ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.03.2026Справа № 911/3805/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Лемко" Матвія Петра Васильовича, Дніпропетровська обл., Криничанський р-н., с. Світлогорське
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Проперті Солюшнз", м. Київ
про стягнення 100 000 грн.
До Господарського суду Київської області звернулось Селянське (фермерське) господарство "Лемко" Матвія Петра Васильовича з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проперті Солюшнз" про стягнення попередньої оплати в сумі 100 000 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав грошові зобов'язання по договору поставки № 0484 від 15.01.2025.
Ухвалою від 18.12.2025 Господарського суду Київської області позовну заяву Селянського (фермерського) господарства "Лемко" Матвія Петра Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проперті Солюшнз" про стягнення 100 000 грн. 00 коп. разом з доданими до неї матеріалами передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/3805/25 передано на розгляд судді Князькову В.В.
Ухвалою від 25.12.2025 судом було залишено без руху позовну заяву.
26.12.2025 позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням такого.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Як встановлено судом відповідачем не здійснено реєстрацію електронного кабінету в підсистемі електронний суд.
З метою забезпечення принципів змагальності та рівності учасників судового процесу, судом було направлено судову кореспонденцію по справі на адресу відповідача, яка була зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату відкриття провадження, а саме: 04053, м.Київ, вул.Кудрявський Узвіз, буд.5Б, кім.320.
Судом було враховано, що за приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Судова кореспонденція була повернута на адресу суду з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».
З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
15.01.2025 між Селянським (фермерським) господарством "Лемко" Матвія Петра Васильовича (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проперті Солюшнз" (постачальник) було укладено договір поставки товару №0484, за умовами п.1.1 постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, визначений специфікацією, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар.
У п.1.4 договору №0484 від 15.01.2025 вказано, що покупець набуває право власності на майно після повної його оплати за умовами цього договору. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передачі постачальником товару перевізникові або отримання його у постачальника безпосередньо покупцем.
У п.2.1 договору №0484 від 15.01.2025 вказано, що покупець здійснює попередню оплату в розмірі 20% вартості товару протягом 1 банківського дня з моменту отримання рахунку-фактури, та 80% вартості товару на склад покупця з відтермінування платежу строком на 120 календарних днів зі ставкою 0%, шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника суми вартості товару на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури у термін, який вказаний у рахунку-фактурі. Умови оплати можуть бути змінені сторонами у відповідній специфікації до цього договору.
У п.4.1 договору №0484 від 15.01.2025 вказано, що постачальник зобов'язаний здійснити відвантаження товару у строки та на умовах, які визначені в специфікації до договору після виконання зобов'язання покупця, передбаченого п.2.1.
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2024, а в частині виконання зобов'язань - до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п.10.1 договору №0484 від 15.01.2025).
У специфікації №1 до договору №0484 від 15.01.2025 сторонами визначено строк поставки товару 20.01.2025 - 22.01.2025.
На оплату товару за договором №0484 від 15.01.2025 відповідачем було виставлено позивачу рахунок №0484 від 15.01.2025 на суму 847 000 грн.
Згідно платіжної інструкції №230 від 15.01.2025 покупцем було перераховано на рахунок постачальника попередню оплату в сумі 100 000 грн.
Проте, як вказує позивач, відповідачем товар за договором №0484 від 15.01.2025 поставлено не було, що стало підставою для звернення Селянського (фермерського) господарства "Лемко" Матвія Петра Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проперті Солюшнз" із вимогою №4 від 22.01.2025 про повернення суми попередньої оплати в розмірі 100 000 грн.
Оцінюючи доводи позивача та долучені до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Селянського (фермерського) господарства "Лемко" Матвія Петра Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проперті Солюшнз" про стягнення попередньої оплати в сумі 100 000 грн. При цьому, суд виходить з такого.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Наразі, обставини невиконання відповідачем свого обов'язку з поставки попередньо оплаченого позивачем товару в повному обсязі й неповернення частини суми попередньої оплати і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
У ст.663 Цивільного кодексу України вказано, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Частинами 1, 2 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 05.06.2018р. по справі №904/8972/17.
У цьому зв'язку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару.
До того ж, відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
В статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії» (п.74), «Пономарьов проти України» (п. 43), «Агрокомплекс проти України» (п. 166). Аналогічну правову позицію також було висловлено Верховним Судом у постановах від 07.02.2018р. по справі №910/5444/17, від 30.10.2018р. по справі №917/63/18.
Обираючи варіант реалізації розсуду суду, слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв'язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 (пункт 7.11)).
Наразі, твердження позивача про те, що сума попередньої оплати, на яку відповідачем так і не було здійснено поставку товару за договором №0484 від 15.01.2025 становить 100 000 грн, є такими, що належним чином підтверджуються матеріалами справи.
Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Проте, всупереч наведеного вище, відповідачем обставин поставки позивачу попередньо оплаченого товару чи повернення суми попередньої оплати доведено не було.
За таких обставин, враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо наявності достатніх підстав для задоволення позову Селянського (фермерського) господарства "Лемко" Матвія Петра Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проперті Солюшнз" про стягнення попередньої оплати в сумі 100 000 грн.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Лемко" Матвія Петра Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проперті Солюшнз" про стягнення попередньої оплати в сумі 100 000 грн - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проперті Солюшнз" (04053, м.Київ, вул.Кудрявський Узвіз, буд.5-Б, кімната 320, ЄДРПОУ 43185021) на користь Селянського (фермерського) господарства "Лемко" Матвія Петра Васильовича (52340, Дніпропетровська область, Криничанський район, с.Світлогородське, вул.Богатиря, 4, ЄДРПОУ 23356751) суму попередньої оплати в розмірі 100 000 грн та судовий збір в розмірі 3028 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
Повний текст складено та підписано 31.03.2026.
Суддя В.В. Князьков