30 березня 2026 рокуЛьвівСправа №300/3333/25 пров. №А/857/28940/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Заверухи О.Б., Матковської О.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року (головуючий суддя: Матуляк Я.П., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-
встановив:
ОСОБА_1 , 14.05.2025, звернувся з позовом до суду, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 25.02.2025 № 092550008043 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до його страхового стажу з 01.01.1990 року по 18.03.1991 року період роботи головою комісії з питань організації, кадрової та роботи з первинними комсомольськими організаціями.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що рішенням від 25.02.2025 за № 092550008043, відповідач протиправно відмовив в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з підстав відсутності необхідного стажу, не врахувавши при цьому період роботи позивача на посаді голови комісії з питань організації, кадрової та роботи з первинними комсомольськими організаціями Городенківського РК ЛКСМ України з 16.01.1990 по 18.03.1991 з підстав наявних виправлень в даті наказу на прийняття. Позивач вважає, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а тому дана відмова відповідача є необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам законодавства.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 25.02.2025 за № 092550008043 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 17.02.2025, зарахувавши при цьому до страхового стажу період роботи на посаді голови комісії з питань організації, кадрової та роботи з первинними комсомольськими організаціями Городенківського РК ЛКСМ України з 16.01.1990 по 18.03.1991.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що при розгляді заяви позивача про призначення пенсії його прав не порушував та правомірно не врахував спірний період до страхового стажу.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
У зв'язку з впровадженням принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, вказана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, за результатами розгляду якої прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 25.02.2025 за № 092550008043 (а.с. 11).
Вказаним рішенням ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з підстав відсутності необхідного страхового стажу: за наданими документами встановлено наявність страхового стажу позивача 29 років 10 місяців 2 дні при необхідних не менше 31 року; не враховано період роботи позивача на посаді голови комісії з питань організації, кадрової та роботи з первинними комсомольськими організаціями Городенківського РК ЛКСМ України з 16.01.1990 по 18.03.1991 з підстав наявних виправлень в даті наказу на прийняття.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позов, виходив з того, що оскільки у трудовій книжці позивача наявні записи щодо періоду його роботи на посаді голови комісії з питань організації, кадрової та роботи з первинними комсомольськими організаціями Городенківського РК ЛКСМ України з 16.01.1990 по 18.03.1991, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність дій щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу зазначеного періоду, а також того, що позивач у спірні періоди роботи не працював на вказаній посаді, а тому відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача вказаних періодів роботи є протиправною.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV).
Приписами статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Системний аналіз наведених норм доводить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, надання уточнюючих довідок повинно здійснюватися лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 16.01.1990 по 18.03.1991 на посаді голови комісії з питань організації, кадрової та роботи з первинними комсомольськими організаціями Городенківського РК ЛКСМ України з підстав наявних виправлень в даті наказу на прийняття.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає такі висновки безпідставними, оскільки у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 (а. с. 6-7) наявний запис про роботу позивача в Городенківському РК ЛКСМ України на посаді голови комісії з питань організації, кадрової та роботи з первинними комсомольськими організаціями з 16.01.1990 по 18.03.1991 (запис № 6-7).
Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідальність за заповнення та ведення звітних та облікових документів працівників, бухгалтерських документів, за зазначення у них передбачених законодавством відомостей несе суб'єкт господарювання, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення тієї чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для не зарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача.
Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно Положення про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 року № 1049, до стажу роботи, який надає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 КЗпП України.
Статтею 118 КЗпП України передбачено, що працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 16.01.1990 по 18.03.1991 є протиправними, і такі періоди підлягають включенню до страхового стажу позивача.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 25.02.2025 за № 092550008043 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 31 року.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що вік позивача становить 60 років, відповідач в оскаржуваному рішенні визнає наявність страхового стажу у позивача 29 років 10 місяців 2 дні.
Крім цього, враховуючи зарахований спірний страховий стаж за наслідками розгляду цієї справи з 16.01.1990 по 18.03.1991, суд апеляційної інстанції констатує, що у позивача наявний достатні страховий для призначення пенсії, відповідно до вимог частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто не менше 31 року.
За загальним правилом, встановленим ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Проте відповідно до пункту 1 частини 1 даної статті пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Позивач, звернувся до відповідача із відповідною заявою та необхідними документами про призначення пенсії 17.02.2025, тобто поза межами зазначеного тримісячного строку, а тому саме з цієї дати необхідно призначити спірну пенсію.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 17.02.2025, зарахувавши при цьому до страхового стажу період роботи на посаді голови комісії з питань організації, кадрової та роботи з первинними комсомольськими організаціями Городенківського РК ЛКСМ України з 16.01.1990 по 18.03.1991.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі № 300/3333/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська