27.03.2026м. СумиСправа № 920/95/26
Господарський суд Сумської області у складі судді Короленко В.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №920/95/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універбур» (код за ЄДРПОУ 34328050; вул. Нижньовоскресенська, буд. 19, м. Суми, 40000),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс» (код за ЄДРПОУ 35800585; вул. Героїв Крут, буд. 29, м. Суми, 40005),
про стягнення 92799,22 грн
установив:
22.01.2026 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 77240,00 грн (сімдесят сім тисяч двісті сорок грн 00 коп.) основного боргу, 13054,62 грн (тринадцять тисяч п'ятдесят чотири грн 62 коп.) пені, 1241,25 грн (одна тисяча двісті сорок одна грн 25 коп) інфляційних втрат, 1263,35 грн (одна тисяча двісті шістдесят три грн 35 коп.) 3% річних, а також 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім грн 00 коп.) судового збору.
22.01.2026 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/95/26 призначено судді Короленко В.Л.
30.12.2025 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс», зареєстрований як юридична особа з ідентифікаційним кодом 35800585 та місцезнаходженням: вул. Героїв Крут, буд. 29, м. Суми, 40005.
Ухвалою від 27.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №920/95/26 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи. Копія зазначеної ухвали надіслана позивачу та відповідачу відповідно до вимог ч. 6-7 ст. 6 ГПК України.
Відповідно до довідок суду про доставку електронного листа копію ухвали від 27.01.2026 у справі №920/95/26 доставлено до електронних кабінетів позивача та відповідача 27.01.2026 о 18:44.
Ухвалою від 29.01.2026 у справі №920/95/26 постановлено виправити описку в вступній частині ухвали про відкриття провадження від 27.01.2026 у справі №920/95/26, зазначивши вірну назву відповідача: «Товариство з обмеженою відповідальністю “Бахмачгазбудсервіс»».
Відповідач ні відзиву на позов, ні будь-яких інших клопотань та/або заяв суду не подав, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Відповідно до статті 233 ГПК України за результатами оцінки доказів, поданих сторонами судом ухвалене рішення у даній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.
03.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс» (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універбур» (далі - продавець, позивач) укладено договір №03/07/25 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором бітум дорожній марки BITUMEN 70/100 (далі за текстом - товар) за ціною 33000,00 гривен за одну тону з врахуванням ПДВ. Ціна - на умовах самовивозу зі складу: вул. Лугова, 14, с. В'язове, Конотопський район Сумської області. Поставка проводиться шляхом самовивозу зі складу: вул.. Лугова, 14. с. В'язове, Конотопський район Сумської області.
Кількість товару - 150,00 тон, ціна договору становить 4950000,00 грн (пункти 1.2 та 3.1 договору).
Згідно з п. 4.1 договору розрахунки між сторонами за товар проводяться покупцем на умовах 100% передоплати.
У пунктах 5.3-5.4 договору визначено, що здача-приймання товару здійснюється за узгодженим місцем уповноваженому представнику покупця на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, що видана уповноваженим органом (посадовою особою) покупця або керівнику покупця. Передача-приймання товару підтверджується видатковою накладною. Товар вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем в момент підписання видаткової накладної. Право власності на товар виникає з дати підпису сторонами видаткової накладної.
Відповідно до п 7.4 договору за прострочення платежу покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який стягується пеня.
Згідно з п. 10.1 та 10.2 договору договір діє з дня його підписання уповноваженими представниками сторін до 31.08.2025, а в частині здійснення розрахунків - до повного виконання. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії цього договору.
08.07.2025 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору №03/07/25, відповідно до якої пункти 1.1 та 3.1 договору викладено у наступній редакції:
« 1.1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором бітум дорожній марки BITUMEN 70/100 (далі за текстом Товар) за погодженою між сторонами договору ціною. Ціна - на умовах самовивозу зі складу: вул. Лугова, 14, с. В'язове, Конотопський район Сумської області. Поставка проводиться шляхом самовивозу зі складу: вул.. Лугова, 14, с. В'язове, Конотопський район Сумської області.».
« 3.1. Ціна Договору визначається загальної сумою Товару, отриманого протягом дії цього Договору по накладним.».
03.07.2025 позивач виставив відповідачу рахунок №143 на оплату товару за договором в розмірі 1650000,00 грн.
03.07.2025 відповідно до інформаційного повідомлення про зарахування коштів №2593 відповідач сплатив позивачу 599400,00 грн за рахунком №143 від 03.07.2025.
04.07.2025 за видатковою накладною №429 позивач поставив відповідачу товар (бітум дорожній марки BITUMEN 70/100 (код УКТ ЗЕД 2713 20 00 00) в кількості 24,08 т вартістю 794640,00 грн з ПДВ.
Накладна підписана представниками постачальника та покупця і скріплена печатками товариств. Зі сторони відповідача товар отримано директором Сагателян А.Б. за довіреністю від 01.07.2025 №33.
07.07.2025 згідно з інформаційним повідомленням про зарахування коштів №2602 відповідач сплатив позивачу 118000,00 грн за рахунком №143 від 03.07.2025.
Таким чином, відповідно до матеріалів справи вартість поставленого товару за видатковою накладною від 04.07.2025 №429 склала 794640,00 грн з ПДВ. Разом з тим, вартість поставленого товару відповідачем сплачено частково у розмірі 717400,00 грн (599400,00 грн + 118000,00 грн). Заборгованість за посталений товар складає 77240,00 грн.
У зв'язку з несвоєчасною та неповною сплатою відповідачем вартості поставленого товару позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Враховуючи правову природу укладеного між сторонами спору договору, між позивачем та відповідачем виникли взаємні права та обов'язки щодо поставки товару.
За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною першою статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт укладення між позивачем та відповідачем договору, факт поставки товару 04.07.2025 на суму 794640,00 грн та факт неналежного виконання відповідачем обов'язку за договором щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 77240,00 грн основного боргу за поставку товару за договором відповідно до накладної від 04.07.2025 №429 визнаються судом законними і обґрунтованими та в цій частині такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення пені.
Позивач просить стягнути з відповідача 13054,62 грн пені за період з 07.07.2025 по 21.01.2026, нарахованої на заборгованість 77240,00 грн, за порушення строків оплати товару, поставленого 04.07.2025.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 1 та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Відповідно до п 7.4 договору за прострочення платежу покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який стягується пеня.
Суд, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку пені за допомогою “Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті “Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної і повної оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 13054,62 грн пені визнає законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних збитків.
Позивач просить стягнути з відповідача 1263,35 грн 3% річних за період з 07.07.2025 по 21.01.2026 та 1241,25 грн інфляційних втрат за період з серпня по грудень 2025 року.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних збитків за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної і повної оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача щодо стягнення 1263,35 грн 3% річних та 1241,25 грн інфляційних втрат визнає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 77240,00 грн основного боргу, 13054,62 грн пені, 1241,25 грн інфляційних втрат, 1263,35 грн 3% річних, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги як законні та обґрунтовані.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
У поданому позові позивач просить стягнути з відповідача 3328,00 грн судового збору, сплата якого підтверджена платіжною інструкцією від 21.01.2026 №113.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 3328,00 грн судового збору.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмачгазбудсервіс» (код за ЄДРПОУ 35800585; вул. Героїв Крут, буд. 29, м. Суми, 40005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універбур» (код за ЄДРПОУ 34328050; вул. Нижньовоскресенська, буд. 19, м. Суми, 40000) 77240,00 грн (сімдесят сім тисяч двісті сорок грн 00 коп.) основного боргу, 13054,62 грн (тринадцять тисяч п'ятдесят чотири грн 62 коп.) пені, 1241,25 грн (одна тисяча двісті сорок одна грн 25 коп) інфляційних втрат, 1263,35 грн (одна тисяча двісті шістдесят три грн 35 коп.) 3% річних, а також 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім грн 00 коп.) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повне рішення складено та підписано 01.04.2026.
СуддяВ.Л. Короленко