31 березня 2026 рокуЛьвівСправа №140/2848/25 пров. №А/857/33396/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
судді-доповідача Іщук Л. П.,
суддів Пліша М.А., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року (головуючий суддя Димарчук Т.М., м. Луцьк) у справі № 140/2848/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Луцької районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправними дій щодо відмови у видачі посвідчення “Дружина (чоловік) померлого (померлої) громадянина (громадянки) з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих) категорії 1, смерть якого (якої) пов'язана з Чорнобильською катастрофою»; зобов'язання видати посвідчення “Дружина (чоловік) померлого (померлої) громадянина (громадянки) з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих) категорії 1, смерть якого (якої) пов'язана з Чорнобильською катастрофою».
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач перебував у шлюбі із ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 19.05.1991. ОСОБА_2 04.06.1993 було видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 Категорії. У 1998 році їй було надано 1 категорію постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи. У 2003 році ОСОБА_2 встановлено III групу інвалідності через захворювання, що пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС. Надана група інвалідності була встановлена до 2006 року та знята у вказаному році у зв'язку із покращенням стану здоров'я. Зазначає, що із змісту довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 18.09.2017 серії 12ААА № 391628 ОСОБА_2 було встановлено I А групу інвалідності загального захворювання довічно. Наголошує, що причина інвалідності - загальне захворювання було вписане в довідці МСЕК серії 12 ААА № 391628 помилково. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Експертним висновком Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії на засіданні №12 від 13.10.2017 встановлено, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 пов'язане із наслідками аварії на ЧАЕС. Вважає, що ОСОБА_2 набула право на отримання 1 Категорії, як потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи за життя, так як мала захворювання та смерть, пов'язані із ЧАЕС, проте за життя не встигла виготовити належні документи у зв'язку із раптовою смертю.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 13.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до Луцької районної державної адміністрації з письмовою заявою у якій просив видати йому посвідчення чоловіка померлої громадянки (його дружини ОСОБА_2 ) із числа потерпілих першої категорії, смерть якої пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
До заяви додав: копію експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії №20807 від 14.09.2017; копію експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії №20939 від 13.10.2017; копію паспорта; копію посвідчення ОСОБА_2 ; довідку про склад сім'ї; довідку МСЕК серії 12ААА №391628 та інші документи (а.с. 5-18).
Відповідно до витягу з протоколу від 23.01.2025 №152 засідання регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших громадян “Посвідчення чоловіка померлої громадянки із числа потерпілих категорії першої, смерть якої пов'язана з Чорнобильською катастрофою» не підлягає видачі ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що на момент смерті померла не належала до потерпілих першої категорії (а.с. 51).
Листом від 30.01.2025 №383/74/2-25 Луцька районна військова адміністрація Волинської області повідомила ОСОБА_1 , що згідно протоколу засідання регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян № 152 від 23.01.2025 вирішено, що “Посвідчення чоловіка померлої громадянки із числа потерпілих першої категорії, смерть якої пов'язана з Чорнобильською катастрофою» не підлягає видачі у зв'язку з тим, що на момент смерті померла не належала до потерпілих від Чорнобильської катастрофи першої категорії (а.с.20).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент смерті ОСОБА_2 не належала до потерпілих від Чорнобильської катастрофи першої категорії, відтак відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у видачі посвідчення “Чоловік померлої громадянки з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих) категорії 1, смерть якої пов'язана з Чорнобильською катастрофою», діяв на підставі закону.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).
Зокрема, відповідно до статті 9 Закону № 796-ХІІ особами, , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною, речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Статтею 11 Закону № 796-ХІІ встановлено, шо до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: 1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення; 2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій; 3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного І (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років; 4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років; 5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України; 6) особи, які досягай повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико- соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону.
Згідно з статтею 14 Закону № 796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:
1) особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10,11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1;
2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:
- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;
- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;
- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;
- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);
- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2;
3) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:
- у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів;
- у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів;
-у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше ЗО календарних днів;
- на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році,
а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які:
- постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
- постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3;
4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 N° 551 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі Порядок № 551). Цей Порядок визначає процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та передбачає видачу посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та Проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, і' надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон), іншими актами законодавства (пункт 2 Порядку № 551).
Пунктом 10 Порядку №551 визначено, що дружині (чоловіку) померлого (померлої) громадянина (громадянки) з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, віднесеного (віднесеної) до категорії 1 або 2, або з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеного (віднесеної) до категорії 3, смерть якого (якої) пов'язана з Чорнобильською катастрофою, а також дружині (чоловіку), якщо та (той) не одружилася (одружився) вдруге, померлого (померлої) громадянина (громадянки), віднесеного (віднесеної) до категорії 1, 2 або 3, смерть якого (якої) пов'язана з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, або опікуну дітей (на час опікунства) померлого (померлої) громадянина (громадянки), смерть якого (якої) пов'язана з Чорнобильською катастрофою, видається посвідчення Дружина (чоловік) померлого (померлої) громадянина (громадянки) з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих) категорії, смерть якого (якої) пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, опікуна дітей померлого (померлої) громадянина (громадянки), смерть якого (якої) пов'язана з Чорнобильською катастрофою темно-бордового кольору.
За правилами пункту 11 Порядку №551 посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що відповідне посвідчення видається чоловіку ( дружині ) померлої особи у випадку, якщо померлий громадянин (громадянка) належав до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, віднесеного (віднесеної) до категорії 1 або 2, або з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеного (віднесеної) до категорії 3, смерть якого (якої) пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Колегія суддів наголошує, що наявність вказаного статусу у померлого (померлої) громадянина (громадянки) є обов'язковою.
Як вбачається з посвідчення громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 , виданого Волинською облдержадміністрацією 04.06.1993, ОСОБА_2 належала до потерпілих третьої категорії.
Тобто, на момент смерті ОСОБА_2 не належала до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, віднесеної до категорії 1 або 2, або до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеної до категорії 3.
Наведене скаржником не заперечується.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що рішення регіональної комісії, оформлене протоколом від 23.01.2025 №152, є правомірним, оскільки відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом № 796-ХІІ та Порядком №551.
Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі № 140/2848/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді М.А. Пліш
Н. М. Судова-Хомюк