Справа № 473/354/26
іменем України
"31" березня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Ліхачової А.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
у січні 2026 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами в загальному розмірі 39150,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08 жовтня 2019 року між АТ «ПУМБ» та відповідачкою був укладений кредитний договір №1001423159001, відповідно до якого банк надав відповідачці на споживчі потреби кредит у розмірі 20000,00 грн зі строком користування протягом 36 місяців, а відповідачка зобов'язалася щомісячно частинами (згідно узгодженого графіку) повертати кредит, повернувши його в повному обсязі не пізніше 08 жовтня 2022 року, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,01 % річних від суми заборгованості за кредитом та щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,99%.
Крім цього, 11 грудня 2019 року між сторонами був укладений кредитний договір №1001484585401, відповідно до якого банк надав відповідачці на споживчі потреби кредит у розмірі 20100,00 грн зі строком користування протягом 24 місяців, а відповідачка зобов'язалася щомісячно частинами (згідно узгодженого графіку) повертати кредит, повернувши його в повному обсязі не пізніше 11 грудня 2021 року, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,01 % річних від суми заборгованості за кредитом та щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 4,99 % від суми кредиту.
Проте відповідачка умови договорів належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 24 листопада 2024 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 39150,90 грн, а саме:
- за кредитним договором №1001423159001 від 08 жовтня 2019 року в розмірі 25086,43 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 11665,73 грн, заборгованість за процентами в розмірі 4,80 грн, заборгованість за комісією в розмірі 13415,90 грн;
- за кредитним договором № 1001484585401 від 11 грудня 2019 року в розмірі 14064,47 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 4033,24 грн, заборгованість за процентами в розмірі 1,47 грн, заборгованість за комісією в розмірі 10029,76 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки в повному обсязі.
Представниця позивача Донцова Є.О. в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причину неявки суду не повідомила.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивача в позові не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема суд встановив, що 08 жовтня 2019 року між АТ «ПУМБ» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1001423159001. Крім цього, 11 грудня 2019 року між сторонами був укладений договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №1001484585401. Договори складаються з заяв на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 08 жовтня 2019 року №1001423159001, від 11 грудня 2019 року № 1001484585401. Вказані заяви складені сторонами в письмовій формі, у них останні узгодили усі істотні умови кредитних договорів, позичальниця засвідчила факт укладення кредитних договорів та погодження з відповідними умовами своїм підписом.
Так, відповідно до кредитного договору №1001423159001 від 08 жовтня 2019 року банк надав відповідачці на споживчі потреби кредит у розмірі 20000,00 грн зі строком користування протягом 36 місяців, а відповідачка зобов'язалася щомісячно частинами (згідно узгодженого графіку) повертати кредит, повернувши його в повному обсязі не пізніше 08 жовтня 2022 року, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,01 % річних від суми заборгованості за кредитом та щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,99%.
Згідно кредитного договору №1001484585401 від 11 грудня 2019 року банк надав відповідачці на споживчі потреби кредит у розмірі 20100,00 грн зі строком користування протягом 24 місяців, а відповідачка зобов'язалася щомісячно частинами (згідно узгодженого графіку) повертати кредит, повернувши його в повному обсязі не пізніше 11 грудня 2021 року, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,01 % річних від суми заборгованості за кредитом та щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 4,99 % від суми кредиту.
Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст.ст.611,612,623-625,1049,1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 08 жовтня 2019 року №1001423159001, від 11 грудня 2019 року № 1001484585401 складені в передбаченій законом письмовій формі, підписані сторонами, містять усі умови, що є істотними для кредитних договорів (предмет договору, порядок та строк повернення кредиту, ціну).
З матеріалів справи також убачається, що позивач виконав умови договорів щодо надання відповідачці кредитних коштів (платіжні інструкції № TR.38113938.79728.8810 від 08 жовтня 2019 року, №TR.39527915.43885.8810 від 11 грудня 2019 року).
За наданими позивачем розрахунками станом на 24 листопада 2024 року утворилася заборгованість:
- за кредитним договором №1001423159001 від 08 жовтня 2019 року в розмірі 25086,43 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 11665,73 грн, заборгованість за процентами в розмірі 4,80 грн, заборгованість за комісією в розмірі 13415,90 грн;
- за кредитним договором № 1001484585401 від 11 грудня 2019 року в розмірі 14064,47 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 4033,24 грн, заборгованість за процентами в розмірі 1,47 грн, заборгованість за комісією в розмірі 10029,76 грн.
Проте суд не повністю погоджується з таким розрахунком, виходячи з наступного.
Як зазначалося вище, сторони погодили строк кредитування до 08 жовтня 2022 року за договором від №1001423159001 від 08 жовтня 2019 року, до 11 грудня 2021 року за договором від № 1001484585401 від 11 грудня 2019 року.
Однак позивач здійснював нарахування позичальниці процентів за користування кредитами, в тому числі й поза межами встановлених строків кредитування, а саме до 24 листопада 2025 року.
Разом з тим, у постанові від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
За встановленого, нарахування процентів поза межами строку кредитування, тобто після 08 жовтня 2022 року за договором від №1001423159001 від 08 жовтня 2019 року, а також після 11 грудня 2021 року за договором від № 1001484585401 від 11 грудня 2019 року не відповідає умовам договорів, а тому нараховані в якості договірних проценти за вказані періоди не підлягають стягненню, як такі, що нараховані поза межами визначеного договорами строку користування кредитом.
При цьому позивач не заявляє окремих вимог щодо застосування передбачених ч. 2 ст.625 ЦК України наслідків порушення позичальницею грошового зобов'язання.
Крім цього, споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Тобто, споживчим є будь-який кредит, наданий споживачу для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем у межах споживчого кредитування додаткових комісій, пов'язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.
Водночас, згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 та інших.
Наведені висновки в подальшому також підтримані й у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, згідно якої якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Суд встановив, що кредитні договори від 08 жовтня 2019 року №1001423159001, від 11 грудня 2019 року № 1001484585401 не містять конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачці, та за які банком встановлена щомісячна комісія. Також позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх з відповідачкою при укладенні вказаних договорів.
При цьому, додана до позову Публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не містить підпису позичальниці про ознайомлення та погодження з нею (з її умовами), отже не може бути прийнята судом до уваги.
Тому положення кредитних договорів від 08 жовтня 2019 року №1001423159001, від 11 грудня 2019 року № 1001484585401 щодо обов'язку позичальниці сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості (комісію) є нікчемними.
Таким чином, нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості у вказаних договорах є безпідставним, а тому вказана комісія не підлягає стягненню.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що частина сплачених відповідачкою коштів були зараховані на сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а саме за кредитним договором від 08 жовтня 2019 року №1001423159001 в розмірі 12768,00 грн, від 11 грудня 2019 року № 1001484585401 в розмірі 14041,86 грн. Вказані кошти підлягають перерахуванню на сплату заборгованості за тілом кредиту (за кредитним договором від 08 жовтня 2019 року №1001423159001-11665,73 грн; за кредитним договором від 11 грудня 2019 року № 1001484585401 - 4033,24 грн) та за процентами (за кредитним договором від 08 жовтня 2019 року №1001423159001 - 1,17 грн (станом на 08 жовтня 2022 року); за кредитним договором від 11 грудня 2019 року № 1001484585401 - 0,08 грн (станом на 11 грудня 2021 року).
За встановленого, АТ «ПУМБ» не довело наявність заборгованості відповідачки за кредитними договорами від 08 жовтня 2019 року №1001423159001, від 11 грудня 2019 року № 1001484585401, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України також не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-83, 141, 259, 263-265, 280-282, 289 ЦПК України, суд
у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Суддя Л.В.Лузан