30.03.2026 Справа № 5015/6971/11
Західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Манюка П.Т., суддів Прядко О.В. та Рима Т.Я.,
за участю секретаря судового засідання Амбіцької І.О
розглянувши заявуПриватного акціонерного товариства «Виробничо-наукова компанія Розточчя СТ»
пророз'яснення судового рішення
у справі № 5015/6971/11
за позовом:заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі:
позивач 1:Міністерства інфраструктури України
позивач 2:Державного агентства автомобільних доріг України (правонаступник Державної служби автомобільних доріг)
до відповідача:Приватного акціонерного товариства «Виробничо-наукова компанія Розточчя СТ»,
про:розірвання концесійного договору та додатковї угоди
Представники учасників справи:
прокурор: Панькевич Роман Васильович,
від позивача 1: Лов'як Світлана Сергіївна - представник,
від позивача 2: Макознак Софія Євгенівна - представник,
від відповідача: Карпенко Алла Антонівна - представник,
від відповідача: Ганайлюк Борис Антонович - представник.
встановив:
У провадженні господарських судів перебувала справа № 5015/6971/11 за позовом заступника прокурора Львівської області щодо розірвання концесійного договору № 2 на будівництво та експлуатацію автомобільної дороги на ділянці Львів - Броди та додаткової угоди від 16.03.2011 року № 1, укладених між Державною службою автомобільних доріг України та ВАТ “Виробничо-наукова компанія «Розточчя СТ».
Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.01.2012 у справі № 5015/6971/11 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 у справі № 5015/6971/11, яка була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2013, рішення Господарського суду Львівської області від 24.01.2012 у справі № 5015/6971/11 - скасовано повністю. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Розірвано концесійний договір на будівництво та експлуатацію автомобільної дороги на ділянці Львів-Броди від 26.12.2002 та додаткову угоду від 16.03.2011 № 1.
06.03.2026 до Західного апеляційного господарського суду через підсистему Електронний суд від представника відповідача - ПАТ «Виробничо-наукова компанія Розточчя СТ», надійшла заява про роз'яснення рішення у справі № 5015/6971/11, а саме постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 у частині порядку її виконання.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 витребувано з Господарського суду Львівської області матеріали справи 5015/6971/11.
13.03.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2026 заяву відповідача про роз'яснення судового рішення залишено без руху.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 розгляд заяви призначено на 30.03.2026.
В обґрунтування заяви, заявник (відповідач) вказує, що відповідно до умов концесійного договору та додаткової угоди, у разі його розірвання, сторони зобов'язані визначити порядок приймання передачі активів, компенсації витрат та інші умови завершення правовідносин сторін.
Постанова суду апеляційної інстанції від 20.03.2012 у справі № 5015/6971/11, якою розірвано концесійний договір, не містить роз'яснення щодо порядку подальшого виконання цього рішення та завершення правовідносин сторін.
У зв'язку з цим, на думку заявника, сторони не мають можливості визначити порядок виконання судового рішення та завершення договору, що створює об'єктивні труднощі його виконання.
Ця заява спрямована, як звертає увагу заявник, виключно на отримання роз'яснення порядку виконання судового рішення в частині правових наслідків припинення концесійного договору. Зокрема, потребують роз'яснення питання щодо порядку завершення правовідносин сторін після розірвання договору; правового режиму активів, створених у процесі виконання договору; необхідності проведення інвентаризації, оцінки та приймання-передачі створеного майна.
До матеріалів заяви відповідачем також долучені листи-відповіді від Львівської обласної прокуратури та Міністерства розвитку громад та територій України на подані ним звернення з цього приводу. Зокрема, у листі-відповіді Міністерства розвитку громад та територій України від 23.01.2026 надано відповідь, що правові наслідки розірвання договору передбачені статтею 652 ЦК України, частинами 2 та 3 якої визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інакше не встановлено договором або законом.
26.03.2026 через підсистему Електронний суд прокурор подав письмові пояснення на заяву про роз'яснення судового рішення. Зокрема, зазначив, що позовні вимоги у справі № 5015/6971/11 мають нематеріальний характер - розірвати концесійний договір та додаткову угоду. Відповідно, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 про задоволення позову не може бути пред'явлена до примусового виконання, оскільки договір вважається розірваним з моменту набрання постановою законної сили. Застосування наслідків розірвання договору не було предметом цього позову.
У письмових поясненнях від 27.03.2026 представник позивача 2 - Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України вказав, що роз'ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, отже підстав для роз'яснення постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 у справі № 5015/6971/11 не вбачається.
Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Виробничо-наукова компанія Розточчя СТ» про роз'яснення судового рішення, заслухавши думку учасників справи, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський встановив таке.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.01.2012 у справі № 5015/6971/11 відмовлено у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Львівської області щодо розірвання концесійного договору № 2 на будівництво та експлуатацію автомобільної дороги на ділянці Львів - Броди та додаткової угоди від 16.03.2011 року № 1, укладених між Державною службою автомобільних доріг України та ВАТ “Виробничо-наукова компанія «Розточчя СТ».
Не погодившись із таким рішенням, прокурор та Міністерство інфраструктури України подали апеляційні скарги у яких просили рішення Господарського суду Львівської області від 24.01.2012 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2012, яка була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2013 у справі № 5015/6971/11 апеляційні скарги Міністерства інфраструктури України та прокурора задоволено. Рішення господарського суду Львівської області від 24.01.2012р. у справі № 5015/6971/11 - скасовано повністю. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Розірвано концесійний договір на будівництво та експлуатацію автомобільної дороги Львів-Броди від 26.12.2002 та додаткову угоду від 16.03.2011 № 1, укладений між Державною службою автомобільних доріг України (правонаступником якої є Державне агентство автомобільних доріг України) та Відкритим акціонерним товариством "Виробничо-наукова компанія "Розточчя СТ". Здійснено розподіл судових витрат.
Надавши правову оцінку підставам поданої заяви та доводам учасників судового процесу, суд виходить з наступного.
За умовами ч. 1 ст. 245 ГПК України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Верховним Судом у постанові від 13 вересня 2019 року у справі № 816/1512/15 зазначено, що роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Зокрема, це стосується недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, яка означає, що судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час виконання рішення. Підставою для подання заяви про роз'яснення рішення, є його незрозумілість.
Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
Слід також звернути увагу на висновки, що сформульовані у рішенні ЄСПЛ у справі "BALAN v. The Republic of Moldova № 2" (заява № 49016/10), яке, головним чином, стосується встановлення правомірності роз'яснення судового рішення. Розглядаючи цю справу, ЄСПЛ зазначив, що національні суди зобов'язані не допускати порушення принципу правової визначеності під час розгляду заяви про роз'яснення судового рішення. Роз'яснення рішення, яке в результаті фактично змінює спосіб його виконання, виходить за межі звичайного тлумачення чи виправлення канцелярських або судових помилок, що має наслідки, несумісні з принципом юридичної визначеності, гарантовані статтею 6 Конвенції.
Отже, суд роз'яснює суть судового рішення, якщо воно є незрозумілим для суб'єкта, якому надано право звернення за відповідним роз'ясненням. Між тим, необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання.
Частиною другою статті 245 ГПК України встановлено, що подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Із зазначеної норми вбачається, що роз'ясненню підлягають ті рішення, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України "Про виконавче провадження".
Такі висновки про застосування норм процесуального права викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 09.07.2018 у справі № 911/2050/16.
Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
Рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.
У разі, коли судове рішення не відповідає вказаним критеріям, останнє підлягає роз'ясненню судом, який ухвалив вказане судове рішення за заявою учасника справи (постанова КАС ВС від 20 грудня 2023 року у справі № 400/2839/22).
Суд може роз'яснити судове рішення у разі, якщо нечітким або незрозумілим є зміст його резолютивної частини, як для осіб, щодо яких воно ухвалене, так і для осіб, які будуть здійснювати його примусове виконання (постанова КЦС ВС від 24 липня 2020 року у справі № 128/2734/17).
Однак, до повноважень судів України не належить роз'яснення рішення шляхом внесення до нього змін по суті. Висновки, зроблені судом в ході розгляду справи, викладаються у судовому рішенні, яке є обов'язковим до виконання на всій території України (постанова КГС ВС від 16 листопада 2018 року у справі № 910/10916/16).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Судове рішення у частині розірвання концесійного договору та додаткової угоди до нього не підлягає виконанню у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження»; на виконання рішення у цій частині не видається виконавчий документ.
Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 у справі № 5015/6971/11, із заявою про роз'яснення якої звернувся заявник, не є судовим рішенням, право на роз'яснення якого передбачено статтею 245 ГПК України, оскільки вона не підлягає примусовому виконанню в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", на її виконання не видавався наказ (крім наказу про стягнення судового збору).
Питання щодо порядку завершення правовідносин сторін після розірвання концесійного договору; правового режиму активів, створених у процесі виконання договору; необхідності проведення інвентаризації, оцінки та приймання-передачі створеного майна, порядку врегулювання взаємних майнових зобов'язань сторін договору визначені спеціальним законодавством про концесії та не можуть бути предметом роз'яснення судового рішення про розірвання концесійного договору у зв'язку з його невиконанням стороною.
Фактично заява відповідача спрямова на роз'яснення наслідків ухваленого рішення, а не роз'яснення його змісту. Вказане суперечить змісту статті 245 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 245 ГПК України, про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, тобто, за наслідком вирішення даного процесуального питання суд уповноважений постановити одне з визначених ч. 4 ст. 245 ГПК України процесуальних рішень
З огляду на викладене, заява Приватного акціонерного товариства «Виробничо-наукова компанія Розточчя СТ» від 05.03.2026 про роз'яснення судового рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 232, 234, 245 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
ухвалив:
1. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Виробничо-наукова компанія Розточчя СТ» від 05.03.2026 про роз'яснення постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 у справі № 5015/6971/11 відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. ст. 287-288 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 01 квітня 2026 року.
Головуючий суддя Манюк П.Т.
Суддя Прядко О.В.
Суддя Рим Т.Я.