30.03.2026 м.Дніпро Справа № 904/579/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Кощеєва І.М., Чередко А.Є.
при секретарі судового засідання Новіковій Д.О.
Представники сторін:
від позивача: Катафєєва Ганна Сергіївна (власні засоби EasyCon) - представник ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" адвокат - свідоцтво адвоката № ЗП 001421 від 31.08.2018р., довіреність № 10/11-31 від 10.11.2025р.
від відповідача: Підуст Олександр Миколайович (в залі суду) - представник ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" - адвокат, посвідчення № 1347 від 21.05.2018р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2025 (про призначення експертизи) у справі №904/579/25 (суддя Васильєв О.Ю.)
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", м. Дніпро
про: стягнення 760 450 025,00грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ «НЕК «Укренерго», позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (далі - ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», відповідач) про стягнення 760 450 025,00 грн, у тому числі: 746 017 467,95 грн - вартість послуг з передачі електричної енергії, 5 397 637,06 грн - 3% річних та 9 034 919,99 грн - інфляційні втрати, заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0145-02024-ПП за період з 15.09.2024 по 15.01.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2025 відкрито провадження у справі № 904/579/25 за правилами загального позовного провадження.
07.05.2025 від ПрАТ «НЕК «Укренерго» надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості за надані послуги з передачі електричної енергії за період з 15.09.2024 по 15.01.2025 за вищенаведеним договором у розмірі 746 017 467,95 грн у зв'язку зі сплатою відповідачем основної заборгованості після відкриття провадження у справі. Одночасно позивач наполягав на стягненні з відповідача 5 397 637,06 грн - 3% річних та 9 034 919,99 грн - інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2025 у справі № 904/579/25 за власною ініціативою суду призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено фахівцям Дніпропетровського НДІСЕ. На вирішення експерта поставлено наступні питання: 1) чи підтверджується документально заборгованість ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» перед ПрАТ «НЕК «Укренерго» за послуги з передачі електричної енергії за договором від 01.01.2024 № 0145-02024-ПП за період 15.09.2024 - 15.01.2025 у розмірі 746 017 467,95 грн на час звернення з позовом до суду, якщо ні - який саме розмір цієї заборгованості станом на 12.02.2025; 2) чи вірно розраховано ПрАТ «НЕК «Укренерго» розмір 3% річних (5 397 637,06 грн) та інфляційних втрат (9 034 919,99 грн), що підлягають стягненню з ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» відповідно до умов договору; чи вірно розраховано ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» розмір 3% річних (3 899 284,62 грн) та інфляційних втрат (9 034 329,80 грн); якщо ні - який саме вірний розмір 3% річних та інфляційних втрат за цим договором станом на 12.06.2025. Попередню оплату вартості судової експертизи покладено на відповідача.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що розрахунки за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0145-02024-ПП мають складний характер, оскільки умовами розділу 6 договору передбачена поетапна оплата планової вартості послуг за кожну декаду розрахункового періоду, а оплата вартості послуг після коригування здійснюється до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування. Суд зазначив, що платіжні документи, на підставі яких відповідачем здійснювалася оплата послуг, та акти здачі-приймання послуг та акти коригування мають великий обсяг, а розрахунки заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних здійснювалися сторонами за допомогою програмного забезпечення. Суд також послався на те, що представники сторін під час судових засідань наполягали на заявлених кожним з них розрахунках інфляційних втрат та 3% річних та не змогли беззаперечно пояснити суду порядок їх нарахування. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про наявність дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, посилаючись на ст. ст. 99, 100 ГПК України та п. 2, п. 5 постанови Пленуму ВГСУ № 4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», а також на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України».
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2025 у справі № 904/579/25, ПрАТ «НЕК «Укренерго» (позивач) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2025 у справі № 904/579/25 про призначення судової експертизи та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, а судові витрати з апеляційного оскарження покласти на відповідача.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Позивач вважає оскаржувану ухвалу безпідставною, прийнятою з порушенням вимог ст. 99 ГПК України та з порушенням принципу диспозитивності. Скаржник зазначає, що відсутні підстави, передбачені ч. 1 ст. 99 ГПК України, для призначення судової експертизи за власною ініціативою суду. Частина 1 ст. 99 ГПК України визначає, що експертиза призначається у випадках, коли для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання в галузі, іншій ніж право, і без них встановити ці обставини неможливо. Проте у даній справі предметом перевірки є лише 12 рахунків-фактур (по 3 на місяць), 4 акти приймання-передачі та 4 акти коригування - загалом 20 документів, які є структурованими, зрозумілими для фінансового аналізу та супроводжуються розрахунками позивача із чітко зазначеними сумою, періодом та формулами нарахування 3% річних і інфляційних втрат. Зазначене, на думку скаржника, спростовує висновки суду про великий обсяг платіжних документів та актів.
Скаржник також стверджує, що не дотримано умов п. 2 ч. 1 ст. 99 ГПК України, оскільки жодна із сторін не подавала висновку експерта і жодна не порушувала питання про складність розрахунків, що перешкоджає суду дійти висновку про правильність розрахунку чи контррозрахунку. Усі суми та періоди сплати, як зазначає апелянт, легко верифікуються з розділу 6 договору, рахунків та актів сторін методами, які не потребують спеціальних знань у сфері, відмінній від права. Судова експертиза за ініціативи суду може призначатися лише тоді, коли є об'єктивна неможливість з'ясувати обставини іншими способами, а не для усунення сумнівів суду, який не бажає самостійно перевіряти розрахунок та контррозрахунок.
Апелянт детально наводить умови договору від 01.01.2024 № 0145-02024-ПП щодо порядку розрахунків. Зокрема, відповідно до п. 6.2 договору встановлено поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду: 1-й платіж - до 18 числа, 2-й платіж - до 28 числа, 3-й платіж - до 08 числа наступного місяця. Згідно з п. 6.4 договору фактичний розрахунок здійснюється до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, а коригування обсягів та вартості - протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання. Пунктом 6.5 договору передбачено порядок оскарження нарахувань за актами приймання-передачі, а абз. 8 п. 6.6 договору - порядок зарахування коштів при наявності заборгованості. Скаржник наголошує, що договором чітко врегульований порядок виставлення платіжних документів та оплати послуг, надані суду первинні документи можуть бути перевірені без залучення спеціалістів або експертів, а доказів оскарження обсягів послуг за спірний період відповідач не надав суду.
Позивач зазначає, що призначення експертизи не може заміняти доказування або перекладати тягар доказування на експерта. У справі достатньо доказів, а відповідач не спростував їх належним чином, не заперечивши по суті жоден документ. Призначення експертизи в такій ситуації є порушенням меж диспозитивності судового процесу. Скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 904/7603/21, від 14.07.2021 у справі № 902/834/20, від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 у справі № 927/110/18, від 23.12.2021 у справі № 5015/45/11(914/1919/20), від 18.12.2019 у справі № 761/29966/16-ц, відповідно до яких судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Апелянт стверджує, що у даній справі відсутня дійсна потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних.
Скаржник підсумовує, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки: відсутні підстави для застосування ч. 1 ст. 99 ГПК України; не вказано, які саме питання потребують спеціальних знань; не наведена неможливість з'ясування судом обставин справи на підставі наявних доказів; рішення порушує принцип змагальності та процесуальної рівності.
Апелянт також зазначає, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи призводить до затягування судового процесу та порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на розгляд справи упродовж розумного строку. Скаржник посилається на рішення ЄСПЛ у справах «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07.07.1989, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Фрідлендер проти Франції» від 27.04.2000, «Красношапка проти України» від 30.11.2006, а також на рішення у справах «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України», «Гержик проти України», «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004, а також на постанови Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 925/1650/15, від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18, від 04.03.2019 у справі № 5015/6070/11.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чередко А.Є.,Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/579/25. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2025 у справі №904/579/25 (суддя Васильєв О.Ю.) відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
07.07.2025р. матеріали справи № 904/579/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2025 у справі №904/579/25. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 10.03.2026 об 11:00 годин.
02.03.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» надійшла заява представника Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду 09.03.2026 заяву представника Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, задоволено.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до 30.03.2026 на 12:30 год.
30.03.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 760 450 025,00 грн заборгованості за вказаним договором за період з 15.09.2024 по 15.01.2025 і після відкриття провадження у справі відповідач сплатив основну заборгованість у розмірі 746 017 467,95 грн, у зв'язку з чим позивач подав заяву про зак риття провадження у справі в цій частині. Відповідно, предметом позову залишається матеріально -правова вимога позивача про стягнення 5 397 637,06 грн - 3% річних та 9 034 919,99 грн - інфляційних втрат.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2025 у справі № 904/579/25, якою судом за власною ініціативою було призначено судову економічну експертизу щодо перевірки правильності розрахунку заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0145-02024-ПП.
В постанові Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі № 923/236/19, викладено наступний правовий висновок:
«Верховний Суд зауважує, що відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити в т.ч. зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову».
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).
В судовому засіданні, уповноважний представник позивача в порядку частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, визнав ту обставину, що доданий в якості пункту 6 Додатків до позовної заяви розрахунок заборгованості ТОВ ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ (т.1 а.с. 23), роздруковано з системи «Ліга».
Колегія суддів зауважує, що підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і докази, що підтверджують позов. Підстави позову, які підтверджують, що спірне право належить позивачу, а на відповідача покладено певні обов'язки, становлять активну підставу. До їх складу входять також факти, які обґрунтовують належність доказів до справи, те, що позивач і відповідач є суб'єктами прав та обов'язків спірних правовідносин. Пасивну підставу позову становлять факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на заперечення права позивача або утвердження за собою права, яке йому не належить. Ці факти обґрунтовують потребу подання позову та захисту прав чи інтересів позивача. Вони свідчать, що право позивача порушене, оспорене чи невизнане, є загроза його порушення чи потреба у зміні існуючих між сторонами правовідносин.
Не вдаючись до теоретичних дискусій з надмірно ускладненою проблемою поняття про підставу позову, колегія суддів зауважу, що для потреб практичної діяльності, позивачу досить усвідомлювати, що на підтвердження своїх вимог потрібно подати фактичні дані (відомості про факти), тобто те, що можна назвати матеріально-правовою складовою підстави позову. Але при цьому такі дані мають встановлюватись передбаченими та дозволеними процесуальним законом засобами, вичерпний перелік яких вміщено в Главі 5. «Докази та доказування» Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів констатує відсутність в розрахунку заборгованості ТОВ ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ (т.1 а.с. 23) математичних операцій, послідовність дій та арефметичну правильність результатів яких міг би перевірити суд першої інстанції та відповідач по справі, встановивши, відповідно, обставини, які входять до предмету доказування.
Форма складання документу під назвою «Розрахунок» (т.1 а.с. 23) не виключає можливість ідентифікації його як такого, що виготовлено за допомогою системи «Ліга», однак у будь-якому разі він не є експертним висновком в розумінінні статті 98 Господарського процесуального кодексу України.
В контексті обставин даної справи, враховуючи значну суму основної заборгованісті у розмірі 746 017 467,95 грн та, відповідно, складність періодів нерахувань, нараховних на неї 3% річних та інфляційних втрат, відсутність в розрахунках заборгованості ТОВ ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ (т.1 а.с. 23) даних щодо математичних операцій, на підставі яких визначені суми заборгованості, стягнення яких становить предмет позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що « … з огляду на наявність сумнівів щодо правильності здійсненого позивачем розрахунку розміру заборгованості, 3% річних та інфляціних втрат ; на складність розрахунку сум, які є предметом позову, необхідність дослідження значного обсягу первинних фінансових документів та їх співставлення, що потребує спеціальних економічних знань…» і доходить висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про необхідність призначення по справі судової економічної експертизи.
Твердження апеляційної скарги про те, що відсутні підстави для призначення експертизи за ч. 1 ст. 99 ГПК України оскільки предметом перевірки є обмежена кількість структурованих первинних документів (20 одиниць), які можуть бути перевірені без залучення експертів; жодна зі сторін не подавала висновку експерта та не порушувала питання про складність розрахунків; договором чітко врегульований порядок розрахунків відхиляються колегією суддів як такі, що носять суб'єктивне, оціночне судження висновків суду першої інстанції за відсутності в тексті позовної заяви посилань на порядок обрахунків, на підставі яких було сформовано розрахунок.
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині визначення кола питань, які пропонуються на вирішення експертів; експертної установи, яку місцевий господарський суд визначив виконавцем експертизи, витрат пов'язаних з проведенням експертизи, наявності підстав для зупинення розгляду справи та інших процесуальних питань, вирішених судом першої інстанції при прийнятті оспорюваної ухвали.
Твердження апеляційної скарги щодо недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи призводить до затягування судового процесу та порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на розгляд справи упродовж розумного строку. Скаржник посилається на рішення ЄСПЛ у справах «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07.07.1989, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Фрідлендер проти Франції» від 27.04.2000, «Красношапка проти України» від 30.11.2006, а також на рішення у справах «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України», «Гержик проти України», «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004, а також на постанови Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 925/1650/15, від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18, від 04.03.2019 у справі № 5015/6070/11 відхиляються колегією суддів як такі, що носять характер помилки вібіркових доказів, оскільки є актом вказівки на окремі випадки або дані, які, здається, підтверджують певну позицію, ігноруючи значну частину даних, які суперечать цій позиції.
Колегія суддів відхиляє помилкові доводи апеляційної скарги в частині того, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції у справі № 904/579/25 ухвалена місцевим господарським судом без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №904/7603/21; від 14.07.2021 у справі №902/834/20, від 13.08.2021; у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 у справі №927/110/18, від 23.12.2021 у справі №5015/45/11(914/1919/20); від 18.12.2019 у справі № 761/29966/16-ц, оскільки у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що , учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;
Враховуючи вищевикладене, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2025 у справі № 904/579/25 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2025, відповідно, залишити без змін.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 2 422,40 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2025 у справі № 904/579/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2025 у справі № 904/579/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 422,40 грн. покласти на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повний текст постанови виготовлено 01.04.2026.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя А.Є. Чередко
Суддя І.М. Кощеєв