ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.03.2026Справа № 910/1807/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Я." про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Я." до 1. Міністерства юстиції України та 2. Комунального підприємства "Печерськсервіс" про визнання незаконним та скасування наказу та рішення про державну реєстрацію, без виклику представників сторін,
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів, у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 14.05.2025 року, яким визнано прийнятими з порушеннями Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анулювано рішення про державну реєстрацію від 30.05.2018 року за №№ 41335297, 41355629 та рішення про державну реєстрацію від 04.06.2018 року за № 41408048 вчинені державним реєстратором Комунального підприємства "Благоустрій Шевченківського району" Соколянського Дмитра Вікторовича, а також скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 78911654 винесене 15.05.2025 року державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Чекригіним Олександром Валерійовичем на підставі статей 204, 321, 328 Цивільного кодексу України та статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 08.04.2026 року.
18.03.2026 року позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом встановлення заборони Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо пошкодження чи знищення нежитлової будівлі, літ М за адресою: місто Київ, проїзд Військовий, 1, яка є предметом спору до набрання законної сили рішенням суду, яку передано судді Чебикіній С.О. 31.03.2026 року у зв'язку з перебуванням судді у відрядженні.
26.03.2026 року позивачем до суду подано клопотання про розгляд заяви про забезпечення позову, в якому позивач зазначає про те, що зі сторони Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) після подання зазначеної заяви про забезпечення позову вчиняються дії спрямовані на початок процедури знищення зазначеної будівлі, яку передано судді Чебикіній С.О. 31.03.2026 року у зв'язку з перебуванням судді у відрядженні.
Заяву про забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що існує необхідність в забезпеченні позову шляхом встановлення заборони Департаменту територіального контролю міста Києва та будь-яким особам вчиняти дії щодо пошкодження чи знищення нежитлової будівлі, літ М за адресою: місто Київ, Військовий проїзд, 1, яка є предметом спору та відносно якої винесений оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, оскільки якщо цього не зробити, то зі сторони Департаменту територіального контролю міста Києва чи інших осіб за його дорученням чи іншим дорученням можуть бути вчинені дії направлені на знищення зазначеного майна, про що позивача повідомлено відповідним приписом від 17.03.2025 року, який був виявлений керівником позивача на вхідних дверях будівлі, що є предметом цього судового розгляду.
Окрім того, заявник зазначає, що внаслідок зазначеного пошкодження чи знищення будівлі, виконати рішення суду про скасування оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України та рішення про державну реєстрацію припинення права власності та як наслідок поновлення права власності, буде неможливо, оскільки неможливо буде поновити право власності на будівлю, яка пошкоджена чи знищена, оскільки у зв'язку зі знищенням майна право власності на нього припиняється.
На думку заявника, у випадку не вжиття співрозмірних та адекватних заходів забезпечення позову існують конкретні обставини, які вказують на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам та свободам заявника у разі незабезпечення позову, а також заявником додається припис, як доказ на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду та захист прав, свобод та інтересів заявника стане неможливим без вжиття таких заходів.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши наявні в матеріалах заяви докази, суд вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться в нього чи інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту, заявник зобов'язаний надати докази того, що запропонований захід забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.
Заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання.
Заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
До заяви про забезпечення позову заявником долучено припис № 2026 08805 від 17.03.2026 року Департаменту територіального контролю міста Києва з зазначенням: «усунути порушення шляхом надання супровідної заяви з дозвільної документації на розміщення ТС павільйон. В разі відсутності дозвільної документації демонтувати власними силами в термін один день, благоустрій відновити. У разі невиконання вимог припису будуть вжиті заходи згідно чинного законодавства.».
З даного припису вбачається, що Департамент територіального контролю міста Києва просить надати дозвільну документацію на розміщення ТС павільйон.
Отже, зі змісту даного припису не вбачається про вчинення відповідачем чи будь-яким іншим особам дій спрямованих на пошкодження чи знищення нежитлової будівлі, літ М за адресою: місто Київ, Військовий проїзд, 1, яка є предметом спору та відносно якої винесений оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України.
Таким чином, заявником не доведено необхідність вжиття заходу забезпечення позову, ризику настання несприятливих наслідків, що полягає у ризиках знищення об'єктів майна, власником якого є заявник, що підтверджується Приписом № 2026 08805 від 17.03.2026 року, а також неможливості забезпечення ефективного виконання судового рішення у разі його задоволення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки заявником в обґрунтування останнього не надано суду жодного належного та допустимого доказу підтвердження наявності підстав для забезпечення позову, а тому в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Я." про забезпечення позову слід відмовити.
Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Я." про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку розділу IV ГПК України.
Суддя С.О. Чебикіна