вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"31" березня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/246/26
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за позовом: Фермерського господарства "Ол.Агро-Світ"
до відповідача: Приватного підприємства "Рівтрейд"
про: стягнення 46 200,00 грн
секретар судового засідання: С.Коваль
від позивача: А.Сіра (поза межами приміщення суду)
від відповідача: Ю.Супрунюк (в залі суду)
Фермерське господарство "Ол.Агро-Світ" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Рівтрейд" про стягнення 46 200,00 грн попередньої оплати.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги аргументовані тим, що 24 жовтня 2025 року Приватне підприємство "Рівтрейд" та Фермерське господарство "Ол.Агро-Світ" досягли усних домовленостей про постачання меліоранту крейдяного гранульованого.
На підтвердження досягнення вищезазначених домовленостей Приватне підприємство "Рівтрейд" склало рахунок на оплату, в свою чергу Фермерське господарством "Ол.Агро-Світ" перерахувало на рахунок Приватного підприємства "Рівтрейд" 46 200,00 грн.
Разом з тим, відповідач не поставив для позивача товар на загальну суму 46 200,00 грн.
Відповідач в порядку передбаченому процесуальним законом відзив на позов суду не надав.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 3 березня 2026 року суд відкрив провадження у справі, розгляд справи призначив на 31 березня 2026 року.
23 березня 2026 року від відповідача надійшли письмові пояснення, які суд трактує як відзив на позов. Вказаний відзив був поданий безпосередньо до суду в паперовій формі.
Згідно з правилами частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями частини 7 статті 42 ГПК України, якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Оскільки відповідач є особою, яка відповідно до статті 6 ГПК України має обов'язок зареєструвати свій електронний кабінет в ЄСІТС, суд у своїй ухвалі від 3 березня 2026 року роз'яснив відповідачу про наявність у нього обов'язку у відповідності до статті 6 ГПК України зареєструвати його електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та про можливість ознайомлення з матеріалами справи за допомогою ЄСІТС.
Згідно з положеннями статті 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи надсилаються (надаються) одночасно з надсиланням (наданням) відзиву до суду з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. До відзиву додаються документи, що підтверджують надсилання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Проте, доказів направлення відзиву ні до електронного кабінету позивача, ні на поштову адресу листом з описом вкладення відповідач суду не надав.
Згідно з правилами частини 10 статті 165 ГПК України, суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку.
Відповідно до статті 170 ГПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Підсумовуючи вищенаведене, оскільки відповідач є особою, яка відповідно до статті 6 ГПК України зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, а матеріали поданої заяви не містять доказів направлення позивачу поданих 23.03.2026 року пояснень (відзив), суд повертає вказаний відзив відповідачу без розгляду.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Позивач вказує, що 24 жовтня 2025 року Приватне підприємство "Рівтрейд" (постачальник / відповідач) та Фермерське господарством "Ол.Агро-Світ" (покупець / позивач) в усному порядку домовилися про постачання меліоранту крейдяного гранульованого.
На підставі домовленостей Приватне підприємство "Рівтрейд" виставило для Фермерського господарства "Ол.Агро-Світ" рахунок №3/25 від 24 жовтня 2025 року на оплату меліоранту крейдяного гранульованого на суму 92 400,00 грн.
Разом з тим позивач у тексті позовної заяви зазначив про те, що згідно з цим рахунком сума, що підлягає платі становить 46 200,00 грн, однак доказів на обґрунтування такого твердження суду не надав.
Згідно з платіжною інструкцією №8190 від 24.10.2025 року Фермерське господарство "Ол.Агро-Світ" перерахувало на рахунок Приватного підприємства "Рівтрейд" 46 200,00 грн з призначенням платежу: "оплата за меліорант крейдяний гранульований згідно рахунку на оплату №3/25 від 24 жовтня 2025 р".
На підтвердження вказаної господарської операції Приватне підприємством "Рівтрейд" 24.10.2025 року сформувало податкову накладну №2, в описі номенклатури послуг якої вказано "меліорант крейдяний гранульований".
Позивач вказує, що незважаючи на оплату товару Приватним підприємством "Рівтрейд" товар на оплачену суму не поставив.
Як підтверджується матеріалами справи, 30 грудня 2025 року Фермерське господарство "Ол.Агро-Світ" направило Приватному підприємству "Рівтрейд" вимогу, яка була отримана відповідачем 07.01.2026 року, про що свідчать відомості з статусу відстеження поштового відправлення.
У вказаній вимозі позивач вказав, що між сторонами виникли правовідносини (було досягнуто усних домовленостей про постачання меліоранту крейдяного гранульованого). Зауважує, що позивач перерахував на рахунок відповідача 46 200,00 грн з призначенням платежу - оплата за меліорант крейдяний гранульований згідно з рахунком на оплату № 3/25 від 24 жовтня 2025 р.
Однак, незважаючи на оплату товару, відповідач не поставив товар. У зв'язку з чим кошти в сумі 46 200,00 грн підлягають поверненню як безпідставно отримані.
Підсумувавши наведене позивач у своїй вимозі вказав, що зважаючи на те, що було сплачено попередню оплату за товар, проте протягом одного місяця поставки товару не відбулося, Фермерське господарство "Ол.Агро-Світ" відмовляється від договору та вимагає протягом 7-ми днів з моменту отримання даної вимоги повернути грошові кошти в сумі 46 200,00 грн які були сплачені, як попередня оплата за товар.
Відповіді на вказану вимогу матеріали справи не містять.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
З наведених обставин встановлено, що спірні правовідносини сторін стосувалися договору поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через невиконання відповідачем зобов'язання щодо виконання обов'язку з поставки товару.
Розглядаючи даний спір суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 2 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).
За загальним правилом, встановленим статтею 638 ЦК, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
При цьому за змістом частини 1 статті 641 і частин 1, 3 статті 642 ЦК України пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття, тоді як відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
З моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції договір є укладеним (частина 1 статті 640 ЦК України). Натомість відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію (стаття 646 ЦК України).
Отже, важливими ознаками оферти є те, що вона має бути виявленням наміру оферента вважати себе зобов'язаним у разі її прийняття та, водночас повинна бути настільки визначеною, щоб можна було шляхом її прийняття досягнути домовленості про весь договір у цілому, а для укладення договору акцептанту було достатньо висловити свою волю, яка співпадає з офертою. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 910/11210/22, від 01.06.2021 у справі № 910/3527/20.
Верховний Суд також зазначає, що відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Частиною 1 статті 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Крім того, за змістом частини 2 статті 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно з усталеними правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах Верховного Суду від 23.01.2025 у справі №910/55/23, від 30.04.2024 у справі №910/5729/21, від 11.07.2023 у справі №905/1223/21, від 11.01.2022 у справі №927/738/19, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам під час розгляду справ належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Крім того, відповідно до правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 23.01.2025 у справі № 922/1139/24, від 10.07.2024 у справі № 906/1108/23, від 30.11.2023 у справі № 910/9557/20, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення цього виду договорів.
Отже, суд зазначає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Договір вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
В даному випадку суд робить висновок, що у зв'язку з виставленням рахунку та його платою між сторонами виникли договірні правовідносини з купівлі-продажу товару. Зокрема, як видно з рахунку № 3/25 від 24 жовтня 2025 року сторони погодили товар (меліорант крейдяний гранульований), кількість товару (22 тонни), ціну за одиницю товару (4 200,00 грн за тонну), загальну вартість товару з ПДВ (92 400,00 грн).
Однак матеріали справи не містять доказів погодження сторонами строків поставки товару.
Згідно з нормами статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України)
Згідно з приписами статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Водночас за змістом статті 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Оскільки зміст договору не дає змоги визначити строк у який продавець зобов'язаний передати товар покупцеві, в такому випадку згідно положень статті 663 ЦК України, такий строк регулюється статтею 530 ЦК України.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
А тому, з огляду на положення статті 530 ЦК України, оскільки строк виконання зобов'язання з поставки товару не встановлений та виконання його не визначено подією, яка має настати, відповідно обов'язок продавця поставити товар виникає у нього у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Водночас суд не установив обов'язку негайного виконання (поставки товару), а місячний строк про який йшлося у вимозі не погоджувався сторонами. Іншого матеріали справи не містять.
До того ж слід відмітити, що рахунок на оплату №3/25 від 24.10.2025 року виставлено на суму 92 400,00 грн, проте позивачем сплачено 46 200,00 грн, тобто половину. За таких умов позивач жодним чином не обґрунтовує причини оплати вартості лише половини обумовленого обсягу товару.
Статтею 664 ЦК України установлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Разом з тим, згідно з нормами статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, стаття 693 ГПК України встановлює варіативність поведінки покупця як то вимагати передання товару або повернення суми попередньої оплати, проте для застосування частини 2 статті 693 ЦК України необхідним є настання певної події, а саме прострочення продавця з передачі у власність покупцю товару.
Надані позивачем докази не свідчать про наявність прострочення продавцем з передання товару, оскільки укладена угода не містить строку поставки. Водночас покупець не звертався до продавця з вимогою про виконання договору в порядку статті 530 ЦК України, а надана позивачем претензія не містить вимог саме про поставку товару, що дозволило б визначити семиденний строк виконання зобов'язання з поставки за правилами статті 530 ЦК України, Натомість у вимозі позивач заявив про розірвання договору та вимагав повернення суми попередньої оплати.
Суд зауважує, що відповідно до норм статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Разом з тим, право відмовитися від договору з'являється у покупця лише у разі відмови продавця передати проданий товар (частина 1 статті 665 ЦК України). Однак відмова продавця передати товар не може бути констатована у цьому випадку допоки не сплив строк поставки товару. А оскільки строк поставки не обумовлений сторонами, то такий строк визначається відповідно до положень статті 530 ЦК України (семиденний строк від дня пред'явлення вимоги про виконання обов'язку поставити товар). Водночас такої вимоги позивач відповідачу не пред'являв.
Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як видно зі змісту частини першої статті 712 ЦК України, обов'язок продавця (постачальника) передати товар у власність покупця обумовлений настанням встановленого строку поставки.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19, правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням.
Натомість у цій справі позивач не довів, що ним виконано обов'язок з повної оплати погодженої вартості товару в розмірі 92 400,00 грн. Також позивач не довів, що відбулося фактичне закінчення строку поставки, а отже, що у відповідача виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати.
Відповідно до статті 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Однак у цьому випадку позивач не довів, що відповідач не виконав свого обов'язку у встановлений строк (зокрема за правилами статті 530 ЦК України).
Позивач, як покупець, не надсилав відповідачу вимогу про виконання обов'язку поставки, яку продавець мав би виконати упродовж 7 днів, а натомість надіслав претензію про повернення передоплати і відмову від договору.
За фундаментальним принципом цивільного права "pacta sunt servanda" (договори мають виконуватись), укладені угоди є обов'язковими для сторін і мають виконуватися сумлінно.
Касаційний господарській суд у справі № 910/22752/17 звернув увагу, що, укладаючи основний договір, сторони спору мали право очікувати, що все, обумовлене укладеним між ними правочином, буде виконано контрагентом зацікавленої сторони. Тож, вступаючи у договірні стосунки, сторона вправі розраховувати на те, що його контрагент буде виконувати укладений між ними договір допоки відповідне зобов'язання не буде припинено (постанова Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі 910/22752/17).
Зокрема продавець має право очікувати виконання покупцем всієї обумовленої оплати. У свою чергу покупець вправі очікувати передачі йому у власність погодженої кількості товару у чітко визначені строки.
Однак докази у цій справі свідчать про помилковість висновків позивача, що договір є достроково припиненим на його вимогу, а у відповідача виникло зобов'язання із повернення грошових коштів.
В даному випадку суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Підсумовуючи вищенаведене суд констатує відсутність у матеріалах справи доказів, що підтверджують прострочення передачі у власність покупцю товару, про який йдеться у рахунку на оплату та платіжній інструкції, а отже відсутні правові підстави у покупця вимагати повернення сплаченої суми попередньої оплати.
Окремо суд вважає за необхідне відмітити, що вимога позивача надіслана відповідачу містить формулювання про повернення спірних коштів як безпідставно отриманих.
Суд зазначає, що стаття 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.
У разі виникнення спору щодо набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України.
Висновки суду
Підсумовуючи вищенаведене, суд робить висновок, що сторони уклали договір поставки (купівлі - продажу) в усній формі, на виконання якого позивач здійснив лише часткову оплату. Разом з тим, за відсутності настання прострочення продавця з передачі товару, у покупця не виникло право на повернення суми попередньої оплати в розумінні статей 530, 693 ЦК України.
А тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача 46 200,00 грн попередньої оплати є передчасними та необґрунтованими.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір за подання даного позову складає 2 662,40 грн, оскільки позов поданий через електронний суд.
Вказаний судовий збір покладається на відповідача.
Проте позивачем сплачений судовий збір в розмірі 2 663,00 грн, а тому судовий збір 0,60 грн може бути повернутий особі, яка його сплатила в порядку статті 7 Закону України "про судовий збір" на підставі відповідного клопотання.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати у вигляді судового збору покласти на позивача.
Позивач: Фермерське господарство "Ол.Агро-Світ" (13644, Житомирська обл., Бердичівський р-н, село Княжики, вул.Зелена, будинок 26, ідентифікаційний код 41380732).
Відповідач: Приватне підприємство "Рівтрейд"(33013, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул.Литовська, будинок 117, офіс 3, ідентифікаційний код 45042134).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне рішення складено 01 квітня 2026 року.
Суддя Андрій КАЧУР