30 березня 2026 рокуЛьвівСправа №380/23870/24 пров. №А/857/54018/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Кухтея Р.В., Матковської З.М.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну ОСОБА_1 ,
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року з питань закриття провадження у справі (суддя - Карп'як О.О., час ухвалення - 12:53 год., місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту - 25.11.2025),
в адміністративній справі №380/23870/24 за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Артура Шталя», Міністерство культури та стратегічних комунікацій України,
про визнання протиправною та скасування ухвали,
встановив:
У листопаді 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Львівської міської ради, в якому просила визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 17 жовтня 2024 року №5555 «Про надання «ОСББ "Артура Шталя" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.Грицька Чубая,11».
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому висловив свої заперечення проти її задоволення. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
16.10.2025 відповідач подав до суду першої інстанції заяву про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що спір у даній справі не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 клопотання відповідача про закриття провадження у справі - задоволено. Закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Артура Шталя», Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, про скасування ухвали. Роз'яснено позивачу, що дану справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства. Роз'яснено позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
З цією ухвалою суду першої інстанції не погодилася позивач та оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду не відповідає вимогам статті 242 КАС України, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що при прийнятті рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, орган влади виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах, тому спір як щодо рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо надання чи відмови у наданні такого дозволу є публічно- правовим. Відповідно, рішення органу влади та/або місцевого самоврядування щодо встановлення або зміни цільового призначення земель є рішеннями, прийнятими під час здійснення владних управлінських функцій, а відтак спори про їх оскарження є публічно-правовими і не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов'язань осіб.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 20.11.2025 про закриття провадження у справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що юрисдикція адміністративного суду на спірні правовідносини не поширюється, а справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження в адміністративній справі, з врахуванням наступного.
Судом встановлено, що у розглядуваному позові предметом спору є вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради від 17 жовтня 2024 року №5555 «Про надання «ОСББ "Артура Шталя" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.Грицька Чубая,11».
Вирішуючи питання щодо можливості розгляду в порядку адміністративного судочинства цієї справи, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У підпункті 4.2 пункту 4 Рішення від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) Конституційний Суд України зазначив, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
У вказаній справі Конституційний Суд України вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
Колегія суддів апеляційного суду також враховує, що відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи. Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Статтею 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Із змісту наведених вище правових норм видно, що при розгляді адміністративної справи обов'язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.
Суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю суб'єктів владних повноважень у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону. Однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - суб'єкт владних повноважень.
При цьому, юрисдикція адміністративних судів поширюється не на всі публічно-правові спори, а лише на ті спори, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і для яких законом не встановлений інший порядок судового вирішення.
При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.
Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному:
«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб'єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.».
Зважаючи на те, що Велика Палата Верховного Суду як суд, уповноважений вирішувати юрисдикційні спори, сформувала відповідний підхід для розмежування юрисдикції, колегія суддів не вбачає підстав не застосовувати його.
Апеляційний суд враховує, що у розглядуваній справі важливим питанням є встановлення ознак (критеріїв) адміністративного спору: 1) спір виник з публічно-правових відносин; 2) сторонами спору є суб'єкти публічно-правових відносин, серед яких особливим правовим статусом наділені органи публічної адміністрації; 3) сфера виникнення спору зумовлена реалізацією публічного інтересу; 4) предметом спору є рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів публічно-правових відносин, які порушують або можуть порушити права, свободи та інтереси інших суб'єктів.
Суд зауважує, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, земельних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного.
Так, нормами статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи державної влади, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з частиною 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Апеляційний суд враховує, що у розглядуваному позові предметом спору є вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради від 17 жовтня 2024 року №5555 «Про надання «ОСББ "Артура Шталя" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.Грицька Чубая,11».
Звертаючись до суду позивач зазначила, що ухвала Львівської міської ради від 17 жовтня 2024 року №5555 «Про надання «ОСББ "Артура Шталя" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.Грицька Чубая,11» порушує права та обов'язки позивача як користувача земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка - житловий будинок і для обслуговування якої надавалась ця земельна ділянка, на користування.
У заяві про закриття провадження від 16.10.2025 відповідач зазначив, що спір у цій справі спрямований на захист речового права позивача щодо користування земельною ділянкою.
Судом також встановлено, що Львівською міською радою прийнято ухвалу №6892 від 16.09.2025 року "Про затвердження ОСББ "Артура Шталя" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у постійне користування на вул. Грицька Чубая, 11". Згідно п.1 цієї ухвали Львівська міська рада ухвалила затвердити об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Артура Шталя" (код ЄДРПОУ 45461647) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати земельну ділянку площею 0,0500 га (у тому числі площею 0,0014 в межах червоних ліній під об'єктом нерухомого майна) на вул. Грицька Чубая, 11 (кадастровий номер 4610137200:03:004:0029) у постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку з обмеженнями без права загородження, встановлення шлагбаумів, перешкод або обмежувачів, які перекривають наскрізні проїзди та проходи, що сполучають вулиці / двори (вид цільового призначення земельної ділянки 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування. Відповідно до інформації з РРПНМ 04.10.2025 року за ЛМР зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4610137200:03:004:0029 пл. 0,05 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3216160846101). Також зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 4610137200:03:004:0029 пл. 0,05 га за Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ''Артура Шталя'', код ЄДРПОУ 45461647.
Колегія суддів апеляційного суду враховує, що з врахуванням вищенаведених норм законодавства за загальним правилом правомірність рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки суб'єкт владних повноважень здійснював владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Разом з тим, із встановлених у цій справі фактичних обставин видно, що після прийняття відповідачем спірного рішення (ухвали від 17.10.2024) відбулися події, які вплинули на предметну підсудність. Зокрема, акт органу місцевого самоврядування (ухвала від 17.10.2024) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки був реалізований, фактично вичерпав свою дію та став підставою для того, що на виконання вимог вказаної ухвали міської ради ОСББ “Артура Шталя» здійснило 04.10.2025 реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4610137200:03:004:0029 площею 0,05 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3216160846101). Тип речового права: право власності.
Таким чином, на спірну земельну ділянку площею 0,0500 га по вул. Грицька Чубая, 11 (кадастровий номер 4610137200:03:004:0029) зареєстроване уже речове право.
Тобто, на даний час розглядуваний спір стосується прав фізичної особи (позивача) та юридичної особи (третьої особи ОСББ “Артура Шталя») на нерухоме майно - земельну ділянку по вул. Грицька Чубая, 11 (кадастровий номер 4610137200:03:004:0029).
Виходячи із суті права та інтересу, за захистом якого звернувся позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що розглядувані відносини у цій справі містять приватноправовий характер, а отже є цивільно-правовими.
Суд зауважує, що спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Завданням цивільного судочинства, відповідно до ст.2 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За правилами частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За вказаного правового регулювання та встановлених у цій справі обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що розглядувані відносини не пов'язані з питаннями публічно-правового спору між сторонами, а стосуються питань прав позивача і третьої особи на користування вищевказаною земельною ділянкою, щодо якої прийнято відповідачем оскаржувану ухвалу від 17.10.2024.
Отож, спір у цій справі не може здійснюватися у порядку адміністративного судочинства та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав закриття провадження у цій справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, у зв'язку із тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Доводи апеляційної скарги вказаного висновку суду не спростовують.
Враховуючи наведене, судом першої інстанції при прийнятті оскарженої ухвали від 20.11.2025 року про закриття провадження у справі не було допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 238, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року з питань закриття провадження у справі в адміністративній справі №380/23870/24 за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Р. В. Кухтей
З. М. Матковська