ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 березня 2026 року Справа № 906/1381/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Петухов М.Г. , суддя Хабарова М.В.
при секретарі судового засідання Кульчин Д.А.,
за участю представників сторін:
позивача: Дяденчук А.І.,
відповідача: Кімак З.К.,
розглянувши апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Енергобуд" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09.02.2026 року у справі №906/1381/25 (суддя Тимошенко О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Енергобуд"
до Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради
про стягнення 111122,76 грн,
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.02.2026 року у справі №906/1381/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Енергобуд» до Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради про стягнення 111122,76 грн зупинено провадження до набрання законної сили рішенням у справі №906/1677/25.
Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Енергобуд» подало скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09.02.2026 року у справі №906/1381/25 та направити справу до Господарського суду Житомирської області для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи скаргу позивач зазначає, судом першої інстанції суд безпідставно не враховано, що у даному випадку об'єктивна неможливість розглядати дану справу відсутня, оскільки суд у межах цієї справи може самостійно встановити всі обставини, що входять до предмета доказування. Факт наявності справи №906/1677/25 не є підставою для зупинення. При цьому судом першої інстанції не враховано, що у справі №906/1677/25 визнання недійсним акту №1012 від 26.12.2024 року не може бути самостійним предметом спору та способом захисту, оскільки повнота, належність та якість розробленої проєктно-кошторисної документації за договором №705-24 має бути встановленою у спорі про стягнення заборгованості, тобто у межах даної справи №906/1381/25. Крім того, наявні у матеріалах справи докази дозволяють у повній мірі встановити обставини спору, виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Мамченко Ю.А., суддя Петухов М.Г., суддя Хабарова М.В.
Ухвалою від 03.03.2026 року відкрито апеляційне провадження у справі №906/1381/25. Розгляд справи призначено на 26.03.2026 року.
13.03.2026 року від Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради надійшов відзив, у якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У відзиві відповідач наголошує на тому, що у справі №906/1677/25 судом досліджується чи були зобов'язання за договором №05-24 та оформлені у Акті №1012 виконані повністю та належним чином, а також чи були вони фактично прийняті замовником. До встановлення цього факту стягнення коштів у справі №906/1381/25 є передчасним і може призвести до винесення суперечливих судових рішень. Важливою обставиною, що підтверджує неможливість розгляду даної справи про стягнення коштів №906/1381/25, є те, що у межах справи №906/1677/25 планується призначення судової будівельно-технічної та проєктно-кошторисної експертизи. Відповідач наголошує, що сторони надали два протилежні за змістом висновки - ТОВ «Основа» та ДП «Укрдержбудекспертиза» і лише судова експертиза може дати остаточну відповідь щодо відповідності проєкту нормам ДБН. Висновок експерта у справі №906/1677/25 матиме вирішальне значення для встановлення обсягу виконаних робіт та виникнення обов'язку з їх оплати. Якщо суд у даній справі №906/1381/25 про стягнення коштів прийме рішення без врахування результатів справи №906/1677/25 (де планується судова експертиза), виникне ситуація, за якої з комунального підприємства будуть стягнені кошти за об'єкт, який, можливо, не може бути введений в експлуатацію. Це порушить не лише права відповідача, а й інтереси громади міста Житомира через безпідставне витрачання бюджетних коштів. Крім того, відповідач повідомляє, що у справі №906/1677/25 змінено предмет позову та вимогами тепер є: визнати зобов'язання ТОВ «Компанія Енергобуд» за договором № 705-24 від 01.11.2024 року, у частині виконання проектних робіт: «Реконструкція системи електропостачання котельні з влаштуванням точки підключення резервного джерела електропостачання по вул.Івана Гонти, 2 в м.Житомир» для КП «Житомиртеплокомуненерго», оформленого актом №1012 від 26.12.2024 року на суму 94000 грн, таким, що не прийняте та не виконане належним чином.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 26.03.2026 року представник скаржника підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09.02.2026 року у справі №906/1381/25 скасувати та направити справу до Господарського суду Житомирської області для продовження розгляду. Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд відмовити у її задоволенні, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, у жовтні 2025 року ТОВ «Компанія Енергобуд» звернулось до Господарського суду Житомирської області із позовом про стягнення з КП «Житомиртеплокомуненерго» 111122,76 грн боргу, з яких 94000 грн. основний борг за надані послуги по договору №705-24 від 01.11.2024 року. На підтвердження позовних вимог позивачем надано до суду акт №1012 здачі-прийняття виконаних робіт від 26.12.2024 року, у якому зазначено, що позивачем виконано проектні роботи та проведено експертизу проектно-кошторисної документації згідно з договором №705-24 від 01.11.2024 року; загальна вартість робіт становить 94000 грн; позивач передав відповідачу, зокрема, експертний звіт.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.10.2025 року відкрито провадження у справі №906/1381/25.
22.12.2025 року КП «Житомиртеплокомуненерго» подано до суду першої інстанції заяву про зупинення провадження у даній справі №906/1381/25 до вирішення справи про визнання недійсним Акту №1012 від 26.12.2024 року на суму 94000 грн.
Заява обґрунтована тим, що прийняття робіт КП «Житомиртеплокомуненерго» здійснювалось на підставі позитивного висновку експертизи ТОВ «ЕК-ОСНОВА». Проте дана організація була виключена з переліку експертних організацій Мінрегіону. Таким чином, акт був підписаний відповідачем у даній справі помилково. А визнання даного акту недійсним у межах іншої справи повністю анулює правову підставу для вимог ТОВ «Компанія Енергобуд» у даній справі.
23.01.2026 року КП «Житомиртеплокомуненерго» подало до суду першої інстанції копію ухвали Господарського суду Рівненської області від 24.01.2026 року про відкриття провадження у справі №906/1677/25 за позовом КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до ТОВ «Компанія Енергобуд» про визнання недійсним акту здачі-приймання робіт.
Як вже зазначалось, ухвалою від 09.02.2026 року Господарський суд Житомирської області зупинив провадження у справі №906/1381/5 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №906/1677/25.
Ухвала вмотивована тим, що вирішення справи №906/1381/25 є об'єктивно неможливим до набрання законної сили судовим рішенням у справі №906/1677/25, оскільки саме у цій справі встановлюються обставини, які мають визначальне значення для наявності об'єкта спору у справі №906/1381/25 та правової оцінки заявлених позовних вимог. Таким чином, з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного розгляду справи, враховуючи норми чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про зупинення провадження у даній справі.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції «кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав і обов'язків цивільного характеру».
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини - право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19.03.1997 р. у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004р. у справі «Шмалько проти України»).
Переглядаючи оскаржувану ухвалу, колегія суддів зазначає, що пунктом 5 статті 227 ГПК України передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
«Іншим судом» є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з ст.3 та ч.2 ст.17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.
Таким чином, підставою для зупинення провадження у справі є об'єктивна неможливість розгляду господарської справи до вирішення пов'язаної справи іншим судом.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
По суті зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, ще мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.01.2020 року у справі №917/130/19; Постанова Верховного Суду у від 10.09.2019 року у справі №922/1962/17 та від 17.12.2019 року у справі №917/131/19, п.32 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/2288/25 від 24.12.2025 року).
Враховуючи положення п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 року у справах №924/645/18 та №910/23396/16, від 15.05.2019 року у справі №904/3935/18, від 20.12.2019 року у справах №910/13234/18 та №910/759/19, від 29.04.2020 року у справі №903/611/19, від 18.05.2020 року у справі №905/1728/14 , №908/4808/14, від 04.12.2020 року у справі №917/514/19 та від 25.03.2021 року у справі №873/148/20, від 12.05.2021 року у справі №922/2838/20.
Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 року у справі № 910/17615/20 навів наступні правові висновки:
по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього;
по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо;
по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновком суду першої інстанції, що Акт №1012 є правочином, оскільки після вчинення дій щодо його підписання у відповідача виник обов'язок, а у позивача - право.
Колегія суддів зауважує, що статтею 203 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони у пункті 1.6 договору №705-24 від 01.11.2024 року визначили, що завершення виконання робіт щодо розробки проєктної документації оформляється шляхом підписання акту прийому-передачі виконаних робіт. Тобто оспорюваний позивачем акт №1012 від 26.12.2024 року у справі №906/1677/25 не спрямований на набуття, зміну, припинення прав та обов'язків сторін як самостійний юридичний факт, а лише підтверджує обставину виконання зобов'язань за договором № 705-24 від 01.11.2024 року.
При цьому, акт приймання-передачі є документом, який не спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а лише засвідчує факт приймання-передачі майна, а тому такий акт не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 24.09.2024 року у справі №911/1041/19(910/4281/23), від 12.09.2023 року у справі № 918/642/21, від 23.02.2022 року у справі №922/2182/21, від 22.05.2018 року у справі №910/12258/17 та від 11.06.2018 року у справі №916/613/17.
При цьому, суд першої інстанції також дійшов помилкового висновку, що обидві справи взаємопов'язані, виникли з одного комплексу правовідносин між тими самими сторонами та дана справа №906/1381/25 не може бути розглянута без врахування висновків у справі №906/1677/25.
Колегія суддів зауважує, що до предмету доказування у даній справі належить встановлення факту виконання робіт за договором №70524 від 01.11.2024 року або відсутності виконання таких робіт.
Крім того, відповідач наголошуючи на суперечності висновків експертиз не надав доказів призначення судової експертизи у справі №906/1677/25, а лише наголошував на тому, що така експертиза планується.
При цьому, у даній справі №906/1381/25 для дослідження всіх обставин, що входять до предмета доказування суд наділений процесуальними повноваженнями для призначення експертизи на підставі статті 99 ГПК України, а учасники справи не позбавлені права на заявити клопотання про призначення судової експертизи або подати висновок експерта, складений на замовлення в порядку статті 101 ГПК України.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи певної черговості розгляду вимог тощо.
З урахуванням вищевикладеного та встановлених фактичних обставин справи, зважаючи на повноваження та законодавчо визначені механізми, які мають бути застосовані в процесі судового розгляду у господарських справах, доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження, а тому колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги позивача.
Враховуючи викладені обставини, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Енергобуд» на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09.02.2026 року у справі №906/1381/25 обґрунтована і підлягає задоволенню, тому ухвалу суду першої інстанції належить скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
З мотивів зазначених вище, колегія суддів вважає, що наявні всі підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції з підстав ст.277 ГПК України через неправильне застосування норм процесуального права та невідповідність обставинам справи висновків, викладених в ухвалі, що призвело до постановлення незаконного судового рішення.
Керуючись ст.ст.34, 86, 232, 233, 240, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Енергобуд» на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09.02.2026 року у справі №906/1381/25 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09.02.2026 року у справі №906/1381/25 скасувати.
3. Матеріали справи №906/1381/25 повернути до Господарського суду Житомирської області для продовження розгляду.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "31" березня 2026 р.
Головуючий суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Хабарова М.В.