вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"01" квітня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/1262/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Радивилівської міської ради
до відповідача 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач"
до відповідача 2) Радивилівського ліцею №2 ім. П.Г. Стрижака Радивилівської міської ради
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 35 466,85 грн
Секретар судового засідання Мамчур А.Ю.
Представники присутні у засіданні:
Від прокуратури Клімашевич В.І.
Інші учасники справи не з'явилися.
Суть спору:
Керівник Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Радивилівської міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач" та відповідача 2) Радивилівського ліцею №2 ім. П.Г. Стрижака Радивилівської міської ради, у якому просить суд:
- Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 08.08.2023 до Договору №ЕЕ/191/01/23 про постачання електричної енергії споживачу від 12.01.2023, укладеного між Радивилівським ліцеєм № 2 Ім. П. Г. Стрижака Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач".
- Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 29.11.2023 до Договору №ЕЕ/191/01/23 про постачання електричної енергії споживачу від 12.01.2023, укладеного між Радивилівським ліцеєм № 2 Ім. П. Г. Стрижака Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач".
- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач" на користь Радивилівської міської ради в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 35 466, 85 гривень.
Стислий виклад позиції прокуратури, позивача та заперечень відповідача.
Стислий виклад правової позиції прокуратури, викладеної у позовній заяві.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлене обмеження щодо максимального збільшення ціни за одиницю товару після укладення договору на рівні 10%.
Перевищення 10% від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору, суперечить позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.09.2022 у справі №927/1058/21, у якій зроблено висновок про те, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.
Всупереч даним вимогам, укладення додаткових угод №№1,3 призвело до збільшення вартості електроенергії на 22,8%.
Оскільки, на переконання прокуратури, додаткові угоди №№1,3 слід визнати недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному Договорі на постачання електричної енергії споживачу №ЕЕ/191/01/23 від 12.01.2023. Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електроенергію мала місце переплата коштів у розмірі 35466,85 грн, які мають бути стягнуті з ТОВ "Енергогазпостач" на користь позивача на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно отримані.
Крім того, як зазначає прокурор, ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).
Разом з тим, у позовній заяві прокурором проаналізовано підстави внесення змін до Договору, шляхом підписання спірних додаткових угод, та встановлено, що останні укладена без відповідного коливання ціни на ринку.
При цьому, прокуратурою наголошено на тому, що Велика Палата у п.п. 88-90 постанови №922/2321/22 від 24.01.2024 сформулювала висновок про застосування норм п.2 ч. 5 ст. 41 Закону, де зазначила, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
В той же час, на адресу Ліцею листом від 31.07.2023 ТОВ "Енергогазпостач" повідомило про необхідність внесення змін до договору, а додаткова угода №1 укладена 08.08.2023 і застосовується до правовідносин з 01.07.2023. Листом від 29.11.2023 ТОВ "Енергогазпостач" повідомило про необхідність внесення змін до договору, а додаткова угода №3 укладена 29.11.2023 і застосовується до правовідносин з 01.11.2023. Тобто, у всіх двох випадках збільшення ціни за одиницю електричної енергії дата набрання чинності додатковою угодою і, відповідно, дата застосування нової ціни для розрахунків між сторонами передує отриманню Ліцеєм повідомлення про зміну умов договору.
Щодо представництва інтересів Радивилівської міської ради, прокурор зазначає, що укладення спірної додаткової угоди, відбулось всупереч вимогам чинного законодавства, порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18).
Таким чином, Радивилівський ліцей №2 ім. П.Г. Стрижака Радивилівської міської ради будучи замовником товару (електричної енергії) при здійсненні процедури закупівлі зобов'язаний ефективно та раціонально використовувати дані кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.
Отже, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, тому існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.
Відповідачі не скористалися правом надання відзиву на позов, передбаченим ст. 165 ГПК України, а відтак суд на підставі ч.2 ст. 178, ч.9 ст. 165 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Процесуальні дії у справі.
31.12.2025 позовна заява Керівника Дубенської окружної прокуратури надійшла до Господарського суду Рівненської області.
Ухвалою від 07.01.2026 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.02.2026.
03.02.2026 від Радивилівського ліцею №2 ім. П.Г. Стрижака Радивилівської міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.
Ухвалою від 04.02.2026 підготовче засідання відкладено на 03.03.2026.
25.02.2026 від Радивилівського ліцею №2 ім. П.Г. Стрижака Радивилівської міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.
Ухвалою від 03.03.2026 закрито підготовче провадження у справі і призначено справу до судового розгляду по суті на 01.04.2026.
У судовому засіданні 01.04.2026 представник прокуратури наголошував на ґрунтовності позову, просив суд позов задоволити в повному обсязі.
Судом досліджені докази по справі.
Представник прокуратури виступив у судових дебатах.
У засіданні проголошено скорочене рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Радивилівським ліцеєм №2 ім. П.Г. Стрижака Радивилівської міської ради проведено закупівлю UA-2023-01-17-009974-a за предметом: "Електрична енергія".
За результатами проведення закупівлі переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач", з яким в подальшому укладено Договір на постачання електричної енергії споживачу №ЕЕ/191/01/23 від 12.01.2023 (арк.с. 16-23).
Так, за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п.2.1. - 2.3. Договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умов цього договору. Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії. Найменування товару: код ДК 021:2015:093100000-5 - Електрична енергія (електрична енергія). Кількість товару: 90000 кВт*год.
Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві - приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору. Споживач має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов цього договору. Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь - якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору (п.п.3.1.-3.3. Договору).
Згідно з п.п.5.1.-5.3. Договору, загальна сума договору становить 495 000,00 грн, в тому числі ПДВ 82 500,00 грн. Ціна за 1 кВт*год електричної енергії, становить 5,50 грн з урахуванням ПДВ. Ціна електричної енергії включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання цього договору.
Відповідно до п.5.4. Договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
Пунктом 5.6. Договору передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника.
2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
3) покрашення якості предмета закупівлі, за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг).
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв'язку зі зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування.
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону, а саме дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.
Відповідно до п.5.7. Договору, сторони домовились, що ціна електричної енергії, розрахована відповідно до пункту 5.2. цього розділу, є обов'язковою для сторін. Визначена на її основі вартість електричної енергії буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі електричної енергії та розрахунках за товар згідно з умовами договору.
Якщо протягом строку дії цього договору на підставі рішень суб'єктів владних повноважень буде змінено порядок державного регулювання ціни на предмет закупівлі, збільшено тарифи на послуги, або затверджено нові тарифи, внаслідок чого виконання зобов'язань на умовах встановлених цим договором, неминуче призведе до збитків постачальника внаслідок заниження ціни предмета закупівлі по відношенню до економічно обґрунтованої ціни, сторони можуть переглянути умови цього договору щодо ціни непоставленого предмета закупівлі з метою приведення її до економічно обґрунтованого рівня (п. 5.8. Договору).
Згідно п.5.9. Договору, у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ, що підтверджує збільшення ціни за одиницю товару в тих межах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ, що підтверджує збільшення ціни товару, повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки (висновку), виданої торгово - промисловою палатою України, регіональною торгово - промисловою палатою, органами державної статистики, ДП "Держзовнішінформ", біржами та іншими уповноваженими органами та організаціями. Згідно із ч.6 ст. 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 р. №3304-04/33869-06 "Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії", сторони також можуть використовувати інформацію з вебсайту ДП "Оператор ринку" (https://www.oree.com.ua) для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. Нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця) і залишається незмінною до його завершення.
Згідно п.5.11. Договору, оплата електричної енергії здійснюється споживачем виключно в грошовій формі. Розрахунок за фактично передану електричну енергію здійснюється до 20-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії, на підставі рахунків та актів приймання-передачі електричної енергії .
Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами, скріплення печатками Сторін (за наявності) і діє в частині постачання електричної енергії до 31.12.2023 (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором (п.13.1 Договору).
У додатку №1 до Договору передбачено початок постачання електричної енергії з 01.01.2023. Згідно з п.13.1 Договору, цей Договір діє до 31.12.2024 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Однак, в подальшому, між сторонами укладено додаткові угоди, за наслідками яких ціну за одиницю товару збільшено на 22,8%, а саме:
- додатковою угодою №1 від 08.08.2023 збільшено ціну за 1 кВт*год до 6,4512 грн (на 17,29%) умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.07.2023;
- додатковою угодою №3 від 29.11.2023 збільшено ціну за 1 кВт*год до 6,4512 грн (на 22,80%) умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.11.2023. (арк.с. 25-28).
На виконання Договору TOB "Енергогазпостач" поставило 54 169 кВт*год електричної енергії на загальну суму 333 396,35 грн, що підтверджується актами приймання-передавання (арк.с. 29-38):
- №24 від 01.02.2023 за січень 2023 року поставлено 3 359 кВт*год на суму 18 474,50 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції №22 від 07.02.2023;
- №133 від 01.03.2023 за лютий 2023 року поставлено 6 498 кВт*год на суму 35 739, 00 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції №62 від 07.03.2023;
- №253 від 03.04.2023 за березень 2023 року поставлено 5 101 кВт*год на суму 28 055, 50 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції №107 від 07.04.2023;
- №369 від 01.05.2023 за квітень 2023 року поставлено 4 053 кВт*год на суму 22 291,50 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції №147 від 05.05.2023;
- №480 від 01.06.2023 за травень 2023 року поставлено 3 408 кВт*год на суму 18 744, 00 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції №167 від 06.06.2023;
- №604 від 03.07.2023 за червень 2023 року поставлено 1 273 кВт*год на суму 7 001, 50 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції №205 від 06.07.2023;
- №747 від 08.08.2023 за липень 2023 року поставлено 202 кВт*год на суму 1 303, 14 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції №267 від 15.08.2023;
- №835 від 01.09.2023 за серпень 2023 року поставлено 433 кВт*год на суму 2 793, 37 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції №282 від 13.09.2023;
- №970 від 02.10.2023 за вересень 2023 року поставлено 3 591 кВт*год на суму 23 166, 26 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції №328 від 05.10.2023;
- №1074 від 01.11.2023 за жовтень 2023 року поставлено 4 887 кВт*год на суму 31 527, 01 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції №364 від 08.11.2023;
- №1195 від 01.12.2023 за листопад 2023 року поставлено 8 796 кВт*год на суму 59 411, 53 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції №399 від 06.12.2023;
- №1337 від 21.12.2023 за грудень 2023 року поставлено 12 568 кВт*год на суму 84 889,04 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції №463 від 25.12.2023.
На переконання прокуратури, укладаючи додаткові угоди №№1,3 до Договору та збільшуючи ціну товару на 22,8% від передбаченої правочином, сторони діяли усупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці угоди підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.
Оскільки вищевказані додаткові угоди визнаються недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію у липні - грудні 2023 року повинен здійснюватися за ціною, вказаною за умовами Договору - 5, 50 грн/кВт*год з ПДВ. Здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за тарифом, визначеним за умовами Договору Радивилівський ліцей №2 Ім. П. Г. Стрижака повинен був сплатити за поставлену електричну енергію у липні - грудні 2023 року в обсязі 30 477 кВт кошти у розмірі: 30 477 х 5, 50 = 167 623, 50 грн з ПДВ.
Разом з тим, Радивилівським ліцеєм №2 Ім. П. Г. Стрижака сплачено упродовж липня-грудня 2023 року 203 090, 35 грн з ПДВ. Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 35 466, 85 грн (203 090,35 грн - 167 623,50 грн).
Вказані кошти прокурор просить стягнути з ТОВ "Енергогазпостач" на користь Радивилівської міської ради в дохід місцевого бюджету на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно отримані.
Щодо участі прокурора у цій справі, оцінка обґрунтованості порушення інтересів держави в особі органу, визначеного прокурором позивачем.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 ч.1 ст. 13-11 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 3 та 5 ст. ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
За змістом ч.1, ч.3, ч.4 та ч.7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. зі справи №806/1000/17).
У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію:
- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;
- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;
- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;
- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;
- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.
При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов'язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п.2 ч.4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
У справі, що слухається, прокурором визначено позивачем Радивилівську міську раду.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Водночас згідно з ч.5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником Ліцею є Радивилівська міська рада.
Відповідно до п.4.1 Статуту Радивилівського ліцею №2 ім. П.Г. Стрижака Радивилівської міської ради, орган місцевого самоврядування через уповноважений орган здійснює, в тому числі контроль за фінансово-господарською діяльністю.
Таким чином, Радивилівська міська рада, як засновник здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є власністю територіальної громади і закріплене за підприємством на праві господарського відання.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №90 5/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов'язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.
Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі №904/123/32, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20 (пп.5.50, 5.51) та від 21.12.2022 по справі №904/8332/21 (пункт 33).
Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України, ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Тобто, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.
Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст. 145 Конституції України.
Як доводить орган прокуратури, за час дії спірного договору ТОВ "Енергогазпостач" поставлено меншу кількість товару, що могло створити перешкоди в реалізації міської ради покладених на неї завдань та функцій, що не відповідає державному інтересу.
За таких обставин керівник Дубенської окружної прокуратури правомірно визначив Радивилівську міську раду позивачем у цій справі.
В той же час, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який після виявлення порушень законодавства, про які повідомлено окружною прокуратурою, мав право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.
У відповідності до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Дубенською окружною прокуратурою на адресу Радивилівської міської ради скеровано 31.12.2025 20 відповідний лист № 51- 3539вих-25 від 18.12.2025, яким повідомлено про наявність порушень при укладанні Радивилівською міською радою додаткових угод до Договору постачання електричної енергії споживачу.
Згідно з відповіді Радивилівської міської ради органом місцевого самоврядування заходи щодо визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів не вживались.
Відтак, окружною прокуратурою правомірно кваліфіковано вищевказане як бездіяльність відповідного органу та, як наслідок, встановлено достатні та обґрунтовані підстави для реалізації представницьких повноважень.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Пункт 1 ч.2 ст. 11 ЦК України визначає, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом ч.ч.1-3 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".
Метою вказаного закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
У ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як зазначено в ч.1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно з ч.4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Разом з тим п.2 ч.5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.
Із вказаного слідує, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до пЕнергогазпостачту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст. 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як встановлено з матеріалів справи, укладаючи Договір про постачання електричної енергії споживачу №ЕЕ/191/01/23 від 12.01.2023, Радивилівський ліцей №2 ім. П.Г. Стрижака Радивилівської міської ради (Замовник) та ТОВ "Енергогазпостач" (Постачальник) дійшли згоди щодо усіх істотних умов, зокрема визначивши ціну за 1 кВт*год електричної енергії на рівні 5,50 грн з ПДВ.
Проте, в подальшому, між сторонами укладено ряд правочинів, якими підвищено ціну (відностно ціни, встановленої у Договорі) до 6,75438 грн з ПДВ (на 22,8%).
Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 року у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".
Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.
Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.
Верховним Судом у постанові від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт: щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
У п.54 - п.62 постанови Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22 (провадження №12-57гс23) викладено правову позицію:
"Із системного тлумачення норм ЦК України, ГК України та Закону №922-VIII (зокрема, ч.4, п.2 ч.5 ст. 41) вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої ст. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку."
Отже, з огляду на висновки, викладені Великою Палатою Верховного суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, максимальний ліміт збільшеної вартості ціни електроенергії за Договором про постачання електричної енергії споживачу №ЕЕ/191/01/23 від 12.01.2023 не міг перевищувати 6,05 грн з ПДВ (5,50+10%) за 1 кВт*год.
Тому, суд погоджується з доводами прокурора про те, що збільшення ціни електричної енергії, передбачений додатковими угодами №№1,3 по відношенню до погодженої у договорі ціни, здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п.2 ч.5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.
Укладення вказаних угод призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на більше ніж на 10% відносно ціни, що визначена за умовами Договору (5,50 грн з ПДВ):
- додатковою угодою №1 від 08.08.2023 збільшено ціну за 1 кВт*год до 6,4512 грн (на 17,29%);
- додатковою угодою №3 від 29.11.2023 02.09.2021 збільшено ціну за 1 кВт*год до 6,75438 (на 27,8%).
Отже, сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваних додаткових угод є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", здійснена з порушенням вимог ст. 41 Закону.
Також слід наголосити, що підвищення сторонами Договору ціни шляхом неодноразового укладання додаткових угод та "каскадного" підвищення ціни за одиницю товару суперечить меті Закону. Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки якщо пристати на тлумачення сторонами п.2 ч. 5 статті 41 Закону, то при укладанні додаткових угод ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів.
З огляду на що суд доходить висновку, що додаткові угоди №№1,3, укладені відповідачами у ході здійснення господарських правовідносин у межах Договору на постачання електричної енергії №ЕЕ/191/01/23 від 12.01.2023 підлягають визнанню недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.
У розрізі питання щодо неможливості порушення 10% бар'єру для збільшення вартості товару у процедурі публічних закупівель, суд звертається до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24.
Так, щодо застосування п.2 ч.5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі", Велика Палата підтвердила та розвинула свій попередній правовий висновок, викладений у постанові ВП ВС від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, зазначивши, що збільшення ціни за одиницю товару понад 10% НЕ допускається незалежно від кількості додаткових угод, у тому числі, для електричної енергії, газу, бензину та дизельного пального, при цьому, виняток в останньому реченні п.2 ч.5 ст. 41 Закон №922-VIII, з урахуванням змін, внесених Законом №1530-IX, стосується лише строків (90 днів) та не скасовує граничний ліміт у 10% від ціни одиниці товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Щодо змін, внесених Законом №1530-IX, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 констатувала, що Закон №1530-IX не змінив максимальний поріг 10%, а лише уточнив, з якого моменту обчислюється 90-денний строк (з дати договору або попередньої зміни).
При цьому, у пунктах 156-157 постанови від 21.11.2025 у справі №920/19/24 щодо застосування пп.2 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель [постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178"Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" (далі - постанова КМУ №1178 у редакції постанови КМУ від 01 вересня 2025 року; №1067, далі - постанова КМУ №1067), Велика Палата ВС наголосила на тому, що, з'ясовуючи законодавчу еволюцію п.2 ч.5 ст. 41 Закону №922-VIII, Суд звертає увагу на нормативне закріплення подібної можливості у постанові КМУ №1178, у підпункті 2 п.19 (в редакції постанови КМУ №1067) якої, з-поміж іншого, визначено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), а змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати 50 % ціни за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю.
Тобто, на переконання ВП ВС положеннями постанови КМУ №1178 (в редакції постанови КМУ від 01 вересня 2025 року №1067), на відміну від норм п.2 ч.5 ст. 41 Закону №922-VIII, чітко визначені як можливість застосування 10-відсоткового обмеження щодо збільшення ціни щодо кожного окремого випадку збільшення (без обмеження кількості змін), а не в цілому до усіх внесених змін, так і граничне значення на рівні 50 %, на яке може бути змінена передбачена в початковому договорі про закупівлю ціна за одиницю товару, що вкотре, на думку ВП ВС, додатково підтверджує, що приписи ч.5 ст. 41 Закону №922-VIII не передбачають можливість збільшення ціни за одиницю товару на 10 % під час кожного внесення змін до договору про закупівлю.
За результатами розгляду касаційної скарги у справі №920/19/24, постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 касаційну скаргу ТОВ "Енергетичне партнерство" залишено без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі залишені без змін.
Отже, у справі №920/19/24 Велика Палата Верховного Суду фактично підтвердила свою попередню правову позицію щодо питання застосування п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", викладену у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, остаточно закріпивши імперативне тлумачення 10% збільшення ціни одиниці товару на ринку у процедурі публічних закупівель, як сукупного ліміту можливості збільшення ціни одиниці товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Також прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з ТОВ "Енергогазпостач" коштів у розмірі 35 466,85 грн.
Як встановлено з матеріалів справи, за період дії Договору, ТОВ "Енергогазпостач" поставлено 54 169 кВт*год, тоді як Радивилівський ліцей №2 ім. П.Г. Стрижака Радивилівської міської ради оплачено 333 396,35 грн.
Враховуючи, що Додаткові угоди №№1,3 до Договору на постачання електричної енергії №ЕЕ/191/01/23 від 12.01.2023 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором мали регулюватись по дійсним на момент поставки тарифам.
Так, у 2023 році тариф на електроенергію встановлено самою угодою на рівні 5,50 грн за 1 кВт*год. і Радивилівський ліцей №2 ім. П.Г. Стрижака Радивилівської міської ради за поставлені 54 169 кВт*год електроенергії повинне було сплатити 167 623,50 грн (54169*5,5), що на 35 466,85 грн менше фактично сплаченого (203 090,35 грн).
Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК Українинедійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
З урахуванням того, що внаслідок виконання позивачем своїх зобов'язань фінансового характеру за оспорюваними угодами відповідачем було отримано грошові кошти на загальну суму 35 466,85 грн, які є такими, що були безпідставно одержані ТОВ "Енергогазпостач" (підстава їх набуття відпала), то останнє зобов'язане повернути їх позивачу, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2024 у справі №918/323/23.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
При цьому згідно ч.2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на викладене вище, всі інші доводи та міркування учасників справи не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.
Висновки суду.
За результатом розгляду спору суд дійшов висновку, що додаткові угоди №№1,3 до Договору на постачання електричної енергії споживачу №ЕЕ/191/01/23 від 12.01.2023 укладені з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці правочини суд визнає недійсними. Також належить до задоволення позовна вимога про стягнення 35 466,85 грн з ТОВ "Енергогазпостач" в дохід місцевого бюджету України на користь Радивилівської міської ради.
Розподіл судових витрат.
Прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 7 267,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2763 від 24/12/2025, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів, у зв'язку з задоволенням позову.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витратити у вигляді судового збору за позовними вимогами немайнового характеру покладаються на відповідачів порівну - по 2 422,40 грн, разом з тим, судові витрати за майновою вимогою покладаються на ТОВ "Енергогазпостач" (2 422,40 грн), оскільки спірні кошти було сплачено на його користь та вимога про стягнення вказаних коштів пред'явлена до товариства.
Керуючись ст.ст. 129, 237-240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 08.08.2023 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №ЕЕ/191/01/23 від 12.01.2023, укладеного між Радивилівським ліцеєм № 2 Ім. П. Г. Стрижака Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач".
3. Визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 29.11.2023 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №ЕЕ/191/01/23 від 12.01.2023, укладеного між Радивилівським ліцеєм № 2 Ім. П. Г. Стрижака Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач".
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач" (вул. Кавказька, 3, офіс 305, місто Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 42828295) на користь Радивилівської міської ради (вул. Івана Франка, 11, м. Радивилів, Рівненська область, 35500, код ЄДРПОУ 04057847) в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 35 466 (тридцять п'ять тисяч чотириста шістдесят шість) грн 85 коп.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазпостач" (вул. Кавказька, 3, офіс 305, місто Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 42828295) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп.
6. Стягнути з Радивилівського ліцею №2 ім. П.Г. Стрижака Радивилівської міської ради (вул. Шкільна, буд. 5, м. Радивилів, Дубенський район, Рівненська обл., 35500, код ЄДРПОУ 38505512) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
7. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 01 квітня 2026 року.
Суддя Бережнюк В.В.