Справа № 737/18/26
Проваждення № 2/737/110/26
01 квітня 2026 року с-ще Куликівка
Куликівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого суддіКоренькова А.А.
секретаря судового засіданняЧередниченка С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за загальними правилами позовного провадження справу № 737/18/26
за позовомОСОБА_1
до Куликівської селищної ради
третя особаприватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Пономаренко Є.П.
провизнання права власності на майно
учасники справи та представники:не з'явились
13 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_2 , який на момент смерті був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 , разом з дружиною ОСОБА_1 . За життя ОСОБА_2 заповіту не склав. Під час шлюбу, вона разом з ОСОБА_2 побудували гараж по АДРЕСА_2 , проте гараж вони в експлуатацію не ввели та не оформили правовстановлюючі документи на нього. Інших спадкоємців, окрім позивача, ОСОБА_2 не має. З питання оформлення права власності на вказане майно позивач звернулась до приватного нотаріуса Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Пономаренка Є.П., однак він відмовив їй у видачі свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на гараж.
Просить визнати за нею право власності на 1/2 частку у спільному майні подружжя - гаража за адресою: АДРЕСА_2 та право власності на 1/2 частину вищевказаного гаража в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 19 січня 2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 16 лютого 2026 року.
16.02.2026 підготовче судове засідання відкладено за клопотанням позивача.
Ухвалою Куликівського районного суду Чернігівської області від 10.03.2026 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в підготовче судове засідання не з'явилась, в позовній заяві просила справу розглядати за її відсутності.
Відповідач Куликівська селищна рада надала відзив на позовну заяву, в якому при вирішенні спору покладається на розсуд суду, просить справу розглянути за відсутності представника Куликівської селищної ради.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Пономаренко Є.П. в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши заяви по суті справи, письмові докази надані сторонами та матеріали спадкової справи №51/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , судом встановлені наступні фактичні обставини та правовідносини, які існують між сторонами.
ОСОБА_2 з позивачкою перебували в зареєстрованому шлюбі з 07 жовтня 1967 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження, серії НОМЕР_1 (а.с. 32).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 28).
Згідно довідки Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області № 1162 від 27.10.2025, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 і мав такий склад сім'ї: дружина ОСОБА_1 (а.с.33).
За життя ОСОБА_2 заповіту не склав (а.с. 50).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої входить 1/2 частина гаража, що розташований в АДРЕСА_2 .
З довідки Архівного відділу Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області №07-02/954 від 18.11.2025 вбачається, що рішенням виконавчого комітету Куликівської селищної ради Куликівського району Чернігівської області від 18 грудня 1991 року №106 «Про розгляд заяв громадян селища на будівництво» (протокол №12) надано дозвіл ОСОБА_2 на будівництво гаража по АДРЕСА_3 (а.с. 34)
Згідно до довідки №22 від 09 березня 2026 року виданої Куликівською селищною радою Чернігівського району, Чернігівської області, ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку комунальної власності, орієнтовною площею 0,01 га, за цільовим призначенням: для гаражного будівництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та надано дозвіл на будівництво гаража, згідно із рішенням виконавчого комітету Куликівської селищної ради від 18.12.1991 року №106. На вказаній земельній ділянці розташований гараж, який було збудовано до 01.01.1992 року та присвоєно адресу: АДРЕСА_2 . Зазначена земельна ділянка у власність фізичним особам не передавалась (а.с. 63).
Відповідно до виписки з рішення №160 від 18.12.1991 «Про будівництво господарсько-побутових будівель на прибудинковій ділянці» ОСОБА_2 було дозволено будівництво гаража по АДРЕСА_5 та видано будівельний паспорт (а.с.21, 24 - 25).
Рішенням другої сесії сьомого скликання Куликівської селищної ради Куликівського району Чернігівської області від 20 листопада 20215 року №21 «Про перейменування вулиць і провулків смт Куликівка» перейменовано АДРЕСА_2 на АДРЕСА_2 (а.с.27).
Технічний паспорт на гараж по АДРЕСА_2 при житті ОСОБА_2 не виготовлявся.
Згідно технічного паспорту на гараж по АДРЕСА_2 складається з гараж (А-1) (а.с. 15 - 18).
Вищевказаний гараж був побудований в 1991 році під час перебування позивача та померлого ОСОБА_2 в шлюбі.
За життя позивач та померлий ОСОБА_2 не оформили правовстановлюючі документи на збудований гараж. Згідно довідки ТОВ « Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації» від 18.08.2025 № 930 станом на 31 грудня 2012 року право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 не зареєстровано (а.с. 26).
Відомостей щодо самочинного будівництва суду не надано.
Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» в Чернігівській області ліквідовано Куликівський район та одночасно утворено Чернігівський район (з адміністративним центром у місті Чернігів) у складі територій, в тому числі, Куликівської селищної територіальної громади, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
Спадкоємцями за законом після померлого ОСОБА_2 є дружина спадкодавця - позивач ОСОБА_1 .. Відомості щодо інших осіб, які б претендували на спадщину, в тому числі на обов'язкову частку у спадщині, спадкова справа не містить.
Позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після померлого чоловіка, подавши відповідну заяву приватному нотаріусу , на підставі якої було заведено спадкову справу (а.с. 51).
В той же час, нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на об'єкти нерухомості, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 у зв'язку з відсутністю належним чином оформленого документа, що посвідчує право власності спадкодавця на об'єкти нерухомості (а.с.29).
Досліджені докази суперечностей не містять та оцінюються судом як достовірні.
Згідно зі ст.ст. 55, 124 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
За загальним правилом, дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01.01.2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК застосовуються в частині лише тих прав та обов'язків, що виникли після набрання ними чинності. Ці права і обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК. Отже, правовий режим майна подружжя регулюється нормативними актами, які були чинними на момент створення або придбання такого майна.
Майнові відносини, які виникли між померлим та позивачкою після реєстрації шлюбу на момент придбання житлового будинку з надвірними спорудами, регулювались Кодексом про шлюб та сім'ю Української РСР, статтею 22 якого майно нажите подружжям за час шлюбу визнавалось спільною сумісною власністю.
Як встановлено судом з досліджених доказів, гараж по АДРЕСА_2 було побудовано під час перебування спадкодавця ОСОБА_2 та позивачки у зареєстрованому шлюбі. Отже, вищевказане майно, яке входить до складу спадщини, належало спадкодавцю та позивачці на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ст.ст. 370, 372 ЦК України, ст. 70 СК України, у випадку виділу частки або поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Докази наявності рішення суду або домовленості між позивачем та померлим ОСОБА_2 які б по іншому визначали їх частки у праві спільної сумісної власності, суду не надано.
Таким чином, суд вважає доведеним, що позивачу на праві власності належить 1/2 частина гаража, який розташований по АДРЕСА_2 , тому позовні вимоги позивача про визнання за нею частки у спільному майні подружжя є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги про визнання за позивачем права власності на 1/2 частку вищевказаного гаража в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_2 суд зауважує на наступне.
Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України, визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Згідно статті 1223 ЦК України, у разі відсутності у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України)
Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Враховуючи, що позивач постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вона фактично прийняла спадщину після померлого чоловіка.
Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом (ч. 1 ст. 1274 ЦК України)
Згідно ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, а ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим законом, визнаються державою.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 03.08.2004 нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку зі здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, згідно з ч. 1 та 2 ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.
Порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва вперше встановлені постановою Кабінету Міністрів «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» від 05.08.1992 №449 (втратила чинність).
Враховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані в період до 05.08.1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції від 23.02.2016 №8.4-35/718/1).
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року справа № 557/1209/16-ц, де вказано, що право власності на зведену до 03.08.2004 року нерухомість набувається в порядку, який існував на час її будівництва, а не виникає у зв'язку з державною реєстрацією.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст.ст. 25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19- 32/319, від 21.02.2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом № 1952-IV України, спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.
Згідно п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону № 1952-IV). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.
Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону № 1952-IV).
Згідно п.п. 4.15, п. 4, глави 10 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.
Відповідно до п. 3, глави 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов'язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.
Як встановлено судом, позивачу та померлому ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належав гараж по АДРЕСА_2 . Спадкоємцем за законом першої черги до майна ОСОБА_2 є позивачка, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину після померлого чоловіка ОСОБА_2 ..
Разом з тим, позивачка позбавлена можливості оформити своє право на нерухоме майно у нотаріуса у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно та через відсутність державної реєстрації цього нерухомого майна, що і стало підставою для звернення її до суду.
За таких умов, враховуючи, що гараж за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, був побудований в період зареєстрованого шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , але за життя не ввели його в експлуатацію та не отримали правовстановлюючі документи на нього, позивачу та спадкодавцю належить право власності на 1/2 частину цього гаража кожному, позивач прийняла спадщину після померлого чоловіка ОСОБА_2 , до складу якої входить інша 1/2 частина цього гаража, суд вважає за можливе позов задовольнити та визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 в цілому.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 81, 141, 200, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України суд,-
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка зареєстрована АДРЕСА_2 ) до Куликівської селищної ради (ЄДРПОУ 04412432, Чернігівська область, Чернігівський район, с-ще Куликівка, вул. Миру, буд. 67), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Пономаренко Євгеній Петрович (Чернігівська область, Чернігівський район, с-ще Куликівка, вул. Партизанська, 12) про визнання права власності на гараж - задовольнити повністю.
2. Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка зареєстрована АДРЕСА_2 ) право власності на гараж (літ. А-1) загальною площею 34,4 кв.м. по АДРЕСА_2 .
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
5. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
7. Повний текст рішення складений 01 квітня 2026 року.
Суддя Андрій КОРЕНЬКОВ