ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.03.2026Справа № 910/482/26
За позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парктрон" (м. Київ)
про стягнення 260 286,26 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парктрон" про стягнення 260 286,26 грн, з яких: 156 826,40 грн заборгованості за Договором № ДНП-2021-07/10 від 09.07.2021, 36 389,76 грн пені, 51 746,09 грн інфляційних втрат та 15 324,01 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.
Копія цієї ухвали була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, проте відповідний поштовий конверт було повернуто підприємством поштового зв'язку на адресу суду без вручення отримувачу у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 цього Закону).
Таким чином, відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
09.07.2021 між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автопарксервіс-14" (Сторона-2) укладено Договір №ДНП-2021-07/10 про надання для експлуатації майданчика для паркування (Договір), відповідно до умов якого Сторона-1 передає за плату Стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів (далі - майданчик для паркування) за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Мішуги, 4/1, в кількості 50 машино місць, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 45 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 5 місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують особи з інвалідністю або які перевозять особу з інвалідністю, для організацій та провадження діяльності з паркування транспортних засобів та отримання плати з юридичних та фізичних осіб за надання послуг за користування майданчиками для паркування.
Відповідно до п. 4.1. Договору майданчик для паркування вважається переданим для експлуатації, утримання та обладнання Стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування.
16.07.2021 сторонами укладено акт приймання-передачі паркувального майданчика, відповідно до якого Сторона-1 передала, а Сторона-2 прийняла в експлуатацію паркувальний майданчик на 50 машино місць за адресою: м. Київ. Дарницький район, вул. Мішуги, 4/1, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.
У п. 5.2. Договору сторони погодили, що вартість експлуатації 1 місця для паркування за 1 день в гривнях, визначено за результатом аукціону та становить 8,03 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 1,34 грн.
Відповідно до п. 5.3. Договору загальна ціна договору становить 395 678,25 грн, у т. Ч. ПДВ в сумі 65 946.37 грн.
Пунктом 5.4. Договору передбачено, що оплата вартості експлуатації починається з дня підписання акту приймання передачі Стороною-1 в експлуатацію Стороні-2 майданчика для паркування транспортних засобів та здійснюється Стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок Сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахування кількості календарних днів в місці, за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за яким здійснюється розрахунок. Плата за місяць в якому підписано акт приймання-передачі здійснюється пропорційно до кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 числа наступного місяця.
Сторона-1 не пізніше 5-го числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти Стороні-2 рахунок на оплату (п.5.5. Договору).
Згідно п. 5.6. Договору, відсутність рахунку на дату оплати визначену п. 5.4. Договору, не звільняє Сторону-2 від зобов'язань щодо оплати.
Додатковою угодою №1 від 01.12.2021 про зміну сторони Договору №ДНП-2021-07/10 від 09.07.2021 (далі - Додаткова угода) сторони погодилися замінити одну із сторін Договору, що укладений між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автопарксервіс-14", а саме передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Парктрон" (Сторона-3) усі права та обов'язки Сторони-2 по Договору.
З моменту набрання чинності Додаткової угоди, Сторона-3 змінює Сторону-2 за Договором, Сторона-2 втрачає право вимагати від Сторони-1 виконання своїх обов'язків, що виникають з Договору, а Сторона-3 набуває прав та починає нести обов'язки та відповідальність за їх невиконання за Договором.
Права, обов'язки та відповідальність Сторони-2 по Договору переходять до Сторони-3 в тому обсязі, в якому вони належали Стороні-2 до набрання чинності Додатковою угодою (п.п.2-3 Додаткової угоди)
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав свої обов'язки за Договором № ДНП-2021-07/10 від 09.07.2021 по оплаті за переданий майданчик для паркування. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Плотофленд" перед позивачем становить 156 826,40 грн.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Листом № 053/05-594 від 17.02.2023 та листом № 053/05-1968 від 24.05.2023 позивач просив відповідача сплатити наявну у останнього заборгованість.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем була сплачена заборгованість за Договором №ДНП-2021-07/10 про надання для експлуатації майданчика для паркування від 09.07.2021.
Суд встановив, що відповідачем порушені зобов'язання, передбачені п. 5.4 Договору, щодо своєчасного здійснення оплати за паркувальні місця, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 156 826,40 грн.
У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 36 389,76 грн пені, 51 746,09 грн інфляційних втрат та 15 324,01 грн 3% річних.
Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що у разі порушення стороною-2 строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених цим Договором, Сторона-1 набуває право вимоги у Сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив їх правильність, арифметичну вірність, відповідність умовам Договору та вимогам чинного законодавства України, зокрема, ч. 6 ст. 232 ГК України.
Доказів сплати цієї заборгованості відповідачем або відсутності обов'язку з її сплати сторонами суду не представлено.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доводів і тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.
За змістом частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 36 389,76 грн пені, 51 746,09 грн інфляційних втрат та 15 324,01 грн 3% річних доведені, обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовані відповідачем належним чином у встановленому законом порядку, а відтак підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 129, 130 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 130, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парктрон" (04074, м. Київ, вул. Новомостицька, 25, офіс 5; ідентифікаційний код 42104308) на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6; ідентифікаційний код 35210739) 156 826 (сто п'ятдесят шість тисяч вісімсот двадцять шість) грн 40 коп. основного боргу; 36 389 (тридцять шість тисяч триста вісімдесят дев'ять) грн 76 коп. пені, 51 746 (п'ятдесят одну тисячу сімсот сорок шість) грн 09 коп. інфляційних втрат, 15 324 (п'ятнадцять тисяч триста двадцять чотири) грн 01 коп. 3% річних та 3 123 (три тисячі сто двадцять три) грн 43 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко