65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"30" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5595/24
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Я.С. Кондратюк
за участю представників:
від позивача - Кемінь В.В.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до Тягинської сільської ради про стягнення заборгованості в загальному розмірі 71196,82 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Тягинської сільської ради про стягнення заборгованості в загальному розмірі 71196,82 грн., у т.ч.: основного боргу - 28600,74 грн., пені - 20816,65 грн., 3% річних - 3559,86 грн. та інфляційних втрат - 18219,57 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.
Так, позивач зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» та Тягинською сільською радою укладено договір постачання природного газу від 12.11.2021 р. № 20-1132/21-БО-Т, на виконання умов якого протягом листопада-грудня 2021 року - січня-березня 2022 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 333109,31 грн. згідно з наступними актами приймання - передачі природного газу, а саме:
- від 30.11.2021, обсяг переданого газу: 2,65687 тис.м.куб, вартістю: 43981,81 грн.;
- від 31.12.2021, обсяг переданого газу: 6,31100 тис.м.куб., вартістю: 104472,27 грн.;
- від 31.01.2022, обсяг переданого газу: 5,66200 тис.м.куб., вартістю: 93728,71 грн.;
- від 28.02.2022, обсяг переданого газу: 4,07600 тис.м.куб., вартістю: 67474,08 грн.;
- від 31.03.2022, обсяг переданого газу: 1,41800 тис.м.куб., вартістю: 23473,56 грн.;
- коригуючий акт приймання-передачі природного газу від 25.04.2022, обсяг переданого газу: 1,41800 тис.м.куб., вартістю: 23452,44 грн.
Водночас, посилаючись на п. 3.5, підп. 3.5.1, 3.5.2 договору, позивач зауважує, що акти приймання-передачі природного газу повинні складатися на підставі, в тому числі даних, отриманих від відповідача до 5 числа, в такий спосіб сторони узгоджують обсяги спожитого газу за відповідних розрахунковий період, проте відповідач не надавав позивачу відповідну інформацію та акти надання послуг з розподілу/транспортування, з огляду на що між сторонами стало питання щодо узгодження обсягів спожитого газу.
Як наголошує позивач, відповідно до п.п. 3.5.4 договору у випадку неповернення відповідачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від відповідача, відповідно до п. 3.5.1 договору та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого природного газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність відповідачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 договору.
Як стверджує позивач, ним направлялися на адресу відповідачу акти приймання-передачі за поставку газу за листопад-грудень 2021 року - січень-березень 2022 року, однак відповідач не повернув позивачу підписані акти приймання-передачі природного газу.
Отже, як зазначає позивач, у даному випадку обсяги газу встановлюються відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС.
Наразі позивач зазначає, що на виконання умов договору передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 333109,31 грн., що підтверджується відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів відповідача, які підтверджують обсяги природного газу, що були поставлені відповідачу за листопад-грудень 2021 року - січень-березень 2022 року з ресурсу позивача у відповідності до п.п. 3.5.4, п. 3.5 договору
Разом з цим позивач стверджує, що за поставлений газ відповідач здійснив оплату лише частково на суму 304508,57 грн., а відтак не виконав у повному обсязі зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 договору. Отже, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 28600,74 грн.
Крім того, позивач вказує, що з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 20816,65 грн. (період нарахування з 16.02.2022 по 21.02.2022, з 16.03.2022 по 15.09.2022, з 16.04.2022 по 16.11.2022). Також позивачем нараховано 3% річних у розмірі 3559,86 грн. та інфляційні втрати у сумі 18219,57 грн., які заявлені позивачем до стягнення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.12.2024 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5595/24 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.01.2025 р. об 11:30 год.
27.12.2024 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 46249/24), згідно з якою заявник просить суд всі судові засідання по справі № 916/5595/24 призначити до розгляду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю представника Кемінь В.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.01.2025 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» про участь у всіх судових засідань по справі № 916/5595/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
17.01.2025 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява (вх. № 1757/25), згідно з якою повідомлено про заміну представника у розгляді справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Судове засідання, призначене на 21.01.2025 р. об 11 год. 30 хв., не відбулося у зв'язку з тим, що 21.01.2025 р. виникла поломка у електрощитовій адміністративної будівлі суду, в результаті чого у період з 09 год. 00 хв. до 14 год. 30 хв. в Господарському суді Одеської області було відсутнє живлення електромережі суду, про що господарським судом складено відповідну довідку.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.01.2025 р. призначено розгляд справи № 916/5595/24 на 05.02.2025 о 12 год. 30 хв.
При цьому у судовому засіданні 05.02.2025 року представник позивача заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі № 916/5595/24 у зв'язку з тим, що на розгляді Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебуває справа № 908/1162/23, за результатами якої буде вирішено питання щодо поставки газу на окуповані території, оскільки в березні 2022 року Тягнинська сільська рада перебувала в окупації. З огляду на викладене позивач просить зупинити провадження у даній справі № 916/5595/24 до прийняття рішення Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 р. зупинено провадження у справі № 916/5595/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до Тягинської сільської ради про стягнення заборгованості в загальному розмірі 71196,82 грн. до закінчення розгляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23 та оприлюднення повного тексту постанови; зобов'язано учасників справи повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 р. поновлено провадження у справі № 916/5595/24 з 13 листопада 2025 р. та призначено судове засідання на 13 листопада 2025 р. о 10:30 год.
30.10.2025 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшли пояснення у справі (вх. № 34276/25), в яких позивач зазначає, що відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» датою окупації Тягинської територіальної громади визначено 27.02.2022 по 11.11.2022. Отже, як вказує позивач, Тягинська сільська територіальна громада була визнана тимчасово окупованою в умовах воєнного стану, з чого вбачається, що положення статей 13 та 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» можуть бути поширені на такі території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України, але на період поставки газу позивач не міг достеменно знати про окупацію цієї території та її статус, оскільки наказом визначено окуповану територію від 22.12.2022 № 309 значно пізніше. У свою чергу, відповідач не повідомив про настання форс мажорних-обставин, як це перебачено умовами договору.
При цьому позивач наголошує, що товариство не може одномоментно припинити постачання газу непобутовому споживачу, оскільки процедура припинення (обмеження) постачання газу регламентована Кодексом газорозподільних систем, Правилами постачання природного газу тощо. Так, позивач додає, що було неможливо завчасно передбачити чи буде територія, де знаходиться відповідач, окупованою чи ні. В той же час, відповідно до ч. 11 Розділу ІІ Правил постачання природного газу споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.
Між тим позивач посилається на положення глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, згідно з якими оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285, а також нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу.
Наразі позивач вказує, що таке ініціювання/вжиття заходів з припинення відповідно до ч. 15 Розділу ІІ Правил постачання природного газу має бути вчинено завчасно.
Разом з тим за умовами абз. 2 ч. 8 Розділу ІІ Правил постачання природного газу у разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування природним газом споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитого об'єктами газопостачання природного газу та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.
Так, 30.10.2025 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 34289/25), відповідно до якої позивач просить суд надати можливість його представнику - Кемінь Віталію Васильовичу брати участь у судових засіданнях по справі № 916/5595/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.10.2025 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» про участь у судовому засіданні по справі № 916/5595/24, яке призначене на 13 листопада 2025 р. о 10:30 год., та в усіх наступних засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ)
12.11.2025 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про відкладення судового засідання (вх. № 35971/25), відповідно до якого позивач просить суд відкласти судове засідання у зв'язку з розглядом питання про відкриття Великою Палатою Верховного Суду провадження у справі № 280/5808/23, так як результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23 об'єктивно вплинуть на розгляд даної справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.11.2025 р. відкладено розгляд справи на 23 грудня 2025 р. о 10:00 год.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.12.2025 р. відкладено розгляд справи на 22.01.2026 р. об 11:30 год.
16.01.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про заміну представника, що братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду ( вх. № 1609/26).
Також 16.01.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 1620/26), відповідно до якого позивач просить зупинити провадження у справі № 916/5595/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 280/5808/23.
Так, судове засідання, призначене на 22.01.2026 р. об 11:30 год., не відбулося у зв'язку з призупиненням реєстрації вхідної кореспонденції та проведення судових засідань з огляду на розгерметизацію системи опалення та низьку температуру повітря в адміністративній будівлі суду, у тому числі у приміщенні серверної.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.01.2026 р. призначено судове засідання на 13 лютого 2026 р. о 12:15 год.
Судове засідання, призначене на 13.02.2026 р. о 12:15 год., не відбулося у зв'язку з перебуванням судді у відпустці за сімейними обставинами, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.02.2026 р. призначено судове засідання на 17 березня 2026 р. об 11:30 год.
05.03.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 8024/26), відповідно до якої позивач просить суд надати можливість його представнику - Кемінь Віталію Васильовичу брати участь у судових засіданнях по справі № 916/5595/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
05.06.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшли пояснення (вх. № 8010/26), відповідно до яких позивач зазначає, що відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» датою окупації Тягинської територіальної громади визначено 27.02.2022 по 11.11.2022. При цьому позивач зауважує, що дійсно у даній справі № 916/5595/24 постачання газу відповідачу відбувалося і в період тимчасової окупації Тягинської територіальної громади, яка розпочалася з 27.02.2022. Проте, у період 27.02.2022 по 20.03.2022 не існувало саме Закону України, який би забороняв транспортувати/ переміщати чи поставляти товар до окупованої Тягинської територіальної громади.
Натомість, як стверджує позивач, Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (у редакції Закону від 31.11.2021 № 1618-ІХ), який діяв у період 25.02.2022 по 20.03.2022, забороняв постачати товари тільки до окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Водночас Законом України № 2138-ІХ від 15.03.2022 “Про внесення змін до Закону України “ Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» (набрав чинності 20.03.2022) встановлено заборону постачання (транспортування) товару на окуповані території Луганської області, Донецької області, Запорізької області та Херсонської області.
Разом з цим, позивач наголошує, що постановою від 03.10.2025 Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 908/1162/23 розглядалося питання відносин постачання товарів протягом листопада-грудня 2022 року на окуповану територію, при цьому позивач звертає увагу на те, що протягом листопада-грудня 2022 року вже діяла ч. 1 ст. 131 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у редакції Закону України № 2138-IX “Про внесення змін до Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» від 15 березня 2022 року (діє з 20.03.2022) з послідуючими змінами.
Таким чином, позивач зазначає, що постанова від 03.10.2025 Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 908/1162/23 є не релевантна до даного спору у справі № 916/5595/24, адже у період 27.02.2022 по 20.03.2022 не існувало саме Закону України, який би забороняв транспортувати/ переміщати чи поставляти товар до окупованої Тягинської територіальної громади. Тобто, мова йде саме про відсутність закону, а не будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином шляхом направлення ухвал суду до електронного кабінету Тягинської сільської ради в порядку ч.ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного документу за вих. № 916/5595/24/78616/24 від 27.12.2024, за вих. № 916/5595/24/4780/25 від 29.01.2025, за вих. № 916/5595/24/61565/25 від 24.10.2025, за вих. № 916/5595/24/62242/25 від 28.10.2025, за вих. № 916/5595/24/66296/25 від 17.11.2025, за вих. № 916/5595/24/76324/25 від 25.12.2025, за вих. № 916/5595/24/8640/26 від 06.02.2026.
Відповідно до відомостей, наявних у КП “ДСС», відповідач - Тягинська сільська рада є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в “Електронному суді» та має власний “кабінет» в “Електронному суді».
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
12 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Тягинською сільською радою (споживач) укладено договір постачання природного газу № 20-1132/21-БО-Т, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2 договору від 12.11.2021 природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб.
Згідно з п. 1.3 договору від 12.11.2021 за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
За умовами п. 1.5 договору від 12.11.2021 у разі, якщо об'єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: АТ “Херсонгаз», з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (договори).
У п. 2.1 договору від 12.11.2021 сторони погодили, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 37 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях: у листопаді 2021 року - 3 тис. куб. м.; у грудні 2021 року - 6 тис. куб. м.; у січні 2022 року - 6 тис. куб. м.; у лютому 2022 року - 6 тис. куб. м.; у березні 2022 року - 4 тис. куб.м.; у квітні 2022 року - 1,5 тис. куб. м.; у жовтні 2022 року - 1,5 тис. куб.м.; у листопаді 2022 року - 3 тис. куб.м.; у грудні 2022 року - 6 тис. куб.м.
Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п. 2.1.1 договору від 12.11.2021).
Пунктом 2.2 договору від 12.11.2021 визначено, що споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п.2.1 цього договору, повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача.
За умовами п. 2.4 договору від 12.11.2021 перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.
Положеннями п. 3.1 договору від 12.11.2021 передбачено, що постачальник передає споживачеві у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Згідно з п. 3.5 договору від 12.11.2021 приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
- 3.5.1 Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ;
- 3.5.2 На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписаний уповноваженим представником постачальника;
- 3.5.3 Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання;
- п. 3.5.4 У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акт до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначений в розділі 4 цього договору.
Відповідно до п. 3.6 договору від 12.11.2021 звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи оператора ГТС.
У п. 4.1 договору від 12.11.2021 сторони погодили, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13658,42 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16554,00 грн.
Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 510415,00 грн., крім того ПДВ 102083 грн., разом з ПДВ - 612498,00 грн. (п. 4.3 договору від 12.11.2021).
Пунктом 5.1 договору від 12.11.2021 оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
За умовами п. 5.2 договору від 12.11.2021 під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.
Положеннями п. 5.3 договору від 12.11.2021 передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.
У п. 5.4 договору від 12.11.2021 визначено, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов'язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання Споживачу.
Згідно з п. 5.5 договору від 12.11.2021 звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі.
Відповідно до п. 6.2 договору від 12.11.2021 споживач зобов'язаний, зокрема: прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором (п.п. 4).
Пунктом 7.1 договору від 12.11.2021 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
За умовами п. 7.2 договору від 12.11.2021 у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
У п. 7.6 договору від 12.11.2021 визначено, що збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов'язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених цим договором та чинним законодавством України.
Приписами п. 8.1 договору від 12.11.2021 визначено, що у разі якщо споживач порушив умови пункту 5.1 цього договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ, постачальник має право припинити постачання газу шляхом виключення споживача з Реєстру без погодження із споживачем. Припинення (обмеження) постачання природного газу споживачеві здійснюється постачальником з 1 числа місяця, наступного за місяцем, в якому споживач мав здійснити остаточний розрахунок за розрахунковий період.
При цьому постачальник направляє споживачу повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з дати, зазначеної в повідомленні. Копія цього повідомлення надається споживачу на електронну адресу, зазначену в розділі 14 цього договору, а також оператору ГРМ, зазначеному в п.1.5 цього договору.
Газопостачання припиняється постачальником з дати, зазначеної в повідомленні. Споживач не має права вимагати від постачальника відшкодування збитків за невключення його до Реєстру внаслідок невиконання споживачем умов цього договору.
Постачальник не припиняє постачання споживачу у випадках:
- прийняття рішення учасника постачальника щодо продовження постачання природного газу споживачу;
- у разі прийняття рішення спеціально створеним органом постачальника (або його учасника) щодо продовження постачання природного газу споживачу.
Відповідно до п.п. 11.1, 11.2 договору від 12.11.2021 у разі виникнення спорів (розбіжностей) сторони зобов'язуються розв'язувати їх шляхом проведення переговорів та консультацій. Будь-яка із сторін має право ініціювати їх проведення. У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.
Згідно з п. 11.3 договору від 12.11.2021 строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.
Положеннями розділу 13 договору від 12.11.2021 сторони погодили, що договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору. Цей договір може бути підписаний також електронними цифровими підписами (ЕЦП) уповноважених представників сторін з урахуванням вимог чинного законодавства.
Так, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, вищевказаний договір постачання природного газу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Як вказує позивач, на виконання умов договору № 20-1132/21-БО-Т від 12.11.2021 р. ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» з листопада 2021 року по грудень 2021 року та з січня 2022 року по березень 2022 року включно було поставлено, а Тягинською сільською радою прийнято природного газу на загальну суму 333109,31 грн., у т.ч. за листопад 2021 року у розмірі 43981,81 грн., за грудень 2021 р. - 104472,27 грн., за січень 2022 р. - 93728,71 грн., за лютий 2022 р. - 67474,08 грн., за березень 2022 р. - 23452,44 грн.,
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений природний газ відповідно до чинного законодавства та умов п. 5.1 договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Так, за умовами п. 5.1 договору від 12.11.2021 оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Згідно з п. 3.5 договору від 12.11.2021 приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача (п.п. 3.5.1).
На підтвердження постачання відповідачу природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2021 року та у період з січня по березень 2022 року на загальну суму 333109,31 грн. позивачем надано до матеріалів позову акти приймання-передачі природного газу, а саме:
- акт приймання-передачі природного газу за листопад 2021 року від 30.11.2021 на суму 43981,81 грн. (в т.ч. ПДВ 7330,30 грн.), обсяг споживання - 2,65687 тис.куб.м;
- акт приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року від 31.12.2021 на суму 104472,27 грн. (в т.ч. ПДВ 17412,05 грн.), обсяг споживання - 6,31100 тис.куб.м.;
- акт приймання-передачі природного газу за січень 2022 року від 31.01.2022 на суму 93728,71 грн. (в т.ч. ПДВ 15621,45 грн.), обсяг споживання - 5,66200 тис.куб.м.;
- акт приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 67477,08 грн. (в т.ч. ПДВ 11245,68 грн.), обсяг споживання - 4,07600 тис.куб.м.;
- акт приймання-передачі природного газу за березня 2022 року від 31.03.2022 на суму 23473,56 грн. (в т.ч. ПДВ 3912,26 грн.), обсяг споживання - 1,41800 тис.куб.м.
При цьому з коригуючого акту приймання-передачі природного газу за березень 2022 року від 25.04.2022 вбачається, що скориговано вартість поставленого у березні 2022 року газу в сторону зменшення вартості на 21,12 грн., з огляду на що вартість спожитого відповідачем газу в березні 2022 року становить 23452,44 грн.
Вказані акти приймання-передачі природного газу підписані лише зі сторони постачальника та скріплені його печаткою. При цьому позивачем до матеріалів справи додано роздруківки із електронної пошти щодо виконання приписів п.п. 3.5.2 п. 3.5 договору, а саме направлення засобами електронної пошти на електронну адресу відповідача, яка зазначена в розділі 14 договору, актів приймання-передачі природного газу за період постачання природного газу з листопада по грудень 2021 року та з січня по березень 2022 року.
Між тим із матеріалів справи вбачається, що листом від 08.11.2024 за вих. № ТОВВИХ-24-17168 ТОВ “Оператор газотранспортної системи України» у відповідь на адвокатський запит було повідомлено, зокрема, інформацію щодо споживача з ЕІС - 56XS00004В59L00V: обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS00004В59L00V за період з 15.11.2021 по 31.12.2022, та внесений в алокацію постачальника ТОВ “ГП “Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС - код 56X930000010610X) становить: з 15.11.2021 по 30.11.2021 - 2656,87 м3; з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 6311,00 м3; з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 5662,00 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 4076,00 м3; з 01.03.2022 по 31.03.2022 - 1418,00 м3.
Відповідно до інформації про надходження коштів у період з 12.11.2021 до 04.11.2024 (а.с. 49), Тягинська сільська рада здійснила оплату за договором у загальній сумі 304508,57 грн., а саме:
1) 17.12.2021 року на суму 43981,81 грн. із призначенням платежу: “0111021;2274; природний газ за листопад 2021 р.; зг. дог. № 20-1132/21/БО-Т від 12.11.2021 р., акту № 1 від 10.12.2021 р., у т.ч. ПДВ - 7330,30.»;
2) 29.12.2021 на суму 99323,97 грн. із призначенням платежу: “0111021;2274; попер. оплата за природ. газ за грудень 2021 р.; зг. дог. № 20-1132/21/БО-Т від 12.11.2021 р., рах.-факт. № 20-1132/21-БО-Т від 24.12.2021 р., у т.ч. ПДВ - 16553,99»;
3) 18.02.2022 на суму 93728,71 грн. із призначенням платежу: “0111021;2274; природ. газ за січень 2022 р.; зг. дог. № 20-1132/21/БО-Т від 12.11.2021 р., акту № 1 від 31.01.2022 р., у т.ч. ПДВ - 15621,45»;
4) 14.12.2022 на суму 67474,08 грн. із призначенням платежу: “0111021;2274; погаш. кредит. заборгов., природний газ за лютий 2022 р.; зг. дог. № 20-1132/21/БО-Т від 12.11.2021 р., акту № 2 від 28.02.2022 р., у т.ч. ПДВ - 11245,68».
Відтак, судом встановлено, що позивачем було виконано свої зобов'язання за договором постачання природного газу № 20-1132/21-БО-Т від 12.11.2021 р., тоді як відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково, сплативши лише за природний газ, поставлений на суму 304508,57 грн. Так, несплаченим залишився поставлений у лютому 2022 року природний газ у розмірі 5148,30 грн. та у березня 2022 році у сумі 23452,44 грн.
Таким чином, у даному випадку позивачем заявлено до стягнення заборгованість за поставлений природний газ за період з лютого 2022 року по березень 2022 року.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду переглянув у касаційному порядку постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 р. у справі № 908/1162/23 про стягнення боргу за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії на об'єкті, який знаходиться у місті Мелітополі (до закінчення перегляду судового рішення Об'єднаною палатою у справі № 908/1162/23 суд зупиняв провадження у справі № 916/5595/24).
Предметом розгляду Об'єднаною палатою було питання застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 06.12.2022 № 1364 “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу № 309 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 3 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (пункт 1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Так, у справі № 908/1162/23 Верховний Суд, залишаючи постанову суду апеляційної інстанції про відмову в позові без змін, зокрема, виснував, що Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану від 16.11.2022 № 2764-ІХ частину третю статті 1 Закону № 1207-VII було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Діюча редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» № 3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Як зазначила Об'єднана палата, з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону № 1207-VII не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України 06.12.2022 затвердив постанову “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, датою окупації Мелітопольської міської територіальної громади визначено 25.02.2022.
Однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України», правовий статус тимчасово окупованої території РФ в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.
З огляду на викладене, у постанові по справі № 908/1162/23 Об'єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові по справі № 910/9680/23, про поширення положень статті 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
Об'єднана палата, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі № 908/1162/23 про відмову в позові, зазначила про те, що підставою для відмови в позові у цій справі, враховуючи положення статті 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.
Господарський суд враховує зазначені вище висновки Верховного Суду у справі № 908/1162/23 відповідно до положень частини четвертої статті 236 ГПК України, оскільки правовідносини у справах є подібними за змістовим критерієм.
Таким чином, господарський суд не приймає до уваги посилання Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» на те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасового окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 р. Тягинська сільська територіальна громада була тимчасово окупованою у період з 27.02.2022 р. по 11.11.2022 р.
Аналогічні відомості містяться у наказі Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».
Крім того, господарський суд вважає, що факт тимчасово окупації Тягинської сільської територіальної громади у період з 27.02.2022 по 11.11.2022 є загальновідомою обставиною.
Таким чином, позивачем нараховано заборгованість за поставлений природний газ споживачу, який розташований на території Тягинської сільської територіальної громади за період, коли територія, в тому числі, вже знаходилася під окупацією РФ.
В свою чергу, позивач не заперечує той факт, що борг за природний газ нараховано стосовно об'єктів, які розташовані на території Тягинської сільської територіальної громади за період, коли територія вже знаходилася під окупацією РФ.
Відповідно до статті 13-1 Закону № 1207-VII її положення застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.
В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
Зазначене вище також узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 р. у справі № 916/1125/24, від 26.02.2026 у справі № 916/5148/23, від 25.02.2026 р. у справі № 2319/24.
Отже, позивач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу на тимчасово окуповану територію після 27 лютого та у березні місяці 2022 року.
Таким чином, враховуючи те, що факт окупації села Тягинка у період з 27.02.2022 по 11.11.2022 є загальновідомим фактом, враховуючи положення статті 13-1 Закону № 1207-VII, господарський суд зазначає, що за даний період відсутні підстави для нарахування заборгованості з надання на окуповану територію послуг, в тому числі і послуг з газопостачання, а відтак відсутні підстави і для нарахування заборгованості за такий період.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за поставлений природний газ за березень 2022 року та за 27-ме, 28-ме лютого 2022 року у розмірі 28272,02 грн., що розрахована шляхом додавання нарахованої позивачем вартості природного газу за березень 2022 та за 27-28 лютого 2022 року, оскільки окупація села Тягинка почалася з 27.02.2022 р.
Водночас щодо заборгованості за лютий 2022 року суд зазначає, що позивачем нараховано вартість за поставлений природний газ у сумі 67474,08 грн. з врахуванням 27-го та 28-го лютого (період окупації), з огляду на що судом самостійно розраховано вартість поставленого природного газу за період з 01 лютого 2022 р. по 26 лютого 2022 р., що складає 62654,50 грн., при цьому відповідачем сплачено за лютий 2022 року лише 62325,78 грн..
Таким чином, заборгованість відповідача за спожитий природний газ у лютому 2022 року становить 328,72 грн. (62654,50 грн. (нараховано) - 62325,78 (сплачено)), що підлягає стягненню з відповідача.
Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» позовних вимог до Тягинської сільської ради про стягнення суми основного боргу у розмірі 328,72 грн. за поставлений природний газ.
Щодо вимог позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати за поставлений природний газ суд зазначає наступне.
За ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.1 договору від 12.11.2021 за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
У відповідності до п. 7.2 договору від 12.11.2021 у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у лютому 2022 року, розрахунок якої додано до позову.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
При цьому, виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору передбачено також розмір річних - 3%, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов'язання у гривневому вираженні.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
Наразі господарським судом враховується, що строк оплати за зобов'язаннями січня, лютого та березня місяців 2022 року настав для відповідача вже після тимчасової окупації Тягинської сільської територіальної громади, на території якої розташована Тягинська сільська рада. З огляду на викладене, строк виконання зобов'язань з оплати вартості природного газу, поставленого у січні, лютому та у березні місяцях 2022 року, припав на період, під час якого банківські установи не мали можливості здійснювати розрахункові операції внаслідок тимчасової окупації відповідної території, що, у свою чергу, об'єктивно унеможливлювало своєчасне виконання Тягинською сільською радою вказаних грошових зобов'язань.
Суд виходить з того, що тимчасова окупація відповідної території та встановлені державою обмеження господарської діяльності є обставинами публічно-правового характеру, які безпосередньо впливають на можливість належного виконання зобов'язання. Обмеження, встановлені законом щодо переміщення товарів та здійснення господарських операцій на тимчасово окупованій території, мають імперативний характер і спрямовані на захист національної безпеки.
Правові висновки, викладені об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23, свідчать про необхідність урахування спеціального правового режиму тимчасово окупованої території при оцінці правових наслідків господарських правовідносин, що виникли у відповідний період.
Незважаючи на те, що стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних незалежно від вини боржника, її застосування не може відбуватися ізольовано від інших норм законодавства та принципу системності правового регулювання. У випадку, коли спеціальним законом встановлено обмеження на здійснення відповідної господарської діяльності у зв'язку з тимчасовою окупацією, суд зобов'язаний оцінити, чи не суперечитиме автоматичне застосування наслідків, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, публічно-правовим приписам і меті спеціального регулювання.
Невиконання грошового зобов'язання у спірний період було зумовлене об'єктивними обставинами, пов'язаними з окупацією території та фактичним припиненням належного функціонування банківської та казначейської системи. За таких умов прострочення виконання не може розцінюватися як наслідок недобросовісної поведінки або неправомірного користування чужими грошовими коштами.
Застосування компенсаційних механізмів статті 625 Цивільного кодексу України у ситуації, коли боржник був об'єктивно позбавлений можливості здійснити платіж, призвело б до перекладення на нього надмірного тягаря відповідальності, що суперечить принципам справедливості та розумності, закріпленим у статті 3 цього Кодексу.
Суд враховує, що компенсаційна природа інфляційних втрат та трьох процентів річних спрямована на відновлення майнової сфери кредитора у разі неправомірного користування його коштами. Водночас у період дії правового режиму тимчасової окупації відсутні підстави вважати, що боржник здійснював таке користування з власної волі або у спосіб, який порушує баланс інтересів сторін.
Фактична сплата основного боргу після відновлення можливості здійснення платежів свідчить про визнання зобов'язання та добросовісність поведінки боржника. Отже, відсутні підстави для застосування до нього додаткових фінансових санкцій за період, коли виконання зобов'язання було об'єктивно унеможливлене.
Відповідальність не може ґрунтуватися виключно на формальному факті прострочення без урахування об'єктивної неможливості виконання зобов'язання.
Господарський суд виходить із необхідності застосування не формального, а змістовного підходу до оцінки правовідносин. Механічне нарахування пені за кожен день прострочення без урахування реального правового режиму відповідної території суперечило б завданню господарського судочинства - справедливому, неупередженому та ефективному вирішенню спорів. Саме тому суд при вирішенні спору враховує не лише текст договору, який, звісно, містить, у тому числі умови щодо застосування пені, а й об'єктивний контекст його виконання.
Стабільність правозастосування передбачає, що суб'єкти господарювання повинні мати можливість прогнозувати правові наслідки своєї поведінки. Умови воєнного стану та тимчасової окупації сформували особливий правовий режим, який об'єктивно змінює звичайну модель господарської відповідальності. Свобода договору не є абсолютною та реалізується в межах імперативних приписів закону. У період дії спеціального правового режиму тимчасово окупованої території воля сторін не могла реалізовуватися поза межами встановлених державою обмежень. Отже, покладення на боржника відповідальності за невиконання зобов'язання в період, коли виконання суперечило або фактично унеможливлювалося імперативними заборонами, означало б ігнорування пріоритету публічно-правового регулювання та принципу верховенства права.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку щодо необґрунтованості нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат, а саме:
- за зобов'язаннями березня 2022 року: 3% річних за період з 16.03.2022 по 11.11.2022, пені за період з 16.03.2022 по 15.09.2022, інфляційних втрат за період з 01.04.2022 по 11.11.2022;
- за зобов'язаннями лютого 2022 року: 3% річних за період з 16.04.2022 по 11.11.2022 р., пені за період з 16.04.2022 по 15.10.2022, інфляційних втрат за період з 01.05.2022 по 11.11.2022;
- за зобов'язаннями березня 2022 року повністю.
Приймаючи до уваги викладене вище, а також порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано пеню саме за зобов'язаннями грудня 2021 року. Наразі суд вважає помилковим розрахунок пені за зобов'язаннями січня, лютого та березня 2022 року, оскільки позивачем заявлено до стягнення пеню, нараховану у період окупації, водночас нарахування пені є можливими з 12.11.2022 року (наступний день після деокупації населеного пункту). Разом з тим, враховуючи, що суд не може самостійно змінювати період нарахування пені, відповідно відсутні підстави для застосування до відповідача такої міри відповідальності як пеня, нарахована за період окупації.
Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу за зобов'язаннями грудня 2021 року, у розмірі 16,93 грн.
Крім того, враховуючи порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає його частково помилковим (з підстав їх нарахування за період окупації), з огляду на що судом самостійно здійснено розрахунок 3% річних, який становить:
- на суму боргу за грудень 2021 року у розмірі 5148,30 грн. за період з 16.02.2022 року по 21.02.2022 року сума 3% річних становить 2,54 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 16.02.2022 по 21.02.2022 5148,30 x 3 x 6 : 365 : 10062,54 грн.
- на суму боргу за січень 2022 року у розмірі 5148,30 грн. за період з 12.11.2022 року по 27.12.2022 року сума 3% річних становить 19,46 грн.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 12.11.2022 по 27.12.2022 5148,30 x 3 x 46 : 365 : 1004619,46 грн.
- на суму боргу за лютий 2022 року у розмірі 62654,50 грн. за період з 12.11.2022 року по 27.12.2022 року сума 3% річних становить 236,89 грн.:
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 12.11.2022 по 27.12.2022 62654,50 x 3 x 46 : 365 : 10046236,89 грн.
- на суму боргу за лютий 2022 року у розмірі 328,72 грн. за період з 28.12.2022 року по 31.10.2024 року сума 3% річних становить 18,19 грн.:
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 28.12.2022 по 31.12.2023 328,72 x 3 x 369 : 365 : 1003699,97 грн.
з 01.01.2024 по 31.10.2024 328,72 x 3 x 305 : 366 : 1003058,22 грн.
Всього 18,19 грн.
Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу, у загальному розмірі 277,08 грн.
Між тим, враховуючи порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні втрати. Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає його частково помилковим (з підстав їх нарахування за період окупації), з огляду на що судом самостійно здійснено розрахунок інфляційних втрат, який становить:
- на суму боргу за січень 2022 року у розмірі 5148,30 грн. за період з 12.11.2022 року по 31.12.2022 року сума інфляційних втрат становить 72,33 грн. (5148,30 грн. (сума боргу) х 1.01404900 (сукупний індекс інфляції) - 5148,30 грн.);
- на суму боргу за лютий 2022 року у розмірі 62654,50 грн. за період за період з 12.11.2022 року по 27.12.2022 року розмір інфляційних збитків складає 880,23 грн. (62654,50 грн. (сума боргу) х 1,01404900 (сукупний індекс інфляції) - 62654,50 грн.);
- за лютий 2022 року на суму боргу 328,72 грн. розмір інфляційних збитків за період з 28.12.2022 по 31.10.2024 складає 45,64 грн. (328,72 грн. (сума боргу) х 1,13884572 (сукупний індекс інфляції) - 328,72 грн.).
Отже, загальний розмір інфляційних збитків у зв'язку з простроченням відповідачем оплати за договором № 20-1132/21-БО-Т постачання природного газу від 12.11.2021 р складає 998,20 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, з огляду на що підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 55,15 грн. (1620,93 грн. х 2422,40 грн. / 71196,82 грн.).
Керуючись ст.ст. 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до Тягинської сільської ради про стягнення заборгованості в загальному розмірі 71196,82 грн. задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з Тягинської сільської ради (74330, Херсонська область, Бериславський район, с. Тягинка, вул. Вишнева, буд. 1Д; код ЄДРПОУ 04401345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ 42399676) основний борг у розмірі 328/триста двадцять вісім/грн. 72 коп., пеня у сумі 16/шістнадцять/грн. 93 коп., 3% річних у розмірі 277/двісті сімдесят сім/грн. 08 коп., інфляційні втрати у сумі 998/дев'ятсот дев'яносто вісім/грн. 20 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 55/п'ятдесят п'ять/грн. 15 коп.
3. У задоволенні решти частини вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до Тягинської сільської ради відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 01 квітня 2026 р.
Суддя В.С. Петров