Справа № 306/1563/25
Іменем України
27 березня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,
суддів - Кожух О.А., Джуги С.Д.
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бочко Людмила Іванівна, на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2025 року, повний текст якого складено 27 жовтня 2025 року, ухвалене суддею-доповідачем Вінер Е.А., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості
встановив:
У вересні 2025 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 01.09.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №869284743 на суму 13 660,00 гривень. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора BWV6M944. Перед укладенням кредитного договору відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет: - перейшов на офіційний сайт Первісного кредитора - зареєструвався на даному сайті, створивши Особистий кабінет Позичальника, - за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора заповнив та подав Заявку на отримання грошових коштів в кредит (далі - Заявка), в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання - пройшов належну перевірку (верифікацію), - ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику (далі - Правила), які є невід'ємною частиною Кредитного договору. Правила надання грошових коштів у кредит Первісного кредитора, перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору - отримав на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання Кредитного договору - надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) Первісного кредитора щодо укладання Кредитного Договору (підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором). Отже, відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений. Кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов'язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі: - 13 660,00 грн 01.09.2020 на банківську карту № 5168-87XX-XXXX-9467 відповідача, яку відповідач вказав у Заявці при укладенні кредитного договору.
28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «Талон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 128 від 06.04.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу № 08/07/25-Е (далі - Договір факторингу 3) відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 08.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 54 176,85 грн. Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 08.07.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3.
Позивач зазначає, що умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть після дати підписання договорів факторингу. Такі умови договорів факторингу не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов'язки. Крім того, додатковими угодами до договорів факторингу, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору факторингу передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється саме в момент підписання відповідного Реєстру права вимоги, а не з дати укладення Договору факторингу. Витяги з Реєстрів прав вимоги про передачу права вимоги, додані до позовної заяви, та є належними доказами.
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надійшло жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором. Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов'язаний вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному кредитним договором. Незважаючи на це, відповідач не виконала свого обов'язку та не повертала надані кредитні кошти в строки, передбачені кредитним договором.
У зв'язку з викладеним, ТОВ «ФК «Ейс» просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №869284743 від 01.09.2020 в розмірі 54 176,85 гривень, сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень.
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2025 року, повний текст якого складено 27 жовтня 2025 року, позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 869284743 від 01.09.2020 у розмірі 54 176,85 гривень, а саме 13 542,73 заборгованість по кредиту, 40 634,12 заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 гривень.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в скарзі просить змінити рішення суду першої інстанції та зменшити суму заборгованості до розміру 16 802,33 гривень, а в задоволенні решти позовних вимог просить відмовити.
Вважає, що рішення суду першої інстанції необґрунтоване, прийняте з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Вказує, що вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача судом першої інстанції не надано належної оцінки факту здійснення відповідачкою оплати за кредитним договором, що істотно впливає на загальний розмір боргу, який підлягав стягненню.
Відповідачкою здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 20 103 гривень декількома платежами. Зазначені платежі були зараховані як на погашення тіла кредиту, так і на нараховані проценти за користування кредитом.
Враховуючи умови кредитного договору та додаткових угод, а також здійснених відповідачкою платежів, станом на 02 березня 2021 року заборгованість ОСОБА_3 за тілом та нарахованими відсотками становить 16 802,33 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то такі, на переконання відповідачки, не відповідають принципам спів розмірності та розумності, а тому вважає, що такі повинні складати суму 3 500 гривень.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Ейс» зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає.
Зазначає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості у відповідачки саме в сумі 54 176,85 гривень, з якої 40 634,12 заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Відповідачка неодноразово продовжувала строк кредитування з первісним кредитором та здійснювала погашення, які відображені у доданому до матеріалів справи розрахунку заборгованості здійсненому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Товариство звертає увагу, що укладення Кредитного договору було здійснено саме за ініціативою Відповідача, яким, після ознайомлення з умовами Кредитного договору та «Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «смарт»», не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов Кредитного договору, в тому числі і порядку чи розміру нарахування відсотків, що свідчить про факт повного погодження Відповідача із всіма умовами Кредитного договору, враховуючи і нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування.
Підписавши Кредитний договір, Відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами. При укладенні Кредитного договору волевиявлення сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено у формі, встановленій законом, та такий правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів Відповідачем.
Звертає увагу суду, на те, що Відповідач здійснював оплату за тілом у сумі 117,27грн., а решта сплат відбувались за відсотками, при цьому сума платежу була недостатньою для сплати тіла боргу. Таким чином, тіло кредиту складає 13 542,73 грн., що підтверджується Випискою та Реєстрами до Договорів Факторингу. Зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, Відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору та його зобов'язань за ним і, відповідно, щодо правомірності вимог Позивача за кредитним договором.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то вважає, що такі є співмірними зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, а тому зменшенню судом не підлягають.
Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.09.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №869284743 на суму 13 660,00 гривень. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Цей кредитний договір і додатки до нього підписані його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Договір містить повну інформацію щодо особи позичальникці, її персональні дані, номер мобільного телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальникці у вигляді BWV6M944.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_2 кредит відповідно до умов укладеного договору та перерахувало їй на платіжну картку №5168-87XX-XXXX-9467 01.09.2020 грошові кошти в розмірі 16 660 грн., про що свідчить відповідне платіжне доручення додане до матеріалів справи.
Додатковими угодами від 18.09.2020, від 07.10.2020, від 06.11.2020, від 03.12.2020, від 02.01.2021, від 02.02.2021 строк кредитування між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 продовжувався неодноразово на різні періоди.
Відповідачка ОСОБА_2 свої договірні зобов'язання виконала частково, сплативши ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кошти: 18.09.2020 у розмірі 767 грн.; 07.10.2020 - 1 947 грн.; 04.11.2020 - 5 583 грн.; 06.11.2020 - 364 грн.; 03.12.2020 - 4 278 грн.; 02.01.2021 - 3 536 грн.; 02.02.2021 - 3 628 грн., а загалом на суму 20 103 грн., у зв'язку з чим у неї перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на дату закінчення строку кредитування 06.04.2021 утворилася заборгованість у загальному розмірі 43 816,50 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 13 542,73 грн. та процентам - 30 273,77 грн., про що свідчить відповідний розрахунок заборгованості первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, з подальшим укладанням до нього додаткових угод, у тому числі і щодо продовження терміну його дії, а саме: додаткові угоди № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023, відповідно до якого перше відступило останньому належні йому права вимоги, а останнє прийняло ці вимоги до боржників, указаних у реєстрі прав вимог №128 від 06.04.2021, у тому числі і щодо відповідачки ОСОБА_2 за цим кредитним договором на загальну суму 43 816,50 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 13 542,73 грн. та процентам - 30 273,77 грн.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01 з подальшими додатковими угодами до нього № 2 від 03.08.2021, № 3 від 30.12.2022 , відповідно до якого перше відступило останньому належні йому права вимоги, а останнє прийняло ці вимоги до боржників, указаних у реєстрі прав вимог № 11 від 31.08.2023, у тому числі і щодо відповідачки за цим кредитним договором на загальну суму 54 176,85 гривень.
08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу № 08/07/25-Е (далі - Договір факторингу 3) відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 08.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 54 176,85 грн. Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 08.07.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №869284743 від 01.09.2020 заборгованість ОСОБА_2 станом на 31 липня 2025 року становить 54 176,85 гривень
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів справи слідує, що 01.09.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №869284743 на суму 13 660,00 гривень. Згідно умов договору, кредитні кошти відповідачці надано первісним кредитором на строк 30 днів від дати отримання кредиту. Пунктом 1.4. договору визначено, що у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2. Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Додатковими угодами від 18.09.2020, від 07.10.2020, від 06.11.2020, від 03.12.2020, від 02.01.2021, від 02.02.2021 строк кредитування між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 продовжувався неодноразово на різні періоди.
Позивач стверджує, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_2 кредит відповідно до умов укладеного договору та перерахувало їй на платіжну картку №5168-87XX-XXXX-9467 01.09.2020 грошові кошти в розмірі 16 660 грн., про що свідчить відповідне платіжне доручення додане до матеріалів справи.
Згідно розрахунку заборгованості відповідачки перед первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», долученого до матеріалів справи, ОСОБА_2 свої договірні зобов'язання виконала частково, сплативши ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кошти: 18.09.2020 у розмірі 767 грн.; 07.10.2020 - 1 947 грн.; 04.11.2020 - 5 583 грн.; 06.11.2020 - 364 грн.; 03.12.2020 - 4 278 грн.; 02.01.2021 - 3 536 грн.; 02.02.2021 - 3 628 грн., а загалом на суму 20 103 грн., у зв'язку з чим у неї перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на дату закінчення строку кредитування 06.04.2021 утворилася заборгованість у загальному розмірі 43 816,50 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 13 542,73 грн. та процентам - 30 273,77 грн.
ТОВ «Таліон Плюс» здійснило нарахування кредитної заборгованості згідно умов укладеного між сторонами Договору та така становить загальну суму 54 176,85 гривень.
Доводи апеляційної скарги в загальному зводяться до того, що відповідачка не погоджується з нарахованими позивачем відсотками за користування кредитними коштами та вважає, що сума заборгованості повинна становити 16 802,33 гривень.
Однак, апеляційний суд проаналізувавши матеріали справи вважає за необхідне зазначити наступне.
У своїх доводах позовної заяви щодо отримання права вимоги позивач зазначає наступне: право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс» було передано ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» внаслідок підписання та передачі реєстру прав вимоги (боржників) №128 від 06.04.2021 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018; а за договором факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 право вимоги перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з моменту підписання Реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023; 08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №08/07/25-Е, відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором на підставі реєстру боржників № б/н від 08.07.2025 та акту прийому-передачі реєстру боржників.
Відповідно до п. п. 1.4. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов'язальної сили.
Згідно з п. п.1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відповідно до п. п. 5.3.3 вказаного договору фактор ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитними договорами.
За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. При цьому, якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Зокрема, у справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 року у справі N 752/8842/14-ц).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно з статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Предметом відступлення може бути лише зобов'язальна вимога, яка є дійсною, належним чином індивідуалізованою та правомірною та доводить, що вказані ознаки предмета є сутнісними, а відсутність хоча б одного з них позбавляє певну вимогу можливості бути предметом відступлення.
Колегія суддів зазначає, що під існуючою грошовою вимогою слід розуміти грошову вимогу, строк платежу за якою на момент укладення договору фінансування під відступлення грошової вимоги уже настав. Майбутньою вимогою, як предмета відступлення, під яке надається фінансування, може бути грошова вимога, яка ґрунтується на договорі, вже укладеному до моменту відступлення, строк платежу за яким ще не настав.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17, від 18.10.2018 у справі № 910/11965/16.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі №755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
Таким чином, укладаючи договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», первісний кредитор не міг передати право вимоги за кредитним договором №869284743 від 01.09.2020, оскільки на момент підписання договору факторингу не існували кредитні правовідносини між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 .
Судова колегія наголошує, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Враховуючи вищезазначене, позивач не міг отримати право вимоги за кредитним договором №869284743 від 01.09.2020, оскільки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не могло передати ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги згідно договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 за кредитним договором від 01.09.2020, оскільки на момент укладення договору факторингу ще не існувало права вимоги.
Однак, відповідачка у своїх доводах апеляційної скарги не заперечує щодо отримання кредитних коштів, користування такими коштами та отримання позивачем права вимоги та визнає позовні вимоги в межах суми 16 802,33 гривень.
Згідно ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Тому, апеляційний суд враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» підлягають частковому задоволенню в частині суми 16 802,33 гривень, яка визнається та не заперечується відповідачкою. Дана сума складається з 13 542,73 гривень - заборгованості по кредиту та 3 259,60 гривень заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу та судового збору.
ОСОБА_1 у апеляційній скарзі щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що задоволені судом першої інстанції 7 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу не відповідають принципам спів розмірності та розумності, а тому вважає, що такі повинні складати суму 3 500 гривень.
Колегія суддів аналізуючи доводи апеляційної скарги в цій частині зазначає наступне.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В матеріалах справи наявні наступні документи, які стосуються наданої позивачу правничої допомоги в суді першої інстанції: Договір про надання правової допомоги №09/07/25-01 від 09.07.2025 укладений між АБ «Тараненко та партнери» та ТОВ «ФК «Ейс», Додаткова Угода №25770559315 до Договору про надання правової допомоги №09/07/25-01 від 09.07.2025, Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги №09/07/25-01 від 09.07.2025 (протокол погодження вартості послуг).
Адвокат Тараненко А.І. у суді першої інстанції в судових засіданнях участі не брав, дана категорія справи про стягнення кредитної заборгованості є типовою, а тому підготовка процесуальних документів по справі не повинна займати значного часу для належного оформлення таких. З огляду на зазначене, слід погодитись з доводами апеляційної скарги щодо необґрунтованості та не співмірності заявлених та задоволених судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень із фактично проробленою представником правничою роботою. Колегія суддів вважає, що дану суму слід зменшити з суми 7 000 гривень на суму 3 500 гривень, яка буде відповідати фактично наданим адвокатом Тараненком А.І. позивачеві послуг з професійної правничої допомоги.
Крім цього, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, судовий збір з відповідачки на користь позивача слід стягнути з урахуванням задоволених позовних вимог.
Так, колегією суддів задоволено позовні вимоги в сумі 16 802,33 гривень, що становить 31,01% від заявлених позовних вимог (54 176,85 : 16 802,33 х 100), а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 751,18 гривень (2 422,40 х 31,01%).
Оскільки, відсоток задоволених апеляційним судом вимог апеляційної скарги становить 68,99% (100 - 31,01), то з позивача на користь відповідачки стягненню підлягає судовий збір у розмірі 2 506,82 гривень (3 633,60 х 68,99%).
Отже, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають до задоволення, а рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2025 року підлягає скасуванню в частині позовних вимог в сумі 37 374,52 гривень та в даній частині слід ухвалити нове судове рішення про відмову ТОВ «ФК «Ейс» у задоволенні даної позовної вимоги до ОСОБА_2 .
Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 12, 81, 141, 374, 376, 382-384 ЦПК України апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бочко Людмила Іванівна, задовольнити частково.
Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс».
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Ейс», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956 заборгованість за кредитним договором №869284743 від 01.09.2020 у розмірі 16 802,33 гривень, а саме 13 542,73 заборгованість по кредиту, 3 259,60 гривень заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, судовий збір у розмірі 751,18 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 500 гривень.
У решті вимог рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», ЄДРПОУ: 42986956, на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , понесені останньою судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 506,82 гривень.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 березня 2026 року.
Суддя-доповідач:
Судді: