30 березня 2026 рокуЛьвівСправа №380/17545/25 пров. №А/857/8043/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року (ухвалене головуючою-суддею Братичак У.В. у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі ГУПФУ, відповідач), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці його суддівського стажу, який визначений рішенням Вищої ради правосуддя №24/0/15-25 від 14.01.2025 як 22 роки 4 місяці 8 днів та зобов?язати відповідача зарахувати до суддівського його стажу строк проходження строкової військової служби з 31.10.1982 по 10.10.1984 та строк перебування на посаді помічника судді Радехівського районного суду Львівської області з 01.10.2003 по 03.09.2007 та здійснити перерахунок призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із суддівського стажу, що визначений рішенням Вищої ради правосуддя №24/0/15-25 від 14.01.2025 як 22 роки 4 місяці 8 днів, починаючи з 21.01.2025, з виплатою недоотриманих сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 позовні вимоги було задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо неврахування при здійснення перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, його суддівського стажу, який визначений рішенням Вищої ради правосуддя №24/0/15-25 від 14.01.2025 як 22 роки 4 місяці 8 днів та зобов?язано ГУПФУ в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 16.01.2025 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із суддівського стажу, що визначений рішенням Вищої ради правосуддя від 14.01.2025 №24/0/15-25 як 22 роки 4 місяці 8 днів, зарахувавши при цьому до його суддівського стажу період проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 9 днів, а також стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що на момент призначення щомісячного довічного грошового утримання судді позивачу чітко визначено перелік робіт на посадах, які зараховуються до стажу роботи на посаді судді. Відповідно до статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Частиною 2 статті 137 Закону №1402-VIII, якою доповнено статтю 137 на підставі Закону України №2509-VIII від 12.07.2018 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», який набрав чинності 05.08.2018, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж роботи (професійної діяльності), вимоги щодо якого визначено законом та надає право для призначення на посаду судді. Частиною 3 статті 142 та абзацом 2 пункту 25 розділу ХІІ Закону №1402-VIII, стаж роботи судді, що визначений відповідно до статті 137 Закону №1402-VIII, дає право судді подати заяву про відставку. Вважає, що застосування норм статті 137 Закону №1402-VIII при обчисленні збільшення відсотка грошового утримання суддів у відставці не передбачено. Таким чином, у ГУПФУ відсутні правові підстави для зарахування позивачу до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: з 31.10.1982 по 10.10.1984 - проходження строкової військової служби та періоду з 01.10.2003 по 03.09.2007 - робота на посаді помічника голови Радехівського районного суду Львівської області.
Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що позивач з 25.04.2012 перебував на обліку в ГУПФУ у Львівській області, як одержувач пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України № 1058 - IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Вищої ради правосуддя №24/о/15-25 від 14.01.2025 позивач звільнений з посади судді Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Вказаним Рішенням встановлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку, підлягають зарахуванню:- стаж роботи безпосередньо на посаді судді - 17 років 4 місяці 29 днів;- період проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 9 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки.
Загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку, становить 22 роки 4 місяці 8 днів.
На підставі вказаного Рішення наказом №6/К від 16.01.2025 голови Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області позивача виключено зі штату Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області.
17.01.2025 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України зі заявою про перехід на інший вид пенсії.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУПФУ в Тернопільській області.
Згідно заяви від 17.01.2025 ОСОБА_1 з 16.01.2025 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України №1402-VIII від 02.06.2016 «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 50% суми суддівської винагороди.
Згідно розрахунку стажу, здійсненого ГУПФУ до стажу роботи позивача на посаді судді для обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідачем зараховано лише стаж роботи безпосередньо на посаді судді - 17 років 4 місяці 29 днів.
Не погоджуючись з такими діями пенсійного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що до стажу роботи позивача, що дає право на отримання довічного грошового утримання, як судді у відставці, має бути зараховано календарний період проходження строкової військової служби 1 рік 11 місяців 9 днів. Щодо позовних вимог про зарахування до суддівського стажу ОСОБА_1 всього строку перебування на посаді помічника судді Радехівського районного суду Львівської області з 01.10.2003 по 03.09.2007, то такий стаж підлягає зарахуванню лише в межах трирічного строку, адже інакше суперечитиме частині 2 статті 137 Закону №1402-VIII та рішенню Вищої ради правосуддя №24/0/15-25 від 14.01.2025.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині та не вбачає підстав для застосування положень частини другої цієї статті.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (надалі як і раніше - Закон №1402-VIII).
Пунктом 2 розділуПрикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07 липня 2010 №2453-VI«Про судоустрій і статус суддів»(далі Закон №2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшуєтеся на два відсотки грошового утримання судді.
Пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділуПрикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII зі змінами.
Відповідно до абзацу 4 пункту 34 РозділуПрикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Таким чином, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.
Відповідно до частини першої статті 120 Закону №2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону №2453-VI (в редакції чинній до 28 березня 2015) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 №2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі -Закон №2862-ХІІ), на підставі якого позивач був вперше призначений на посаду судді.
Згідно із частиною першою статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом 2 частини четвертої цієї статті Закону №2862-ХІІ передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах судців і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
В період дії положень статті 43 Закону №2862-ХІІ правове регулювання поняття стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, було додатково врегульовано і іншими нормативно-правовими актами.
Зокрема, за змістом статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 за №584/95«Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів»(втратила чинність 20 березня 2008), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 №865«Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів'до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Колегія суддів зауважує, що Верховним Судом неодноразово висловлювалася позиція щодо обрахунку стажу судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, зокрема, у постановах від 9 листопада 2018 справі №243/4794/17, від 11 грудня 2018 у справі №522/5168/17, від 30 січня 2020 у справі №592/3694/17, Суд зазначив, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом №2453-VI, призначення позивача на посаду, було передбачено право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби, а також часу роботи на посадах прокурорів і слідчих. Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Зазначена позиція була також підтримана Верховним Судом у постанові від 08.09.2022 по справі №380/10696/21.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем до стажу роботи позивача на посаді судді зараховано виключно періоди роботи суддею.
Суд першої інстанції слушно зауважив, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Згідно Рішення Вищої ради правосуддя №24/о/15-25 від 14.01.2025 загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку, становить 22 роки 4 місяці 8 днів.
Колегія суддів звертає увагу, що оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить понад 27 років (тобто дотримується умова не менше 10 років), то до стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, зараховується період проходження строкової військової служби 1 рік 11 місяців 9 днів.
Стосовно зарахування періоду роботи позивача на посаді помічника судді Радехівського районного суду Львівської області з 01.10.2003 по 03.09.2007, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що такий стаж підлягає зарахуванню лише в межах трирічного строку, адже інакше суперечитиме частині 2 статті 137 Закону №1402-VIII та рішенню Вищої ради правосуддя від 14.01.2025 №24/0/15-25.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення даного позову шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 16.01.2025 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із суддівського стажу, що визначений рішенням Вищої ради правосуддя від 14.01.2025 №24/0/15-25 як 22 роки 4 місяці 8 днів, зарахувавши при цьому до його суддівського стажу додатково період проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 9 днів, а також стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки, з урахуванням виплачених сум.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року по справі №380/17545/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук