22 грудня 2025 року Справа № 915/1711/23
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,
представників учасників справи: не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз",
до відповідача: ОСОБА_1 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) ОСОБА_2 ;
2) ОСОБА_3 ;
3) ОСОБА_4 ;
4) ОСОБА_5 ;
5) ОСОБА_6 ;
про: стягнення 11180200,0 грн збитків,-
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 11180200,0 грн збитків, завданих позивачу внаслідок прийняття відповідачем, як виконуючим обов'язки голови правління Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", наказу №653-ос від 17.05.2023 "Про нарахування та виплату премії" та вибуття на підставі такого наказу грошових коштів із власності позивача.
В обгрунтування вимог позивач вказує наступне:
- у період з 15.05.2023 по 19.05.2023 відповідач виконував обов'язки голови правління АТ «Миколаївгаз»;
- на підставі рішення наглядової ради АТ «Миколаївгаз», оформленого протоколом №12/05-2023 від 12.05.2023 відповідач, як виконуючий обов'язки голови правління АТ «Миколаївгаз», видав наказ №653-ос від 17.05.2023 «Про нарахування та виплату премії»;
- на підставі вказаного наказу №653-ос від 17.05.2023 здійснено виплату премій наступним особам: голові правління товариства ОСОБА_2 в сумі 4969000,0 грн; технічному директору ОСОБА_1 в сумі 1242240,0 грн; комерційному директору ОСОБА_3 в сумі 1242240,0 грн; директору з капітального будівництва ОСОБА_5 в сумі 1242240,0 грн; фінансовому директору ОСОБА_6 в сумі 1242240,0 грн; директору з безпеки ОСОБА_4 в сумі 1242240,0 грн; що разом становить 11180200,0 грн;
- у протоколі наглядової ради №12/05-2023 від 12.05.2023 щодо розгляду питання про преміювання хоч і зазначено, що рішення прийнято, проте за нього проголосувало менше осіб, ніж встановлено положенням про наглядову раду АТ «Миколаївгаз», а саме «ЗА» - 2 члени, «Утримався» - 1 член ( ОСОБА_7 ), тобто проголосувало «ЗА» прийняте рішення менше трьох членів наглядової ради;
- позивач вважає, що відповідно до вимог п.8.21 Положення про наглядову раду АТ «Миколаївгаз» та п.3 ст.75 Закону України «Про акціонерні товариства», рішення у вигляді протоколу наглядової ради №12/05-2023 від 12.05.2023 не може вважатись легітимним, оскільки не було достатньої кількості голосів членів наглядової ради АТ «Миколаївгаз» для його прийняття;
- до того ж, позивач зазначає, що у відповідача не було підстав виконувати рішення наглядової ради АТ «Миколаївгаз», що оформлене протоколом №12/05-2023 від 12.05.2023, оскільки на момент винесення наказу №653-ос від 17.05.2023 «Про нарахування та виплату премії», він не отримував оригіналу вказаного протоколу (у тому числі його бюлетенів), і навіть наявна у відповідача копія (невідомого походження) свідчила про незаконність даного документу, оскільки зазначене у ній рішення було прийняте без необхідної кількості голосів членів наглядової ради АТ «Миколаївгаз».
Враховуючи наведені обставини позивач вважає, що відповідач, виконуючи обов'язки голови правління АТ «Миколаївгаз», прийняв наказ №653-ос від 17.05.2023 «Про нарахування та виплату премії» на підставі рішення, оформленого протоколом наглядової ради АТ «Миколаївгаз» №12/05-2023 від 12.05.2023, яке прийняте неправомочним складом наглядової ради, чим спричинив позивачу збитки у загальному розмірі 11180200,0 грн.
Ухвалою суду від 09.11.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 20.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 18.12.2023.
Відповідач у відзиві заперечує проти задоволення вимог позивача посилаючись на наступне:
- відповідач вказує, що за ініціативою акціонерів, чиї представники обрані до складу наглядової ради АТ «Миколаївгаз», було скликано та проведено 12.05.2023 засідання наглядової ради Товариства, на якому повноважними членами було прийнято рішення про виплату додаткової одноразової винагороди всім членам виконавчого органу АТ «Миколаївгаз»;
- виплата премії (винагороди/заохочення) за перші чотири місяці 2023 року згідно з рішенням наглядової ради АТ «Миколаївгаз» від 12.05.2023 здійснена у відповідності до вимог чинного законодавства, умов статуту, положення про правління та контрактів з членами правління АТ «Миколаївгаз»;
- відповідач зазначає, що ОСОБА_7 на ім'я голови правління АТ «Миколаївгаз» було направлено лист від 14.11.2023, яким повідомлено про те, що у зв'язку з допущеною ним опискою в бюлетені заочного голосування наглядової ради АТ «Миколаївгаз» від 05.05.2023 до вищевказаного протоколу засідання наглядової ради Товариства, де по першому питанню порядку денного «Про виплату голові та членам правління Товариства премії (заохочення) помилково проставлено підпис напроти варіанта голосування «Утримався», оскільки дійсно він мав намір голосувати «ЗА» і, тому, просить вважати свій голос в бюлетені і протоколі наглядової ради від 12.05.2023 щодо виплати голові та членам правління Товариства премії та бюлетені членів наглядової ради Товариства замість «Утримався» як «ЗА»;
- відповідач вважає, що наведеним спростовуються помилкові посилання АТ «Миколаївгаз» на незаконність протоколу засідання наглядової ради АТ «Миколаївгаз» №12/05-2023 від 12.05.2023 та факту виплати премії на його підставі;
- підставою для прийняття наказу №653-ос від 17.05.2023 про виплату премії був протокол засідання наглядової ради АТ «Миколаївгаз» №12/05-2023 від 12.05.2023, що виключає можливість кваліфікувати дії відповідача, як дії, що вчинені з перевищенням повноважень;
- також, відповідач вказує, що члени наглядової ради АТ «Миколаївгаз» знаходяться в різних країнах, а саме представники акціонера Песнеро Інвестментс Лімітед - Девід Ентоні Ховард Браун проживає у місті Лондон (Великобританія), а член наглядової ради Іан Бьорд - в місті Відень (Австрія). З початку військової агресії Російської Федерації проти України була припинена можливість відправки міжнародної кореспонденції, у зв'язку з чим направлення примірника оригіналу протоколу на адресу АТ «Миколаївгаз» відбулось одразу з появою можливості його направлення засобами міжнародної кур'єрської доставки як тільки було поновлено роботу міжнародної компанія експрес-доставки вантажів та документів DHL, а саме 11.09.2023 був направлений оригінал рішення наглядової ради №12/05-2023 від 12.05.2023. 19.10.2023 направлений оригінал бюлетеня заочного голосування від 05.05.2023 члена наглядової ради Іана Бьорда до протоколу наглядової ради №12/05-2023 від 12.05.2023. 14.11.2023 був направлений виправлений протокол наглядової ради №12/05-2023 від 12.05.2023.
У підготовчому засіданні 18.12.2025 судом оголошено перерву до 16.01.2024.
16.01.2024 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.
Ухвалою суду від 16.01.2024 розгляд справи призначено на 08.02.2024.
Ухвалою суду від 08.02.2024 задоволено клопотання позивача б/н від 13.02.2024 та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Підготовче засідання відкладено на 13.03.2024.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у письмових поясненнях від 05.03.2024, 06.03.2024 та 18.03.2024 заперечували проти задоволення вимог позивача з тих же підстав, що і відповідач.
13.03.2024 та 04.04.2024 судом відкладалось підготовче засідання відповідно на 04.04.2024 та 25.04.2024 за відповідними клопотаннями позивача.
25.04.2024 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.
Ухвалою суду від 25.04.2024 розгляд справи призначено на 24.05.2024.
24.05.2024 судом відкладено підготовче засідання на 27.06.2024 за відповідним клопотанням відповідача.
27.06.2024 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.
Ухвалою суду від 27.06.2024 розгляд справи призначено на 30.07.2024.
Ухвалою суду від 30.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.09.2024.
11.09.2024 судом відкладено розгляд справи на 21.10.2024 за відповідним клопотанням відповідача.
21.10.2024 судом відкладено розгляд справи на 18.11.2024.
Протокольною ухвалою від 18.11.2024 судом відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання від 21.10.2024 про зупинення провадження у даній справі. Розгляд справи відкладено на 29.11.2024.
29.11.2024 судом відкладено розгляд справи на 24.12.2024.
Ухвалою від 24.12.2024 судом відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 у задоволені клопотань про участь у судовому засіданні призначеному на 24.12.2024 в режимі відеоконференції та відкладено розгляд справи на 29.01.2025.
У судовому засіданні 29.01.2025 оголошено перерву до 13.02.2025.
13.02.2025 судом відкладено розгляд справи на 04.03.2025.
04.03.2025, 27.03.2025, 31.03.2025, 24.04.2025 та 19.05.2025 судом щоразу відкладався розгляд справи відповідно на 27.03.2025, 31.03.2025, 24.04.2025, 19.05.2025 та 19.06.2025 за відповідними клопотаннями представника відповідача та у зв'язку з необхідністю здійснення допиту ОСОБА_7 в якості свідка.
19.06.2025 судом допитано ОСОБА_7 в якості свідка та відкладено розгляд справи на 22.07.2025.
22.07.2025 та 31.07.2025, 29.08.2025, 17.10.2025, 14.11.2025 судом відкладався розгляд справи на 31.07.2025 та 29.08.2025, 17.10.2025, 14.11.2025, 16.12.2025.
14.11.2025 судом відкладено розгляд справи на 16.12.2025 за відповідним клопотанням відповідача.
Учасники справи явку повноважного представників у судове засідання 10.08.2021 не забезпечив, відзиву по суті позовної заяви до суду не надав, вимоги та доводи позивача не спростував, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні 16.12.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
У судовому засіданні 22.12.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.
Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини, вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя.
Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі "Бараона проти Португалії" 1987 року Суд відзначив: "Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів". Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов'язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов'язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв'язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог; від кількості доказів, наданих сторонами".
Слід зазначити, що тривалість розгляду даної справи насамперед пов'язана з намаганням суду забезпечити процесуальні права сторін на участь у розгляді справи; а також всебічний розгляд поданих відповідачем клопотань та забезпечення прав інших учасників процесу на викладення своїх позицій щодо заявлених відповідачем клопотань, що зумовило неодноразові відкладення справи.
Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов'язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями.
З початку військової агресії російської федерації проти України активні бойові дії ведуться на території Миколаївської області та міста Миколаєва. Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги і планові, аварійні та екстрені відключення електроенергії по місту Миколаєву, Господарський суд Миколаївської області, працюючи з обмеженнями у здійсненні правосуддя, не мав об'єктивної можливості для повноцінного розгляду справи №915/1711/23, в межах строку передбаченого Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно, справа розглянута судом в розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.
Щодо юрисдикції спору та заявленого відповідачем у судових дебатах клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, суд дійшов наступних висновків.
Пунктом 8.1 Статуту АТ «Миколаївгаз», затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів АТ «Миколаївгаз» від 09.04.2019 (далі - Статут), встановлено, що до складу органів товариства відносяться: загальні збори, наглядова рада, правління та ревізійна комісія.
Посадові особи органів товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства (п.8.3.2 Статуту).
Посадові особи органів товариства несуть відповідальність перед товариством за шкоду (збитки), заподіяну товариству їхніми діями (бездіяльністю) відповідно до законодавства України (пункти 8.3.2 та 8.3.4 Статуту).
За змістом пункту 11.1.1 Статуту, виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є правління. Голова правління товариства має право, зокрема, видавати обов'язкові до виконання працівниками товариства накази, розпорядження, вказівки в межах своєї компетенції, встановлювати внутрішній режим роботи в товаристві (п.11.5.1.6 Статуту).
За приписами частин 1, 2, 5 ст.81 Закону України «Про акціонерні товариства» виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Виконавчий орган підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.
Порядок роботи, права та обов'язки членів виконавчого органу, а також виплати їм винагороди визначаються цим Законом, іншими актами законодавства, статутом акціонерного товариства, положенням про виконавчий орган товариства та/або положенням про винагороду членів виконавчого органу, а також договором або контрактом, що укладається з кожним членом виконавчого органу.
17.05.2023 під час перебування на посаді виконуючого обов'язки голови правління АТ «Миколаївгаз», відповідно до наказу №327-вд від 15.05.2023, відповідач, виконуючи управлінські повноваження, прийняв та підписав наказ №653-ос «Про нарахування та виплату премії», внаслідок чого, як зазначає позивач, йому було завдано збитків на суму 11180200,0 грн.
З огляду на наведене, доводи позивача, що правовідносини, які виникли між сторонами щодо відшкодування збитків, стосуються дій (рішень) відповідача як посадової особи позивача під час здійснення ним своїх управлінських повноважень, а тому такі правовідносини за своєю суттю є господарськими, хоч і виявлені після звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов'язки голови правління АТ «Миколаївгаз», заслуговують на увагу.
При цьому, судом враховано правову позицію Великої Палата Верховного Суду, викладену у постанові від 06.09.2023 по справі №127/27466/20:
« 10.1. Створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону №2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону №2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.
Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв'язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону №2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).
Водночас саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.
Таким чином, даний спір виник між господарським товариством та його посадовою особою (повноваження якої припинено) щодо відшкодування збитків завданих товариству діями (рішенням) такої посадової особи».
Отже, зважаючи на характер правовідносин, з яких виник спір, та враховуючи, що характер правовідносин є визначальним при вирішенні питання підсудності, суд вважає, що справа №915/1711/23 підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Суд зазначає, що визначені статтею 133 КЗпП України обмеження матеріальної відповідальності керівника стосуються керівників юридичних осіб, які не є господарськими товариствами, зокрема, керівників юридичних осіб публічного права (комунальних підприємств, спільних комунальних підприємств, навчальних закладів тощо), основу відносин яких з юридичною особою складають трудові відносини.
Водночас, коли основу відносин керівника та господарського товариства складають корпоративні відносини управління, завдані юридичній особі збитки керівником можуть бути відшкодовані в загальному порядку, згідно з положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а відповідний спір підлягає вирішенню судом господарської юрисдикції.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
У статтях 5, 7 та 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до ст.1 ГПК України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Пунктом 12 ч.1 ст.20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті) та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
За приписами ч.7 ст.30 ГПК України, за місцезнаходженням юридичної особи господарським судом розглядаються спори між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи.
Відповідно до ч.1 ст.54 ГПК України, якою унормовано особливості участі у судовому процесі осіб, власник (власники), яким законом надано право звертатися до суду в інтересах юридичної особи у спорах про відшкодування збитків, заподіяних її посадовою особою, учасник (учасники), акціонер (акціонери) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, може (можуть) подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.
Згідно ч.ч.2, 3 ст.54 ГПК України у разі відкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов'язки без згоди власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів), який (які) подав (подали) позов. Посадова особа, до якої пред'явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі. До закінчення підготовчого засідання у справі інший співвласник (співвласники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) цієї юридичної особи має (мають) право приєднатися до поданого позову шляхом подання до суду відповідної заяви, після чого він (вони) набуває (набувають) таких самих процесуальних прав та обов'язків, як і власник (учасник, акціонер), який подав позов.
У постанові від 23.10.2024 у справі №910/2301/24 Верховний Суд зазначив, що:
« 4.22. Тобто, вказаними нормами процесуального законодавства лише передбачено можливість в тому числі і міноритарного власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, пред'явити позов в інтересах такої юридичної особи до посадової особи такої юридичної особи (у тому числі посадової особи, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, коли юридична особа не звертається з відповідним позовом; наведені норми не обмежують саму юридичну особу у праві пред'явити позов про відшкодування збитків до посадової особи, що прямо вбачається з частини сьомої статті 30 ГПК.
4.23. Так, у постанові від 05.12.2023 у справі № 917/178/23 Верховний Суд зазначив, що враховуючи положення п.12 ч.1 ст.20 та ст.54 ГПК України з позовом про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, може звернутися як власник (власники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, так і сама юридична особа.
4.24. При цьому, зі змісту наведеного висновку Верховного Суду не вбачається такого вузького тлумачення положень ст.54 ГПК, про яке зазначає скаржниця, а саме, що з указаним позовом товариство має право звертатися до суду лише коли керівником і власником 100 % статутного капіталу позивача є одна і та ж особа».
З огляду на викладене, спір у даній справі підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, через що в задоволенні клопотання відповідача, заявленому на судових дебатах, про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України (спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства), суд відмовляє.
Щодо суті спору, суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 ст.11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п.3 ч.2 ст.11 ЦК України).
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.20 ГПК України господарський суд розглядає справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
Згідно ст.63 Закону України «Про акціонерні товариства» посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом.
Частиною 2 ст.89 ГК України, якій діяв на момент виникнення спору, посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків; іншими винними діями посадової особи.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача шкоду, заподіяну ним АТ «Миколаївгаз» як виконуючим обов'язки голови правління, тобто підставою позову є умови застосування відповідальності члена органу юридичної особи перед юридичною особою, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст.92 ЦК України.
Згідно з вимогами ст.92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень (постанова Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/21493/17).
Аналогічні висновки зроблені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17.
Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов'язки директорів підприємства, як обов'язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов'язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).
Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі, якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.
При застосуванні ст.92 ЦК України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже, навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.
Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її посадові обов'язки були виконані належним чином.
Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Зі змісту ч.2 ст.1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди (аналогічний висновок міститься у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2022 у справі №922/2860/18).
Тому, спростування цієї вини (у тому числі, з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов'язком її заподіювача.
Згідно ст.224 ГК України, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ст.225 ГК України).
Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом та її розмір;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
- вина заподіювача шкоди, як суб'єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправну поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За твердженнями позивача протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він, обіймаючи посаду виконуючого обов'язки голови правління АТ «Миколаївгаз» діяв всупереч інтересів такого товариства, а саме:
- прийняв наказ «Про нарахування та виплату премії» від 17.05.2023 за №653-ос на виконання нелегітимного рішення наглядової ради АТ «Миколаївгаз» від 12.05.2023 №12/05-2023 та в порушення норм Закону;
- підписуючи наказ про преміювання керівного складу АТ «Миколаївгаз», ОСОБА_1 було відомо, що підприємство працює з мінусовим показником та є збитковим;
- на момент виплати премії АТ «Миколаївгаз» мало значний розмір заборгованості перед іншими юридичними особами;
- ОСОБА_1 , як виконуючий обов'язки голови правління діяв всупереч інтересам АТ «Миколаївгаз», своїми діями погіршив майновий стан підприємства, та спричинив збитки АТ «Миколаївгаз» на суму 11180200,0 грн.
Як встановлено судом, рішенням загальних зборів акціонерів від 09.04.2019, яке оформлене протоколом №19 затверджено статут АТ «Миколаївгаз» (далі - Статут).
За змістом п.8.1 Статуту органами Товариства є: загальні збори, наглядова рада, правління та ревізійна комісія. Посадовими особами органів товариства визнаються голова та члени наглядової ради, голова та члени правління, голова та члени ревізійної комісії (п.8.3.1 Статуту).
Посадові особи органів товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень Статуту та інших документів Товариства (п.8.3.2 Статуту). Посадові особи органів товариства несуть відповідальність перед Товариством за шкоду (збитки), заподіяну Товариству їхніми діями (бездіяльністю) відповідно до законодавства України.
За змістом п.11.1.1 Статуту виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є правління.
Голова правління Товариства має право:
- діяти без довіреності від імені Товариства, представляти Товариство без довіреності у відносинах з усіма без винятку органами влади, у відносинах з фізичними та юридичними особами (п.11.5.1.1 Статуту);
- вчиняти без довіреності від імені Товариства правочини та укладати від імені Товариства будь-які договори та інші правочини з урахуванням обмежень щодо сум правочинів, які встановлені Статутом та внутрішніми документами Товариства, за наявності відповідного рішення по кожному правочину компетентного органу Товариства (правління, наглядової ради, загальних зборів) (п.11.5.1.2 Статуту);
- видавати обов'язкові до виконання працівниками товариства накази, розпорядження, вказівки в межах своєї компетенції, встановлювати внутрішній режим роботи в товаристві (п.11.5.1.6 Статуту).
Відповідно до п.5.7 Положення про правління АТ «Миколаївгаз», у разі тимчасової відсутності голови правління його обов'язки виконує член правління, що відповідає за інженерно-технічне забезпечення в товаристві, або інший член правління, призначений відповідним наказом голови правління.
Згідно п.10.2.2.7 Статуту до виключної компетенції наглядової ради належить обрання та припинення (відкликання) повноважень голови та членів правління Товариства.
Також до виключної компетенції наглядової ради належить затвердження умов контрактів, що укладаються з головою та членами правління, встановлення розміру їх винагороди (п.10.2.2.8 Статуту).
Відповідно до п.3.6 Положення про правління АТ «Миколаївгаз», права та обов'язки, строк повноважень, відповідальність і оплата праці членів, в тому числі, голови правління визначаються Законом України «Про акціонерні товариства», іншими актами законодавства, статутом Товариства, цим положенням, Положенням про винагороду членів правління у разі затвердження його наглядовою радою, а також трудовим договором (контрактом), що укладається з кожним членом правління. Від імені Товариства трудовий договір (контракт) підписує голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.
Відповідно до пунктів 11.1.1, 11.1.2, 11.8 Статуту, виконавчим органом товариства є Правління. Кількісний склад правління становить 6 осіб, в тому числі голова Правління та члени Правління. Трудові відносини голови і членів Правління регулюються на підставі трудових договорів, що укладається з ними Товариством.
24.06.2022 між АТ «Миколаївгаз» та ОСОБА_1 укладено контракт, як з членом Правління АТ «Миколаївгаз» (далі - Контракт).
За Контрактом ОСОБА_1 приймався на посаду Директора технічного відповідно до рішення Наглядової ради Товариства від 25.05.2022 (протокол №25/05-2022).
Згідно пунктів 6.1 та 6.2 Контракту, за виконання передбаченим ним обов'язків, працівнику встановлюється щомісячна винагорода у розмірі, визначеному у Додатку до цього Контракту. Додаткові виплати при виконанні працівником обов'язків, передбачених цим Контрактом, встановлюються сторонами в Додатку до цього Контракту.
Відповідно до пунктів 3, 9 Додатку до Контракту, працівникові може виплачуватись річна премія та інші місячні премії (заохочення) за рішенням Наглядової ради Товариства.
Згідно вимог ч.ч.2, 3 ст.75 Закону України «Про акціонерні товариства», засідання наглядової ради є правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини її складу, за умови, що інше не передбачено статутом акціонерного товариства.
Рішення Наглядової ради приймається простою більшістю голосів членів наглядової ради від їх загальної кількості, які мають право голосу, якщо для прийняття такого рішення статутом акціонерного товариства не передбачено більшої кількості голосів.
Відповідно до п.10.4.4 Статуту, рішення Наглядової ради можуть прийматися шляхом заочного голосування (опитування). Рішення про проведення засідання Наглядової ради шляхом заочного голосування (опитування) приймається Головою Наглядової ради Товариства, крім випадку обрання та/або припинення повноважень Голови та/або Секретаря Наглядової ради Товариства. Порядок прийняття Наглядовою радою рішень шляхом проведення заочного голосування (опитування) визначається Положенням про Наглядову раду.
Пунктом 10.4.5 Статуту та п.8.13 Положення про наглядову раду АТ «Миколаївгаз» передбачено, що засідання Наглядової ради є правомочним, якщо в ньому бере участь, а при заочному голосуванні надали бюлетені, не менше ніж 3 (три) члена Наглядової ради.
Згідно п.8.21 Положення про наглядову раду АТ «Миколаївгаз» засідання Наглядової ради у разі заочного голосування (опитування) приймаються простою більшістю голосів членів Наглядової ради від кількісного складу Наглядової ради, встановленого Загальними зборами.
Відповідно до п.4.1 Положення про Наглядову раду АТ «Миколаївгаз» кількісний склад Наглядової ради складає 5 (п'ять) осіб.
На підставі рішення загальних зборів акціонерів, оформленого протоколом №21 від 23.04.2021, обрано Наглядову раду АТ «Миколаївгаз» у складі;
1. Пташник Андрій Юрійович - представник акціонера АТ «НАК «Нафтогаз України», 20977720;
2. Клименко Сергій В'ячеславович - представник акціонера ОЛУБЕРА ВЕНЧЕРС ЛІМІТЕД, НОМЕР_1 ;
3. Іан Бьорд ( Ian Віrd ) - представник акціонера ПЕСНЕРО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД, НЕ 294764;
4. Девід Ентоні Ховард Браун ( David Anthony Howard Brown ) - представник акціонера ПЕСНЕРО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД, НОМЕР_2 ;
5. ОСОБА_7 - представник акціонера СОЛЬВОТОРЕ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ ЛІМІТЕД, НОМЕР_3 .
Пунктом 8.23 Положення про наглядову раду АТ «Миколаївгаз» визначено, що засідання Наглядової ради у формі заочного голосування вважається правомочним, якщо в ньому взяли участь (надали заповнені бюлетені для голосування) не менше ніж 3 (три) члена Наглядової ради.
12.05.2023 наглядовою радою АТ «Миколаївгаз» прийнято рішення, оформлене протоколом засідання №12/05-2023 (т.1 а.с.20), про виплату голові та членам правління товариства премії (заохочення) за перші чотири місяці 2023 року в таких розмірах: голові правління - 4969000,0 грн, директору технічному, директору комерційному, директору з капітального будівництва, директору фінансовому, директору з безпеки - по 1242240,0 грн кожному.
Як зазначено в рішенні наглядової ради, на засіданні були присутні голова - Девід Ентоні Ховард Браун ( David Anthony Howard Brown ) - представник акціонера ПЕСНЕРО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД та два члена наглядової ради: ОСОБА_7 - представник акціонера СОЛЬВОТОРЕ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ ЛІМІТЕД, НОМЕР_3 ; Іан Бьорд ( Ian Віrd ) - представник акціонера ПЕСНЕРО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД, НЕ 294764.
Отже, в силу п.10.4.5 Статуту, засідання наглядової ради є правомочним, оскільки відбувалось заочне голосування бюлетені надали не менше як три члена наглядової ради.
Матеріали справи містять бюлетені заочного голосування Наглядової ради АТ «Миколаївгаз» (т.1 а.с.81-83), з яких вбачається, що за прийняття рішення щодо виплати премії проголосувало: «ЗА» - два члени наглядової ради (Девід Ентоні Ховард Браун і Іан Бьорд) та «УТРИМАВСЯ» один член наглядової ради - ОСОБА_7 , тобто менше 3 (трьох) членів наглядової ради.
При цьому у протоколі засідання №12/05-2023 зазначено, що рішення з цього питання прийнято.
Наведене свідчить, що в порушення п.8.21 Положення про наглядову раду АТ «Миколаївгаз» та п.3 ст.75 Закону України «Про акціонерні товариства» за прийняття рішення не проголосувала проста більшість членів Наглядової ради від кількісного складу Наглядової ради, встановленого загальними зборами.
Отже, засідання Наглядової ради можна вважати правомочним, але рішення щодо виплати премії голові та членам правління, оформлене протоколом наглядової ради №12/05-2023 від 12.05.2023, не може вважатись прийнятим.
Заперечення відповідача про те, що прийняття рішення про виплату премії (заохочення) підтверджується наданими суду доказами, а саме нотаріально посвідченою заявою свідка ОСОБА_7 - секретаря наглядової ради Товариства про те, що він голосував «ЗА» прийняття рішення про виплату премії (заохочення), та листом від 14.11.2023, яким на адресу АТ «Миколаївгаз» направлено виправлений протокол засідання наглядової ради від 12.05.2023 та бюлетень голосування, відхиляються судом з огляду на наступне.
На позачергових дистанційних загальних зборах акціонерів АТ «Миколаївгаз», які відбулися 08.06.2023 (т.2 а.с.161), прийнято рішення, оформлене відповідним протоколом, про припинення повноважень голови та членів наглядової ради Товариства з дати прийняття цього рішення.
Отже, 14.11.2023 (на момент подання до суду вказаних доказів) ОСОБА_7 вже не був членом наглядової ради АТ «Миколаївгаз», а тому його пояснення, як члена наглядової ради та як її секретаря; направлений на адресу АТ «Миколаївгаз» лист від 14.11.2023 з виправленими протоколом засідання наглядової ради від 12.05.2023 та бюлетенем голосування ОСОБА_7 (т.1 а.с.199-201), а також відомості вкладені у нотаріально посвідченій заяві свідка, сприймаються судом критично, з огляду на те, що такі пояснення і заяви зроблені ОСОБА_7 вже після припинення його повноважень як члена та секретаря наглядової ради АТ «Миколаївгаз».
Окрім того, у поясненнях ОСОБА_7 стверджує, що при створені протоколу та бюлетенів, у зв'язку з копіюванням текстів створюваних документів з інших документів, останнім помилково залишено запис навпроти варіанта голосування «УТРИМВСЯ».
Суд допускає, що дійсно при копіюванні тексту могла бути допущена описка, проте, ОСОБА_7 не надає жодних пояснень щодо власноруч поставленого підпису у бюлетені від 05.05.2023 навпроти графи «УТРИМВСЯ».
Відповідно до п.7.3. Положення про наглядову раду АТ «Миколаївгаз», наглядова рада обирає секретаря наглядової ради. Секретар наглядової ради обирається на засіданні наглядової ради з числа її членів або з числа будь-яких інших фізичних чи юридичних осіб. У разі обрання секретаря наглядової ради з числа інших фізичних чи юридичних осіб з нею укладається відповідний договір, умови якого затверджуються наглядовою радою, в такому випадку секретар наглядової ради не має права голосу на засіданнях наглядової ради.
Секретар наглядової ради Товариства, зокрема:
- оформляє документи наглядової ради та забезпечує їх надання членам наглядової ради та іншим посадовим особам органів управління Товариства;
- веде та підписує протоколи засідань наглядової ради;
- складає протоколи засідань наглядової ради Товариства та інших документів наглядової ради Товариства, організовує їх належне зберігання.
Суд констатує, що «свій намір» утриматись від голосування ОСОБА_7 зафіксував двічі: у бюлетені заочного голосування Наглядової ради АТ «Миколаївгаз» від 05.05.2023 та у протоколі №12/05-2023 від 12.05.2023.
Варто зауважити, що ОСОБА_7 в подальшому також підтвердив результати свого голосування «УТРИМАВСЯ», що вбачається з наступного.
На адресу АТ «Миколаївгаз» разом з листом від 11.09.2023 надійшли оригінали протоколу №12/05-2023 від 12.05.2023 та бюлетені від 05.05.2023 підписані Девідом Ентоні Ховардом Брауном та Іаном Бьордом у рядку варіанту голосування - «ЗА», та підписаний у рядку «УТРИМВСЯ» ОСОБА_7 (т.1 а.с.76-83). Однак, направляючи вказаний протокол №12/05-2023 від 12.05.2023 ОСОБА_7 не побачив допущеної помилки у голосуванні, на які посилається вже після відкриття провадження у цій справі, та не зазначив про те, що в протоколі наявна помилка/описка.
Вказані обставини вказують на те, що 05.05.2023 при вирішенні питання голосувати «ЗА» чи утриматись, ОСОБА_7 саме утримався і своє рішення засвідчив підписом у бюлетені.
12.05.2023 при формуванні протоколу №12/05-2023, як секретар наглядової ради він був зобов'язаний відтворити волевиявлення членів наглядової ради відповідно до інформації, яка наявна в бюлетенях, у тому числі тому, який заповнив саме він, що ним і було зроблено.
В подальшому, направляючи оригінали документів на адресу АТ «Миколаївгаз» листом від 11.09.2023 ОСОБА_7 підтвердив свій намір проголосувати так, як відображено у протоколі №12/05-2023 від 12.05.2023.
Також судом взято до увагищо ОСОБА_1 було прийнято рішення у вигляді наказу «Про нарахування та виплату премії» №653-ос від 17.05.2023 без наявності оригіналів документів, а саме: оригіналу протоколу №12/05-2023 від 12.05.2023 та бюлетенів від 05.05.2023, адже вказані документи надійшли на адресу АТ «Миколаївгаз» лише у вересні 2023 року, тобто після прийняття ОСОБА_1 зазначеного наказу.
Суд критично ставиться до пояснень третіх осіб та ОСОБА_7 , в частині виявлення головою правління помилки в протоколі №12/05-2023 від 12.05.2023 та бюлетенів від 05.05.2023, її виправлення та направлення виправленого варіанту документів для виконання на адресу АТ «Миколаївгаз», адже в матеріалах справи відсутні докази вчинення таких дій.
Що стосується посилання відповідача на те, що рішення Наглядової ради в силу приписів п.8.27 Статуту доводяться до осіб, які мають виконувати ці рішення, у вигляді виписок (витягів) з протоколу окремо з кожного питання, а не обов'язково шляхом направлення оригіналів, судом взято до уваги, що відповідних виписок (витягів) та доказів їх направлення/отримання відповідачем суду також не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, як посадова особа яка виконувала обов'язки голови правління АТ «Миколаївгаз», приймав рішення про нарахування та виплату премії голові, без отримання оригіналів вказаних документів або відповідних виписок (витягів), що свідчить про недотримання відповідачем принципу розумної обачності.
Щодо листа від 14.11.2023, яким ОСОБА_7 направив виправлений протокол засідання та бюлетень заочного голосування суд зауважує, що вказаний лист був підписаний ОСОБА_7 , як секретарем наглядової ради АТ «Миколаївгаз», проте, як зазначалося вище, його повноваження як секретаря наглядової ради АТ «Миколаївгаз» були припинені ще 08.06.2023.
За вказаних обставин, суд розцінює такі «виправлення» у протоколі та бюлетені як переголосування, проте, таке переголосування було здійснено ОСОБА_7 14.11.2023, тобто після закінчення терміну повноважень члена наглядової ради АТ «Миколаївгаз».
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом». Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарт,; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України», в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, оцінюючи вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи стандарт вірогідності доказів та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає надані відповідачем докази на підтвердження того, що член наглядової ради АТ «Миколаївгаз» ОСОБА_7 голосував «ЗА» прийняття рішення про виплату голові та членам правління премії є менш вірогідними, ніж докази, надані позивачем на спростування таких обставин, а саме оригінали протоколу №12/05-2023 від 12.05.2023 та бюлетені від 05.05.2023, відповідно до яких за прийняття рішення щодо виплати премії проголосувало «ЗА» лише 2 (два) члени наглядової ради, та «УТРИМАВСЯ» - 1 член ОСОБА_7 , тобто, за прийняття рішення не проголосувала проста більшість голосів членів наглядової ради АТ «Миколаївгаз» від кількісного складу наглядової ради, встановленого загальними зборами товариства.
Усі докази, які подані відповідачем є новоствореними, датованими вже після відкриття провадження у даній справі, та не спростовують вину відповідача, який, видаючи наказ №653-ос від 17.05.2023 «Про нарахування та виплату премії», керувався саме тим протоколом наглядової ради, який існував станом на дату видачі такого наказу, та не міг знати про наміри члена наглядової ради ОСОБА_7 проголосувати якимось іншим чином.
Також суд критично ставиться до наданих 17.10.2025 представником відповідача копій листів від компаній ПЕСНЕРО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД та СОЛЬВОТОРЕ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ ЛІМІТЕД датованих 03.12.2024.
Так, у листах зазначено що вони направлені у відповідь на адвокатський запит представника відповідача від 20.11.2024. При цьому, матеріали справи не містять, а ні копії такого адвокатського запиту на адресу компаній, а ні доказів його направлення.
Суд також приймає до уваги, що такі листи підписані однією особою - Константінос Цангардідес, при цьому, позивач наполягає, що відповідно до інформації з відкритих джерел в мережі інтернет директором ПЕСНЕРО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД є Крістос Мічаїлідіс, а директором СОЛЬВОТОРЕ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ ЛІМІТЕД є Амаль Сарут Ламбру.
Вказані твердження позивача відповідачем не спростовані.
Крім того, конверт наданий представником відповідача в якості доказу отримання вищенаведених листів свідчить, що листи від цих компаній направлено представнику відповідача 18.08.2025, тобто через вісім місяців з дня складання цих документів, а відправником вказана інша особа.
За сукупності вказаних обставин, суд вважає, що надані представником відповідача листи від компаній ПЕСНЕРО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД та СОЛЬВОТОРЕ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ ЛІМІТЕД не можуть вважатись належними та допустимими доказами.
Відповідно до п.1.6.4 Статуту АТ «Миколаївгаз», орган або особа, яка відповідно до цього статуту або чинного законодавства України, виступає від імені Товариства, зобов'язані діяти в інтересах Товариства, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу Товариства та інші особи, які відповідно до чинного законодавства України чи цього статуту, виступають від імені Товариства, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними Товариству.
Відповідно до п.11.5.1.5 Статуту, саме на голову правління покладено обов'язок щодо застосування заходів заохочення до персоналу АТ «Миколаївгаз».
Частина 2 ст.89 ГК України передбачає, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству.
Згідно ч.1 ст.90 Закону України «Про акціонерні товариства», посадові особи товариства, винні у порушенні передбачених цим Законом обов'язків, відповідають за збитки, заподіяні товариству своїми діями або бездіяльністю. У разі якщо відповідальність згідно з цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною. Відшкодування збитків здійснюється за рішенням суду.
Як вище встановлено судом, наказ виконуючого голови правління АТ «Миколаївгаз» ОСОБА_1. №653-ос від 17.05.2023 «Про нарахування та виплату премії» прийнято на виконання такого, що не прийнято (нелегітимного) рішення наглядової ради №12/05-2023 від 12.05.2023 в порушення вищезазначених норм Закону.
Виконуючий обов'язки голови правління АТ «Миколаївгаз» ОСОБА_1 , як посадова особа керівного складу, ознайомлений з положеннями статуту АТ «Миколаївгаз», Положенням про наглядову раду, внутрішніми розпорядчими документами підприємства, та володіє таким рівнем знань, професійності та досвіду, що міг критично оцінити належність протоколу наглядової ради №12/05-2023 від 12.05.2023, та дійти висновку, що останній не відповідає вимогам установчих документів.
Більше того, підписуючи наказ про преміювання керівного складу АТ «Миколаївгаз», ОСОБА_1 було відомо, що підприємство є збитковим, що підтверджується звітом про фінансовий стан АТ «Миколаївгаз», відповідно до якого збиток за 2022 рік складав - 434,7 млн. грн, та за перший квартал 2023 року - 59,8 млн. грн, тому преміювання керівного складу могло погіршити майновий стан підприємства та спричинити збитки АТ «Миколаївгаз» на суму 11180200,0 грн.
Протиправна поведінка виконуючого обов'язки голови правління АТ «Миколаївгаз» ОСОБА_1 полягає у прийнятті протиправного рішення - наказу №653-ос від 17.05.2023 «Про нарахування та виплату премії».
У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/21493/17 зазначено, що суд звертає увагу на довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором), у зв'язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у не виконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
У постанові від 22.10.2019 у справі №911/2129/17 Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що правовідносини між товариством та керівником мають довірчий характер, а протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов'язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень. Положеннями ст.92 ЦК України та ст.89 ГК України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.
Наявність шкоди полягає у тому, що АТ «Миколаївгаз» було нараховано та здійснено виплату у сумі 11180200,0 грн його посадовим особам, що є рішенням, яке погіршило майновий стан АТ «Миколаївгаз».
Вибуття грошових коштів із власності товариства є очевидним, тобто, ця грошова сума і є сумою прямих збитків АТ «Миколаївгаз».
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає у тому, що протиправний наказ виконуючого обов'язки голови правління АТ «Миколаївгаз» ОСОБА_1. №653-ос від 17.05.2023 «Про нарахування та виплату премії» призвів до вибуття грошових коштів із власності товариства.
Відсутність вини виконуючого обов'язки голови правління АТ «Миколаївгаз» у заподіянні шкоди. відповідачем не доведено.
З викладено вбачається, що у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (54003, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Погранична, буд.159; ідент.код 05410263) 11180200,0 грн збитків та 167703,0 грн судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 31.03.2026.
Суддя М.В.Мавродієва