31 березня 2026 рокуЛьвівСправа №140/13236/24 пров. №А/857/10597/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Заверухи О.Б., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року у справі № 140/13236/24 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
суддя в 1-й інстанції Димарчук Т.М.,
час ухвалення рішення 14 лютого 2025 року,
місце ухвалення рішення м.Луцьк,
дата складання повного тексту рішення 14 лютого 2025 року,
Головне управління ДПС у Волинській області звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави податковий борг в сумі 21740,40 грн (двадцять одну тисячу сімсот сорок гривень 40 копійок).
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовують тим, що не надано доказів того, що податкове повідомлення-рішення та податкова вимога буле йому надіслані та вручені. Крім того, він як інвалід 2-ї групи не має платити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав, а саме.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник податків в ГУ ДПС у Волинській області.
Як слідує з інформаційної довідки ГУ ДПС у Волинській області про заборгованість по платежах до бюджету (а.с.3), розрахунку сум податкового боргу (а.с.4), витягу з ІС “Податковий блок» (зворотний бік облікових карток платника податків з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості) (а.с.10) у відповідача станом на 11.11.2024 наявна заборгованість по платежах до бюджету, а саме, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 21740,40 грн.
Податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 21740,40 грн виник внаслідок несплати відповідачем податкового зобов'язання нарахованого податковим органом за податковими повідомленнями-рішеннями:
№0912262-2404-0304 від 25.10.2023 на суму 10705,50 грн з терміном сплати 15.04.2024 (за 2022 рік);
№0083874-2404-0304 від 10.04.2024 на суму 11034,90 грн з терміном сплати 26.10.2024 (за 2023 рік) (а.с.9).
Таким чином, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 по платежах до бюджету, яка підлягає до стягнення за даним позовом становить 21740,40 грн. Доказів сплати вищезазначеної заборгованості відповідач суду не надав.
Несплата відповідачем податкового боргу стала підставою для звернення ГУ ДПС у Волинській області з адміністративним позовом про стягнення податкового боргу з відповідача у примусовому порядку.
Частиною першою статті 67 Конституції України встановлено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 15.1, 15.2 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовою податку на майно (підпункт 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України).
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1, підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а об'єктом оподаткування - об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України встановлено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно правил, установлених підпунктом 266.7.2 пункту 266.7, підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення №0912262-2404-0304 від 25.10.2023 та №0083874-2404-0304 від 10.04.2024, якими ОСОБА_1 були визначені податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості були надіслані контролюючим органом на адресу відповідача рекомендованим порядком з повідомленнями про вручення за адресою реєстрації місця проживання та вручені відповідачу 27.08.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.9).
У свою чергу ОСОБА_1 податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у строк, визначений ПК України, не сплатив, податкові повідомлення-рішення не оскаржив. Тому такі зобов'язання набули статусу податкового боргу.
Згідно із підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України обумовлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
11.06.2024 позивач сформував та надіслав ОСОБА_1 податкову вимогу форми “Ф» №0005924-1305-0320, з якої вбачається, що станом на 10.06.2024 загальна сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 10705,50 грн та яка була надіслана відповідачу за останньою відомою адресою місцезнаходження фізичної особи: АДРЕСА_1 рекомендованим поштовим відправленням, та 05.07.2024 повернулась на адресу податкового органу з відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання», що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.5-8).
Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України (в редакції на час винесення податкових повідомлень-рішень) податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків у розумінні пункту 45.1 статті 45 ПК України.
А тому в розумінні пункту 58.3 статті 58 ПК України податкова вимога вважається врученою платнику податків.
Вказані заходи не спричинили погашення платником податків податкового боргу. Доказів оскарження податкової вимоги форми “Ф» від 11.06.2024 №0005924-1305-0320 або сплати вказаних сум податкового боргу відповідач не надав.
Як визначено пунктом 102.4 статті 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Згідно із пунктом 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункти 95.1, 95.2 статті 95 ПК України).
Виходячи із системного аналізу положень ПК України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що визначене відповідачу податкове зобов'язання у сумі 21740,40 грн є узгодженим та не сплачене ним у встановлений строк, щодо його розміру не подано відзиву на позов, як і не надано доказів погашення боргу, то суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом прийняття рішення про стягнення з ОСОБА_1 вказаного податкового боргу.
Покликання відповідача на те, що позивачем не доведено надісданання та вручення йому податкових повідомлень - рішень та вимоги, колегія суддів відхиляє, так як Зазначені вище податкові повідомлення-рішення апелянтом були отримані 27.08.2024 за адресою місця знаходження відповідача м.Камінь-Каширськии?, вул. Перше Травня, буд.52, Волинська область, 44501 ( доказ поштового отримання в матеріалах справи), податкова ж вимога була надіслана відповідачу за останньою відомою адресою місцезнаходження фізичної особи: АДРЕСА_1 рекомендованим поштовим відправленням, та 05.07.2024 повернулась на адресу податкового органу з відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання», що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Крім того, колегія суддів наголошує, що наведені вище податкові повідомлення-рішення відповідачем не були оскаржені в судовому порядку, а тому є узгодженими, і лише в разі оскарження таких вирішується питання правомірності їх винесення стосовно сплати відповідачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. як інвалідом 2-ї групи.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року у справі № 140/13236/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська
Повне судове рішення складено 31 березня 2026 року.