30 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/9447/24 пров. № А/857/23695/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіМатковської З. М.
суддів -Гінди О. М.
Гуляка В. В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі №460/9447/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дії та бездіяльності протиправними (головуючий суддя першої інстанції Махаринець Д.Є., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Рівне, дата складання повного тексту рішення 06 травня 2025 року),-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області ( відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 02.07.2024 №172650007500, яким відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов'язання призначити та виплатити з 24.06.2024 пенсію за вислугою років відповідно до пункту «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до спеціального стажу - вислуги років періоди навчання у Рокитнівському медичному училищі МОЗ України з 01.09.1989 по 26.02.1993.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що протиправністю прийнятого органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі №460/9447/24 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №172650007500 від 02.07.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити з 24.06.2024 ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років період навчання у Рокитнівському медичному училищі МОЗ України з 01.09.1989 по 26.02.1993.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області витрати у виді судового збору у сумі 968,96грн.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі зазначає, що 11.10.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), відповідно до якого право на пенсію за вислугу років мають особи, в яких на день введення в дію Закону № 2148-VIII (11.10.2017) наявний спеціальний стаж роботи не менше 26 років 6 місяців на посадах і в установах передбачених Порядком № 909, та дотриманні норми щодо досягнення пенсійного віку та наявного страхового стажу відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Незалежно від віку, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального захисту, які мали стаж роботи на відповідних посадах не менше 25 років станом на 1 квітня 2015 року та 25 років 6 місяців станом на 1 січня 2016 року та 26 років 6 місяців станом на 11 жовтня 2017 року.
Згідно п. 2.3 Інструкції усі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення та вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до п. 2.5 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження, заохочення та інше, виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
24.06.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ.
Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №172650007500 від 02.07.2024 відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи не менше 26 років 6 місяців.
Суд І інстанції дійшов до помилкових висновків щодо наявності підстав для зарахування ОСОБА_1 періоду навчання у Рокитнівському медичному училищі МОЗ України з 01.09.1989 по 26.02.1993 до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, зокрема, працівникам охорони здоров'я, оскільки чинним законодавством про пенсійне забезпечення не передбачено зарахування навчання до спеціального стажу роботи, відтак головним управлінням зараховано вищезазначений період навчання до загального страхового стажу позивачки.
Позивачкою не дотримано вимог пункту «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ щодо необхідного стажу роботи за вислугу років станом на 11.10.2017 не менше 26 років 6 місяців, оскільки її спеціальний стаж станом на 11.10.2017 становить 24 роки 7 місяців 3 дні.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 24.06.2024 позивач звернулася до із заявою про призначення пенсії відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 02.07.2024 №172650007500 позивачу відмовлено у призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.
У цьому рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж, визначений пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (станом на 11.10.2017) становить 26 років 6 місяців. Страховий стаж особи становить 33 роки 7 місяців 19 днів, в тому числі станом на 11.10.2017 - 27 років 8 місяців 29 днів. Спеціальний стаж особи (станом на 11.10.2017) становить 24 роки 3 місяці 3 дні. За доданими документами до страхового та спеціального стажу зараховано всі періоди.
На адвокатський запит від 05.07.2024 відповідач листом від 11.07.2024 за №2200-0305-8/68547 надав відповідь, у якій вказав, що загальна тривалість спеціального стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, становить 24 роки 7 місяців 3 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років. Зарахування періодів навчання до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, зокрема, працівникам охорони здоров'я, чинним законодавством про пенсійне забезпечення не передбачено. Період навчання ОСОБА_1 в Рокитнівському медичному училищі з 01.09.1989 по 26.02.1993 зарахований до загального страхового стажу.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що в силу вимог пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ позивач має право на призначення пенсії за вислугу років як така, що має більше 25 років спеціального стажу, відтак відмова відповідача у призначенні пенсії за вислугу років через відсутність необхідного спеціального стажу не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору, оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 51 Закону № 1788-ХІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Частиною 1 статті 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Пунктом «е» частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01 квітня 2015 року) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі Закон № 213-VIII) статтю 55 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції. Так, право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі Закон №911-VIII) внесено зміни до статті 55 Закону № 1788-ХІІ, зокрема у пункті «е» в абзаці першому слова незалежно від віку замінено словами та цифрами після досягнення 55 років і, доповнено абзацами дванадцятим-двадцять п'ятим. Так, пункт «е» у зазначеній редакції визначав, що працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
З прийняттям Закону № 213-VIII підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, а Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
За приписами пункту «е» частини 1 статті 55 Закону №1788-ХІІ, у відновленій редакції, після рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Конституційний Суд України, ухвалюючи рішення від 04 червня 2019 року №2-р/2019, яким визнав неконституційними положення пункту «а» статті 54, положення статті 55 Закону №1788-ХІІ (зі змінами, внесеними Законами №213-VIII, №911-VIII), якими було встановлено обмеження щодо віку та стажу при призначенні пенсії за вислугу років, вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.
Позиція Конституційного Суду України, викладена в цьому рішенні, полягає в тому, що втрата професійної працездатності або придатності не пов'язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов'язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об'єктивних підстав.
Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
Крім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом №213-VIII до оспорюваних положень Закону №1788-ХІІ щодо підвищення на п'ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної Законом №1788-ХІІ, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону №1788-ХІІ поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону №1788-ХІІ.
Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону №1788-ХІІ слідує, що стан здоров'я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом «а» статті 54, пунктами «а», «б», «в», «г», «д», «е», «є», «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, через певний проміжок часу погіршується, у зв'язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Положення Закону №1788-ХІІ щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.
Відтак, Конституційний Суд України визнав зазначені зміни неконституційними.
Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.
Колегія суддів звертає увагу на те, що на день звернення позивачки до пенсійного органу (24.06.2024 року), пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров'я, незалежно від віку, при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років, що дає право на призначення даного виду пенсії.
Досліджуючи матеріали справи судом першої інстанції встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , позивач:
з 01.09.1989 по 26.02.1993 навчалася в Рокитнівському медучилищі;
з 09.03.1993 по 28.09.1994 працювала медсестрею відділення новонароджених в Сарненській центральній районній лікарні;
з 03.10.1994 працювала в Рокитнівській районній лікарні на посадах медсестри по веденню Національного реєстру поліклініки, медсестри по диспансеризації поліклініки, акушерки палатної акушерсько-гінекологічного відділення, палатної акушерки акушерсько-гінекологічного відділення.
Згідно з довідкою від 24.06.2024 №47, виданою Комунальним некомерційним підприємством «Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Рокитнівської селищної ради, позивач дійсно працює в Комунальному некомерційному підприємстві «Рокитнівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Рокитнівської селищної ради на посаді акушерки палатної акушерсько-гінекологічного відділення з 03.10.1994 по даний час.
Тобто, загальний страховий стаж на означених посадах станом на день звернення до Пенсійного органу складає 34 роки 9 місяців 9 днів.
Спірним рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку із відсутністю спеціального стажу роботи. Відповідачем зазначено, що спеціальний стаж станом на 11.10.2017 становить 24 роки 0 місяців 05 днів.
Пенсійним органом під час розгляду заяви позивачки про призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я обраховано спеціальний стаж, який дає їй право на призначення за вислугу років, станом на 11.10.2017.
Станом на час подання позивачкою заяви про призначення пенсії за вислугу років, так і на час розгляду справи в суді, продовжують діяти положення пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII, яким передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дії відповідача є необґрунтованими по обрахунку спеціального стажу позивачки як працівника охорони здоров'я станом на 11.10.2017, оскільки це обмежує її право на призначення пільгової пенсії, передбачене пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XII, так як Закон №1788-ХІІ не пов'язує нарахування пенсії за вислугу років з такою умовою, як наявність спеціального стажу, необхідного для призначення такої пенсії, виключно станом на 11.10.2017.
Колегія суддів погоджується з тим, що є неприпустимим встановлення такого правового регулювання, за яким з одного боку держава гарантує працівнику охорони здоров'я право на пенсію за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку (пункт «е» статті 55 Закону №1788-XII), а з іншого обмежує застосування в частині визначення права на пенсію за вислугу років для цієї категорії осіб датою набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-ХІІ, яким наявність спеціального стажу фіксується на дату набрання таким законом чинності. При цьому якогось логічного пояснення або розуміння причин, чому спеціальний стаж роботи працівника охорони здоров'я обмежений в обрахунку саме такою датою (11.10.2017).
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі №460/9447/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Гуляк