вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"01" квітня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/343/26
Суддя Господарського суду Закарпатської області Худенко А.А.,
розглянувши заяву представника Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатська тополя»
про забезпечення позову у справі 907/343/26
за позовом за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатська тополя» с. Баранинці, Ужгородського району, Закарпатської області
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ТРАНС СЕРВІС» село
Кендерешів, Муачівського району, Закарпатської області
про стягнення 354 386,94 грн,
шляхом:
накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ТРАНС СЕРВІС» і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ТРАНС СЕРВІС» у межах суми позову в розмірі 354386,94 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатська тополя» звернулось з позовом до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ТРАНС СЕРВІС» про стягнення 354 386,94 грн, з них: 171 969,70 грн основна сума боргу по договору суборенди, 3% річних у розмірі 20 765,72 грн., інфляційних витрат у розмірі 161 651,52 грн, покликаючись на положення ст. 526, 530, 610, 611, Цивільного кодексу України,.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Худенка А.А., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Представник позивача через підсистему «Електронний суд» разом із позовною заявою подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ТРАНС СЕРВІС» і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ТРАНС СЕРВІС» у межах суми позову в розмірі 354386,94 грн
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що 27.05.2021 року сторони підписали графік погашення заборгованості, де визнали, що загальна сума боргу відповідача: 297 166,20 грн. Погашення передбачалося: частково майном передача обладнання на суму 125 196,50 грн, а решта - грошима в сумі 171969,70 грн.
За твердженням позивача відповідач грошима суму 171969,70 грн не повернув і на час подачі позову та Відповідач 30.01.2026 року надіслав лист-відповідь № 2 на претензію Позивача в якій зазначив про часткове визнання боргу.
Позивач вказує, що відповідач тривалий час не виконує грошове зобов'язання, не сплатив суму боргу надав відповідь на претензію але борг добровільно не сплатив, що на думку заявника може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та викладені в ній доводи, суд доходить висновків клопотання задовольнити частково та зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За правилами цієї статті заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
За приписами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Зважаючи на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.12.2023 у справі №904/1934/23, що можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною обставиною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів (така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 04.11.2021 у справі №907/416/21).
Також судом звертається увага що відповідно до ст. 38 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
При цьому, законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому, суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Додані до позовної заяви докази стосуються позовних вимог про стягнення коштів.
Наведене, з урахуванням приписів ст. ст. 136, 137 ГПК України, дозволяє суду дійти висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог заяви позивача про забезпечення позову в частині накладення арешту в межах ціни позову грошові кошти відповідача.
Суд, при цьому, звертає увагу, що приписами ч. 4 ст. 143 ГПК України у разі вжиття судом заходів забезпечення позову про стягнення грошової суми чи позову майнового характеру про порушення прав інтелектуальної власності відповідач (інша особа) може за своєю ініціативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вимог позивача або надання гарантії банку на таку суму.
В такому разі, надання відповідачем до суду документа, який підтверджує забезпечення позову відповідно до частини четвертої статті 143 ГПК України, є підставою для відмови в забезпеченні позову судом або для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову (ч. 5 ст. 143 ГПК України).
Частиною 6 ст.140 ГПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Вказане на думку суду свідчить про можливість заяву про забезпечення позову задовольнити частково та вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ТРАНС СЕРВІС» і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми позову в розмірі 354386,94 грн до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Керуючись 2, 4, 5, 7, 13, 14, 15, 74, 86, 136-141, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України,
1. Заяву позивача про забезпечення позову б/н подану із позовною заявою від 26.03.2026 у справі 907/343/26 задовольнити частково.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ТРАНС СЕРВІС» і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми позову в розмірі 354 386,94 грн (Триста п'ятдесят чотири тисячі триста вісімдесят шість гривень 94 копійок) до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатська тополя» (вул. Центральна 42а, с. Баранинці, Ужгородського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 40875055)
Боржник Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ТРАНС СЕРВІС» (вул. Проектна, 26, село Кендерешів, Муачівського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 40267939).
3. Ця ухвала набирає законної сили з 01.04.2026, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 01.04.2029.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу складено та підписано 01.04.2026.
Суддя А.А. Худенко