19 березня 2026 року м. Харків Справа №7/127(917/2105/25)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.
за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,
учасників справи:
арбітражного керуючого Іващука В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 (вх.№2813П від 25.12.2025) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 04.12.2025 у справі №7/127(917/2105/25) (м. Полтава, суддя Паламарчук В.В., повна ухвала складена 15.12.2025) за заявою кредитора - ОСОБА_1 (вх.№14444 від 11.11.2025)
за заявою 1. Закритого акціонерного товариства «Лазірківський елеватор», с. Лазірки, Оржицький район, Полтавська область,
2. ОСОБА_1 , с. Вищий Булатець, Лубенський район, Полтавська область, (правонаступник Приватного підприємця Михайлика Сергія Володимировича, ухвала Господарського суду Полтавської області від 17.06.2025),
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива», с. Остапівка, Лубенський район, Полтавська область,
про банкрутство, -
У провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа №7/127 про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива", с. Остапівка, Лубенського району (код ЄДРПОУ 30380232).
11.11.2025 до Господарського суду Полтавської області від кредитора - ОСОБА_1 надійшли уточнення до клопотання про відсторонення арбітражного керуючого Іващука В.А. від виконання повноважень ліквідатора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" (вхід. №14444 від 11.11.2025), згідно якого останній просив суд:
- вимоги комітету кредиторів СТОВ "Нива" (протокол від 30.07.2025) щодо відсторонення Іващука В.А. від виконання повноважень ліквідатора СТОВ "Нива" - залишити без розгляду у зв'язку з задоволенням судом його заяви про звільнення;
- визнати дії ліквідатора СТОВ "Нива" арбітражного керуючого Іващука В.А. щодо: проведення продажу майна боржника без згоди комітету кредиторів, ведення реєстру вимог кредиторів, не визначення початкової вартості майна та проведення інвентаризації майна, надання звітів про свою діяльність - неналежними та такими, що не відповідають вимогам закону;
- винести окрему ухвалу щодо неналежного виконання повноважень ліквідатора Арбітражним керуючим Іващуком Валентином Анатолійовичем і направити до Міністерства юстиції України для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Дослідивши подане уточнення, Господарським судом Полтавської області встановлено, що кредитором фактично подана нова скарга на дії арбітражного керуючого Іващука В.А. під час виконання ним повноважень ліквідатора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива».
У зв'язку з чим, Господарським судом Полтавської області розцінено вказані уточнення, як подання нової скарги на дії арбітражного керуючого Іващука В.А. під час виконання ним повноважень ліквідатора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива».
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.12.2025 відмовлено в задоволенні заяви кредитора - ОСОБА_1 (вхід. №14444 від 11.11.2025) про визнання дій ліквідатора СТОВ «Нива» арбітражного керуючого Іващука В.А. щодо: проведення продажу майна боржника без згоди комітету кредиторів, ведення реєстру вимог кредиторів, не визначення початкової вартості майна та проведення інвентаризації майна, надання звітів про свою діяльність - неналежними та такими, що не відповідають вимогам закону та винесення окремої ухвали.
ОСОБА_1 з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм чинного законодавства, просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 04.12.2025 року у справі №7/127 щодо відмови кредитору - ОСОБА_1 , у заяві про визнання дій ліквідатора СТОВ «Нива» арбітражного керуючого Іващука В.А. неналежними та такими, що не відповідають вимогам закону; ухвалити нове рішення у справі, яким клопотання ОСОБА_1 - задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:
- при вирішенні питання про визнання дій ліквідатора незаконними, зокрема, щодо проведення відповідного аукціону, слід було взяти до уваги наступні факти та докази, що були наявні в матеріалах справи, та потреби їх додавати окремо у учасника по справі не було потреби: фальсифікацію протоколу про «погодження умов реалізації майна» від 25.04.2025 року; відсутність у ГУ ПФУ у Полтавській області визначеної у протоколі кількості голосів (у складених самим же ОСОБА_2 реєстрах вимог кредиторів, зазначена інша кількість голосів даного кредитора), так як він є поточним кредитором та не має права голосу на зборах; відсутність доказів повідомлення кредитора ФОП Михайлика С.М. ( який має найбільшу кількість голосів) про проведення даних зборів. Таким чином, колишнім ліквідатором Іващуком В.А. було навмисно сфальсифіковано протокол погодження умов продажу майна з метою швидкого відчуження майна, що безпідставно було залишено судом поза увагою. Висновки суду щодо того, що ліквідатором торги не проводились та не проводяться є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, та ухвалі по даній справі про забезпечення вимог кредиторів, що винесена у зв'язку з проведенням без законних підстав двох аукціонів;
- має місце неналежне ведення ліквідатором Іващуком В.А. реєстру вимог кредиторів, який постійно змінює розмір вимог, самостійно виключає та включає вимоги кредиторів, які не замінені та щодо яких відсутні відомості щодо їх припинення, тощо. Зокрема, актуальний (останній) реєстр вимог кредиторів містить недостовірні дані щодо вимог кредиторів, самостійно включених суб'єктів (зокрема ГУ ПФУ в Полтавській області), самостійно виключені суб'єкти (ЗАТ «Лазірківський елеватор»), а також самостійно включену винагороду собі в сумі, що не погоджена кредиторами та судом. Відповідні зміни даних реєстру мають місце і в системи «Банкрутство та неплатоспроможність». Таким чином, ліквідатором порушено обов'язок щодо ведення реєстру кредиторських вимог, зокрема, як видно з матеріалів справи, відповідний реєстр було складено ліквідатором не у відповідності до затверджених судом вимог, без врахування даних щодо заміни сторони кредитора у відповідності до вимог закону, з відображенням реальних сум кредиторських вимог, частина кредиторів взагалі в ньому відсутня.
- обов'язок ліквідатора щодо подання щомісячних звітів про свою роботу перед комітетом кредиторів фактично було нівельовано як самим арбітражним керуючим, так і судом, який встановивши зазначений факт, все ж не визнав вказане порушення достатнім для задоволення клопотання ОСОБА_1 , адже дане порушення так само зафіксоване в акті за результатами перевірки Міністерством юстиції України, але при цьому, ОСОБА_1 повинен доводити цей факт додатково доказами. При цьому, ОСОБА_1 , якому відповідні звіти взагалі не надсилались, не може довести таке їх не надсилання ліквідатором. Відповідний обов'язок подання таких звітів кредиторам (комітету кредиторів, головою якого є ОСОБА_1 ) покладено саме на ліквідатора. Зокрема, за період з часу заміни кредитора з ФОП Михайлик С.В. на ОСОБА_1 ( з березня 2025 року по вересень 2025 року) жодного звіту на адресу ОСОБА_1 не надходило;
- у своєму останньому звіті, ліквідатор Іващук В.А. не вказує на проведення інвентаризації майна та визначення його початкової вартості. Будь-які докази на спростування даному твердженню у вигляді документів ( відомостей, висновків про вартість майна, тощо) арбітражним керуючим подано не було.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.12.2025 для розгляду апеляційної скарги у справі №7/127(917/2105/25) визначено наступний склад суду: головуючий суддя-доповідач Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною ОСОБА_1 (вх.№2813П від 25.12.2025) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 04.12.2025 у справі №7/127(917/2105/25). Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №7/127(917/2105/25).
05.01.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №7/127(917/2105/25) (вх.№116).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 призначено апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№2813П від 25.12.2025) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 04.12.2025 у справі №7/127(917/2105/25) до розгляду на « 26» лютого 2026 р. о 10:45 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
Від арбітражного керуючого Іващука В.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2028 від 19.02.2026), в якому останній просить залишити апеляційну скаргу адвоката Сергієнко Т.Г., яка діє в інтересах ОСОБА_1 без задоволення.
В обґрунтування відзиву на апеляційну скарги, скаржник зазначає, що:
- інвентаризація майна була проведена ще 18 грудня 2020 року разом із представниками засновника боржника ТОВ «Агротехнічна компанія». Акт інвентаризації наявний в матеріалах справи, так як він був доданий до звіту ліквідатора від 30.01.2021р., який направлений на адресу суду рекомендованим листом із додатками;
- перед виставленням майна на продаж через систему «ПРОЗОРО» ліквідатор неодноразово звертався до кредиторів за погодженням, ініціюючий на той час кредитор Михайлик взагалі проігнорував будь які звернення чи повідомлення ліквідатора , через що йому було направлено попередження, продаж майна було погоджено кредитором ГУ ПФУ в Полтавській області - процесуальним правонаступником фондів соціального страхування. По даному факту була проведена окрема перевірка Центральним міжрегіональним управлінням юстиції за скаргою ФОП Михалика С.В. від 09.05.2025р. та представника гр.. ОСОБА_1 адвокатеси Сергієнко Т.Г від 08.05.2025р. Порушень даною перевіркою не встановлено. Довідка наявна в матеріалах справи.
- всі звинувачення щодо непогодження ціни, умов продажу і кроку аукціону є безпідставними і надуманими. Це підтверджено протоколом комітету кредиторів від 25.04.2025р. і протоколом комітету кредиторів від 01.06.2025р;
- не відповідає документам справи і твердження щодо ненадання звітів ліквідатора Гонтару В.І., тому що з початку 2025 року всі звіти подавались через Електронний суд, і при вступі у справу Гонтара В.І. його інтереси представляла адвокат Сергієнко, тому звіти і всі документи подавались на її електронний кабінет, що підтверджено квитанціями.
Від адвоката Сергієнко Т.Г. надійшла заява (вх.№2138 від 23.02.2026), в якій остання повідомила про припинення представництва інтересів ОСОБА_1 у даній справі та припинення дії договору про надання правової (правничої) допомоги від 08 травня 2025 року № 16/25, що укладений з Гонтарем Василем Івановичем.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 задоволено клопотання арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича про його участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №7/127(917/2105/25) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного заявника. Судове засідання у справі №7/127(917/2105/25), яке призначено на 26.02.2026 о 10:45 год, та подальші судові засідання у даній справі постановлено провести за участю арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного заявника.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 розгляд справи відкладено на 19 березня 2026 року о 10:45 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.
У судове засідання Східного апеляційного господарського суду 19.03.2026 з'явився арбітражний керуючий Іващук Валентин Анатолійович, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Скаржник у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали від 26.02.2026 засоби поштового зв'язку. Вказана ухвала вручена Гонтарю В.І. 03.03.2026.
Інші учасники провадження до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Ураховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, судом здійснено дії щодо їх належного повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, забезпечення судом реалізації учасниками судового процесу права приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, сприяння у наданні їм достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та поданні процесуальних документів, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.
У провадженні Господарського суду Полтавської області знаходиться справа про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива", с. Остапівка, Лубенського району (код ЄДРПОУ 30380232).
Ухвалою від 10.10.2007 року порушено провадження у справі про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива", с.Остапівка Лубенського району; введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна СТОВ "Нива" призначено арбітражного керуючого Боровика Р.Л. (суддя Іванко Л.А.).
На виконання вимог ухвали господарського суду від 08.11.2007 року, в офіційному друкованому органі: газеті "Голос України" №214 від 21.11.2007 року опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство СТОВ "Нива", с.Остапівка Лубенського району.
Постановою Господарського суду Полтавської області від 06.05.2008 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нива" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Боровика Р.Л. з наданням йому повноважень відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (відповідне оголошення опубліковане в газеті "Голос України" №146 від 05.08.2008 року).
За ухвалою від 20.12.2011 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива"; ліквідовано сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нива" (Полтавська область, Лубенський район, с.Остапівка, ідент. код 30380232); припинено провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.03.2018 (суддя Іванко Л.А.) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Полтавської області від 20.12.2011; скасовано ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.12.2011; поновлено провадження у справі №7/127 на стадії ліквідаційної процедури; зобов'язано ліквідатора СТОВ "Нива" арбітражного керуючого Боровика Руслана Леонідовича здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла до 2013 року).
За ухвалою від 29.09.2020 задоволено заяву (вхід. №5815 від 01.06.2020) арбітражного керуючого Боровика Р.Л. та відсторонено його від виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство СТОВ "Нива"; ліквідатором СТОВ "Нива" призначено арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №538 від 18.03.2013 року); зобов'язано ліквідатора СТОВ "Нива" здійснити заходи в ліквідаційній процедурі відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою від 06.11.2025 (суддя Паламарчук В.В.) за результатами розгляду скарги на дії ліквідатора, задоволено клопотання арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича (вхід. №14136 від 05.11.2025) в частині звільнення його від виконання повноважень ліквідатора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива"; відсторонено арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича (свідоцтво №538 від 18.03.2013) за його клопотанням від виконання повноважень ліквідатора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" у справі №7/127.
Як встановлено судами, обґрунтовуючи подану скаргу скаржник, вказує на визнання роботи арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича за результатами процедури ліквідації незадовільними та такими, що не відповідають закону, що є передумовою для вирішення питання про затвердження його винагороди за виконання обов'язків арбітражного керуючого, відповідно до поданого ним клопотання.
Зокрема скаржник зазначає, що дії арбітражного керуючого Іващука В.А. під час виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство СТОВ "Нива" - є незадовільними та такими, що не відповідають вимогам закону з наступних підстав:
- проведення двох аукціонів з продажу майна без попереднього погодження з комітетом кредиторів, що зумовило ухвалення судом ухвали про забезпечення вимог кредиторів. Зокрема, для проведення аукціону ОСОБА_2 було надано сфальсифіковані протоколи кредиторів, які : а) не мають такої кількості голосів, яка зазначена в протоколах, та є поточними кредиторами, тобто не мали взагалі голосів (крім Полтавського обласного центру зайнятості, що має 7 голосуючих голосів) для прийняття рішення; б) Головне управління ПФУ у Полтавській області не замінений у справі правонаступник - відсутня відповідна ухвала про його заміну з фондів страхування; в) ФОП Михайлик С.М. - єдиний кредитор, що має достатню кількість голосів не був повідомлений про збори, зокрема, в матеріалах справи наявне повідомлення, проте, ліквідатором не надано доказів направлення такого повідомлення. Крім того, Іващук В.А. фактично скористався моментом для проведення аукціону в період відступлення своїх кредиторських вимог на користь Гонтаря В.І. та провів аукціони в період до заміни кредитора ФОП Михайлика С.М. на ОСОБА_1 в період відпустки судді Білоусова С.М. Тобто, ліквідатором Іващуком В.А. було створено штучні умови для швидкого продажу майна божника без погодження з кредиторами, що могло завдати значних збитків для кредиторів;
- не проведено інвентаризацію та оцінку майна, для визначення його початкової вартості, зокрема, такі докази відсутні у матеріалах справи та не відображені у його звіті;
- порушено обов'язок щодо ведення реєстру кредиторських вимог, зокрема, як видно з матеріалів справи, відповідний реєстр було складено ліквідатором не у відповідності до затверджених судом вимог, без врахування даних щодо заміни сторони кредитора у відповідності до вимог закону, з відображенням реальних сум кредиторських вимог, частина кредиторів взагалі в ньому відсутня. Вже після багато чисельних скарг на ліквідатора ним включено до реєстру поточних кредиторів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ "Турбо - спектр". Проте, без відповідної ухвали суду здійснено заміну кредиторів - фонди соціального страхування на Головне управління ПФУ у Полтавській області, а Фонд соціального захисту інвалідів, що є самостійною структурною одиницею взагалі самовільно виключено з реєстру вимог кредиторів;
- в порушення вимог ст.61 КУзПБ, ліквідатором не подано звіти про його свою діяльність, інформацію про фінансовий стан і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та під час проведення ліквідаційної процедури, про використання коштів боржника та про витрати ліквідатора у ліквідаційній процедурі.
З результатами розгляду заяви відмовлено в задоволенні заяви кредитора - ОСОБА_1 (вхід. №14444 від 11.11.2025) про визнання дій ліквідатора СТОВ «Нива» арбітражного керуючого Іващука В.А. щодо: проведення продажу майна боржника без згоди комітету кредиторів, ведення реєстру вимог кредиторів, не визначення початкової вартості майна та проведення інвентаризації майна, надання звітів про свою діяльність - неналежними та такими, що не відповідають вимогам закону та винесення окремої ухвали.
Суд мотивував ухвалу тим, що подане кредитором ОСОБА_1 до суду уточнення до клопотання про відсторонення (вхід. №14444 від 11.11.2025) (яке розцінене судом, як скарга) не містить вимог до ліквідатора задля приведення до належного виконання його обов'язків і, відповідно, до належного здійснення процедури банкрутства. Скаржник в своїй заяві зазначає, що оскільки ухвалою від 06.11.2025 (за результатами розгляду скарги на дії ліквідатора) відсторонено арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича (свідоцтво №538 від 18.03.2013) від виконання повноважень ліквідатора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" у справі №7/127, зазначена вимога втратила свою актуальність. Посилаючись на бездіяльність та дії ліквідатора сам скаржник зазначає, що питання про визнання роботи арбітражного керуючого Іващука В.А. є незадовільною та такою, що не відповідає закону, і є передумовою для вирішення питання, щодо затвердження його грошової винагороди та витрат. Питання, щодо затвердження звіту арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення відшкодувань витрат арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" розглядалось судом 20.11.2025. Скаржник у своїй скарзі робить тільки посилання на незадовільне виконання арбітражним керуючим Іващуком В.А. повноважень ліквідатора, без підтвердження своїх доводів відповідними доказами. Питання щодо проведення продажу майна боржника, судом досліджувалося під час розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія" у справі №7/127(917/944/25).
Окрім того, посилання про порушення обов'язку, щодо ведення реєстру вимог кредиторів, не визначення початкової вартості майна та проведення інвентаризації майна та надання звітів про свою діяльність, також не підтверджено належними доказами. З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги в частині визнання неправомірними дій ліквідатора СТОВ "Нива" арбітражного керуючого Іващука В.А.
Розглянувши вимогу кредитора - ОСОБА_1 викладену в п.4 скарги, щодо винесення окремої ухвали та направлення її до Міністерства юстиції України для притягнення до дисциплінарної відповідальності суд першої інстанції зазначив, що судом самостійно встановлюються наявність обставин та підстав для винесення окремої ухвали, що визначені ст. 246 ГПК України. Виходячи з аналізу правових норм ГПК України, суд зазначає, що чинним процесуальним законодавством не передбачено постановлення окремої ухвали за клопотанням сторін у справі та відсутнє посилання на порядок і строки розгляду такого клопотання. Крім того, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства.
Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 6 статті 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Частина 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено).
У постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Кодексом, з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України (ч. 1 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства).
Частиною 3 статті 60 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства визначено повноваження ліквідатора. Відповідно до частити 1 вказаної статті ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:
приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження;
виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;
проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута;
аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення;
виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;
формує ліквідаційну масу;
заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;
має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;
з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту;
заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими;
подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;
вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;
забезпечує виконання вимог частин четвертої - шостої статті 25 Закону України "Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення", крім випадків продажу майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу, та несе відповідальність за їх недотримання;
передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов'язковому зберіганню;
продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом;
подає відомості (інформацію), необхідні для ведення Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства;
у разі провадження банкрутом діяльності, пов'язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу;
веде реєстр вимог кредиторів;
подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;
здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство;
здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Ліквідатор не менш як один раз на місяць подає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансовий стан і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та під час проведення ліквідаційної процедури, про використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів (ч. 4 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства).
Відповідно до частини 6 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).
Механізм захисту права кредитора, інших учасників справи про банкрутство від помилки або незаконних дій ліквідатора законодавець реалізував, визначивши в розділі І книги другої КУзПБ обсяг і підстави відповідальності арбітражного керуючого за невиконання або неналежне виконання обов'язків.
Зокрема, невиконання або неналежне виконання арбітражним керуючим своїх обов'язків законодавець відносить до дисциплінарного проступку, що є підставою для притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності (частина перша, пункт 3 частини другої статті 19 КУзПБ).
За положеннями частини четвертої статті 28 КУзПБ арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за його заявою.
Згідно із частиною третьою статті 60 КУзПБ у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Наведеній нормі кореспондують положення частини шостої статті 61 цього Кодексу, згідно з якими дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).
Принцип диспозитивності господарського судочинства, закріплений в статті 14 ГПК України, виражається і в частині визначення заявником форми звернення до суду, і в частині предмету такого звернення. Предмет процесуального звернення має кореспондуватися з фактичними і юридичними підставами.
Отримавши процесуальне звернення, суд, керуючись завданнями господарського судочинства та з метою визначення порядку здійснення провадження у справі, повинен відповідно кваліфікувати таке звернення, відповідальність за що покладається на суд.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2024 у справі № 910/21840/14 дійшов висновку, що звернення заявника, який не погоджується з діями (бездіяльністю) арбітражного керуючого, залежно від їх мети, умовно можна поділити на три типи, згідно з якими заявник домагається:
- усунення та виправлення арбітражним керуючим відповідних помилок, недоліків при виконанні своїх обов'язків у справі про банкрутство (неплатоспроможність) задля приведення до належного виконання цих обов'язків, і до належного здійснення процедури банкрутства (неплатоспроможності);
- відсторонення арбітражного керуючого від виконання ним обов'язків у відповідній справі з призначенням іншого арбітражного керуючого для виконання відповідних функцій (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);
- відшкодування арбітражним керуючим шкоди, заподіяної ним при виконанні відповідних повноважень та обов'язків у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Як вбачається із матеріалів справи, подане кредитором ОСОБА_1 до суду уточнення до клопотання про відсторонення (вхід. №14444 від 11.11.2025) (яке розцінене судом, як скарга) не містить вимог до ліквідатора задля приведення до належного виконання його обов'язків і, відповідно, до належного здійснення процедури банкрутства.
Скаржник у своїй заяві зазначив, що оскільки ухвалою від 06.11.2025 (за результатами розгляду скарги на дії ліквідатора) відсторонено арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича (свідоцтво №538 від 18.03.2013) від виконання повноважень ліквідатора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" у справі №7/127, зазначена вимога втратила свою актуальність.
Посилаючись на бездіяльність та дії ліквідатора сам скаржник зазначив, що питання про визнання роботи арбітражного керуючого Іващука В.А. є незадовільною та такою, що не відповідає закону, і є передумовою для вирішення питання, щодо затвердження його грошової винагороди та витрат.
Водночас, судами встановлено, що питання щодо затвердження звіту арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення відшкодувань витрат арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" розглядалось судом 20.11.2025.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 клопотання арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення відшкодувань витрат арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора задоволено частково. Затверджено звіт арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення відшкодувань витрат арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» в розмірі: 681 300,00 грн - основної грошової винагороди та 12 785,85 грн - витрат арбітражного керуючого.
Щодо доводів апелянта стосовно, як зазначає скаржник, проведення аукціону та нібито фальсифікації протоколу, суд зазначає наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що питання проведення продажу майна боржника вже було предметом судового дослідження під час розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнічна компанія» у справі № 7/127 (917/944/25).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.11.2025 за результатами розгляду скарги судом було встановлено, що починаючи з 02.06.2025 і станом на день розгляду скарги аукціон (електронні торги) з продажу майна боржника СТОВ "Нива", а саме: "критий тік № 2", загальною площею: 723,0 м2, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Лубенський район, с. Остапівка, вул. Калинова (вул. Калініна), буд. 30; "зерносховище № 1", загальною площею: 787,1 м2, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Лубенський район, с. Остапівка, вул. Калинова (вул. Калініна), буд. 30, не проводився і не проводиться. Доказів, які б підтверджували посилання скаржника, щодо порушення права та законні інтереси кредиторів під час вчинення дій, щодо підготовки майна до продажу, скаржником не подано.
Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Проте, без підтвердження належними доказами наявності фальсифікації протоколів кредиторів, таке посилання скаржника є припущеннями.
Враховуючи, що питання проведення продажу майна боржника вже було предметом судового дослідження під час розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнічна компанія» у справі № 7/127 (917/944/25), та встановлено судом першої інстанції у межах зазначеної справи, що аукціон (електронні торги) з продажу майна боржника не проводився і не проводиться, колегія суддів зазначає таке.
Скаржником не подано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження доводів щодо порушення прав та законних інтересів кредиторів під час вчинення дій, пов'язаних із підготовкою майна до продажу. Крім того, у межах даного судового провадження скаржником не надано доказів фальсифікації протоколів.
За таких обставин доводи апелянта є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Крім того, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що має місце неналежне ведення ліквідатором Іващуком В.А. реєстру вимог кредиторів, який постійно змінює розмір вимог, самостійно виключає та включає вимоги кредиторів, які не замінені та щодо яких відсутні відомості щодо їх припинення, тощо. Зокрема, актуальний (останній) реєстр вимог кредиторів містить недостовірні дані щодо вимог кредиторів, самостійно включених суб'єктів (зокрема ГУ ПФУ в Полтавській області), самостійно виключені суб'єкти (ЗАТ «Лазірківський елеватор»), а також самостійно включену винагороду собі в сумі, що не погоджена кредиторами та судом. Відповідні зміни даних реєстру мають місце і в системи «Банкрутство та неплатоспроможність». Таким чином, ліквідатором порушено обов'язок щодо ведення реєстру кредиторських вимог, зокрема, як видно з матеріалів справи, відповідний реєстр було складено ліквідатором не у відповідності до затверджених судом вимог, без врахування даних щодо заміни сторони кредитора у відповідності до вимог закону, з відображенням реальних сум кредиторських вимог, частина кредиторів взагалі в ньому відсутня.
Колегія суддів погоджується з тим, що ліквідатор як розпорядник майна може визначати чи відхиляти кредиторські вимоги.
Водночас, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Отже, саме від кредиторів та їх процесуальної активності буде залежати потенційне набуття ними статусу кредиторів та відповідно задоволення їх кредиторських вимог. Таким чином, посилання скаржника, що саме ліквідатором здійснюється визначення розміру кредиторських вимог спростовується вищевикладеним, а включення чи не включення ліквідатором кредиторських вимог до реєстру, не є ключовим в задоволенні кредиторських вимог судом.
Крім того, скаржник в апеляційній скарзі вказує на порушення ліквідатором подання щомісячних звітів про свою роботу та зазначає, що дане порушення зафіксоване в акті за результатами перевірки Міністерства юстиції. Посилається також на те, зокрема, що за період з часу заміни кредитора з ФОП Михайлик С.В. на ОСОБА_1 (з березня 2025 року по вересень 2025 року) жодного звіту на адресу ОСОБА_1 не надходило.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є правонаступником Приватного підприємця Михайлика Сергія Володимировича (ухвала Господарського суду Полтавської області від 17.06.2025).
З матеріалів справи вбачається, що з моменту призначення ліквідатором ухвалою суду від 29.09.2020 року арбітражним керуючим Іващуком В.А. звіти про свою діяльність з періодичністю, передбаченою статтею 30 Кодексу України з процедур банкрутства, до суду не подавалися. Натомість до затвердження було подано узагальнений звіт від 31.08.2025 року, в якому викладено перелік здійснених заходів за весь період виконання повноважень.
Крім того, згідно протоколу зборів комітету кредиторів СТОВ «Нива» від 30.07.2025 № 1/25 встановлено, що першим питанням порядку денного зборів комітету кредиторів банкрута було заслуховування звіту ліквідатора Іващука В.А. про проведену роботу, який був присутній на зборах комітету кредиторів банкрута. Протокол зборів комітету кредиторів СТОВ «Нива» від 30.07.2025 містить інформацію, що на засіданні комітету кредиторів був присутній, виступав та голосував по питаннях порядку денного кредитор - ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Сергієнко Т.Г. (за ордером), а отже йому було доведено до відома звіт ліквідатора СТОВ «Нива» Іващука В.А. станом на 30.07.2025 - день засідання комітету кредиторів СТОВ «Нива».
Також, разом із заявою та клопотанням арбітражного керуючого Іващука В.А., сформованими в системі «Електронний суд» 02.09.2025 та 06.10.2025 ліквідатором СТОВ «Нива» через електронний кабінет Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи надіслано Господарському суду Полтавської області, Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області, Полтавському обласному центру зайнятості та Сергієнко Т.Г. (адвокату, що діяла в інтересах кредитора ОСОБА_1 ) звіти про свою діяльність станом на 31.08.2025 та станом на 30.09.2025, про що свідчать квитанції про надсилання кредиторам від 02.09.2025№ 4373845, від 02.09.2025 № 4373846, від 02.09.2025 № 4373847 та квитанції про надсилання кредиторам від 06.10.2025 № 4690646, від 06.10.2025 № 4690647, від 06.10.2025 № 4690648, відповідно.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що ліквідатор СТОВ «Нива» Іващук В.А. не прозвітував перед кредитором банкрута ОСОБА_5 .
Крім того, доводи апелянта щодо не проведення інвентаризації спростовуються наявним в матеріалах справи Інвентаризаційним описом необоротних активів від 18.12.2020, який підписаний ОСОБА_2 .
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що скаржником не подано доказів, які б підтверджували доводи щодо порушення прав та законних інтересів кредиторів під час вчинення дій, пов'язаних із підготовкою майна до продажу.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують наведених вище висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з правовою оцінкою, наданою судом першої інстанції, і не містять обставин, які б свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином, з огляду на вищевикладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги в частині визнання неправомірними дій ліквідатора СТОВ «Нива» арбітражного керуючого Іващука В.А.
Із тексту апеляційної скарги вбачається, що скаржник не оскаржує ухвалу суду в частині відмови постановлення окремої ухвали, разом з тим, з цього приводу колегія суддів вбачає за доцільне зазначити наступне.
Згідно зі статтею 246 Господарського процесуального кодексу України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
Таким чином, окрема ухвала суду у розумінні положень статті 246 ГПК України є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Тобто за своєю суттю окрема ухвала є формою реагування суду на виявлені порушення вимог законодавства та інструментом для їх усунення шляхом надання відповідних звернень особі/особам, до компетенції та/або обов'язку яких відноситься усунення виявлених порушень.
При цьому, судова колегія зазначає, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства.
Крім того, судом самостійно встановлюються наявність обставин та підстав для винесення окремої ухвали, що визначені ст. 246 ГПК України.
Виходячи з аналізу правових норм ГПК України, суд зазначає, що чинним процесуальним законодавством не передбачено постановлення окремої ухвали за клопотанням сторін у справі та відсутнє посилання на порядок і строки розгляду такого клопотання.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Доводи апелянта не спростовують наведені висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а ухвала Господарського суду Полтавської області від 04.12.2025 має бути залишена без змін.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 3 статті 273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу, постанову суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 04.05.2026 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.01.2026 №4757-IX).
Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
З огляду на поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого статтею 273 ГПК України.
Керуючись статтями 269, п.1 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 04.12.2025 у справі №7/127(917/2105/25) залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 30.03.2026.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук