24.03.2026 м.Дніпро Справа № 904/3913/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач)
суддів: Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання: Рибалки Г.Д.,
за участю представників:
від скаржника (позивач): Пронін О.А., адвокат (поза межами приміщення суду),
від відповідач: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Аграрний фонд»
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2026 у справі №904/3913/24 (суддя Юзіков С.Г.), повний текст складено 02.02.2026
за позовом Акціонерного товариства «Аграрний фонд»
до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Ставки»
про стягнення боргу
1. Короткий зміст заяви про розстрочку виконання судового рішення і ухвали суду першої інстанції.
05.01.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області від ТОВ «Агропромислова фірма «Ставки» надійшла заява про розстрочку виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2025 у справі №904/3913/24. Боржник просить розстрочити виконання судового рішення у даній справі, з січня по липень 2026 року включно по 100 000,00 грн щомісяця та з серпня по грудень 2026 року по 2 980 205,00 грн щомісяця.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2026 у справі №904/3913/24 заяву ТОВ «Агропромислова фірма «Ставки» про розстрочення виконання рішення суду задоволено частково. Розстрочено виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2025, якою змінено рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2025 у справі 904/3913/24 про стягнення на користь Акціонерного товариства «Аграрний фонд» боргу в розмірі 15 601 021,78 грн, шляхом внесення платежів у таких розмірах і в такі строки:
100 000,00 гривень - до 31 січня 2026 року,
100 000,00 гривень - до 28 лютого 2026 року,
100 000,00 гривень - до 31 березня 2026 року,
100 000,00 гривень - до 30 квітня 2026 року,
100 000,00 гривень - до 31 травня 2026 року,
100 000,00 гривень - до 30 червня 2026 року,
100 000,00 гривень - до 31 липня 2026 року,
3 725 255,45 гривень - до 31 серпня 2026 року,
3 725 255,45 гривень - до 30 вересня 2026 року,
3 725 255,45 гривень - до 31 жовтня 2026 року,
3 725 255,45 гривень - до 24 листопада 2026 року.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, 12.02.2026 через систему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду звернулося Акціонерне товариство «Аграрний фонд» з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2026 у справі № 904/3913/24 та ухвалити нове рішення, яким в задоволені заяви ТОВ «Агропромислова фірма «Ставки» про розстрочення виконання судового рішення у справі № 904/3913/24 відмовити.
Скаржник зазначає, що суд безпідставно надав розстрочку на строк, що перевищує один рік з дня ухвалення рішення (21.01.2025), чим порушив вимоги ч. 5 ст. 331 ГПК України, адже граничний строк спливав 21.01.2026, тоді як розстрочку встановлено до 24.11.2026.
Крім того, суд не встановив наявності об'єктивних, виняткових обставин, які б істотно ускладнювали або унеможливлювали виконання рішення, а наведені боржником доводи (скрутний фінансовий стан, борги, відсутність ліквідних активів, зобов'язання перед банками) є звичайними ризиками господарської діяльності та не підтверджені належними доказами. Відповідач не довів відсутність коштів чи майна, не надав доказів загрози неплатоспроможності та не обґрунтував реальної можливості виконання рішення за запропонованим графіком.
Суд також не дослідив фінансовий стан сторін, не перевірив прогноз надходжень відповідача та не встановив, чи забезпечить розстрочка фактичне виконання рішення. Ухвала не містить належної мотивації, не враховує доводи позивача та не забезпечує баланс інтересів сторін, зокрема ігнорує тривале невиконання рішення та негативні наслідки для стягувача.
Скаржник наголошує, що право на виконання судового рішення є складовою права на справедливий суд, а безпідставна розстрочка порушує це право та принцип обов'язковості судових рішень, підтверджений практикою ЄСПЛ і Конституційного Суду України. Враховуючи відсутність виключних підстав, недоведеність обставин та порушення процесуальних норм, апелянт просить скасувати ухвалу та відмовити у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення та вказує, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою.
Зокрема, зазначається, що строк розстрочення не порушено, оскільки він має обчислюватися з дати набрання чинності остаточним судовим рішенням - постанови апеляційного суду від 25.11.2025, якою істотно змінено суму стягнення, а тому встановлений графік до 24.11.2026 відповідає вимогам ч. 5 ст. 331 ГПК України.
Відповідач також наголошує на наявності виключних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення, зокрема значних втрат унаслідок бойових дій у 2022 році (знищення майна та врожаю), великого обсягу заборгованості перед кредиторами, обтяження активів заставами та відсутності ліквідних коштів, що у разі примусового стягнення призведе до дефолту та банкрутства підприємства.
При цьому відповідач зазначає, що вже виконує рішення відповідно до графіка та здійснив перші платежі. Крім того, підкреслюється, що розстрочення є необхідним для забезпечення реального виконання рішення, тоді як негайне стягнення унеможливить його виконання взагалі.
Щодо балансу інтересів сторін, відповідач вважає, що він дотриманий, оскільки розстрочка є розумною та пропорційною, враховує складне становище боржника, тоді як позивач, як державне акціонерне товариством з доступом до державних ресурсів, має більше ресурсів і не довів критичності свого фінансового стану. Тому суд першої інстанції обґрунтовано врахував інтереси обох сторін: розстрочення дозволяє відповідачу уникнути банкрутства, що збереже робочі місця та забезпечить повне виконання, що відповідає принципам пропорційності та справедливості.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2025 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Агропромислова фірма "Ставки" на користь Акціонерного товариства "АГРАРНИЙ ФОНД" 10 003 329,00 грн. - попередньої оплати, 771 491,87 грн. - відсотків за користування грошовими коштами, 181 759,47 грн. - судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2025 апеляційну скаргу АТ "АГРАРНИЙ ФОНД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2025 у справі №904/3913/24 задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2025 у справі № 904/3913/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 4 371 802,22 грн процентів змінено та викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:
1. Позовну заяву АТ "Аграрний фонд" задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Ставки" (код ЄДРПОУ 36910842) на користь акціонерного товариства "Аграрний фонд" (код ЄДРПОУ 38926880) заборгованість у розмірі 15 146 623,09 грн, в тому числі 10 003 329,00 грн попередньої оплати та 5 143294,09 грн відсотків за користування грошовими коштами, 181 759,47 гривень - судового збору.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Ставки" (49107, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 74, офіс 307, код 36910842) на користь Акціонерного товариства "АГРАРНИЙ ФОНД" (03151, м. Київ, вул. Очаківська/провулок Очаківський, 5/6, код 38926880) судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 272 639,22 грн.
05.01.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області від ТОВ "Агропромислова фірма "Ставки" надійшла заява про розстрочку виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2025 у справі №904/3913/24. Боржник просить розстрочити виконання судового рішення у даній справі, з січня по липень 2026 року включно - по 100 000,00 гривень щомісяця та з серпня по грудень 2026 року - по 2 980 205 гривень щомісяця.
Заява мотивована тим, що примусове стягнення всієї суми одразу призведе до високого ризику ініціювання процедури банкрутства підприємства. Боржник посилається на те, що підприємство зазнало повної втрати врожаю 2022 року (предмет спірного договору), руйнування та пошкодження інфраструктури внаслідок ракетного удару 16.04.2022, окупації території (червень - жовтень 2022 року) та мінування земельних ділянок. На балансі перебуває пошкоджене майно на суму 11 875 118,53 грн. Ці обставини підтверджені сертифікатом про форс-мажор №1759 від 13.09.2024, актами огляду, протоколом СБУ тощо. Відновлення діяльності можливе лише за умови збереження поточного фінансового балансу. Додаткове стягнення зробить відновлення неможливим, оскільки витрати на відсотки по кредитах та лізингах за 9 місяців 2025 року вже склали 16 420 300,00 грн, а подальше навантаження призведе до повної зупинки операцій. Станом на 30.09.2025 року загальна заборгованість підприємства становить 219 414 100,00 грн, з яких протягом наступних 12 місяців підлягає погашенню 125 091 500,00 грн (згідно з балансом підприємства). Ці зобов'язання вже реструктуровано та узгоджено з іншими кредиторами графіками погашення, що дозволяє підприємству підтримувати мінімально необхідний рівень операційної діяльності. Майно підприємства на суму 102 692 915,39 грн перебуває в заставі та лізингу. Необтяжених ліквідних активів, достатніх для покриття стягуваної суми без порушення поточних платежів, підприємство не має. Загальна вартість активів підприємства станом на 30.09.2025 становить 263 338 500,00 грн, однак значна частина з них (нерухомість, техніка, врожай 2025 року) обтяжена заставою на користь кредиторів. Позивач є публічним акціонерним товариством зі 100% державною участю, заснованим Кабінетом Міністрів України, управляється Міністерством аграрної політики та продовольства України та фінансується за рахунок коштів державного бюджету, не залежить від комерційних ризиків приватних компаній, має стабільне фінансування з бюджету. Проте відповідач, як приватне підприємство, що постраждало від воєнних дій, ризикує повним припиненням діяльності, що порушить баланс інтересів та принцип пропорційності. Відповідач зазначає, що є аграрним підприємством, дохід якого має яскраво виражену сезонність і залежить від реалізації вирощеного врожаю та надання послуг сільгосптехнікою. У 2026 році планується вирощування кукурудзи (збір - жовтень-листопад) та надання послуг зі збору врожаю (липень-жовтень 2026р.) Запропонований відповідачем графік дозволяє зберегти операційну діяльність підприємства, уникнути банкрутства та гарантувати повне погашення заборгованості після отримання сезонного доходу.
Стягувач заяву боржника про розстрочення виконання рішення суду заперечує, оскільки розстрочення судом виконання судового рішення має бути пов'язано з об'єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника. В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду боржник посилається на скрутний фінансовий стан, значні борги та відсутність ліквідних активів. Майно підприємства на суму 102 692 915,39 грн перебуває в заставі та лізингу. Стягувач зазначає, що боржник посилається також на заборгованість перед АТ "ТАСКОМБАНК" (понад 60 453 600,00 грн згідно з довідкою банку від 02.12.2025 № 1242), при цьому договори з АТ "ТАСКОМБАНК" укладені починаючи з 2023 по 2025 рік, в той час порушення договірних зобов'язань на користь позивача тривають майже 3,5 роки. Крім того вважає, що не можна ставити в залежність виконання рішення суду від укладення інших договорів з іншими юридичними особами, які ніяким чином не пов'язані зі стягувачем. Існуюча господарська діяльність боржника з іншими сторонами, не є належною підставою для розстрочки виконання рішення суду, оскільки зазначені докази не підтверджують факт існування виключних обставин. У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, аграрний сектор України, в тому числі й стягувач зазнав величезних збитків внаслідок військового вторгнення російської федерації.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, а також оцінивши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні з огляду на таке.
Суд першої інстанції, розглядаючи заяву ТОВ «Агропромислова фірма «Ставки» про розстрочення виконання рішення у справі №904/3913/24, виходив із обов'язковості судових рішень, що набрали законної сили (ч. 1 ст. 326 ГПК України), а також із положень ст. 331 ГПК України, які передбачають право суду розстрочити виконання рішення за наявності обставин, що істотно ускладнюють або роблять неможливим його виконання.
Щодо тверджень скаржника про порушення присічного однорічного строку розстрочення, колегія суддів виходить із того, що відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови, тобто не виключно з дня ухвалення рішення суду першої інстанції, як вважає апелянт.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2025 змінено рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2025 та визначено до стягнення з відповідача на користь АТ «Аграрний фонд» 15 146 623,09 грн заборгованості (у тому числі 10 003 329,00 грн попередньої оплати та 5 143 294,09 грн відсотків), 181 759,47 грн судового збору та 272 639,22 грн витрат на апеляційне оскарження.
У даній справі постанова Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2025 є судовим актом, яким змінено рішення суду першої інстанції в істотній частині (зокрема, збільшено розмір стягнення). Саме з цієї дати судові рішення в цій справі підлягають виконанню. Відтак встановлений судом першої інстанції строк розстрочення виконання - до 24.11.2026 не перевищує одного року та відповідає вимогам закону.
Стосовно посилань скаржника на відсутність виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції всебічно дослідив надані докази та обґрунтовано встановив наявність таких обставин.
Зокрема, встановлено, що невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки зерна врожаю 2022 року №10-2022-Ф від 01.02.2022 було зумовлено дією форс-мажорних обставин, підтверджених сертифікатом Дніпропетровської ТПП №1759 від 23.09.2024.
Суд першої інстанції врахував, що підприємство відповідача розташовувалося на території активних бойових дій (м. Лиман Донецької області), яка перебувала під окупацією з травня по жовтень 2022 року, унаслідок чого було повністю знищено врожай 2022 року та пошкоджено виробничу інфраструктуру, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, актами огляду, актами списання та іншими доказами.
Суд першої інстанції також встановив значне фінансове навантаження на підприємство: загальна заборгованість станом на 30.09.2025 становила 219 414 100,00 грн, з яких 125 091 500,00 грн підлягають погашенню протягом цього року; при цьому значна частина активів (на суму понад 102 млн грн) перебуває у заставі або лізингу, а ліквідні необтяжені активи відсутні.
Враховано й те, що витрати на обслуговування кредитів і лізингових зобов'язань за 9 місяців 2025 року склали понад 16 млн грн. За таких умов примусове одноразове стягнення всієї суми боргу створює реальну загрозу припинення господарської діяльності підприємства, невиплати заробітної плати працівникам та фактичного банкрутства боржника.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував баланс інтересів сторін, також не знайшли свого підтвердження.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції надав належну оцінку інтересам як стягувача, так і боржника, виходячи з принципів пропорційності та справедливості. Розстрочення виконання рішення не звільняє боржника від виконання рішення і не зменшує суму боргу, а лише змінює порядок його виконання, забезпечуючи реальне та повне погашення заборгованості. При цьому враховано сезонний характер діяльності боржника, необхідність збереження його господарської діяльності, робочих місць та можливості виконання зобов'язань перед іншими кредиторами.
Оцінюючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд дійшов висновку, що порушення зобов'язань стало наслідком надзвичайних і невідворотних обставин воєнного характеру, а не недобросовісної поведінки.
Суд першої інстанції правомірно звернув увагу на статус позивача як суб'єкта з державною участю, створеного, зокрема, для підтримки аграрного сектору, що додатково обґрунтовує допустимість помірного відтермінування виконання рішення.
Підсумовуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки надання розстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. У даному випадку судом наведено відповідні підстави в обґрунтування свого висновку про розстрочення виконання рішення у цій справі, і в даному випадку не вбачається, що суд використав свої повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або з недотриманням балансу інтересів сторін.
Узагальнюючи досліджені докази відповідно до ст. 74, 77 ГПК України, суд дійшов висновку, що вони в сукупності підтверджують саме утруднення одномоментного виконання рішення, але не свідчать про неможливість його виконання взагалі. Відтак розстрочення визначено як оптимальний спосіб забезпечення виконання судового акта.
Відтак, доводи апеляційної скарги судова колегія визнає такими, що не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами перегляду рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального Кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний господарський суд, здійснивши апеляційний перегляд справи у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про відсутність порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області - такою, що підлягає залишенню без змін.
7. Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника - Акціонерне товариство «Аграрний фонд».
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Аграрний фонд» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2026 у справі №904/3913/24 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2026 у справі №904/3913/24 - залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повну постанову складено та підписано 01.04.2026.
Головуючий суддя Ю.А. Джепа
Судді: Ю.В. Фещенко
С.В. Мартинюк