головуючий суддя у першій інстанції: Поліщук О.В.
31 березня 2026 рокуЛьвівСправа №460/9396/24 пров. №А/857/1681/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі № 460/9396/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,-
20.08.2024р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльності щодо відмови у призначенні пільги на житлово-комунальні послуги відповідно до категорії "Батьки померлої особи з особливими заслугами";
-зобов'язати призначити пільгу на житлово-комунальні послуги відповідно до категорії "Батьки померлої особи з особливими заслугами".
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.11.2025р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.11.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є членом сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , від 04.05.2022р.
13.05.2024р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із зверненням (вх. № 271013) щодо призначення пільги на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива та скрапленого газу за категорією "Батьки померлої особи з особливими заслугами", яке за принципом екстериторіальності для розгляду скеровано до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області
27.06.2024р. листом № 1700-0310-8/37742 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомив позивачу про прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області рішення від 17.05.2024р. № 1257847563-2024-6, яким позивачу відмовлено в призначенні пільг на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки середньомісячний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на отримання пільги.
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
В ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», видно, що у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно ст.2 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
ст.4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", встановлено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Відповідно до ст.8, ст.9 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що учасниками війни визнаються військовослужбовці, які в період війни проходили військову службу у Збройних Силах колишнього СРСР, трудівники тилу, а також інші особи, передбачені цим Законом.
Наведений детальний перелік осіб, які належать до учасників війни, а у ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"№ 3551-XII - членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.
п.5 ч.1 ст.15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", передбачено, що сім'ям загиблих (померлих) ветеранів війни (ст.10) та сім'ям загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України (ст10-1) надаються такі пільги:
50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю.
Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім'ю);
ч.2 ст.15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені п.4-п.6 цієї статті, надаються сім'ям загиблих (померлих) ветеранів війни, сім'ям загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України та членам їх сімей, які проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.
Площа житла, на яку нараховується 50-процентна знижка плати, передбачена п.4 і п.5 ч.1 цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім'ї осіб, які не мають права на знижку плати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2022р. № 1041 "Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України" визначено, що з 01.12.2022р. призначення житлових субсидій та пільг здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019р. № 373 (далі - Порядок № 373).
В п.1 Порядку № 373, видно, що він визначає механізм надання громадянам у грошовій формі таких пільг: на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також житлово-комунальних послуг, а саме:
-житлових послуг - послуг з управління багатоквартирним будинком;
-комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами;
-на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також витрат на управління багатоквартирним будинком, в якому створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний (житловий) кооператив (далі - об'єднання), та витрат на комунальні послуги в такому будинку;
-на придбання твердого палива і скрапленого газу.
п.3-1 Порядку № 373, передбачено, що для призначення пільг пільговики, які перебувають на обліку в Реєстрі осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), що є структурною підсистемою Єдиного соціального реєстру, або їх законні представники, або дієздатні повнолітні члени сім'ї пільговика, на яких поширюються пільги і відомості про якого наявні в Реєстрі, звертаються з відповідною заявою про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу за формою згідно з додатком (далі - заява), до якої додається у разі потреби довідка про наявність у житловому приміщенні пічного опалення та/або кухонного вогнища на твердому паливі:
до 30 листопада 2022 р. включно - до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) за зареєстрованим (задекларованим) місцем проживання (або фактичним місцем проживання - у разі перебування на обліку в Реєстрі за фактичним місцем проживання);
починаючи з 1 грудня 2022 р. - до органів Пенсійного фонду України.
Для отримання пільги на придбання твердого палива і скрапленого газу заява подається щороку.
В п.4 Порядку № 373 видно, що право на отримання пільг, встановлених законами України, з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї визначається:
-органами Пенсійного фонду України - відповідно до Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 389;
-бюджетними установами, казенними підприємствами та комунальними некомерційними підприємствами, що утворюються у результаті реорганізації державних та комунальних закладів охорони здоров'я, - відповідно до Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 р. № 426.
Відповідно п.6 Порядку № 373 зазначено, що на підставі даних Реєстру та інформації, отриманої відповідно до пункту 5 цього Порядку, розраховують щомісяця суму пільги: на оплату житлово-комунальних послуг виходячи з розміру знижки, на яку пільговик має право згідно із законом, кількості членів сім'ї, які мають таке право відповідно до законодавчих актів, зазначених у п.3 цього Порядку, та визначені ст.51 Бюджетного кодексу України, та з урахуванням встановлених цін/тарифів (внесків) і державних соціальних нормативів у сфері житлово-комунального обслуговування. Пільги в період воєнного стану на оплату послуги з постачання та розподілу електричної енергії пільговикам надаються за наявності договору між суб'єктом господарювання, що надає комунальну послугу споживачу, та споживачем такої послуги незалежно від фактичної наявності/відсутності послуги з незалежних від споживача або суб'єкта господарювання, що надає комунальну послугу споживачу, причин; на придбання твердого палива і скрапленого газу виходячи з розміру знижки, на яку пільговик має право згідно із законом, з урахуванням мінімальних норм забезпечення твердим паливом і скрапленим газом та граничних показників їх вартості.
В п.6-1 Порядку №373, видно, що у разі зміни обставин, що впливають на розмір пільг, проводиться перерахунок розміру пільг з місяця виникнення таких обставин. У разі необхідності проведення перерахунку пільг за минулі періоди строк, за який здійснюється такий перерахунок, не обмежується.
п.19 Порядку № 373, передбачено, що суми пільг, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пільговика або неповідомлення ним уповноваженому органу про зміну обставин, зазначених у пункті 3 цього Порядку, на вимогу уповноваженого органу повертаються пільговиком.
Надання пільги припиняється:
з причин, що унеможливлюють її надання, зокрема в разі смерті пільговика, втрати права на пільгу, призначення житлової субсидії, - з місяця, що настає за місяцем настання зазначеної події;
за заявою пільговика - з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою.
У разі відмови пільговика добровільно повернути суму надміру перерахованої (виплаченої) пільги питання про її примусове стягнення вирішується в судовому порядку.
Колегія суддів наголошує та звертає увагу скаржника, що право на пільгу оплату комунальних послуг позивач має як член сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 27.06.2024р. № 1700-0310-8/37742, за наслідками розгляду звернення позивача від 13.05.2024р. № 271013 повідомлено позивача, що прийнято рішення від 17.05.2025р. № 1257847563-2024-6, яким відмовлено в призначенні пільги на житлово-комунальні послуги, придбання твердого палива та скрапленого газу категорії "Батьки померлої особи з особливими заслугами".
Водночас, суд першої інстанції ухвалою від 28.10.2025р. витребував у Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області належним чином засвідчені копії наступних документів:
-рішення про відмову у призначенні пільги на житлово-комунальні послуги від 17.05.2024р. № 1257847563-2024-6;
-заяви ОСОБА_1 про призначення пільги на житлово-комунальні послуги та усіх доданих до неї документів (матеріалів), а також інших наявних в розпорядженні Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області документів (матеріалів), в т.ч. розрахунок доходів при призначенні пільги, за результатами розгляду яких прийнято рішення про відмову у призначенні пільги на житлово-комунальні послуги від 17.05.2024р. № 1257847563-2024-6.
03.11.2025р. на виконання вимог ухвали суду від 28.10.2025р. через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС пенсійний орган подав до суду повідомлення про неможливість надання копії витребуваних судом документів. Як слідує із змісту повідомлення, неможливість надання таких документів відповідач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області. При цьому, позивачу за зверненням від 13.05.2024р. № 271013 з урахуванням принципу екстериторіальності відмовлено в призначенні пільги на оплату житлово комунальних послуг спеціалістами відділу призначення Головного управління Пенсійного фонду України в Київської області, оскільки розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Однак, спеціалістами відділу контролю за правильністю нарахування житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області проводилася перевірка правильності винесення рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київської області від 17.05.2024р. № 1257847563-2024-6.
Отже, в даному випадку пенсійний орган, не надав суду жодних доказів на підтвердження обставин щодо прийняття саме Головним управління Пенсійного фонду України в Київської області рішення від 17.05.2024р. № 1257847563-2024-6 за наслідками розгляду заяви позивача від 13.05.2024р. № 271013, так само як і здійснення перевірки правильності винесення такого рішення.
Крім того, такі пояснення апелянта суперечать змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 27.06.2024р. № 1700-0310-8/37742 та відзиву на позовну заяву.
У свою чергу, щодо застосування розміру середньомісячного сукупного доходу сім'ї при визначенні права на отримання пільги, колегія суддів звертає увагу на таке враховує наступне.
В абз.2 п.п.1 п.9 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014р. № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII) ст.15 Закону № 3551-ХІІ доповнено ч.7 такого змісту: " Установити, що пільги, передбачені п.п.1, 2, 4, 5, 6 та 20 ч.1 цієї статті надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України" (набрала чинності з 01.01.2015р).
У зв'язку з прийняттям Закону № 76-VIII, Кабінет Міністрів України Постановою від 04.06.2015р. №389 затвердив Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї (далі - Порядок №389), на який міститься покликання п.4 Порядку № 373.
п.1 Порядку № 389, він визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло- та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім'ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства.
Згідно п.2 Порядку № 389, його дія поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, зокрема, згідно з Законом № 3551-ХІІ.
В п.3 Порядку № 389 установлено, що пільги, зазначені у п.1 цього Порядку, надаються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018р. № 12-р/2018 (справа №1-6/2018(2791/15) визнано неконституційними абзац другий підпункту 1, абзац другий підпункту 2, абзаци другий, третій, четвертий підпункту 3 пункту 9 розділу I Закону № 76-VIII; частину шосту статті 14, частину другу статті 16 Закону № 3551-XII зі змінами. Одночасно установлено, що вони втрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відтермінування втрату чинності цими положеннями Конституційний Суд України мотивував тим, що для відновлення попереднього рівня соціального захисту учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг потрібно передбачити кошти у Державному бюджеті України, внести відповідні зміни до законів України.
Отже, у зв'язку із прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 18.12.2018р. № 12-р/2018 положення ч.7 ст.15 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII втратили чинність з 18.03.2019р. та застосуванню надалі не підлягають.
З 18.03.2019р. Законом № 3551-XII та Порядком № 389 визначено різні підходи щодо надання пільг, встановлених Законом № 3551-XII, у тому числі ст.15 названого Закону.
Так, Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не ставить у залежність надання пільг від середньомісячного доходу сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу.
У той же час, чинними є положення Порядку № 389, які умовою надання пільг вказують не перевищення середньомісячного сукупного доходу сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців за величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Зокрема, згідно п.10 Порядку № 389, у разі коли середньомісячний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, пільговик має право на отримання пільг протягом 12 місяців із місяця визначення відповідного права, але не більше ніж до останнього дня календарного року визначення такого права.
ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
В п.1, п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, видно, що виключно законами України визначаються права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту.
ч.3 ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Відповідно ч.3 ст.7 КАС України визначено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
п.2 Порядку № 389 передбачено, що дія цього Порядку поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законами України: "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені до категорії 3; дружини (чоловіки) та опікуни (на час опікунства) дітей померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 3, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; сім'ї, які мають дитину з інвалідністю, інвалідність якої пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи; діти, потерпілі від Чорнобильської катастрофи; особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 р. не менше ніж 14 календарних днів або не менше ніж три місяці протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями), "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (учасники війни; особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдови (вдівці) та батьки померлих осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" (ветерани праці; особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдови (вдівці) та батьки померлих осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною), "Про освіту" (пенсіонери, які раніше працювали педагогічними працівниками у сільській місцевості та селищах міського типу і проживають у них), Основами законодавства України про охорону здоров'я (пенсіонери, які раніше працювали медичними і фармацевтичними працівниками у сільській місцевості та селищах міського типу і проживають у таких населених пунктах), "Про бібліотеки і бібліотечну справу" (пенсіонери, які раніше працювали у бібліотеках у сільській місцевості та селищах міського тип
Разом з тим, з 19.03.2019р. (після збігу тримісячного строку з дня прийняття рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018р. № 12-р/2018) ч.7 ст.15 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 76-VIII втратила чинність та застосуванню не підлягає.
Тобто, починаючи з 19.03.2019р., при наданні пільг членам сім'ї загиблих (померлих) ветеранів війни не враховується умова, яка була передбачена ч.7 ст.15 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 76-VIII, згідно із якою розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців має не перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Водночас, нормативно-правових актів щодо відновлення попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, встановлених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на виконання рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018р. № 12-р/2018 Верховною Радою України не приймалось.
Враховуючи обов'язок держави відновити попередній рівень соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання соціальних пільг у розмірі не меншому ніж той, який існував до внесення змін Законом № 76-VIII до ст.15 Закону № 3551-XII.
Покликання апелянта на норми Порядку № 389 є безпідставними, оскільки вказана Постанова прийнята на реалізацію приписів Закону № 76-VIII, норми якого, як вказано вище, визнані неконституційними.
Отже, відмова позивачу в призначенні пільги на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива та скрапленого газу за категорією "Батьки померлої особи з особливими заслугами" з тих мотивів, що середньомісячний дохід його сім'ї в розрахунку на одну особу перевищив величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (4240,00 грн), є протиправною.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституції України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - залишити без задоволення, а Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі № 460/9396/24- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель