свої потреби у поставці товару. Спірний договір є виконаним його сторонами у повному обсязі, що підтверджується звітом про виконання договору про закупівлю та його виконання підтверджується відповідачем-1.
Суд погоджується з доводами прокурора про те, що укладений між відповідачами правочин не в повній мірі відповідає основним принципам закупівель за публічні кошти. Водночас у суду відсутні підстави вважати, що оспорюваний правочин не відповідає інтересам держави і суспільству у відповідності до частини третьої статті 228 ЦК України.
Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на встановлені в ході розгляду даної справи обставини, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваного про закупівлю за результатами відкритих торгів UA-2018-02-23-001609-с, наявність протиправних наслідків, а також наявність умислу (наміру) у сторін саме на укладення договору, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Крім того, прокурор не обґрунтував належними та допустимими доказами відповідність Договору про закупівлю ознакам, які б свідчили про посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.
З огляду на наведене, підстави для визнання Договору про закупівлю № 508 від 26.03.2018 недійсним відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України відсутні, а відтак відсутні підстави для застосування наслідків недійсного правочину шляхом стягнення з Фізичної особи-підприємеця Кліпкова Олександра Олександровича на користь Комунального некомерційного підприємства "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради Харківської області 446100,29 грн.
Більш того, з наданих першим відповідачем документів, судом встановлено, що до Договору про закупівлю № 508 від 26.03.2018 його сторонами були внесені зміни щодо ціни закупівлі в бік її зменшення шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 17.12.2018, відповідно до якої загальна сума договору визначена у сумі 409478,00 грн. Тобто прокурором одночасно не доведено й розмір суми заявленої до стягнення (повернення),
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п'ята статті 236 ГПК України).
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. У зв'язку з чим, витрати зі сплати судового збору в розмірі 7775,60 грн залишаються за прокурором.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову Чугуївської окружної прокуратури Харківської області до Комунального некомерційного підприємства "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради Харківської області та Фізичної особи-підприємця Кліпкова Олександра Олександровича про визнання недійсним договору про закупівлю товару та стягнення 446100,29 грн - відмовити.
2. Витрати зі сплати судового збору залишити за прокурором.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено "23" березня 2026 р.
СуддяМ.І. Шатерніков