17 березня 2026 рокуЛьвівСправа №380/8188/25 пров. №А/857/3471/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Матковської З.М., Носа С.П.,
з участю секретаря судового засідання : Чупіль Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року (ухвалене головуючою-суддею Кондратюк Ю.С., час ухвалення рішення 13 год 03 хв у м. Львові, повний текст судового рішення складено 15 грудня 2025 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ройал» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ТзОВ «Ройал» звернулося в суд із адміністративним позовом до ГУ ДПС у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області № 1 5045/13-01-24-10 від 07.04.2025 та № 15046/13-01-24-10 від 07.04.2025.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 позовні вимоги були задоволені повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції скаргу ГУДПС подало апеляційну скаргу, в якій через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити Товариству задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що під час розгляду скарги ТзОВ «Ройал» на прийняті податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Львівській області, Державна податкова служба України дійшла до висновку, що база оподаткування за висновками перевірки визначена на загальну суму 83 321 270,68 грн, та не збільшена на суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору, відповідно 103 504 684,07 грн (83 321 270,68:80,5 *100). Таким чином, ДПС України за результатом розгляду скарги було збільшено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, штрафні санкції, та відповідно і військовий збір та штрафні санкції. У зв'язку із чим, ГУ ДПС у Львівській області винесені податкове повідомлення-рішення від 07.04.2025 №15045/13-01-24-10, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 4 502 742,23 грн (основні зобов'язання - 3 633 014,41 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 869 727, 82 грн) та податкове повідомлення-рішення від 07.04.2025 №15046/13-01-24-10, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по військовому збору на загальну суму 316 004,53 грн (основні зобов'язання - 302 751,00 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 13 253,53 грн).
У відзиві на апеляційну скаргу представник Товариства Книш П.Я. просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Середяка Б. В., який підтримав апеляційну скаргу, представниці позивача Кунащук І.В., яка заперечила проти її задоволення, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що код ЄДРПОУ 44040536, зареєстроване 13.11.2020 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перебуває на податковому ГУ ДПС у Львівській області. Номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1004151020000051866.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид діяльності ТОВ «Ройал»: КВЕД 92.00. Організування азартних ігор.
Відповідачем на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області від 22.11.2023 за № 4266-ПП «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ройал» (код ЄДРПОУ 44040536), а також з врахуванням наказу ГУДПС у Львівській області №4449-ПТ від 06.12.2023 про перенесення терміну проведення документальної планової виїзної перевірки та наказу ГУ ДПС у Львівській області № 2003-ПС від 16.04.2024 про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки, проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ «Ройал» з питань дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності та достовірності, повноти нарахування, сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 13.11.2020 по 30.09.2023, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 13.11.2020 по 30.09.2023.
За результатами вказаної перевірки ГУ ДПС у Львівській області складено Акт перевірки №18576/13-01-24-10-08/44040536 від 29.04.2024 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності та достовірності, повноти нарахування, сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 13.11.2020 по 30.09.2023, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування за період з 13.11.2020 по 30.09.2023», яким встановлено такі порушення:
п.п. «е» п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2, п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168, п.п. 170.6.1 п. 170.6 ст. 176, п.п 170.6.3, п.п. 170.6.5 п. 170.6 ст. 170, п. 176.2 «а» ст. 176 ПК України ТзОВ «Ройал» не нараховано та не сплачено до бюджету у періоді з 13.11.2020 по 30.09.2023 податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 14 997 828,72 грн., у тому числі: з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 636 169,32 гривень; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 5 815 755,21 гривень; з 01.01.2023 по 30.09.2023 - 8 545 904,19 гривень;
п.п. 162.1.1 п. 162.1, ст. 162, п.п. 163.1.1, п.п. 163.1.2, п. 163.1, п.п. 163.2.1, п.п. 163.2.2. п. 163.2. ст. 163, ст. 168, п. 171.1, ст. 171, п. 176, п.п. 1.5, п.п. 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України із змінами, встановленими Законом України від 31 липня 2014 року №1621 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів», перевіркою ТзОВ «Ройал» встановлено заниження військового збору за період з 13.11.2020 по 30.09.2023 на загальну суму 1 249 819,06 грн., у тому числі: з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 53 014,11 гривень; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 484 646,27 гривень; з 01.01.2023 по 30.09.2023 - 712 158,68 гривень;
п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 «б» ст. 176 з урахуванням п. 521 та п. 69.2 ст. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» (зі змінами), ТзОВ «Ройал» подано та задекларовано у Податкових розрахунках у ІІ-IV кварталах 2022, І-ІІІ кварталах 2023 показники не в повному обсязі, з недостовірними даними».
За наслідками перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення: №26871/13-01-24-10 від 19.06.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 18 294 501,26 грн. (основні зобов'язання - 14 997 828,72 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 3 296 672, 54 грн.); №26883/13- 01-24-10 від 19.06.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по військовому збору на загальну суму 1 524 541,77 грн. (основні зобов'язання - 1 249 819,06 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 274 722,71 грн.); №26880/13-01-24-10 від 19.06.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на доходи фізичних осіб на загальну суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 1020, 00 грн.
18.07.2024 Товариством подано до ДПС України скаргу №116 на податкові повідомлення - рішення, які були прийняті на підставі Акту перевірки №18576.
Рішенням про результати розгляду скарги №27822/6/99-00-06-01-03-06 від 13.09.2024 ДПС України залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 19.06.2024 за №26871/13-01-24-10, №26883/13-01-24-10, №26880/13-01-24-10, а скаргу - без задоволення; збільшено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 3 633 014,41 грн і відповідно штрафних санкцій у розмірі 869 727,82 грн. та військового збору на суму 302 751,00 грн та відповідно штрафних санкцій у розмірі 13 253,53 грн (далі - Рішення про результати розгляду скарги від 13.09.2024).
ГУ ДПС у Львівській області на підставі Акта перевірки та Рішення про результати розгляду скарги від 13.09.2024 прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.04.2025 №15045/13-01-24-10, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 4 502 742,23 грн (основні зобов'язання - 3 633 014,41 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 869 727, 82 грн) (а.с. 7); та від 07.04.2025 №15046/13-01-24-10, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по військовому збору на загальну суму 316 004,53 грн (основні зобов'язання - 302 751,00 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 13 253,53 грн) (а.с. 8).
Не погоджуючись із оспорюваними ППР, Товариство звернулося до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що сума, яка вказана об'єктом оподаткування, визначена відповідачем необґрунтовано та безпідставно, оскільки судами по справі № 380/21367/24 вже встановлено протиправність визначення бази оподаткування у сумі 83 321 270, 68 грн, тож збільшення цієї суми внаслідок прийняття Рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 13.09.2024 на суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору також є протиправним.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі ПК України, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (ст. 15 ПК України).
Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України).
Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, відповідно до приписів ст. 20 ПК України, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (20.1.4); визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (20.1.18); застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України (20.1.19)
Спірні правовідносини виникли щодо належного формування позивачем бази оподаткування з податку на доходи фізичних осіб, а також податком на доходи, отримані від організації та проведення азартних ігор у залах гральних автоматів, у наслідку військового збору та єдиного внеску, від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р. 21 Декларації), нескладення та нереєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних по операціях з використання ТМЦ (гральні автомати) в неоподатковуваних операціях.
Відповідно до ч. 9 ст. 22 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14.07.2020 за №768-IX (далі Закон №768-ХІ, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин)з коштів внесених гравцями відсоток виграшу повинен складати не менш як 90%, що є доходом гравця, тобто фізичною особою.
Правові засади здійснення державного регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні, визначення правових, економічних, соціальних та організаційних умов функціонування азартних ігор врегульовано Законом України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14.07.2020 № 768-IX (далі - Закон № 768).
Відповідно до частини 9 ст. 22 Закону № 768, забороняється використання гральних автоматів, загальний відсоток виграшу (теоретичне повернення гравцю) в яких встановлений на рівні менш як 90 (дев'яносто) відсотків.
Під час проведення перевірки контролюючий орган вважав, що зважаючи на вимоги ч.9 ст. 22 Закону № 768, відсоток виграшу від коштів, які внесені гравцями на електронні картки, повинен складати не менш ніж 90 %, що відповідно є доходом гравця, тобто доходом фізичної особи.
Тобто, на розсуд податкового органу, з урахуванням вимог частини 9 статті 22 Закону № 768 (яким встановлено вимоги до грального обладнання), для цілей оподаткування ПДФО та військовим збором, базою оподаткування повинна бути сума виграшу не менш як 90 відсотків від суми коштів, внесених гравцями на електронні картки для участі в грі.
Під час перевірки документів по рахунку 301 «Каса в національній валюті», 311 «Рахунки у банках», 703 «Дохід від реалізації робіт послуг», 7091 «Дохід від роздрібних продажів» встановлено внесення гравцями грошових коштів на електронні картки на загальну суму 101 361 600,75 грн, із каси підприємства гравцям були виплачені грошові кошти в якості виграшу - 7 904 170 грн.
При цьому, шляхом математичного обрахунку, податковим органом встановлено заниження оподаткованого доходу фізичних осіб від виграшів на суму 83 321 270,68 грн (101361600,75 - 7904170).
Як вірно зазначив суд першої інстанції, ч.9 ст. 22 Закону № 768, встановлено вимоги до грального обладнання, а не до визначення бази оподаткування.
Крім того, відсоток виграшу не може обраховуватись від суми коштів, які внесені на електронні картки, оскільки згідно п.8 ст. 1 Закону № 768, виграш (приз) - кошти, майно, майнові права, що підлягають виплаті (видачі) гравцю у разі його виграшу в азартну гру відповідно до оприлюднених правил проведення такої азартної гри.
Тобто, виграш обраховується від суми коштів, яка приймала участь в азартній грі.
При цьому, як слушно зауважив суд першої інстанції, за визначеннями понять Закону № 768, ігровий замінник гривні - матеріальний засіб гри в азартних іграх, зокрема монетоподібний значок, фішка, жетон або електронна картка, а також електронний грошовий замінник, що містить інформацію про його номінал, дає можливість зробити ставку в азартній грі та придбавається в обмін на грошові кошти у касі організатора азартних ігор, а після завершення азартної гри підлягає поверненню в касу для обміну його на відповідний грошовий еквівалент.
Ставка - грошові кошти або ігровий замінник гривні, що передаються гравцем організатору азартної гри, є умовою участі в азартній грі та виходячи з розміру якої відповідно до правил такої азартної гри визначається розмір виграшу (призу). Гральне обладнання - онлайн-система організатора азартних ігор, гральний стіл (у тому числі з кільцем рулетки), гральний автомат, інше спеціальне механічне, електричне, електронне чи інше технічне обладнання або пристрій, що призначені та/або використовуються для організації та/або проведення азартних ігор; гральний автомат - спеціальне технічне обладнання, що призначене та/або використовується для проведення азартних ігор, результат яких визначається без участі працівників організатора азартних ігор або інших осіб виключно шляхом використання генератора випадкових чисел. (п.18, п.19,п.28,п.58 ст. 1).
Тобто, кошти, які внесені гравцями на електронні картки, але не використані в азартній грі не є сумою виграшу. Лише у разі передачі гравцем коштів або ігрового замінника гривні організатору азартної гри, за результатами такої гри визначається розмір виграшу.
З урахуванням норм ч.9 ст. 22 Закону № 768, якими встановлені вимоги до грального обладнання, виграш у 90 відсотків (навіть теоретичний розрахунок) можливий лише з тієї суми, яка отримана гравцем після гри на гральному обладнанні, а не від суми, яка є ігровим замінником гривні.
Відповідно до ч.5 ст. 30 Закону №768 оплата ставок, повернення коштів, внесених гравцями для участі в азартних іграх казино в мережі Інтернет, та виплата виграшів гравцям здійснюються у безготівковій формі з урахуванням положень цього Закону.
Таким чином, об'єктом оподаткування ПДФО та військовим збором є саме виграш гравця, а, оподаткування виграшу здійснюється при його виплаті гравцю організатором азартних ігор.
Крім цього, порядок виплати виграшу та, безпосередньо, що є виграшом для гравця (кошти, майнові права або майно) у тій чи іншій азартній грі, встановлюється у відповідних правилах азартної гри, затверджених організатором азартних ігор.
Відповідно до пункту 164.1. статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та, відповідно, військовим збором не може підлягати повернута сума внесених гравцями коштів, оскільки такі не є виграшом - об'єктом оподаткування згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 та підпунктом 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
Право гравця на повернення коштів передбачене нормами Закону №768, а саме виплата виграшу (призу) та повернення гравцю коштів, внесених для участі в азартній грі, здійснюються на першу вимогу гравця з урахуванням обмежень, встановлених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", але не може перевищувати тридцяти днів з дня звернення гравця (ч.2 ст. 41 Закону №768).
Вказана позиція висловлена Верховним Суом у постанові від 13.11.2025 по справі № 380/21367/24.
Суд першої інстанції слушно зауважив, що приймаючи ППР від 07.04.2025 за №15045/13-01-24-10, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 4 502 742,23 грн (а.с. 7) та від 07.04.2025 за №15046/13-01-24-10, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по військовому збору на загальну суму 316 004,53 грн (а.с. 8), контролюючий орган виходив з того, що база оподаткування у сумі 83 321 270, 68 грн має бути збільшена на суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору, та повинна становити 103 504 684, 07 грн (83 321 270,68:80,5 *100).
Колегія суддів зазначає, що постановою Верховного Суду від 13.11.2025 по справі №380/21367/24, залишено без змін рішення першої та апеляційної інстанцій, якими визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення № 26871/13-01-24-10 від 19.06.2024 (форма «Д»), яким збільшено податкове зобов'язання ТзОВ «Ройал» з податку на доходи фізичних осіб на суму 18 294 501,26 грн та податкове повідомлення-рішення № 26883/13-01-24-10 від 19.06.2024 (форма «Д»), яким збільшено податкове зобов'язання ТОВ «Ройал» з військового збору на суму 1 524 541,77 грн, прийняті на підставі Акту перевірки (далі - податкові повідомлення-рішення від 19.06.2024).
Оспорювані у даній справі ППР прийняті на підставі Рішення від 13.09.2024 про результати розгляду скарги позивача на ППР від 19.06.2024.
Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, у справі № 380/21367/24 встановлено, що висновок податкового органу щодо зафіксованих в актах перевірки порушень платником вимог щодо нарахування та сплати ПДФО і військового збору, ґрунтується на заниженні Товариством у звітних періодах доходів гравців від виграшів в азартні ігри (бази нарахування ПДФО і військового збору), оскільки, на переконання відповідача, за період з 13.11.2020 по 30.09.2023 виплаті гравцям в якості виграшів підлягала сума в розмірі 91 225 440,68 грн, замість виплаченої платником за цей період суми у розмірі 7 904 170,00 грн.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ст. 78 КАС України).
При цьому, у справі № 380/21367/24 судами встановлено, що саме вказана в актах перевірки сума виплачених виграшів вважається базою оподаткування ПДФО і військовим збором, а перевіркою не встановленого фактів несплати позивачем, як податковим агентом гравців, відповідних платежів до бюджету з цієї суми виплачених виграшів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що використаний податковим органом для визначення бази оподаткування у сумі 83 321 270, 68 грн теоретичний непрямий метод шляхом математичного обрахунку є помилковим, який не передбачено жодним нормативно-правовим актом України і є некоректним.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності оспорюваних ППР та наявності підстав для їх скасування.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року по справі №380/8188/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді З. М. Матковська
С. П. Нос
У зв'язку із перебуванням головуючого судді Кухтея Р.В. з 23.03.2026 по 28.03.2026 включно у відпустці, повний текст постанови складений та підписаний повним складом суду 30.03.2026.