ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
30 березня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1380/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29)
секретар судового засідання (за дорученням головуючої судді): Романенко Д.С.;
за участю представників сторін:
від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-МІНДОБРИВА" - Вовк О.Є.;
від Компанії "GRAIN-TRANS LTD." (Британські Віргінські острови) - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-МІНДОБРИВА"
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.01.2026 (про залишення позову без розгляду)
по справі № 916/1380/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-МІНДОБРИВА"
до Компанії "GRAIN-TRANS LTD." (Британські Віргінські острови)
про стягнення 2 862 594,96 доларів США,
(суддя першої інстанції: Литвинова В.В., дата та місце прийняття ухвали: 29.01.2026, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІС-МІНДОБРИВА" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Компанії "GRAIN-TRANS LTD." (Британські Віргінські острови) (далі - Відповідач) у якій просило суд стягнути з Відповідача 2 862 594,96 доларів США заборгованості за Договором про перевалку, накопичення та експедирування зернових вантажів №TMD-G001 від 18.01.2024.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.01.2026 означену позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись такою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІС-МІНДОБРИВА" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу №916/1380/25 для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.
Апелянт зазначає, що ним виконувались вимоги ухвал щодо надання перекладів вчасно, проте висновки суду про те, що Позивач не демонструє готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи через невчасне подання до суду чергового перекладу документів, Апелянт вважає неспроможними та відверто помилковими, що призвело до необґрунтованого обмеження права позивача на доступ до правосуддя.
Як зазначає Апелянт, при постановленні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції не вказав, чому він позбавлений можливості розглянути спір по суті з ухваленням рішення. При цьому, всі докази на підтвердження позовних вимог, зокрема, договір перевалки вантажів, рахунки та акти виконаних робіт тощо, були надані суду разом з позовною заявою.
Апелянт звертає увагу, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали (про що в ній прямо вказується) у матеріалах справи вже були наявні нотаріально посвідченні переклади ухвали суду від 24.12.2025 та Прохання - «До суду 26.01.2026 надійшли переклади ухвали Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 у справі №916/1380/25, Прохання від 24.12.2025 про вручення за кордоном судових або позасудових документів відповідачу, ухвали від 21.04.2025. Але в порушення вимог ухвали суду від 24.12.2025 позивач не надав нотаріально засвічений переклад своєї позовної заяви. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав документи на виконання суду з порушенням встановленого судом строку».
Позивач у своїй скарзі звертає увагу, що на виконання ухвали суду про відкриття провадження від 21.04.2025 він вже надавав до суду завірений переклад позовної заяви.
Посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.11.2025 у справі №910/11128/25 та від 15.05.2023 у справі №914/86/22, Апелянт зазначає, що суд, фактично залишив позовну заяву без розгляду через ненадання перекладу позову, що не передбачено чинним законодавством та не є обов'язковим.
Апелянт вважає, що судом невірно застосовано п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, а тому є незаконним залишення позову без розгляду через ненадання повторного перекладу позову, який вже направлявся Відповідачу у квітні 2025 року разом з ухвалою про відкриття провадження у справі. Так само, і не передбачено ані Господарським процесуальним кодексом України, ані Конвенцією 1965 року повторне направляння відповідачу одних і тих самих документів (перекладу позову).
Крім того, як зазначає Апелянт, в оскаржуваній ухвалі суд посилається на неможливість дотримання процедури вручення, проте не на Позивача, а саме на суд покладається обов'язок з належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання. Водночас, навіть якщо неможливо дотриматись процедури вручення документів та сповіщення Відповідача про судове засідання, призначене судом на 27.05.2026, суд не був позбавлений можливості відкласти судове засідання з 27.05.2026 на іншу дату.
Апелянт також наголошує, що судом було безпідставно поновлено провадження у справі та прийнято ухвалу без виклику сторін, хоча відповідно до ч.1 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи.
З урахуванням наведеного, Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала прийнята без повного врахування обставин справи, що призвело до винесення неправосудної ухвали про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-МІНДОБРИВА" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.01.2026 по справі № 916/1380/25 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1380/25.
13.02.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1380/25.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-МІНДОБРИВА" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.01.2026 по справі №916/1380/25; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; роз'яснити учасникам справи про їх право не пізніше 5-ти днів з дня вручення ухвали подати до суду заяви чи клопотання щодо процесуальних питань, зокрема, відводів складу суду тощо; призначено розгляд справи №916/1380/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-МІНДОБРИВА" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.01.2026 на 30.03.2026 року об 11-00 год.
25.03.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-МІНДОБРИВА" надійшли додаткові пояснення, які судовою колегією залишають без розгляду з огляду на наступне.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним (частини друга, п'ята статті 161 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
В силу частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІС-МІНДОБРИВА" у додаткових поясненнях (вх№510/26/Д2 від 25.03.2026), які подані поза межами строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, наведено додаткові доводи щодо наявності підстав для задоволення апеляційної скарги Позивача і заявник при цьому не просив дозволу подати такі пояснення, а суд поза межами цього строку не визнав їх подання необхідним, колегія суддів залишає ці пояснення без розгляду на підставі статті 118 Господарського процесуального кодексу України.
30.03.2026 у судове засідання з'явився представник Позивача. Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи викладене, з огляду на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника Відповідача, за наявними в ній матеріалами.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, що у відповідності до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
За нормами ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІС-МІНДОБРИВА" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Компанії "GRAIN-TRANS LTD." (Британські Віргінські острови) (далі - Відповідач) у якій просило суд стягнути з Відповідача 2 862 594,96 доларів США заборгованості за Договором про перевалку, накопичення та експедирування зернових вантажів №TMD-G001 від 18.01.2024.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-МІНДОБРИВА" залишено без руху; встановлено строк не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви. Судом було зазначено, що документи, надані Позивачем та які визначені підставою позову, складені іноземною мовою і заявником не надано їх засвічений у встановленому законом порядку переклад українською мовою, що унеможливлює їх дослідження при вирішенні спору. Крім того, Позивачем до позову додано коносаменти, які викладені англійською мовою. Оскільки позовна заява не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, суд вважав за необхідне залишити позовну заяву без руху, надавши Позивачу строк для усунення зазначених недоліків.
18.04.2025, у встановлений ухвалою суду строк, Позивач надав докази усунення недоліків позову, а саме - нотаріально засвічений переклад на українську мову “Договор о перевалке, накоплении и экспедировании зерновых грузов №TMD-G001, Приложение № 1 и Приложение № 2 к договору», а також “Договор поручительства № TMD-Q-Gt/0209 от 01.09.2024».
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.04.2025 відкрито провадження у справі №916/1380/25 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.10.2025 о 10:00 год.
Крім того, в ухвалу про відкриття провадження у справі суд зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю “ТІС-МІНДОБРИВА» надати до суду належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на українську мову коносаментів, які додані до позову - в термін до 15.05.2025; зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю “ТІС-МІНДОБРИВА» надати до суду належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на англійську мову копії ухвали Господарського суду Одеської області від 21.04.2025 про відкриття провадження у справі №916/1380/25, позовної заяви та Прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів відповідачу в трьох примірниках - в термін до 15.05.2025; попередив, що ненадання Позивачем доказів у встановлений судом строк матиме наслідком залишення позову без розгляду відповідно до ст. 226 Господарського процесуального кодексу України; після отримання належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на англійську мову документів, зазначених у п. 5 резолютивної частини даної ухвали, направити до Центрального органу Британських Віргінських Островів Registrar of the Supreme Court Supreme Court Registry No. 84 Main Street P.O. Box 418 Road Town, Tortola, British Virgin Islands VG1110, для вручення їх відповідачу в порядку, передбаченому Гаазькою Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року; у зв'язку з необхідністю повідомлення Відповідача в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, провадження у справі зупинено до 22.10.2025.
01.05.2025 Позивач на виконання ухвали суду надав нотаріально засвічений переклад на українську мову конасаментів.
12.05.2025 Позивач на виконання ухвали суду від 21.04.2025 надав належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на англійську мову копії ухвали Господарського суду Одеської області від 21.04.2025 про відкриття провадження у справі №916/1380/25, позовної заяви та Прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів Відповідачу в трьох примірниках.
Після отримання належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на англійську мову документів суд направив до Центрального органу Британських Віргінських Островів Registrar of the Supreme Court Supreme Court Registry No. 84 Main Street P.O. Box 418 Road Town, Tortola, British Virgin Islands VG1110, для вручення їх Відповідачу в порядку, передбаченому Гаазькою Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965.
18.08.2025 від Центрального органу Британських Віргінських Островів Registrar of the Supreme Court надійшов лист у якому зазначено про невручення Відповідачу направлених судом документів через те, що Компанія "GRAIN-TRANS LTD." не зареєстрована у Британських Віргінських островах.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2025 поновлено провадження у справі, відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 05.11.2025. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “ТІС-МІНДОБРИВА» надати до суду належним чином (нотаріально) засвічений переклад на українську мову листа, що надійшов до суду 18.08.2025 вх. №25724/25.
04.11.2025 Позивач подав до суду належним чином (нотаріально) засвічений переклад на українську мову листа, що надійшов до суду 18.08.2025 вх. №25724/25.
Ухвалою суду першої інстанції від 05.11.2025 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав розгляд справи у підготовчому судовому засіданні до 03.12.2025.
Однак, засідання 03.12.2025 не відбулось через технічний збій, тому підготовче засідання було призначено на 10.12.2025.
08.12.2025 Позивач звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою, у якій просив суд повторно направити документи Відповідачу в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, посилаючись на те, що інформація про відсутність реєстрації Відповідача на Британських Віргінських островах (БВО) не свідчить про припинення Відповідача як юридичної особи.
10.12.2025 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 24.12.2025.
Ухвалою від 24.12.2025 суд задовольнив клопотання Позивача про повторне повідомлення Відповідача про розгляд справи. З огляду на викладене, суд відклав розгляд справи в підготовчому провадженні до 27.05.2026; зупинив провадження у справі до 27.05.2026. Цією ж ухвалою суд зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю “ТІС-МІНДОБРИВА» надати до суду належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на англійську мову копії ухвали Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 у справі №916/1380/25 та Прохання від 24.12.2025 про вручення за кордоном судових або позасудових документів Відповідачу, в трьох примірниках, позовної заяви та ухвали від 21.04.2025 - в двох примірниках, в термін до 12.01.2026 включно. Суд зазначив в п. 3 резолютивної частини ухвали, що ненадання Позивачем доказів у встановлений судом строк матиме наслідком залишення позову без розгляду відповідно до ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач та його представник отримали ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 в Електронному кабінеті 25.12.2025 що підтверджується наявними в матеріалах справи Довідками про доставку електронного документу.
30.12.2025 через підсистему Електронний суд Позивачем подано клопотання про направлення документів, переклад яких необхідно здійснити, Позивачу поштою на адресу с. Визирка Лиманського району Одеської області вул. Ставніцера Олексія 60.
На виконання означеного клопотання суд першої інстанції надіслав супровідним листом від 05.01.2026 на адресу Позивача процесуальні документи, переклад яких необхідно здійснити.
26.01.2026 від Позивача надійшли переклади ухвали Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 у справі №916/1380/25, Прохання від 24.12.2025 про вручення за кордоном судових або позасудових документів Відповідачу та ухвали про відкриття провадження у справі від 21.04.2025. Означені документи були направлені до суду першої інстанції засобами поштового зв'язку 22.01.2026.
При цьому, ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.01.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-МІНДОБРИВА" залишено без розгляду та зазначено, що Позивач не надав нотаріально засвічений переклад своєї позовної заяви, крім того, як вбачається з матеріалів справи, Позивач надіслав документи на виконання вимог суду з порушенням встановленого судом строку.
Суд зазначив, що ухвалою від 24.12.2025 Позивачу було встановлено строк для подання документів до суду до 12.01.2026 включно, проте останнім порушено встановлені судом строки, Позивачем не порушено питання щодо їх продовження, а тому суд дійшов висновку про необхідність залишення позову без розгляду.
Означену ухвалу було доставлено до Електронного кабінету Позивача 29.01.2026.
05.02.2026 до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання Позивача про долучення доказів, до якого останнім надано нотаріально засвічений переклад позовної заяви, який було направлено засобами поштового зв'язку 29.01.2026.
06.02.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла заява про продовження процесуального строку від 08.01.2026, яка була надіслана засобами кур'єрської доставки 08.01.2026, у якій Позивач просив продовжити строк, визначений ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 для надання належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів зазначених в ухвалі документів, та повідомлено, що станом на 08.01.2026 на адресу Позивача від суду не надійшло поштове відправлення з документами, переклад яких необхідно зробити.
Перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.
Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Водночас, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно зі статтею 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов'язків, передбачених цією статтею.
Надаючи висновок щодо правильного застосування вказаної норми процесуального права, Верховний Суд неодноразово вказував, що залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з'явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
У цьому випадку йдеться про ігнорування позивачем своїх процесуальних обов'язків і вимог суду, що унеможливлює розгляд господарським судом і вирішення спору по суті заявлених ним позовних вимог (постанови Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/802/20, від 12.09.2019 у справі №910/498/18, від 23.06.2021 у справі №917/531/19).
Наведені вище положення процесуального закону пов'язують можливість залишення судом позову без розгляду навіть не з ухиленням позивача від виконання будь-якої ухвали суду про витребування доказів, а лише з неподанням позивачем витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, тобто таких, що мають істотне значення і унеможливлюють розгляд справи за наявними в ній доказами.
Як зазначалось раніше, залишаючи позов без розгляду суд зазначив, що Позивач не надав нотаріально засвічений переклад своєї позовної заяви, крім того, як вбачається з матеріалів справи, Позивач надіслав документи на виконання вимог суду з порушенням встановленого судом строку.
Суд зазначив, що ухвалою від 24.12.2025 Позивачу було встановлено строк для подання документів до суду до 12.01.2026 включно, проте останнім порушено встановлені судом строки, Позивачем не порушено питання щодо їх продовження, а тому суд дійшов висновку про необхідність залишення позову без розгляду.
В той же час, на переконання колегії суддів, відповідні висновки суду не доводять можливість залишити позов без розгляду, оскільки у даному випадку Позивач не ухилявся від виконання вимог ухвали суду.
Так, як встановлено судовою колегією раніше, 08.12.2025 Позивач звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою, у якій просив суд повторно направити документи Відповідачу в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, посилаючись на те, що інформація про відсутність реєстрації Відповідача на Британських Віргінських островах (БВО) не свідчить про припинення Відповідача як юридичної особи.
Ухвалою від 24.12.2025 суд задовольнив клопотання Позивача про повторне повідомлення Відповідача про розгляд справи. З огляду на викладене, суд відклав розгляд справи в підготовчому провадженні до 27.05.2026; зупинив провадження у справі до 27.05.2026. Цією ж ухвалою суд зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю “ТІС-МІНДОБРИВА» надати до суду належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на англійську мову копії ухвали Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 у справі №916/1380/25 та Прохання від 24.12.2025 про вручення за кордоном судових або позасудових документів Відповідачу, в трьох примірниках, позовної заяви та ухвали від 21.04.2025 - в двох примірниках, в термін до 12.01.2026 включно. Суд зазначив в п. 3 резолютивної частини ухвали, що ненадання Позивачем доказів у встановлений судом строк матиме наслідком залишення позову без розгляду відповідно до ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач та його представник отримали ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 в Електронному кабінеті 25.12.2025 що підтверджується наявними в матеріалах справи Довідками про доставку електронного документу.
30.12.2025 через підсистему Електронний суд Позивачем подано клопотання про направлення документів, переклад яких необхідно здійснити, Позивачу поштою на адресу с. Визирка Лиманського району Одеської області вул. Ставніцера Олексія 60.
На виконання означеного клопотання суд надіслав супровідним листом від 05.01.2026 на адресу Позивача процесуальні документи, переклад яких необхідно здійснити.
В матеріалах справи відсутнє поштове повідомлення, відповідно до якого можливо встановити коли саме судом надіслано Позивачу означені документи. Водночас, Апелянтом до апеляційної скарги надано роздруківку перевірки статусу відстеження з якого вбачається, що відправлення створено 05.01.2026 (із зазначенням поштового індексу Господарського суду Одеської області - 65119) та вручено одержувачу 15.01.2026 (поза межами строку, який встановлено судом для надання Позивачем належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів документів визначених в ухвалі від 24.12.2025).
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що надати переклади документів у строк, визначений ухвалою суду від 24.12.2025 було неможливо, враховуючи дату отримання відправлення суду (15.01.2026) та строку необхідного для здійснення відповідного перекладу.
Разом з тим, суд першої інстанції залишив поза увагою вищенаведене та обмежився лише загальним посиланням на пропущення Позивачем встановленого ухвалою суду від 24.12.2025 строку.
Судова колегія звертає увагу, що встановлений судом строк повинен бути достатнім і розумним для вчинення процесуальної дії, тобто бути реальним для виконання вимог суду.
Застосовуючи процесуальні норми, суд повинен керуватися принципом розумності, відповідно до якого застосування цих норм має бути спрямованим на досягнення легітимної мети, уникаючи надмірного формалізму, що може порушувати право особи на доступ до суду.
26.01.2026 від Позивача надійшли переклади ухвали Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 у справі №916/1380/25, Прохання від 24.12.2025 про вручення за кордоном судових або позасудових документів Відповідачу та ухвали про відкриття провадження у справі від 21.04.2025. Означені документи були направлені до суду першої інстанції засобами поштового зв'язку 22.01.2026.
Колегія суддів відзначає, що відповідні документи були надані Позивачем, хоч із пропуском строку на їх подачу, встановленого судом, однак на виконання саме ухвали суду від 24.12.2025.
Тобто, у даному випадку відсутня умова того, що Позивач свідомо ухилився від виконання ухвали суду про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “ТІС-МІНДОБРИВА» надати до суду належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на англійську мову копії ухвали Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 у справі №916/1380/25 та Прохання від 24.12.2025 про вручення за кордоном судових або позасудових документів Відповідачу, в трьох примірниках, позовної заяви та ухвали від 21.04.2025 - в двох примірниках, в термін до 12.01.2026 включно.
Більш того, Позивач протягом перебування справи в судів першої інстанції виявляв зацікавленість щодо розгляду справи, виконував вимоги ухвал суду, у тому числі, виконав ухвалу суду від 21.04.2025 та надав належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на англійську мову копії ухвали Господарського суду Одеської області від 21.04.2025 про відкриття провадження у справі №916/1380/25, позовної заяви та Прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів Відповідачу в трьох примірниках.
Після отримання належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на англійську мову документів суд направив до Центрального органу Британських Віргінських Островів Registrar of the Supreme Court Supreme Court Registry No. 84 Main Street P.O. Box 418 Road Town, Tortola, British Virgin Islands VG1110, для вручення їх Відповідачу в порядку, передбаченому Гаазькою Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965.
18.08.2025 від Центрального органу Британських Віргінських Островів Registrar of the Supreme Court надійшов лист у якому зазначено про невручення Відповідачу направлених судом документів через те, Компанія "GRAIN-TRANS LTD." не зареєстрована у Британських Віргінських островах.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2025 поновлено провадження у справі, відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 05.11.2025. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “ТІС-МІНДОБРИВА» надати до суду належним чином (нотаріально) засвічений переклад на українську мову листа, що надійшов до суду 18.08.2025 вх. №25724/25.
Знову таки, Позивач виконав ухвалу суду та подав належним чином (нотаріально) засвічений переклад на українську мову листа, що надійшов до суду 18.08.2025 вх. №25724/25.
З матеріалів справи також вбачається, що Позивач приймав участь у кожному судовому засіданні призначеному судом, а тому означене вище свідчить про те, що Позивач демонстрував готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи, а висновки суду про зворотне є необґрунтованими.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції вдався до надмірного формалізму, залишаючи позов без розгляду, оскільки вочевидь несправедливим є посилання суду, як на підставу для залишення позовної заяви без розгляду, неподання Позивачем повторно належним чином (нотаріально) засвідченого перекладу позовної заяви, оскільки означений обов'язок Позивачем було виконано після відкриття провадження у справі та після отримання належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на англійську мову документів суд направив до Центрального органу Британських Віргінських Островів Registrar of the Supreme Court Supreme Court Registry No. 84 Main Street P.O. Box 418 Road Town, Tortola, British Virgin Islands VG1110, для вручення їх Відповідачу в порядку, передбаченому Гаазькою Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965.
Позаяк, невручення Відповідачу направлених судом документів, а також подання заяви Позивачем про повторне направлення Компанії "GRAIN-TRANS LTD." означених вище належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів, жодним чином не свідчать про невиконання Позивачем вимог ухвали суду та, відповідно, не є підставою для залишення позову без розгляду.
Судова колегія звертає увагу, що отримання/неотримання Відповідачем поштового відправлення знаходиться поза волею відправника. Більш того, з матеріалів справи вбачається, що при поданні позовної заяви Позивачем направлялась копія позовної заяви, вдруге належним чином (нотаріально) засвідчений переклад позовної заяви було направлено Відповідачу разом з ухвалою про відкриття.
При цьому, судом першої інстанції не зазначено, яким чином неподання вчасно повторного перекладу документів визначених в ухвалі суду, якою було задоволено заяву Позивача про повторне направлення Відповідачу належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на англійську мову копії ухвали Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 у справі №916/1380/25, Прохання від 24.12.2025 про вручення за кордоном судових або позасудових документів Відповідачу, позовної заяви та ухвали від 21.04.2025, впливає на неможливість розгляду справи по суті.
Більше того, відповідно до п. 47 Практичного керівництва із застосування Гаазької конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Конвенція не визначає, які саме документи підлягають врученню. Питання про те, чи повинен певний документ підлягати врученню вирішується законодавством тієї країни, в якій розглядається справа.
У Практичному керівництві зазначається, що суд кожної країни відповідно до національного законодавства визначає, чи підлягає документ відправленню за кордон.
Верховний Суд, зокрема у постанові від 15.05.2023 у справі № 914/86/22 наголосив, що згідно з Господарського процесуального кодексу України відповідачам в порядку, передбаченому Конвенцією, мала бути відправлена ухвала суду про відкриття провадження у справі. Процесуальний закон не передбачає обов'язок суду направляти відповідачу позовну заяву та додані до неї документи.
В контексті залишення позову без розгляду з підстав неподання позивачем документів Верховний Суд неодноразово зазначав, що господарський суд має з'ясувати також і те, яким чином не подання позивачем витребуваних судом документів перешкоджає вирішенню спору та у чому полягають перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог за відсутності витребуваних документів.
Суд першої інстанції у своїй ухвалі не навів аргументів того, що неподання Позивачем повторно примірників нотаріально засвіченого перекладу позовної заяви перешкоджає розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, а отже висновки суду про наявність підстав для залишення позову без розгляду є необґрунтованими та такими, що належним чином не підтверджені.
З урахуванням наведено, відсутні підстави вважати, що господарський суд першої інстанції витребував у Позивача докази, які він вважав необхідними для вирішення спору по суті, оскільки зі змісту ухвали від 24.12.2025 не вбачається, що суд першої інстанції обґрунтував необхідність надання Позивачем витребуваних зазначеною ухвалою доказів з підстав неможливості розгляду справи за наявними в ній матеріалами з урахуванням того, що Позивачем на виконання ухвали суду першої інстанції від 21.04.2025 про відкриття провадження у справі вже надавались витребувані документи.
Колегія суддів вважає, що суд дійшов необґрунтованого висновку про можливість залишення позову без розгляду у зв'язку із ненаданням позивачем вчасно витребуваних ухвалою суду документів.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що судовий процес, в першу чергу, спрямований на вирішення спору, шляхом винесення відповідного судового рішення, і лише у випадку обґрунтованої неможливості розгляду справи за недостатністю доказів, які були витребувані та є необхідними, суд може залишити позов без розгляду.
Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (частина перша статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду, а також що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечено можливість реалізувати зазначені права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
В рішенні від 01.03.2002 у справі "Кутіч проти Хорватії", заява №48778/99 зазначено, що на суд включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом.
У рішенні від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції при залишенні позову без розгляду вдався до суто формального тлумачення пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, не врахував в сукупності усіх обставин справи та помилково залишив позов без розгляду.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилкового залишив позов без розгляду, оскільки його рішення було ухвалене без належної оцінки всіх обставин справи, що призвело до порушення процесуальних прав Позивача та принципу рівності сторін.
Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи, зазначає, що вказані обставини в сукупності не можуть свідчити про втрату інтересу Позивачем до розгляду даної справи судом і неможливості розгляду справи по суті.
Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 23.08.2019 у справі № 910/13094/17 та у постанові 17.05.2023 у справі №910/23821/15 виклав правову позицію, відповідно до якої перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність. При цьому поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що ніхто не може бути протиправно обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або протиправно позбавлений такого права. Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист.
Право на судовий захист передбачено статтею 55 Конституції України, яка встановлює, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Дія 97" проти України", §47).
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
При постановленні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд вдався до суто формального тлумачення пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України і без належного обґрунтування дійшов висновку про наявність процесуальних підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
За приписами частини 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвали про залишення позову без розгляду справа передається на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За вищенаведених обставин у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 29.01.2026 по справі №916/1380/25 як такої, що постановлена з порушенням норм процесуального права, задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-МІНДОБРИВА" та направлення справи №916/1380/25 до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, мають бути вирішені судом першої інстанції, за результатом розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 253 - 254, 269, 270 - 271, 275, 277 - 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-МІНДОБРИВА" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.01.2026 по справі №916/1380/25 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.01.2026 по справі №916/1380/25 скасувати.
3. Справу №916/1380/25 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 01.04.2026 року.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош