Справа № 131/497/26
Провадження № 1-кс/131/86/2026
31.03.2026м. Іллінці
Слідчий суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання ст. слідчого СВ відділення поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 62025170040015917 від 03.09.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Оратів, Оратівського району Вінницької області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
учасники провадження: прокурор ОСОБА_5 , ст. слідчий ОСОБА_3 , підозрюваний ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_6 , -
Ст. слідчий СВ ВП № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенант поліції ОСОБА_3 за погодженням з прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 звернулася до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. В обґрунтування вказаного клопотання зазначає, що матрос ОСОБА_4 , стрілець-снайпер в/ч НОМЕР_1 , перебуваючи у АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану умисно не повернувся з відпустки за станом здоров'я 06.03.2025. Військовослужбовець ухилявся від служби, проживаючи за місцем проживання в смт Оратів Вінницької області, до моменту виявлення поліцією 30.03.2026. Крім того, будучи прикомандированим до в/ч НОМЕР_2 у АДРЕСА_3 , матрос ОСОБА_4 17.11.2025 о 09:10 самовільно залишив розташування підрозділу. Підозрюваний проводив час на власний розсуд в смт Оратів, не виконуючи обов'язків служби та не повідомляючи про себе органи військового управління, до затримання працівниками поліції 30.03.2026. З огляду на особу підозрюваного, злочин, який ним вчинений, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, слідча за погодженням із прокурором просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до такого підозрюваного строком на 60 днів.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 , ст. слідчий ОСОБА_3 , клопотання підтримали, просили його задовольнити, зважаючи на обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України та неможливістю застосування більш м'якого запобіжного заходу, та застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_6 просили в задоволенні клопотання відмовити у зв'язку із відсутністю ризиків.
Вивчивши клопотання слідчого та матеріали, додані до клопотання, з'ясувавши думку осіб, які приймали участь у розгляді клопотання слідчого, проаналізувавши надані стороною обвинувачення докази підозри у їх сукупності, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень.
Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року вимога розумності підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.
При цьому правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
Тобто, практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що у провадженні СВ ВП № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області перебуває вказане кримінальне провадження № 62025170040015917 від 03.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
30.03.2026 ОСОБА_4 затримано та вручено йому повідомлення про підозру в межах вказаного кримінального провадження.
Зі змісту оголошеної підозри в достатній мірі можна дійти висновку, що ОСОБА_4 може бути причетний до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Слідчий суддя вважає, що органом досудового розслідування доведено наявність указаних в клопотанні ризиків. Так, до обставин, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України слідчий суддя враховує:
- вчинення підозрюваним дій, пов'язаних із переховуванням від органів досудового розслідування або суду, з огляду на те, що санкція інкримінованого злочину є такою, що спроможна в значній мірі обмежити його права й свободи, в тому числі право на свободу пересування та думки ОСОБА_4 з приводу можливої ізоляції до установи виконання покарань;
- незаконний вплив підозрюваного на свідків чи експертів, оскільки згідно статті 23 Кримінального процесуального кодексу України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, ОСОБА_4 матиме можливість здійснювати на свідків відповідний незаконний вплив з метою схилити їх до зміни своїх первинних показань, які вони надавали під час досудового розслідування, що в свою чергу буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а також повному, всебічному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Доказами, які обґрунтовують вказані обставини є:
- протокол затримання ОСОБА_4 на підставі ст. 208 КПК України;
- рапорт про самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 ;
- доповідь про самовільне залишення військової частини НОМЕР_2 ;
- акти службових розслідувань;
- допити військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ;
- допити військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Отже, враховуючи обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, наявність обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, наявність доказів, які обгрунтовують вказані обставини, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України. Таким чином суд вважає за доцільне не визначати розмір застави у даному провадженні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.176-178, 182, 183, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 днів, який починати обраховувати з моменту затримання, тобто з 30.03.2026 по 28.05.2026 (включно).
Копію ухвали направити до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань № 1» для виконання.
Копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: