"17" березня 2026 р.
м. Київ
Справа № 911/3629/25
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Василець О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЧІГАН ДЕВЕЛОПМЕНТ" (07400, Київська обл., місто Бровари, вулиця Металургів, будинок 17, офіс 8, код 38564285)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "САХАМА" (07400, Київська обл., місто Бровари, вулиця Металургів, будинок 17, код 42598587)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство "Реєстраційне бюро" (04050, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 8А, офіс 406, код 42484787 )
про визнання частково недійсним рішення Товариства та скасування реєстраційних записів,
за участю представників:
від позивача: Варшамян Тигран Гарушович;
від відповідача: не з'явилися,
Історія розгляду справи.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ТОВ "Мічіган девелопмент" до ТОВ "Сахама", в якій позивач просить суд:
- визнати частково недійсним рішення власника ТОВ “Сахама» (ідентифікаційний код 42598587), оформлене рішенням власника №29/10/2019 ТОВ “Сахама» від 29.10.2019, з другого питання порядку денного щодо зміни місцезнаходження Товариства на: 07400, Україна, Київська область, місто Бровари, вулиця Металургів, буд. 17.
- скасувати реєстраційний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення реєстраційної дії відносно ТОВ “Сахама» (ідентифікаційний код 42598587), а саме: “Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 31.10.2019 21:58:10, 10701070004079303, Зміна місцезнаходження юридичної особи, Дідичук І.А., Комунальне підприємство "Реєстраційне бюро".
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.12.2025 позовну заяву ТОВ "Мічіган девелопмент" про визнання частково недійсним рішення Товариства та скасування реєстраційних записів - залишено без руху; запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви наступним чином: - надати письмові пояснення щодо виявленої невідповідності обставинам справи.
Через систему «Електронний суд» 09.12.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мічіган девелопмент" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, у якій надав письмові пояснення щодо виявленої невідповідності.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.12.2025, зокрема, відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Призначено проведення підготовчого засідання на 12.01.2026.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Через систему «Електронний суд» 01.03.2026 від позивача надійшла заява про зміну підстав позову (шляхом її доповнення), яка була прийнята судом.
У судове засідання 02.03.2026 з'явився представник позивача, відповідач явку не забезпечив.
Суд констатував факт ненадходження відзиву від відповідача та факт закінчення строків встановлених судом на його подання. Таким чином вбачається, що відповідач не скористався можливістю доступу до правосуддя.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.03.2026 суд, вирішив, в порядку пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 17.03.2026.
У судовому засіданні 17.03.2026 представник позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Фактичні обставини справи та узагальнена позиція сторін.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач - ТОВ «Мічіган девелопмент» - є власником нерухомого майна, а саме будівель та споруд, розташованих за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Металургів, 17. Право власності на вказане майно набуте позивачем 07.12.2018 та підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно доданим до позовної заяви.
У подальшому позивачу стало відомо, що зазначена адреса використовується як місцезнаходження іншої юридичної особи - ТОВ «Сахама», що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому позивач наголошує, що будь-які правовідносини між ним та відповідачем відсутні: жодних договорів оренди, суборенди, позички чи інших правочинів, які б надавали відповідачу право користування відповідним нерухомим майном або підстави для реєстрації за цією адресою, не укладалося. Також позивач не надавав жодних дозволів на використання належної йому адреси як місцезнаходження відповідача. Крім того, позивач зазначає, що йому не відомі особи засновника та керівника відповідача, а спроби встановити з ним контакт за зазначеними у ЄДР засобами зв'язку виявилися безрезультатними.
Вважаючи, що така реєстрація місцезнаходження відповідача порушує його права як власника майна, зокрема право на мирне володіння та розпорядження ним, позивач ще у 2021 році звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування відповідного реєстраційного запису. У ході розгляду цієї справи, яка внаслідок інституційних змін у системі адміністративних судів була передана до іншого суду, позивач отримав доступ до матеріалів реєстраційних справ відповідача та пов'язаних із ним юридичних осіб. Саме в результаті ознайомлення з цими матеріалами позивач встановив обставини створення ТОВ «Сахама», зміну його учасника, керівника, а також неодноразову зміну місцезнаходження.
Зокрема, встановлено, що первісно товариство було зареєстроване у місті Києві, однак у подальшому, на підставі рішення єдиного учасника, оформленого рішенням № 29/10/2019 від 29.10.2019, було змінено місцезнаходження товариства на адресу: Київська область, місто Бровари, вулиця Металургів, 17. На підставі зазначеного рішення державним реєстратором 31.10.2019 внесено відповідний запис до ЄДР про зміну місцезнаходження відповідача.
Разом з тим, позивач звертає увагу на те, що хоча формально державна реєстрація змін була здійснена на підставі поданих документів і, як убачається з матеріалів реєстраційної справи, у державного реєстратора були відсутні підстави для зупинення розгляду документів або відмови у проведенні реєстраційної дії, однак самі відомості, що містяться у поданих документах, не відповідають дійсності. На думку позивача, зазначена у ЄДР адреса не є фактичним місцем здійснення діяльності відповідача чи розташування його органів управління, а використання цієї адреси відбулося без відома та згоди власника майна.
Позивач вважає, що внаслідок таких дій він позбавляється можливості вільно та на власний розсуд розпоряджатися належним йому майном, зокрема використовувати його у господарській діяльності, передавати в користування іншим особам на платній основі та отримувати відповідний дохід.
У зв'язку з наведеним позивач звернувся до суду з вимогами про визнання частково недійсним рішення єдиного учасника відповідача в частині зміни місцезнаходження Товариства на адресу належного позивачу майна, а також про скасування відповідного реєстраційного запису в ЄДР як такого, що ґрунтується на недостовірних відомостях і порушує його права та охоронювані законом інтереси.
Позивач, доповнюючи раніше викладені підстави позову, додатково звертає увагу суду на те, що відомості про місцезнаходження відповідача не відповідають вимогам достовірності, оскільки вказана адреса не є фактичним місцем здійснення діяльності чи управління юридичною особою у розумінні статті 93 ЦК України. Відповідач не має жодних майнових прав на відповідні об'єкти нерухомості, що підтверджується даними державних реєстрів, а тому використання цієї адреси є формальним і таким, що не ґрунтується на законних підставах.
Такі дії порушують право позивача на мирне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема в частині його законних очікувань щодо ефективного використання належного йому майна у господарській діяльності. Втручання у це право не переслідує легітимної мети та не є пропорційним, оскільки здійснюється виключно в приватних інтересах відповідача та покладає на позивача надмірний тягар.
Крім того, поведінка відповідача не відповідає принципу добросовісності та свідчить про зловживання правом, оскільки здійснюється без урахування прав та інтересів власника майна.
Зазначення відповідачем цієї адреси як свого місцезнаходження не лише є формальним, а й вводить в оману третіх осіб та державні органи, що саме по собі свідчить про недобросовісний характер його поведінки та використання права не за його призначенням.
З огляду на викладене, позивач вважає, що належним та ефективним способом захисту є визнання частково недійсним рішення про зміну місцезнаходження відповідача з подальшим скасуванням відповідної реєстраційної дії, що забезпечить реальне відновлення порушеного права.
Висновки господарського суду.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Судовий захист права власності здійснюється шляхом розгляду позовів, зокрема, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.
Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
За змістом п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація базується на принципі об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державний реєстратор: 1) приймає документи; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 3) перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації; 4) проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.
Згідно з ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі: 1) відповідних заяв про державну реєстрацію; 2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; 3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.
В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п'ятою цієї статті, подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; 2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв'язку з юридичною особою.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації.
Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та доводи позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Відповідно до статей 13, 73, 74 ГПК України, господарське судочинство здійснюється на засадах змагальності, а обов'язок доказування обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, покладається саме на таку сторону. При цьому доказами є будь-які дані, які підтверджують або спростовують обставини, що входять до предмета доказування, а суд оцінює їх у сукупності, керуючись внутрішнім переконанням.
Як убачається зі змісту позовної заяви та заяви про зміну підстав позову, позивач пов'язує порушення своїх прав виключно з фактом державної реєстрації місцезнаходження відповідача за адресою належного йому нерухомого майна, а також із відсутністю між сторонами договірних відносин щодо використання такого майна.
Водночас сам по собі факт внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб щодо місцезнаходження відповідача не є безумовним підтвердженням порушення прав власника відповідного майна. Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що така реєстрація спричинила реальні перешкоди у здійсненні ним правомочностей володіння, користування чи розпорядження майном, або іншим чином вплинула на його господарську діяльність.
Посилання позивача на те, що відповідач фактично не здійснює діяльності за відповідною адресою, а також не має правових підстав користування майном, саме по собі не свідчить про порушення прав позивача, оскільки не підтверджує наявності негативних наслідків для останнього. Аналогічно, доводи щодо недостовірності відомостей у реєстрі не можуть бути покладені в основу задоволення позову без встановлення факту порушення конкретного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.
Суд також критично оцінює посилання позивача на порушення права мирного володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки такі доводи мають загальний характер та не підтверджені жодними доказами втручання у право власності у формі, що створює для позивача індивідуальний та надмірний тягар. Зазначені позивачем обставини фактично зводяться до припущень про можливі негативні наслідки у майбутньому, зокрема щодо недоотримання прибутку, що не може вважатися належним обґрунтуванням порушення права на момент звернення до суду.
Крім того, твердження позивача про недобросовісність дій відповідача також не підтверджені належними доказами та не свідчать про наявність правових підстав для визнання спірного рішення недійсним, оскільки сам по собі факт зазначення певної адреси як місцезнаходження юридичної особи без встановлення протиправних наслідків для позивача не утворює складу правопорушення, що підлягає судовому захисту у заявлений спосіб.
Суд наголошує, що рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а висновки про наявність порушеного права мають бути підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами. Водночас позивач не довів наявності у нього порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, який підлягає судовому захисту саме у заявлений спосіб.
Крім того, суд звертає увагу на невідповідність адрес, на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог.
Так, відповідно до наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, місцезнаходження відповідача зазначено як: Київська область, м. Бровари, вул. Шметалургів, будинок 17. Натомість позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що йому на праві власності належать об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Металургів, 17.
Отже, зазначені адреси не є тотожними, що виключає можливість безумовного ототожнення об'єкта нерухомого майна позивача з місцезнаходженням, вказаним у відомостях щодо відповідача в Єдиному державному реєстрі.
За таких обставин доводи позивача про те, що відповідач зареєстрований саме за адресою належного йому майна, є недоведеними та ґрунтуються виключно на припущеннях, що відповідно до вимог процесуального закону не може бути покладено в основу судового рішення.
Суд також враховує, що згідно наданого позивачем рішення власника відповідача від 29.10.2019, власником(одоособовим учасником) відповідача прийнято рішення щодо зміни адреси місцезнаходження відповідача саме на адресу: Київська область, м. Бровари, вул. Металургів, 17., з огляду на що відомості відображені в реєстрі є наслідком помилки реєстратора, позаяк юридичну особу зареєстровано за неіснуючою адресою - Шметалургів, будинок 17, що також не може свідчити про порушення прав позивача, позаяк юридичною адресою відповідача визнається саме адреса вказана в реєстрі, яка як зазначено судом - є неіснуючою.
Водночас, суд додатково наголошує, що втручання особи, яка не має корпоративних прав у товаристві, у внутрішню діяльність відповідача, шляхом вимоги про скасування управлінських рішень учасника відповідача пов'язаних з реалізацією таким учасником належних йому корпоративних прав - чинним законодавстом не допускається.
Принагідно суд звертає увагу на те, що чинним законодавством (Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»)(зокрема станом на момент проведення спірної реєстраційної дії) при реєстрації юридичної адреси юридичної особи(зміні цих відомостей) не вимагається надання реєстратору правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що знаходится за адресою реєстрації чи то договору оренди, чи згоди власника нерухомого майна, що знаходиться за адресою реєстрації юридичної особи.
Натомість суд констатує, що фактична відсутність юридичної особи за юридичною адресою покладає негативні наслідки виключно на таку юридичну особу.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності порушення його прав чи законних інтересів у зв'язку із прийняттям оспорюваного рішення щодо зміни юридичної адреси та проведенням відповідної реєстраційної дії, а отже відсутні правові підстави для задоволення позову, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судові витрати позивача, понесені ним в межах розгляду спору, залишити за позивачем.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 30.03.2026.
Суддя А.Ф. Черногуз