Провадження № 2/470/121/26
Справа № 470/26/26
31 березня 2026 року с-ще Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Лусти С.А.,
за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача Бусахіна О.С., відповідачки ОСОБА_2 , представника третьої особи Швачко С.В., секретаря судового засідання Дячук А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Березнегувате в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Виконавчий комітет Березнегуватської селищної ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
09 січня 2026 року позивач звернувся до Березнегуватського районного суду Миколаївської області з відповідним позовом до відповідачки, який підписаний його представником адвокатом Бусахіним О.С., що діє на підставі договору про надання правничої допомоги від 25 грудня 2025 року.
У позові зазначено, що з 27 липня 2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який за рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2025 року було розірвано. Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час їхній син проживає з бабусею, матір'ю позивача - ОСОБА_4 , оскільки відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов'язків, а саме б'є дитину, грубо з ним розмовляє, одягає в старі речі, їсти не готує, ввечері до будинку не впускає. 22 вересня 2025 року відповідачка добровільно дала згоду на позбавлення її батьківських прав у відношенні малолітнього сина ОСОБА_3 , яка посвідчена приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Бондар Н.В. На підставі зазначеного, просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з неї на його користь аліменти на утримання сина, в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у позовній заяві, просили суд їх задовольнити. Крім того позивач пояснив, що від шлюбу вони з відповідачкою мають сина ОСОБА_3 , який проживав разом з ними в с. Висунськ Березнегуватського району. До 2021 року у них з відповідачкою були нормальні відносини, вони почергово їздили на заробітки до Польщі, а дитина залишалася з одним із батьків. На той час відповідачка доглядала за дитиною, цікавилася його навчанням, займалась вихованням. Однак з часом їх відносини стали погіршуватися. У 2025 році відповідачка пів року (з весни до осені) перебувала на заробітках у Польщі і повернулася додому лише перед його мобілізацією. 19 вересня 2025 року його, через звернення відповідачки до поліції, було мобілізовано до лав ЗСУ, де він на зараз проходить військову службу. Після його мобілізації відповідачка перестала виконувати батьківські обов'язки, за дитиною не доглядає, уроки з ним не вчить, застосовує до нього насилля, дитина ходить голодна, їсть по сусідах. З 24 грудня 2025 року дитина проживає з його матір'ю в с. Висунськ Березнегуватської ТГ, а з 15 лютого 2026 року проживає з ним в м. Миколаєві. Син перебуває на повному його утриманні, відповідачка коштів на утримання дитини не надає.
Відповідачка в судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечувала, оскільки позивач її обмовляє та просила суд відмовити в задоволенні позову. Пояснила, що дійсно з 2014 року перебувала з відповідачем у шлюбі, який у 2025 році за її заявою було розірвано. Після розірвання шлюбу залишилася проживати з позивачем та їх малолітньою дитиною. По господарству вона всю роботу виконує, пере, прибирає, готує їжу, однак позивач налаштовує сина проти неї, він її не слухає, сперечається з нею, уроки вчити не бажає та допізна гуляє. Коли позивач перебував на заробітках, дитина проживала разом з нею, вона опікувалася ним, вчила уроки, займалася його вихованням, водила до школи та відвідувала батьківські збори. Коли вона була на заробітках, дитиною займався позивач. В період перебування на заробітках телефонувала сину, цікавилася його справами. Після мобілізації позивача до лав ЗСУ його сестра попросила її піти до нотаріуса та написати заяву про згоду на позбавлення батьківських прав, мотивуючи це необхідністю для звільнення позивача з військової служби, що вона і зробила, однак з часом, дізнавшись про наслідки такого позбавлення, категорично проти цього стала заперечувати. Крім того пояснила, що до дитини насилля ніколи не застосовувала, а лише погрожувала його застосуванням у періоди, коли він її не слухав та сперечався з нею. Одного разу був випадок що син допізна гуляв на вулиці і щоб загнати його до будинку, вона погрожувала йому, що прожене з дому, якщо він не повернеться. Вважала, що позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки не бажає проходити військову службу та шукає підстави для звільнення.
Представник третьої особи в судовому засіданні вважала позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, через невиконання відповідачкою батьківських прав, небажання опікуватися дитиною та займатися її вихованням, при обстеженні умов проживання дитини у будинку відповідачки було виявлено безлад, розкидані речі, бруд, відсутність приготовленої їжі, крім того направила на адресу суду висновок комісії з питань захисту прав дитини Березнегуватської селищної ради про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд дійшов наступного.
Так з матеріалів справи, зокрема копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області 06 березня 2015 року та копії свідоцтва про зміну імені, виданого Березнегуватським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі 01 лютого 2022 року, вбачається, що позивач та відповідачка є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).
Згідно рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2025 року, шлюб, укладений між позивачем та відповідачкою 27 липня 2014 року, було розірвано (а.с.10-11).
Після розірвання шлюбу позивач, відповідачка та їх малолітня дитина залишилися проживати разом по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади від 23 вересня 2025 року та не заперечується сторонами у справі (а.с.8,13).
За даними довідки командира військової частини НОМЕР_2 від 01 жовтня 2025 року та відомостей, наданих позивачем в судовому засіданні, ОСОБА_1 з 19 вересня 2025 року проходить військову службу за мобілізацією у вказаній військовій частині (а.с.24).
Згідно акту обстеження місця проживання позивача, складеного депутатом Березнегуватської селищної ради Кордик О.М. 18 вересня 2025 року та довідки старости Висунського старостинського округу від 18 вересня 2025 року, позивач понад 6 місяців проживає разом з сином ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , син повністю знаходиться на його утриманні, а відповідачка у вказаний період з ними не проживала, участі у вихованні та утриманні сина не приймала. Однак, як встановлено судом з пояснень сторін у судовому засіданні, у вказаний період відповідачка перебувала на заробітках у Польщі, телефонувала синові, цікавилася його справами та перед від'їздом залишила позивачу достатню суму коштів для утримання дитини (а.с.22-23).
22 вересня 2025 року, на прохання сестри позивача ОСОБА_5 , відповідачка звернулася до приватного нотаріуса Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Бондар Н.В., де посвідчила заяви, адресовані до Березнегуватського районного суду Миколаївської області та компетентних органів, про добровільну згоду на позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнання позову про позбавлення її батьківських прав та розгляд вказаної справи судом за її відсутності, при цьому з позовом позивач звернувся до суду лише 09 січня 2026 року (а.с.26,27).
Того ж дня, на підставі заяви відповідачки про згоду на позбавлення батьківських прав та заяв незазначених сусідів, начальником служби у справах дітей Березнегуватської селищної ради Швачко С.В. та старостою Висунського старостинського округу Кривошеєм С.В. було обстежено умови проживання дитини ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , та встановлено, що відповідачка працює в Польщі по пів року, отримує заробітну плату, в розмірі 50000 грн. на місяць, в господарстві має курей та качок, обробляє город 0,015 гектари, має власні овочі та невеликий запас продуктів харчування, однак приготовлена їжа на час обстеження була відсутня. Санітарно-гігієнічні умови у будинку задовільні, однак не прибрано та речі дитини розкидані по ліжках, на кухні безладу не виявлено, за словами дитини матір їсти не готує, годує його бутербродами та кефіром, через що він вимушений просити їсти по сусідах, застосовує до нього насилля коли він її не слухає та сперечається з нею. Для дитини у будинку створені умови для навчання та проживання, є підручники, телефон, планшет, стіл та стілець. Раніше дитиною займався батько, однак на даний час він перебуває в лавах ЗСУ, оскільки був мобілізований, а матір написала заяву про згоду на позбавлення її батьківських прав та не хоче займатися дитиною (а.с.21).
21 листопада 2025 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Березнегуватської селищної ради було розглянуто заяву позивача від 19 листопада 2025 року про допомогу у позбавленні відповідачки батьківських прав, в ході якого було заслухано позивача, малолітнього ОСОБА_3 та сестру позивача ОСОБА_5 щодо невиконання відповідачкою батьківських обов'язків, зокрема не готування нею їжі, грубого поводження з дитиною, застосування насилля, одягання сина в старі речі та не купування нових, однак на вказаному засіданні відповідачка заперечувала факт невиконання нею батьківських обов'язків, вказувала, що погодилася на позбавлення її батьківських прав на прохання сестри позивача з метою його повернення з лав ЗСУ, однак зрозумівши наслідки, наразі заперечує проти цього, зазначила, що насилля до сина не застосовує, їжу готує, домашнє завдання з ним робить, інколи навіть робить його за нього, купує для нього одяг та необхідні продукти харчування, відвідує батьківські збори, їздить на заробітки та витрачає кошти на утримання дитини, син з нею сперечається, показує непристойні речі, за що вона його сварить та погрожує застосуванням насилля. За результатами розгляду заяви позивача відповідачці комісією було рекомендовано не допускати застосування до дитини насилля, приділяти більше йому уваги, цікавитися навчанням, готувати їжу та навести лад у будинку, а Службі у справах дітей Березнегуватської селищної ради було рекомендовано тримати на контролі питання виконання відповідачкою батьківських обов'язків, у випадку їх невиконання повторно винести на засідання комісії питання виконання відповідачкою батьківських обов'язків та взяти на облік малолітнього ОСОБА_3 як дитину, яка опинилася у складних життєвих обставинах, однак доказів виконання вказаних рекомендацій після засідання комісії ані позивачем, ані третьою особою до суду не надано (а.с.16-19).
За даними письмового звернення батьків 5-го класу Висунського ліцею Березнегуватської селищної ради, де малолітній ОСОБА_3 проходить навчання, встановлено, що коли позивач перебував на заробітках за кордоном, хлопчик проживав з матір'ю, ходив до школи чистий та охайний, навчався старанно, зі слів сусідів відповідачка сувора та вимоглива, постійно забирала дитину зі школи, цікавилася його навчанням. Після мобілізації батька до ЗСУ хлопчик став похмурим та знервованим (а.с.20).
Висновком комісії з питань захисту прав дитини Березнегуватської селищної ради від 04 лютого 2026 року визначено за доцільне позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через невиконання нею батьківських обов'язків, однак вказаний висновок до уваги судом прийнятий бути не може, оскільки він ґрунтується лише на поясненнях сестри позивача ОСОБА_5 та його матері ОСОБА_4 , які є заінтересованими у позбавленні відповідачки батьківських прав та звільненні позивача з військової служби через самостійне виховання та утримання малолітньої дитини (а.с.38-44).
В судовому засіданні малолітній ОСОБА_3 пояснив, що матір не готує йому їжу, він вимушений їсти по сусідах, не пускає гуляти, заганяє додому, палить одяг, який купує йому батько, заставляє вчити уроки, сварить його коли він її дістає та сперечається з нею, здала батька до ЗСУ, при цьому зазначив, що матір інколи варить йому пельмені, купує їжу в магазині, водить до школи, придбала велосипед, одягом він забезпечений, а насилля не застосовувала, а лише замахувалася рукою та погрожувала його застосувати коли він її не слухав. Крім того пояснив, що любить допізна гуляти на дворі, не хоче заходити додому, а матір його за це сварить та одного разу погрожувала прогнати з будинку, якщо він не зайде. Також пояснив, що коли гуляє у товариша, його матір пригощає його їжею, при цьому він у неї її не просить.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка сусід позивача та відповідачки ОСОБА_6 показав, що після того як позивача було мобілізовано до лав ЗСУ, відповідачка не виконує своїх батьківських обов'язків, не готує дитині їжу, ним не займається, дитина ходить по селу голодна та не бажає повертатися додому. Однак його показання спростовуються показаннями сусідки сторін ОСОБА_7 , яка в судовому засіданні навпаки стверджувала, що відповідачка доглядає за дитиною, готує їй їсти, про це хлопчик їй говорив особисто, коли вона пригощала його цукерками, знає, що відповідачка прибирає в будинку та займається пранням, оскільки бачила, як вона вивішує у дворі білизну та трусить доріжки, а інший сусід ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що від сина сторін знає, що відповідачка постійно годує його яйцями. Вказані свідки не чули, щоб матір виганяла дитину з дому.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII(далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Підстави для позбавлення батьківських прав закріплені в статті 164 СК є вичерпними, і жодні інші обставини не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав одного з батьків.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 756/6112/18).
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз'єднання сім'ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).
Верховний Суд неодноразово підкреслював, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено саме на позивача (див. постанову Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі № 739/2159/18).
Так з досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що позивач разом зі своєю сестрою та матір'ю штучно створили умови для позбавлення відповідачки батьківських прав, а саме за день до мобілізації позивач запросив депутата селищної ради для складання акту самостійного виховання та утримання дитини, в той час, як відповідачка перебувала на заробітках у Польщі, на третій день після мобілізації позивача, за вмовлянням його сестри, відповідачка звернулася до нотаріуса за посвідченням заяви про згоду на позбавлення її батьківських прав та того ж дня керівником Служби у справах дітей було складено акт про невиконання відповідачкою батьківських обов'язків, згодом, через 2 місяці після мобілізації, позивач звернувся із заявою до Служби у справах дітей Березнегуватської селищної ради про допомогу у позбавленні відповідачки батьківських прав. Також з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті селищної ради вбачається, що ініціатором даного позову є сестра позивача ОСОБА_5 , яка звернулася за правовою допомогою для позбавлення відповідачки батьківських прав, а висновок Березнегуватської селищної ради про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав ґрунтується лише на поясненнях сестри позивача та матері, що може вказувати на їх намагання звільнити позивача з військової служби, як батька, який самостійно виховує та утримує дитину.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного з батьків батьківських прав (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 18 січня 2021 року у справі № 685/511/19 (провадження № 61-9489св20)).
Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, вказують на недоведеність позивачем винної поведінки відповідачки, свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов'язками, щодо виховання та утримання дитини, які повинні мати систематичний та постійних характер, в ході судового розгляду судом встановлено, що відповідачка в цілому виконує батьківські обов'язки, доглядає за сином, готує йому їжу, пере одяг та прибирає в будинку, цікавиться його навчанням, їздить на заробітки до Польщі аби мати кошти на утримання дитини, заяву про згоду на позбавлення батьківських прав вона написала на вмовляння сестри позивача, насилля до дитини не застосовує, разом з тим встановлено, що відповідачка має складнощі у спілкуванні з дитиною, складнощі з вихованням сина та впливом на нього з метою належної поведінки та навчання.
Верховний Суд в своїй практиці також звертав увагу на те, що хоча існують докази складних, неприязних стосунків між матір'ю та сином, однак враховуючи те, що позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, тому правові підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав відсутні (див. постанову Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року і справі № 147/61/17).
За такого суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є безпідставними, не доведеними належними доказами та такими, що задоволенню не підлягають.
З урахуванням взаємовідносин матері із сином, особливостей їх спілкування, наявності певних непорозумінь, бажання матері встановити контакт із дитиною, керуючись якнайкращими інтересами дитини, суд вважає за необхідне попередити відповідачку про необхідність вжиття заходів для налагодження контакту між нею і дитиною та відшукування засобів для впливу на дитину з метою належної поведінки.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідачки аліментів на його користь на утримання дитини, тозгідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно частин 1-3 статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
За вимогами ч.ч.1, 5 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Так із зазначених норм права вбачається, що із заявою про стягнення аліментів на утримання дитини може звернутися до суду лише той із батьків, з ким проживає дитина.
В ході судового розгляду судом встановлено, що малолітній ОСОБА_3 зареєстрований по АДРЕСА_1 разом з позивачем та відповідачкою, позивач з 19 вересня 2025 року перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 , після мобілізації позивача дитина залишилася проживати з відповідачкою, що вбачається з акту обстеження житлово-побутових умов проживання сім'ї від 22 вересня 2025 року та з грудня 2025 року проживає з матір'ю позивача ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою старости Висунського старостинського округу від 30 грудня 2025 року та зазначається позивачем у позові, однак доказів проживання дитини з позивачем на час звернення з позовом до суду, ані позивачем, ані його представником до суду надано не було (а.с.13,15,21,24).
Представником позивача надано лише копію договору короткострокового найму житлового помешкання від 15 лютого 2026 року в м. Миколаєві та копію заяви позивача від 02 лютого 2026 року про переведення дитини на сімейну форму навчання, однак вони факту проживання дитини з позивачем не підтверджують (а.с.56,57).
За такого, правові підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача аліментів на утримання дитини наразі у суду відсутні, а тому позовні вимоги позивача в цій частині також задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.10, 13, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Виконавчий комітет Березнегуватської селищної ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність вжиття заходів для налагодження відносин між нею і дитиною та відшукування засобів для впливу на дитину з метою належної поведінки.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований по АДРЕСА_3 ;
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована по АДРЕСА_3 ;
Третя особа: Виконавчий комітет Березнегуватської селищної ради, код ЄДРПОУ 04375808, площа Соборно-Миколаївська, 10 с-ще Березнегувате Баштанського району Миколаївської області, 56203.
Повний текст рішення складено 31 березня 2026 року.
Суддя С.А. Луста