Номер провадження: 11-сс/813/524/26
Справа № 947/16461/25 1-кс/947/760/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
05.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 03.02.2026 року, відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Одеса, працевлаштований, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні трьох дітей, фізичної особи - підприємця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного в рамках кримінального провадження № 12025162480000552 від 26.04.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.270КК України,
установив
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було частково задоволено клопотання слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , та обрано підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , строком до 14.03.2026 року включно із покладанням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді підозрюваний ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що стороною обвинувачення не дотримано вимог цієї статті та безпідставно ініційовано застосування до підозрюваного запобіжного заходу, який не співвідноситься із тяжкістю покарання, яке може загрожувати підозрюваному в разі, якщо його вина буде доведена в установленому законом порядку.
Також вказує, що підозра необґрунтована, ризики, на які посилається слідчий у клопотанні відсутні; слідчим суддею не враховано що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, є єдиним годувальником у сім'ї, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК України).
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до клопотання у СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162480000552 від 26.04.2025 за підозрою ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України.
Як вбачається з клопотання, В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 будучи фактичним користувачем складських та побутових приміщень на ділянці місцевості, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 117/1, яка належить на праві власності ТОВ «ПАСАШ-СЕРВІС» в особі директора ОСОБА_10 , в невстановлений час вирішив організувати діяльність по виготовленню дерев'яних меблів з деревинної сировини, а також сушки дошок з необробленої деревини.
В 2022 році, точної дати не встановлено, ОСОБА_7 всупереч вимогам чинного законодавства щодо дотримання вимог пожежної безпеки, без попереднього отримання дозвільних документів, розуміючи протиправність своїх дій та можливість настання наслідків у вигляді виникнення пожежі, у невстановленого суб'єкта господарювання придбав та встановив на ділянці місцевості, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 117/1, яка належить на праві власності ТОВ «ПАСАШ-СЕРВІС» в особі директора ОСОБА_10 , саморобну металеву сушильну камеру для деревини обладнавши її тимчасовою твердопаливною піччю для сушіння деревини, яка є пожежонебезпечним об'єктом, експлуатація якого можлива лише за умови виконання Правил пожежної безпеки в Україні (далі - Правила), які затверджені наказом МВС України від 30.12.2014 № 1417, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697, і відповідно до п. 2 розділу І цих Правил є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
Так, ОСОБА_7 , в порушення вимог Правил розмістив на неналежній відстані від сушильної камери на вказаній ділянці місцевості, розташованій за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 117/1, яка належить на праві власності ТОВ «ПАСАШ-СЕРВІС», на відстані 11 метрів від саморобної сушильної камери для деревини з тимчасовою твердопаливною піччю для сушіння деревини, тимчасову споруду у вигляді навісу, який не оброблений засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності, несучі конструкції та дах якого виконані з дерев'яних матеріалів та з горючих будівельних матеріалів, по периметру якого натягнута сітка з полімерних матеріалів. У вказаному навісі ОСОБА_7 зберігав дерев'яні дошки та вироби.
Крім того, ОСОБА_7 організував підключення вказаної споруди до електричної мережі, прийняв на роботу працівників, які здійснювали виробничі процеси по висушуванню сировини за допомогою самовільно встановленого обладнання, контролював діяльність вказаного виробництва та особисто займався його матеріально-технічним забезпеченням.
Діючи всупереч Правил, порушуючи п. 4.2.10 цих Правил, яким передбачено, що при переплануванні приміщень та зміні їх призначення, упровадженні нових технологічних ліній чи обладнання слід дотримуватись протипожежних вимог, зазначених у нормативно-правових актах з питань пожежної безпеки, будівельних нормах тощо, ОСОБА_7 , діючи з злочинною недбалістю, тобто не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своєї бездіяльності, хоча повинен був та міг їх передбачити, без попереднього отримання дозвільних документів Держпромнагляду України, без складання проектної документації, розуміючи протиправність своїх дій, та можливість настання наслідків у вигляді пожежі під час експлуатації саморобної сушильної камери для деревини за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 117/1, організував та виконав в період з березня 2022 року по квітень 2025 року, точної дати не встановлено, зміну призначеного складського приміщення у виробниче та самовільно встановив у це приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 117/1, тимчасову твердопаливну піч для сушіння деревини, чим порушив п. 21 розділу II Правил, яким встановлено: «Нове будівництво, реконструкція, реставрація, технічне переоснащення та капітальний ремонт приміщень, будинків і споруд здійснюються на підставі проектної документації, яка затверджена у встановленому порядку», та підпункт 2.12 розділу IV Правил, згідно якого улаштування тимчасових печей у приміщеннях забороняється.
Крім того, вказана саморобна (переобладнана) сушильна камера для деревини з тимчасовою твердопаливною піччю для сушіння деревини, обладнана металевою димовою трубою, яка не обладнана іскрогасником, що є порушенням вимог підпункту 2.9 розділу IV Правил, в якому зазначено що димові труби будинків з покрівлями з горючих матеріалів повинні бути обладнані іскрогасниками.
Запустивши роботу по сушінню деревини влітку 2022 року у саморобній сушильній камері для деревини обладнаній твердопаливною піччю для сушіння деревини та тимчасову споруду для зберігання деревини за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 117/1, яка належить на праві власності ТОВ «ПАСАШ-СЕРВІС», ОСОБА_11 в порушення підпункту 2.5 розділу III Правил, яким передбачено, що в будинках, крім будинків V ступеня вогнестійкості, дерев'яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) повинні оброблятися засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності, не організував обробку засобами вогнезахисту дерев'яних елементів тимчасової споруди.
Оскільки піч була тимчасовою, на яку відсутні документи дозвільного характеру та яка була розміщена в саморобній металевій сушильній камері для деревини обладнаній тимчасовою твердопаливною піччю для сушіння деревини, ОСОБА_7 порушено п. 2.14 розділу IV Правил: «Застосування пічного опалення у приміщеннях категорій за вибухопожежною та пожежною небезпекою А, Б, В забороняється»; підпункт 2.19 розділу IV Правил: «Не допускається робота технологічного обладнання у вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях при несправних або відключених гідрофільтрах, сухих фільтрах, пиловсмоктувальних, пиловловлювальних (каменевловлювачі або магнітні вловлювачі) та інших пристроях систем вентиляції»; підпункт 1.2 розділу V Правил: «Будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 протипожежного захисту». Згідно з пунктом 5.8, п. п. 13, 14 додатку А, п. 19 додатку Б ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» складське приміщення (переоснащене під виробниче) підлягає обладнанню: системою пожежної сигналізації; системами оповіщення людей про пожежу та управлінням евакуюванням; системою передавань тривожних сповіщень централізованого спостереження.
Також, відповідно до висновку № 77 про причини пожежі, що виникла 26.04.2025 на території ТОВ «ПАСАЖ-СЕРВІС» за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, № 117\1, виявлені порушення вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, а саме:
- п. 3.6 глави 3 розділу V Правил, а саме: Територія підприємств, будинки, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом, які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку;
- п. 3.11 глави 3.1. розділу V Правил згідно якого для розміщення первинних засобів пожежогасіння у виробничих, складських, допоміжних приміщеннях, будинках, спорудах, а також на території підприємств повинні встановлюватися спеціальні пожежні щити (стенди), який повинен бути укомплектований засобами пожежогасіння згідно встановлених норм, а саме: вогнегасники, ящик із піском, покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2 ? 2 м, гаки, лопати, ломи, сокири;
- відсутня декларація відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки, що дає право на початок роботи використання суб'єктом господарювання (орендарем) орендованих приміщень або їх частин, що є порушенням п. п. 2, 4, 5 ст. 57 Кодексу цивільного захисту України, п. 1 Порядку подання і реєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2013 № 440;
- п. 1.1. глави 1 Розділу ІV Правил, а саме експлуатація електроустановок повинна відповідати вимогам Правил улаштування електроустановок, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21.07.2017 № 476, Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Мінпаливенерго України від 25.07.2006 № 258, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1143/13017 (у редакції наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13.02.2012 № 91), Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.1998 № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.1998 за № 93/2533;
- п. 1. Глави 9.5 розділу VІ Правил, забороняється зменшувати нормовані протипожежні відстані від складів лісопиломатеріалів до сусідніх будинків, споруд, територій;
Вказані дії суперечать вимогам ст. 55 Кодексу цивільного захисту України, п. п. 2, 4, 5 Правил, ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту», а також інструкціям з експлуатації обладнання.
В результаті грубого порушення ОСОБА_7 вимог Правил в їх сукупності, внаслідок роботи саморобної сушильної камери для деревини обладнаної тимчасовою твердопаливною піччю для сушіння деревини розжарена частина вилетіла з димової труби не обладнаної іскрогасником та потрапила до тимчасового навісу де була штабельована деревина, в результаті чого, 26.04.2025 приблизно о 13 год 15 хв на території підприємства ТОВ «ПАСАШ-СЕРВІС» за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 117/1, відбулося займання деревини в тимчасовому навісі.
Під час виниклої пожежі, вогонь з тимчасового навісу перекинувся на цех для виробництва м'ясної продукції з відповідним обладнанням, який належить ФОП ОСОБА_12 , а також на вантажний автомобіль фургон-рефрижератор-с марки «DAF LF 45 150», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2004 року випуску, який належить ОСОБА_12 , та в якому зберігалася готова продукція та сировина для виробництва м'ясної продукції.
В результаті виниклої пожежі знищено майно потерпілого ОСОБА_12 на загальну суму 3 615 913 грн 96 коп.
За вищевикладених обставин, 14.01.2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 270 КК України.
При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Окрім того, обґрунтованість повідомленого ОСОБА_7 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема: протоколами допитів свідків, протоколом огляду місця події, висновками експертів.
Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 270 КК України.
Апеляційний суд зазначає, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства", зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування зазначені докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено та стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.270 КК України є обґрунтованою.
Що стосується наявності ризиків у вказаному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст. 177 КПК України).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.
Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, які встановлені слідчим суддею, а саме того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, безперешкодно знищити, сховати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваного, колегія суддів встановила належне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, характеру та ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, у тому числі про його сімейний, майновий стан, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення довела у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, і на які вказувала сторона обвинувачення. Тому твердження захисника, що ризики у кримінальному провадженні недоведені, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали.
Доводи ж сторони захисту, що слідчий суддя не розглянув можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу є безпідставними. В оскаржуваній ухвалі слідчим суддею надано оцінку, що більш м'які запобіжні заходи відносно ОСОБА_7 не можна обрати, оскільки не забезпечать виконання останнім обов'язків які на підозрюваного будуть покладені та свідчитимуть про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п.5 ч.1 ст.177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин, на переконання апеляційного суду, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість обмеження свободи особи, адекватно оцінив ступінь порушення цінностей суспільства у даному кримінальному провадженні, та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, які б могли вплинути на законність судового рішення, колегією суддів також не встановлено.
Згідно з ч.3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право, у тому числі, залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст.ст. 403, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 03.02.2026 року, відносно ОСОБА_7 , підозрюваного в рамках кримінального провадження № 12025162480000552 від 26.04.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.270КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4