вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" березня 2026 р. Справа№ 927/458/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Горбасенка П.В.
Спаських Н.М.
за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.
за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 31.03.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.11.2025 (повний текст складено 20.11.2025)
у справі № 927/458/25 (суддя - Фесюра М.В.)
за позовом Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат»
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної державної адміністрації,
2. Головне управління ДСНС України в Чернігівській області,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області
про усунення перешкод у здійсненні користування і розпорядження захисною спорудою цивільного захисту шляхом зобов'язання повернути захисну споруду до державної власності
У провадженні Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яценко О.В., судді: Спаських Н.М., Горбасенко П.В. перебуває справа № 927/458/25 за позовом Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної державної адміністрації та Головне управління ДСНС України в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області про усунення перешкод у здійсненні користування і розпорядження захисною спорудою цивільного захисту шляхом зобов'язання повернути захисну споруду до державної власності, розгляд якої призначений на 31.03.2026 об 11:50 год.
В судове засідання позивач та треті особи представників не направили.
11.02.2026 до суду від Ніжинської окружної прокуратури надійшла заява про зупинення провадження у справі №927/458/25, в якій заявник просить провадження у справі № 927/458/25 зупинити до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2484/24, та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого перегляду.
Вказану заяву мотивовано тим, що:
- відповідно до ухвали Верховного Суду від 29.10.2025 у справі № 922/2484/24, останній зазначив, що на даний час, у правозастосуванні норм законодавства України, що регламентують правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, правовий режим цивільного захисту та використання об'єктів цивільного захисту наявна виключна правова проблема, яка полягає у: визначенні правового статусу захисних споруд цивільного захисту, що первинно перебували у державній та комунальній власності, а саме у з'ясуванні можливості або неможливості перебування таких об'єктів у приватній власності фізичних чи юридичних осіб; визначенні належного та ефективного способу судового захисту, застосування якого забезпечить відновлення порушеного права держави, відповідатиме його правовій природі та характеру порушення, буде пропорційним меті захисту та сприятиме досягненню завдань правосуддя й принципу процесуальної економії;
- у зв'язку з цим, ухвалою Верховного Суду від 29.10.2025 справу № 922/2484/24, правовідносини у якій є подібними до даної справи, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
В судовому засіданні прокурор заяву про зупинення провадження у справі підтримав, представник відповідача залишив вирішення вказаної заяви не розсуд суду.
Щодо вказаної заяви колегія суддів зазначає про таке.
При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено наступне.
Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» про усунення перешкод у здійсненні Фондом державного майна України права користування та розпорядження захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям з обліковим номером №95753, загальною площею 21,1 кв.м., розташованим за адресою: вул. Прилуцька, 2, м. Ніжин, Чернігівської області, шляхом зобов'язання відповідача повернути вказану захисту споруду на користь держави в особі позивача.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.11.2025 у справі № 927/458/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з посиланням на правовий висновок судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду стосовно способів захисту у спорах про повернення об'єктів нерухомого майна, які є захисними спорудами цивільного захисту (зокрема, протирадіаційними укриттями як їх різновидами відповідно до частини першої статті 32 Кодексу цивільного захисту України) міститься в постанові від 29.05.2025 у справі №918/938/23, виснував, що заявлені прокурором у цій справі позовні вимоги не є належними та ефективними способами захисту.
При цьому, суд першої інстанції вказав, що єдиним належним способом захисту прав у спірних правовідносинах є позовна вимога про витребування нерухомого майна від ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат», за яким зареєстроване право власності на спірне майно. Між тим, така позовна вимога в межах даної справи прокурором не заявлена.
При підготовці цієї справи до розгляду колегією суддів встановлено, що ухвалою від 29.10.2025 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу № 922/2484/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Предметом розгляду у справі № 922/2484/24 є позовні вимоги про:
1) усунення перешкод власнику - державі в особі Фонду державного майна України у користуванні та розпорядженні захисною спорудою цивільного захисту № 77511, розташованою за адресою: Харківська область, Чугуївський район, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 5, шляхом:
- визнання недійсним наказу від 25.11.2003 № 227, яким передано нерухоме майно, що знаходилось на балансі Українського державного підприємства електрозв'язку «Укртелеком» по Харківській дирекції у власність Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», в частині передачі захисної споруди цивільного захисту № 77511, площею 149,9 кв. м, розташованої за адресою: Харківська область, Чугуївський район, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 5;
- зобов'язання Акціонерн товариство «Укртелеком» повернути на користь держави в особі Фонду державного майна України захисну споруду цивільного захисту № 77511, площею 149,9 кв. м, розташовану за адресою: Харківська область, Чугуївський район, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 5.
2) визнання права власності держави Україна в особі Фонду державного майна України на частину підвальних приміщень загальною площею 149,9 кв. м, яка є захисною спорудою цивільного захисту - сховищем з обліковим номером № 77511, розташовану за адресою: Харківська область, Чугуївський район, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 5.
Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 734/337/15-ц, від 20.06.2022 у справі № 168/626/19, від 28.06.2023 у справі № 563/501/22 та від 27.11.2024 у справі № 558/450/22.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказала, що:
- cеред способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (ст 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно;
- Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що набуття приватної власності на них є неможливим у принципі, тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки не призводять до заволодіння порушником такою ділянкою. У таких випадках порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов [постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21)];
- водночас відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є саме віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою [постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21)];
- у практиці Верховного Суду існують різні підходи до визначення належного способу судового захисту у спорах цієї категорії. Зокрема, у межах Верховного Суду наявні відмінні підходи щодо розуміння правового режиму захисних споруд цивільного захисту, що, у свою чергу, безпосередньо впливає на можливість чи неможливість застосування негаторного позову як належного способу захисту. Зазначена відмінність підходів зумовлена тим, що можливість перебування відповідної споруди як такої, що може перебувати у приватній власності, або ж як об'єкта, який може належати виключно державі чи територіальній громаді, визначає зміст і межі застосовності кожного зі способів правового захисту;
- так, на розгляді судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - судова палата) перебувала справа № 918/938/23 за позовом прокурора в інтересах держави в особі міської ради до товариства про визнання недійсним договору купівлі-продажу комунального майна в частині та повернення протирадіаційного укриття у комунальну власність, за наслідками розгляду якої ухвалено постанову від 29.05.2025 у якій вказано, що належному способу захисту прав у спірних правовідносинах відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна від відповідача, за яким зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості. Аналогічні правові висновки щодо необхідності звернення до суду саме з віндикаційним позовом у відповідній категорії спорів викладені також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 918/938/23, від 11.09.2024 у справі № 906/1052/22, від 23.09.2025 у cправі № 924/720/22, від 23.09.2025 у cправі № 914/1889/24, від 23.09.2025 у cправі № 918/1226/24;
- водночас Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду сформував інший підхід щодо належності способу захисту у спорах цієї категорії, предметом яких є вимоги про повернення нерухомого майна, що виконує функцію захисної споруди цивільного захисту (справи № 734/337/15-ц, № 168/626/19, № 558/450/22). Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду сформував позицію, відповідно до якої: захисні споруди цивільної оборони у період дії відповідної редакції Закону України «Про приватизацію державного майна» не могли бути передані у приватну власність; такі об'єкти повинні перебувати виключно в державній власності; у спорах про захист інтересів держави щодо повернення відповідних споруд слід застосовувати негаторний спосіб захисту;
- застосування висновків суду цивільної юрисдикції у спорах цієї категорії призводить до іншого визначення правової природи захисної споруди, ніж те, що випливає із практики судів господарської юрисдикції, а відтак і до застосування відмінного способу судового захисту (негаторного замість віндикаційного). Така розбіжність у підходах створює правову невизначеність, унеможливлює однакове застосування норм матеріального права та порушує принцип єдності судової практики.
Виходячи з наведеного, на думку колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у правозастосуванні норм законодавства України, що регламентують правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, правовий режим цивільного захисту та використання об'єктів цивільного захисту, наявна виключна правова проблема, яка полягає у: визначенні правового режиму захисних споруд цивільного захисту, що первинно перебували у державній та комунальній власності, а саме у з'ясуванні можливості або неможливості перебування таких об'єктів у приватній власності фізичних чи юридичних осіб; визначенні належного та ефективного способу судового захисту, застосування якого забезпечить відновлення порушеного права держави, відповідатиме його правовій природі та характеру порушення, буде пропорційним меті захисту та сприятиме досягненню завдань правосуддя й принципу процесуальної економії.
Необхідність вирішення цієї правової проблеми зумовлена також змінами, що відбулися у чинному законодавстві, зокрема у підходах до застосування положень статтей 261, 388, 390, 391 ЦК України у контексті посилення гарантій захисту прав добросовісного набувача. З огляду на це виникає потреба у формуванні єдиного та узгодженого підходу щодо співвідношення публічного інтересу держави у збереженні та належному функціонуванні об'єктів цивільного захисту і приватного інтересу осіб, які добросовісно набули майно за участю відповідних державних органів.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду також зазначив, що відповідне питання має визначальне, ключове значення, оскільки в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України його належне правове врегулювання та формування єдиного підходу до тлумачення правового режиму захисних споруд безпосередньо впливає на інтереси територіальних громад, держави та суспільства у сфері забезпечення цивільного захисту населення. У період воєнного стану питання належності, використання та правового режиму захисних споруд набуває виключної актуальності, оскільки стосується життя та здоров'я людей, а також здатності органів державної влади та місцевого самоврядування своєчасно та повно забезпечити безпеку цивільних осіб.
Велика Палата Верховного Суду визнала мотиви викладені, викладені в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.10.2025 у справі № 922/2484/24, обґрунтованими та ухвалою від 21.01.2026 прийняла до розгляду вказану справу.
Відомості про закінчення касаційного розгляду справи № 922/2484/24 на даний час у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні.
Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, судам нижчих інстанцій результат вирішення конкретної судової справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За приписами п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
У такому випадку, згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.
З огляду на подібність правовідносин у справі № 922/2484/24 та у справі № 927/458/25 з урахуванням критеріїв подібності, визначених у пунктах 39, 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку про доцільність зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.11.2025 у справі № 927/458/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2484/24.
Позиція щодо доцільності зупинення касаційного провадження у подібних правовідносинах знайшла відображення у низці процесуальних рішень Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема в ухвалах від 03.03.2026 у справі № 916/5800/23 та від 11.02.2026 у справі № 916/5795/23.
За таких обставини заява Ніжинської окружної прокуратури про зупинення провадження по справі № 927/458/25 підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 228,229, 234, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Заяву Ніжинської окружної прокуратури про зупинення провадження по справі № 927/458/25 задовольнити.
2. Зупинити апеляційне провадження у справі № 927/458/25 за апеляційною скаргою заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.11.2025 у справі № 927/458/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2484/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
3. Зобов'язати сторони негайно повідомити суд про закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі №922/2484/24, та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
4. Ухвала суду набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
5. Копію ухвали направити учасниками справи.
Повний текст судового рішення складено 01.04.2026.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді П.В. Горбасенко
Н.М. Спаських