Чортківський районний суд Тернопільської області
Копія:
01 квітня 2026 року Справа № 608/1013/26
Номер провадження1-кс/608/234/2026
Слідча суддя Чортківського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора Чортківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , старшого слідчого СВ Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові клопотання старшого слідчого СВ Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, студента, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.307 КК України,
Старший слідчий СВ Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області капітан поліції ОСОБА_7 за погодженням з прокурором Чортківської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12026211150000017 від 17.02.2026 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307 та ч.2 ст.307 КК України.
В клопотанні старший слідчий вказав, що згідно ч.1, ч.3 ст.7, ч.2 ст.8 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин на території України дозволяється лише в цілях і в порядку, встановлених цим Законом, а в передбачених ним випадках - у порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та відповідних центральних органів виконавчої влади.
Діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку, та прекурсорів, включених до таблиці IV Переліку, здійснюється суб'єктами господарювання за наявності в них ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності.
Ліцензуванню підлягають такі види діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів: культивування рослин, розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпуск), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до вищевказаного переліку.
Статтею 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» визначено, що зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у спеціально обладнаних приміщеннях здійснюється суб'єктами господарювання за наявності в них ліцензії на цей вид діяльності. Зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у будь-яких кількостях в цілях, не передбачених цим Законом, забороняється.
Згідно статтей 6, 10, 11 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин (за винятком психотропних речовин, включених до списку N2 таблиці III Переліку) і прекурсорів, включених до списку N1 таблиці IV Переліку, здійснюється підприємствами державної та комунальної форми власності за наявності у них ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, якщо інше не передбачено цим Законом.
Діяльність, пов'язана з використанням наркотичних засобів і психотропних речовин, допускається лише з метою застосування у медичній практиці або для науково-дослідної роботи чи в навчальних цілях та інших цілях, передбачених цим Законом. Правила виробництва, виготовлення, зберігання, ввезення та вивезення наркотичних засобів і психотропних речовин, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до списку №1 таблиці ІІ «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06 травня 2000 року, канабіс відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено.
Разом із тим, ОСОБА_6 , маючи прямий умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичного засобу канабіс, з корисливих мотивів, без відповідного на те дозволу, незаконно, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та суспільні відносини, що охороняють здоров'я населення України, в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, достовірно знаючи про порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів на території України, та про відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у невстановлений досудовим розслідуванням час та в невстановленої досудовим розслідуванням особи незаконно придбав з метою збуту речовину рослинного походження зеленого кольору, яка є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 0,75 грама, тим самим почав її зберігати з метою збуту.
Після цього, ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою збуту, незаконно зберігав у невстановленому місці наркотичний засіб, обіг якого обмежений - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 0,75 грама до 16.02.2026, а саме до моменту його збуту.
Надалі, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний намір, 16.02.2026 в обідню пору доби, діючи із прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не маючи відповідного дозволу (ліцензії) на придбання, зберігання та збут наркотичного засобу, обіг якого обмежений - канабіс, перебуваючи в центрі міста Чортків, Чортківського району, Тернопільської області незаконно, безкоштовно збув (розповсюдив) ОСОБА_8 (анкетні дані якого змінені відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні») речовину рослинного походження зеленого кольору, яка є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 0,75 грама, яка відповідно до списку №1 таблиці ІI «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06 травня 2000 року відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів.
Окрім цього встановлено, що ОСОБА_6 , маючи прямий умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичного засобу канабіс, з корисливих мотивів, без відповідного на те дозволу, незаконно, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та суспільні відносини, що охороняють здоров'я населення України, в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, достовірно знаючи про порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів на території України, та про відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у не встановлений досудовим розслідуванням час та в невстановленої досудовим розслідуванням особи незаконно, повторно, придбав з метою збуту речовину рослинного походження зеленого кольору, яка є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 1,7884 грама, тим самим почав його зберігати з метою збуту.
Після цього, ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою збуту, незаконно, повторно, зберігав у невстановленому місці наркотичний засіб, обіг якого обмежений - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 1,7884 грама до 16.03.2026, а саме до моменту його збуту.
Надалі, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний намір, 16.03.2026 о 14 годині 39 хвилин, діючи із прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не маючи відповідного дозволу (ліцензії) на придбання, зберігання та збут наркотичного засобу, обіг якого обмежений - канабіс, перебуваючи на сходовій клітці другого поверху торгового центру «Смаколик» по вулиці Тараса Шевченка, 54, міста Чортків, Чортківського району, Тернопільської області, в ході проведення оперативної закупки, повторно, незаконно збув (продав) покупцю ОСОБА_8 (анкетні дані якого змінені відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні») за гроші у розмірі 600 гривень речовину рослинного походження зеленого кольору, яка є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 1,7884 грама, яка відповідно до списку № 1 таблиці ІI «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів, вчиненому повторно.
31.03.2026 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307 та ч.2 ст.307 КК України.
Підставою застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307 та ч.2 ст.307 КК України.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, уродженець міста Чортків, Тернопільської області, житель АДРЕСА_1 , не працюючий, неодружений, який не є депутатом, раніше не судимий.
Наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_6 кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
-протоколом отримання добровільно наданих предметів та речей від 18.02.2026;
-протоколами допиту свідка ОСОБА_8 (анкетні дані змінено).
-висновками судової експертизи матеріалів речовин та виробів № СЕ-19/120-26/2239-НЗПРАП від 23.02.2026 та № СЕ-19/120-26/3775-НЗПРАП від 24.03.2026.
-протоколом про проведення контролю за вчиненням злочину від 16.03.2026.
-протоколом вилучення від 16.03.2026.
-протоколом за результатами проведення НСРД - аудіо, відео контроль особи від 24.03.2026.
Щодо наявності обґрунтованої підозри, то положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». В оцінці цього питання належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до частини 5 ст. 9 КПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
У своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Відтак, стороною обвинувачення до клопотання додано докази, котрі навіть в сторонньої людини викликають відчуття того, що підозра є обґрунтованою та розумною.
Сукупність представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином. На даному етапі вони, хоча і не можуть стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте дозволяють дійти висновку про виправданість висунення звинувачення. Саме такий підхід застосовує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях в справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного ОСОБА_6 вдалось дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності здійснення позапроцесуальних дій зазначеною особою.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою до застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307 та ч.2 ст.307 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання спробам:
1)переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Існування вказаного ризику підтверджується тим, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи міру покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, зокрема, позбавлення волі до десяти років, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності. На підтвердження цього ризику є те, що в підозрюваного відсутні міцні соціальні зв'язки в суспільстві, на утриманні неповнолітніх, малолітніх осіб та/або осіб похилого віку, сім'ї не має.
Враховуючи його молодий вік, ОСОБА_6 не підлягає прозову під час мобілізації, що надає йому можливість вільно пересуватися по території України або виїхати за її межі.
Окрім того, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів»;
2)незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України). Вказаний ризик підтверджується тим, що підозрюваний може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, може чинити відповідний тиск на них, шляхом погрози та вмовляння схиляти їх до дачі неправдивих показів, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування. Крім того, на даний час органом досудового розслідування, ще встановлюються інші очевидці вчинення даного кримінального правопорушення та особи яким відомі обставини даного злочину, на яких також підозрюваний може чинити тиск.
Зокрема, під час документування факту вчинення злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України встановлено осіб, які купляли у підозрюваного наркотичні засоби та будуть допитані в якості свідків у даному кримінальному провадженні, а перебуваючи на волі ОСОБА_6 може здійснювати на них відповідний вплив.
Ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні є об'єктивним і полягає у процедурі отримання свідчень від таких учасників кримінального процесу, а саме після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч.1,2 ст.23, ст.224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
У даній справі ризик впливу свідків існує, позаяк кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, жоден із свідків у кримінальному провадженні безпосередньо судом не допитувалися.
3)вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України), оскільки на даний час ОСОБА_6 повідомлено про підозру в скоєнні тяжких злочинів, зокрема задокументовано два факти незаконного збуту наркотичних засобів.
Таким чином, при обранні іншого більш м'якого запобіжного заходу, ОСОБА_6 зможе продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.
Інший запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному, обсягу пред'явленої йому підозри. До того ж, не має беззаперечних доказів, які би свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, крім тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбаченого законом випадках за встановленою процедурою. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У відповідності до положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі:
?міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
?наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
?репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
?майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
Таким чином, вищезазначені ризики у комплексі свідчать про виправданість застосування до ОСОБА_6 найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою.
Окрім того, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, що узгоджується із санкцією статті за якою обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 .
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Бєлозоров проти Росії та України", визначено, що «тяжкість обвинувачення може бути підставою для тримання під вартою на початкових етапах провадження».
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбаченого законом випадках за встановленою процедурою. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Таким чином, в даному кримінальному провадженні наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принципу поваги до особистої свободи підозрюваного ОСОБА_6 .
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним тяжких злочинів, наявність перелічених ризиків, застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також для запобігання вищевказаних ризиків.
На даний час відсутні відомості, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_6 під вартою.
Таким чином, застосувавши більш м'який запобіжний захід неможливо запобігти ризикам викладеним у клопотанні, а саме запобігти: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. З врахуванням вищенаведеного, старший слідчий просить застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб.
В судовому засіданні прокурор Чортківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , старший слідчий СВ Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 клопотання підтримали, просили його задовольнити з підстав, наведених в клопотанні.
Підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_5 заперечували щодо задоволення клопотання, вважаючи його необґрунтованим, просили суд застосувати щодо підозрюваного більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт в нічну пору доби, посилаючись на те, що він має постійне місце проживання, є студентом денної форми навчання Чортківського гуманітарно-педагогічного фахового коледжу імені О. Барвінського, а тому немає підстав для переховування.
Слідча суддя, розглянувши клопотання, заслухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст. 12 вищезазначеного Кодексу під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, в сфері кримінального судочинства ризиком розуміється конкретний прояв протидії кримінальному провадженню, що дає підстави застосувати до підозрюваного певний запобіжний захід.
Згідно ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, додані до клопотання матеріали, які зазначені у клопотанні та наведені вище в частині обґрунтування свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
При цьому, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слідча суддя виходить не з точки зору доведеності вини підозрюваного, а з точки зору їх допустимості і приходить до висновку, що підозрювана особа могла вчинити злочини за викладених обставин.
Отже, слід визнати підозру обґрунтованою та достатньою для того, що прийти до висновку про наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, так як ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, та у випадку доведення його вини, буде призначено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років, а тому спокуса ухилитися від слідства та суду у нього є великою. Також ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, може чинити відповідний тиск на них, шляхом погрози та вмовляння схиляти їх до дачі неправдивих показів, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування. Також він може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідча суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою» подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Отже, слідчий суддя повинен з'ясувати наявність достатніх даних, які б свідчили, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та відповідно, наявність обставин, які б обґрунтовували застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Відповідно ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Враховуючи те, що під час розгляду клопотання прокурором не надано доказів про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених в клопотанні (п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України), то слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.
Аналізуючи обставини справи, дані про особу підозрюваного, запропоновані законодавцем запобіжні заходи, той факт, що прокурором не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, слідча суддя приходить до висновку, що в даному конкретному кримінальному провадженні дієвим заходом процесуального примусу попереджувального характеру, застосованим до підозрюваного ОСОБА_6 може бути інший запобіжний захід, більш м'який, ніж тримання під вартою.
З урахуванням зазначених вимог кримінального процесуального закону, враховуючи вагомість наявних доказів, що підтверджують вчинення підозрюваним ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України, які відносяться до категорії тяжких, наявні вищезазначені ризики, зокрема, переховування від органів досудового слідства та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, даних про особу, його вік, те, що він має постійне місце проживання в м. Чортків Тернопільської області, навчається, раніше не судимий, слідча суддя вважає, що клопотання слід задовольнити частково, обравши щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
З врахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 193, 194, 196 Кримінального процесуального кодексу України, слідча суддя,--
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби з 21 години вечора до 07 години ранку.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_6 з'являтися за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи навчання;
- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- не спілкуватися зі свідками по даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Строк дії ухвали до 24 год. 00 хв. 31 травня 2026 року.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_6 , що відповідно до вимог ст. 181 Кримінального процесуального кодексу України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для негайного виконання у Чортківський РУП ГУНП в Тернопільській області і негайної постановки на облік підозрюваного ОСОБА_6 , про що необхідно повідомити старшого слідчого.
Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_6 негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідча суддя:/підпис/
Згідно з оригіналом
Ухвала набрала законної сили «____»__________________2026 року.
Оригінал ухвали знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12026211150000017 від 17.02.2026.
Слідча суддя: ОСОБА_1
Копію ухвали видано «____»__________________2026 року.
Секретар: