Справа № 487/2342/26
Провадження № 1-кс/487/1600/26
27.03.2026 Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання заступника начальника СВ МРУП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_6 , у кримінальному провадження № 12026152030000367, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України-
26.03.2026 начальник відділення слідчого відділу Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , без визначення розміру застави.
У клопотанні слідчий зазначає, що в провадженні Слідчого відділення Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12026152030000367 від 25.03.2026 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Підставою для внесення клопотання стало обґрунтована підозра ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України. Також наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч.1ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового слідства та суду; впливати на свідків у кримінальному провадженні, з метою уникнення покарання за вчинення умисного, особо тяжкого злочину; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні прокурор, підтримав клопотання, посилаючись на неможливість запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якої міри запобіжного заходу ніж тримання під вартою, просив про задоволення клопотання. Додатково зазначив, що станом на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, потерпіла ОСОБА_8 померла у лікарні швидкої медичної допомоги.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник в судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя прийшов до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Вирішуючи питання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Клоот проти Бельгії" (Clootv. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Із матеріалів клопотання встановлено, що в провадженні Слідчого відділення Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12026152030000367 від 25.03.2026 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Відповідно до клопотання, ОСОБА_4 , на виконання Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Указу президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» та у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, призваний на військову службу за мобілізацією на період воєнного стану ІНФОРМАЦІЯ_1 та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, з моменту відправлення ОСОБА_4 , у військову частину ІНФОРМАЦІЯ_1 , він набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Згідно положень ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХІV, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.
Відповідно до ст. 68 Конституції України солдат ОСОБА_4 зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Разом з цим, 22.03.2026, приблизно о 12 годині 00 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_4 , перебуваючи разом із співмешканкою ОСОБА_8 у квартирі АДРЕСА_1 , під час спільного вживання спиртних напоїв, між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень останній.
Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 , перебуваючи навпроти ОСОБА_8 , яка знаходилась у кріслі, наніс останній не менше одного удару ногою в область обличчя, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження та втратила можливість чинити опір.
Після цього ОСОБА_4 , продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на заподіяння тілесних ушкоджень, наніс ще не менше одного удару рукою в область обличчя ОСОБА_8 .
Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_4 ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми, перелому 5-го ребра зліва, гематоми лівої орбітальної ділянки, гематоми правої ділянки нижньої щелепи, вибитих зубів, що відповідно до наказу МОЗ №6 від 17.01.1995 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» за критерієм небезпеки для життя, в момент спричинення, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
Крім того, встановлено, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень стан здоров'я ОСОБА_8 різко погіршився, і 25.03.2026 її було госпіталізовано у непритомному стані до реанімаційного відділення КНП «Миколаївська обласна лікарня» МОР за адресою: м. Миколаїв, вул. Київська, 1, де її підключено до апарату штучної вентиляції легень.
Відповідно до Рапорту заступника начальника СМ МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 о 20.10 год. ОСОБА_8 померла.
25.03.2026 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
26.03.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується дослідженими у судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, а саме: Витягом з ЄРДР за № 12026152030000367 від 25.03.2026; Електронним рапортом ЄО № 6506; Електронним рапорт ЄО № 6545; Протоколом огляду місця події розташованого за адресою: вул. Курортна, 9, кімната 30, м. Миколаїв, в ході якого зафіксовано обстановку вчинення кримінального правопорушення; Випискою з журналу осіб, які звернулися до установи з тілесними ушкодженнями кримінального характеру Миколаївської обласної клінічної лікарні відносно ОСОБА_8 ; Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; Протоколом пред'явлення особи для впізнання за участі свідка ОСОБА_11 ; Протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; Протоколом пред'явлення особи для впізнання за участі свідка ОСОБА_12 ; Протоколами допиту свідка ОСОБА_13 ; Протоколом затримання ОСОБА_4 .
Оцінка достатності доказів на обґрунтування підозри особи у вчиненні злочину на стадії досудового розслідування має менший стандарт доведеності у порівнянні з доведеністю винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом за результатами судового розгляду.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причино виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Європейський суд з прав людини у рішенні «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 р. зазначив «…наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин …».
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що докази надані стороною обвинувачення доводять обставини, які свідчать про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Крім того, з матеріалів кримінального провадження та пояснень наданих в судовому засіданні, слідчий суддя приходить до переконання про доведення прокурором існування ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1ст. 177 КПК України, про що свідчить наступне.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років, у зв'язку з чим може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Також прокурором у судовому засіданні доведено, що існує ризик, передбачений пунктом 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик незаконного впливу на свідків, оскільки ОСОБА_4 буде мати можливість впливати на свідків, яким відомі обставини зазначеного кримінального правопорушення, про яких слідству на цьому етапі не відомо, до дачі завідомо неправдивих показів, які виправдовують його, чим перешкоджати встановленню істини у провадженні, чи взагалі схиляти до відмови давати свідчення, а також інших свідків, які дотепер не допитані, але підлягають допиту за обставинами кримінального провадження.
З огляду на те, що ОСОБА_4 є військовозобов'язаним, не має зареєстрованого місця проживання, не одружений, не має міцних соціальних зв'язків, враховуючи характер злочинних дій, у вчиненні яких він підозрюється, є достатні підстави вважати доведеним ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Разом з цим, слідчий суддя вважає, що прокурором у судовому засіданні не доведено існування ризику передбаченого п.4 ст. 177 КК України.
Таким чином, з огляду на дані про особу підозрюваного, враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, переховуватись від органів досудового слідства та суду; впливати на свідків у кримінальному провадженні, з метою уникнення покарання за вчинення умисного тяжкого злочину; вчинити інше кримінальне правопорушення.
На думку слідчого судді, більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не достатні для запобігання наявним ризикам.
Враховуючи вимоги п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-197, 309, 392-395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 23.05.2026 включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 30.03.2026 о 15.00 год.
Слідчий суддя : ОСОБА_1